Банківський кредит та його класифікація

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що повинно бути передбачено в кредитному договорі.

Якщо в процесі кредитування змінились умови здійснення кредитованого проекту і це призвело до додаткової потреби в коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

П'ятий етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунку позичальника. Черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами. [4]

Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути  отриманий кредит.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони  можуть подовжувати строк дії  кредитного договору (пролонгація). При  прийнятті рішення щодо пролонгування кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід'ємною частиною кредитної угоди.

При настанні строку погашення  кредиту і відсутності у клієнта  достатньої суми коштів для його погашення  банк починає проводити роботу з проблемними кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених позик.

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними з них є: помилки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди; нерентабельна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольні банку, або форс-мажорні обставини.

Існує багато сигналів, що свідчать про погіршення фінансового стану позичальника, які працівник банку повинен вміти розпізнавати. Для цього використовуються аналіз фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення від третіх осіб.

Якщо банк виявляє проблемну  позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного і своєчасного її повернення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо покращення фінансового стану підприємства. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, пред'явлення претензії до гаранта і т. д. Крайній захід - це порушення питання про оголошення позичальника банкрутом.

 

Форми позичкового рахунку

Метод кредитування, який включає  організаційні і технічні умови кредитування, обумовлює форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в обліку. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальникам такі позичкові рахунки:

• простий (окремий) позичковий рахунок;
• спеціальний позичковий рахунок;
• поточний рахунок з овердрафтом;
• контокорентний рахунок.

1. Кредитування по простому  позичковому рахунку є найбільш поширеною формою банківського кредитування в Україні. Грошові кошти з простих позичкових рахунків видаються для покриття виробничих витрат і під фактично накопичені запаси (залишки) товарно-матеріальних цінностей. Характерними ознаками кредитування по простому позичковому рахунку є разовий характер кредиту, кожна видача кредиту оформляється документально на основі заявки позичальника та пакета необхідних документів, автоматично контролюється цільове використання кредиту. [7]

Позичальнику може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.

Якщо підприємству треба видати кредит на суму 15 тис. грн., банк покаже дану суму по дебету позичкового  і кредиту поточного рахунку.

Д      Простий позичковий рахунок      К  Д      Поточний рахунок      К

15000

15000

 

Погашення кредитів по простому позичковому рахунку здійснюється шляхом відповідного списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта.

2. При кредитуванні по  спеціальному позичковому рахунку клієнту відкривається кредитна лінія. В договорі про її відкриття обумовлюється максимальна сума кредиту, якою може користуватись позичальник протягом встановленого строку. На стадії оплати товарів відпадає необхідність кожний раз надавати в банк заяву на отримання позики (як у випадку простого позичкового рахунку). Подібна практика економить клієнтам банку час, необхідний для одержання позики, а самому банку - час на аналіз кредитоспроможності позичальника. [7]

Видача позики здійснюється по пред'явленню в банк платіжних документів, незалежно від наявності грошових коштів на поточному рахунку.

Погашення заборгованості по позиці здійснюється регулярно (щоденно, раз у 5 днів тощо) шляхом спрямування  виручки в кредит спецпозичкового  рахунку.

 

Д  Спеціальний позичковий рахунок  К

Оплата товарно-матеріальних цінностей

Регулярне зарахування  з поточного рахунку виручки  від реалізації продукції

 

3. Однією із форм фінансової  підтримки господарської діяльності  підприємств є кредитування по  овердрафту. Овердрафт безпосередньо пов'язаний з поточним рахунком клієнта. При наявності відповідної угоди банк дозволяє власнику поточного рахунку здійснювати платежі на суму, яка перевищує кредитовий залишок на поточному рахунку, але в межах встановленого ліміту. Наприклад, залишок на поточному рахунку нульовий, ліміт кредитування встановлено в розмірі 1500 грн., клієнту потрібно 2000 грн.

Д  Поточний рахунок  К

	S – 0
– 1500
S – 1500

 

Отже, банк видасть 1500 грн., а  на поточному рахунку клієнта  утвориться дебетовий залишок на суму 1500 грн.

В кредитному договорі по овердрафту обумовлюється розмір і строки сплати за користування кредитними ресурсами. Процент по овердрафту нараховується, як правило, щомісяця на непогашений  дебетовий залишок.

Банк заробляє відсотки по овердрафту тільки тоді, коли клієнт користується даною послугою. У зв'язку з цим для банку є деякі незручності, а саме:

• банк повинен тримати гроші для кредитування, хоча клієнт їх може і не взяти;
• банк втрачає можливість прокредитувати іншого клієнта.

Крім строкового відсотка банк стягує з позичальника комісію, яка є винагородою банку за втрачену можливість розмістити задепоновані кошти в інші активи. В банківській  практиці для цього нараховують  так званий "процент очікування", який встановлюється у розмірі від 1/3 до 1/5 строкової ставки за фактично використані кредитні ресурси. Він нараховується на різницю між встановленим лімітом кредитування і фактичною сумою уже використаних позичальником кредитних ресурсів.

4. Деяку схожість з  овердрафтом має контокорентний рахунок. Всі господарські операції підприємств, які кредитуються по контокоренту, концентруються на позичковому рахунку, який є єдиним активно-пасивним рахунком. У цьому випадку поточний рахунок підприємства як самостійний лицьовий рахунок закривається.

На контокоренті щоденно  фіксуються всі надходження і  списання коштів. Коли зобов'язання клієнта  тимчасово перевищують його вимоги і на рахунку недостатньо коштів для покриття від'ємного сальдо, клієнту  надається контокорентний кредит в межах встановленого ліміту.

В даний час ця форма  рахунку не використовується комерційними банками, оскільки її застосування не передбачено затвердженим планом рахунків для комерційних банків.

 

 

РОЗДІЛ 2. ВИДИ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КБ

 

 

2.1. Кредити, пов'язані з вексельним обігом та під заставу цінних паперів

 

Кредити, пов'язані з вексельним обігом

Законом України "Про підприємства в Україні" передбачено, що підприємство може виконувати роботи, відвантажувати продукцію, надавати послуги в кредит зі сплатою покупцем (споживачем) процентів за користування цим кредитом. З 1992 року в Україні впроваджено вексельний обіг з використанням простого та переказного векселів. Згідно з цим комерційні банки можуть проводити операції з обліку векселів, видавати кредити під заставу векселів, надавати послуги клієнтам при отриманні платежів і виплаті заборгованості по векселях. [1]

Обліковий кредит надається  банками при обслуговуванні платіжного обороту клієнта. Кредитна угода  виникає в результаті купівлі  банком векселя, по якому одержувачем коштів є його клієнт. Ціна купівлі векселя являє собою його номінальну вартість, за вирахуванням облікової ставки. Клієнт отримує гроші готівкою чи переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Умовою прийняття векселів до обліку в комерційних банках є  їх висока ліквідність, яка визначається надійністю платника за векселем, строком погашення боргового зобов'язання. Оскільки векселі, як правило, виставляються на строк не більше 90 днів, обліковий кредит є короткостроковим.

Обліковуючи вексель, банк отримує  його у своє розпорядження і стає кредитором-векселедержателем. Векселі, які обліковуються банком, повинні мати не менше двох підписів - векселедавця та першого векселедержателя. Кількість передавальних написів свідчить про надійність векселя (чим більше, тим краще).

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою, яка називається дисконтом. Сума дисконту розраховується за формулою: [5]

де: С - сума дисконту;

Н - номінальна сума векселя;

k - річна облікова ставка;

n - строк у  днях (від дня обліку до дня  платежу);

Т - максимальна  кількість днів у році за умовами  договору.

Сума дисконту утримується  банком одночасно з обліком векселя. За векселями з платежем не у місці  врахування стягуються також поштово-телеграфні витрати і комісія.

Якщо платіж за векселем надходить достроково, то платнику повертається відповідна сума дисконту за ті дні, які залишились до строку, виходячи зі ставки банківського процента, який сплачується за вкладами до запитання. У випадку сплати за векселем після строку платежу платник, окрім вексельної суми, сплачує банку за прострочені дні, а також відшкодовує витрати, пов'язані з опротестуванням, відправкою повідомлень тощо.

Кредит під заставу  векселів є найвигіднішим для  тих підприємств, які активно використовують векселі як засіб платежу. Цей кредит характеризується тим, що, по-перше, власником векселя залишається векселедержатель, який лише передає вексель у заставу на визначений строк з наступним викупом після погашення кредиту. По-друге, векселі приймаються як забезпечення кредиту не на їх повну номінальну вартість, а на 60 - 90 % від неї (залежно від розміру, визначеного банком кожному конкретному клієнтові, виходячи з його кредитоспроможності і надійності пред'явлених векселів). Видача кредитів під заставу може мати як разовий, так і постійний характер. В останньому випадку банки відкривають клієнту спеціальні позичкові рахунки і відображають на них суми наданих і погашених кредитів. Спеціальний позичковий рахунок є формою обліку кредитів до запитання, що надає банку право в будь-який момент вимагати від клієнта повного або часткового погашення позички, або внесення додаткового забезпечення векселями. Умови надання та погашення кредитів обумовлюються у кредитному договорі:

• ліміт кредитування (кредитна лінія);
• граничне співвідношення між забезпеченням і можливою заборгованістю;
• розмір процента за кредит і комісії на користь банку;
• право банку самостійно підвищувати розмір процентів та комісії;
• право банку обертати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих в заставу векселів, або необхідну частину із сум, що належать клієнту і знаходяться у банку на інших рахунках клієнта;
• право банку закрити рахунок і вимагати погашення заборгованості чи додаткового забезпечення;
• ініціатива клієнта і згода банку на заміну одних векселів іншими до строку їх оплати.