Банківський кредит та його класифікація

• паспорт;
• заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;
• документи, що підтверджують платоспроможність позичальника (довідка з місця роботи про суму заробітку та суму утримань, за наявності інших доходів - документи, що підтверджують їх одержання);

При видачі кредиту на придбання  товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку не надає.

Споживчий кредит надається  тим громадянам, які мають постійне джерело доходів. Максимальний розмір позички на придбання товарів тривалого користування встановлюється в залежності від середньомісячної заробітної плати позичальника, але сума кредиту не повинна перевищувати розмір, встановлений правлінням банку. Строк користування кредитом визначається залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності клієнта. Як правило, строк користування кредитом не перевищує двох років, а в окремих випадках - трьох.

Щодо споживчого кредиту  на витрати капітального характеру, то він потребує від населення надання банкам звітів про цільове використання одержаних коштів.

Комерційні  банки можуть надавати споживчий  кредит під такі об'єкти:

• на капремонт садових будиночків, будинків у сільській місцевості, на будівництво гаражів, покупку квартир, господарче улаштування;
• на будівництво індивідуальних будинків;
• на купівлю у громадян індивідуальних жилих будинків, реконструкцію і капремонт таких будинків;
• інше.

Для одержання  кредиту в установі банку позичальник  подає банку:

• паспорт;
• заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;
• документи, що підтверджують платоспроможність позичальника;
• договір застави майна чи поручительства;
• витяг з рішення органу місцевої влади про виділення земельної ділянки під забудову;
• дані проектно-кошторисної документації про вартість будинку, завірені районним архітектором.

Розмір кредиту на зазначені  заходи обмежується вартістю забезпечення, що може бути надана позичальником (іншою особою) банку, та сумою поточних доходів позичальника, які він може спрямувати на погашення боргу.

Строк користування кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності  позичальника.

Однією з умов надання кредиту на будівництво жилих і садових будинків, купівлю житла повинно бути обов'язкове страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування кредитом.

Кредити на будівництво, купівлю, капітальний ремонт жилих будинків, квартир, садових будинків надаються, як правило, в розмірі від 70 до 90 % від вартості об'єкта кредитування, але в межах, визначених правлінням банку.

При одержанні кредиту  на купівлю квартири чи будинку позичальник  надає банку копію договору про  купівлю-продаж.

При одержанні кредиту  на будівництво надвірних будівель, капітальний ремонт квартири, будинку  чи його реконструкцію позичальник  подає копію документа, що засвідчує  право власності на квартиру чи будинок  та перелік робіт із зазначенням  їх вартості.

Видача кредиту на будівництво  жилих будинків здійснюється в міру виконання робіт і має компенсаційний характер. Позичальник повинен використати  спочатку власні кошти, а потім кредит. Для придбання будівельних матеріалів чи побутового обладнання з метою облаштування будинку позичальник може одержати аванс у рахунок відкритого кредиту в розмірі до 15 % від суми кредиту за договором. Кожна наступна видача кредиту здійснюється на підставі звіту про обсяг виконаних робіт і розрахунку розміру коштів, що належать до видачі з урахуванням раніше одержаних коштів.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі, у виняткових випадках - готівкою.

Позичальники погашають  кредити і сплачують відсотки шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою. Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кредитним договором і графіком. При незабезпеченні повернення кредиту у визначений термін сума непогашеного платежу відноситься на рахунок прострочених кредитів.

До споживчого кредиту  належить і кредит ломбардів, тобто  кредитних установ, які надають  грошові позички під заставу  предметів особистого та домашнього споживання. Розмір кредиту залежить від виду речей, що надаються у  заставу, їх ринкової вартості та встановленої ломбардом межі забезпечення.

Однією з форм споживчого кредиту є кредитна картка, яка  являє собою платівку з ідентифікатором  власника. Умовою її отримання є  платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з:

• комісії, що стягується з торговельних організацій при оплаті рахунків за надані власнику кредитної картки товари;
• щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо така встановлена);
• процента за кредит, що надається власникам кредитних карток у межах ліміту кредитування.

У зарубіжній банківській  практиці набули поширення позички  по кредитних картках з окремих  позичкових рахунків у банках; позички  у формі овердрафту по поточному  рахунку клієнта; кредити на індивідуальних умовах; позички на освіту дітей, студентам і т. д.

Кредит повинен періодично погашатися клієнтом, оскільки у разі непогашення боргу вичерпується ліміт кредитування.

До кредитів на споживчі цілі відноситься і чековий кредит. В його основі лежить відкриття чекового рахунку. Існує два різновиди рахунків - овердрафтні і спеціальні чекові. При використанні овердрафтних рахунків оплата чеків проводиться з рахунку клієнта. У разі відсутності грошей на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом у межах встановленого ліміту. Погашення позички відбувається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів. Спеціальні чекові рахунки використовуються банками, які емітують для своїх клієнтів спеціальні чеки певного номіналу.

Одним з видів споживчого кредиту є продаж товарів тривалого  користування населенню в кредит. Правила продажу таких товарів  регламентуються вимогами постанови  Кабінету Міністрів України, яких повинні  дотримуватись господарюючі суб'єкти всіх форм власності, однак рішення про продаж товарів у кредит приймається господарюючим суб'єктом самостійно. Кабінет Міністрів України також рекомендує перелік товарів, які можуть реалізовуватися в кредит.

Сума кредиту, що надається, не повинна перевищувати 3-місячної заробітної плати, пенсії, стипендії при продажу товарів з розстрочкового платежу на 6 місяців; 6-місячної - при розстрочці платежу на 12 місяців, 12-місячної - на 24 місяці.

У випадках, коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця  повинна бути сплачена покупцем при отриманні товару готівкою або у безготівковому порядку. Передача товарів покупцеві здійснюється при оплаті не менше як 25 % їхньої вартості, а товарів за ціною понад 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - не менше 50 %. Решта вартості товарів сплачується покупцем у строк від 6 до 12 місяців, а товарів, ціна яких перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів, - у строк до 2 років.

 

Консорціумний кредит.

У ринковій економіці виникає  необхідність об'єднання діяльності банків у різних секторах ринку, особливо в сфері кредитних відносин. У межах такого об'єднання ризик, пов'язаний з довгостроковим кредитуванням, розподіляється між учасниками, що дозволяє банкам-членам підтримувати свої ліквідні резерви на більш низькому рівні. Особливе місце в таких об'єднаннях належить банківським консорціумам. Консорціумне кредитування здійснюється з метою забезпечення гарантії повернення великих кредитів, зменшення рівня ризику при кредитуванні проектів, які потребують значних капітальних вкладень.

Банківський консорціум - це тимчасове об'єднання банків, які  створюються для координації  дій при проведенні різного роду банківських операцій або для  кредитування однієї, але великої  угоди.

Банківський консорціум утворюється  банками на паритетних засадах. На постійній основі консорціуми можуть створюватись для проведення операцій на валютних ринках або великомасштабних лізингових чи факторингових операцій на ринках позичкових капіталу. Банківські консорціуми можуть формуватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансу банку.

Кількість учасників такого консорціуму не обмежується. Координує  дії учасників головний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму банк-лідер отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що покривають його витрати. [6]

Надання консорціумного кредиту  здійснюється на загальних підставах  і принципах, що й інші види банківського кредиту, з дотриманням банками-учасниками економічних нормативів, що регулюють їх діяльність.

Кожний член консорціуму  самостійно оцінює ефективність проекту  і визначає умови участі в ньому  або може пропонувати свій варіант здійснення кредитування проекту. Члени консорціуму несуть солідарну відповідальність перед позичальниками. Взаємовідносини між учасниками консорціуму та позичальниками регулюються кредитним договором, який підписується всіма учасниками консорціуму та позичальником. Цей договір має містити такі основні статті:

• перелік учасників консорціумної угоди;
• сума та термін кредиту;
• періодичність і порядок надання кредитів;
• процентна ставка, порядок нарахування та сплати процентів;
• умови дострокового погашення;
• порядок компенсації позичальником можливого збільшення вартості проекту;
• санкції за порушення умов договору;
• підписи та печатки всіх учасників угоди;
• інше.

Після укладання кредитної  угоди головний банк акумулює кошти  банків-учасників і розпочинає кредитування позичальника. Кредит може надаватись таким чином:

• за допомогою акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку;
• шляхом гарантування загальної суми кредиту головним банком або групою банків, а кредитування здійснюється у міру виникнення потреби у позичці;
• шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків до участі у консорціумній угоді.

У разі настання строків  погашення зобов'язань позичальник  повертає кредиторам не тільки суму позички  та проценти за кредит, але й відшкодовує всі витрати по організації та здійсненню кредитних операцій. Повернення кредиту, сплата відсотків і комісійних, які покривають витрати банків-учасників, здійснюються пропорційно їх ролі та частці участі, передбачених консорціумною угодою.

Деяку схожість з консорціумним  кредитом має паралельний кредит. У такій угоді беруть участь два  або більше банків, кожний з яких самостійно веде переговори з позичальником, а потім вони узгоджують між собою  умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитні договори з позичальником на однакових умовах. Кожний банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту. Повернення кредиту і сплата процентів здійснюються позичальником кожному банку-кредитору окремо.

Формами консорціумного кредиту також можуть бути спільні гарантії або поручительства банків за зобов'язанням сплатити борг. При цьому оформляється угода зі стягненням плати залежно від виду вимоги, строку та суми кредиту.

 

 

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КБ

 

 

3.1 Формування та використання резерву на покриття можливих втрат за позиками комерційних банків

 

Для підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив  Порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 27.03.98 № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.

Відповідно до цього Положення  комерційні банки формують резерв для  покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної  діяльності. Резерви формуються для  відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.