Банківські установи на ринку фінансових послуг

У структурі активних операцій, які  проводяться банками, найбільшою є  питома вага кредитної діяльності банків. Її обсяги становлять найвагомішу частку всіх активів - 57,0%.

Кредитний портфель (у тому числі міжбанківських кредитів та депозитів) на 01.01.2003 р. становив 23 688,6 млн. грн., тобто збільшився за 2000 рік (в основному за рахунок кредитів, наданих суб'єктам господарювання та банкам) на 9 463,9 млн. грн., або на 66,5%.

У структурі кредитного портфеля найбільшу  питому вагу мають кредити, надані суб'єктам господарювання, - 18 236,5 млн. грн., або 77,0% від усього кредитного портфеля. За 2002 рік обсяг кредитів зазначеної категорії зріс на 7015,8 млн. грн., або на 62,5%. Серед кредитів, наданих суб'єктам господарювання, найвагомішою (за строками погашення) є частка середньостроко-вих кредитів (від місяця до року) - 58,8%; частка довгострокових (понад рік) - 26,7%, короткострокових (до місяця) - 14,5 %. Серед кредитів, наданих юридичним особам, переважають кредити у національній валюті - 52,4%; частка кредитів у вільно конвертованій валюті - 47,6%.

Сума міжбанківських кредитів та депозитів (у тому числі строкових коштів, розміщених у НБУ) сягнула 4 372,9 млн. грн. (18,5% від обсягу кредитного портфеля), тобто порівняно з 01.01.2002 р. збільшилася на 2 167,8 млн. грн., або на 98,3%. Кошти, надані нерезидентам у вільно конвертованій валюті, становили 36,1% від обсягу міжбанківських кредитів та депозитів.

Населенню надано кредитів на суму 956,43 млн. грн. (4,0% від кредитного портфеля), тобто порівняно з 01.01.2002 р. їх обсяг  зріс на 274,2 млн. грн., або на 40,2%. За строками погашення найбільшою є питома вага середньострокових (45,9%) та довгострокових (45,0%) кредитів, короткострокові становлять 9,1%. Майже всі кредити фізичним особам (85,0%) надано в національній валюті.

Обсяг кредитів, наданих органам  державного управління, становив 122,9 млн. грн. (0,5 % від кредитного портфеля), що на 6,0 млн. грн., або на 5,2% більше, ніж на початок 2002 року. За строками погашення найбільшою є питома вага довгострокових кредитів - 60,3% (середньострокові становлять 31,5%, короткострокові - 8,2%). На кредити у вільно конвертованій валюті припадає 11,9% від загального обсягу позичок, наданих органам державного управління.

Згідно з формою статистичної звітності  № 302 ("Звіт про класифіковані  активи") на 01.01.2003 р. обсяг сумнівної  заборгованості за кредитами дорівнював 1 095,7 млн. грн. (4,6%), безнадійної заборгованості - 2 791,8 млн. грн. (11,8%). Порівняно з 01.01.2000 р. сума негативно класифікованих кредитів збільшилася на 8,4%, а їх загальна питома вага зменшилася (за рахунок зростання загальної суми кредитного портфеля) на 8,8 процентного пункту і на 01.01.2001 р. становила 3887,5 млн.грн., або 16,4%.

За станом на 01.01.2003 р. загальна сума вкладень комерційних банків у цінні  папери становила 2 180,4 млн. грн. (5,2% від  сумарних активів), що на 341,1 млн. грн., або на 18,5% більше, ніж було на 01.01.2002 р.

Обсяг цінних паперів на інвестиції становив 1 346,0 млн. грн., або 61,7% від загальної суми портфеля цінних паперів, тобто з початку року зріс на 226,1 млн. грн., або на 20,2%. У структурі цінних паперів на інвестиції питома вага державних цінних паперів дорівнювала 29,7%, тоді як на початку 2000 року - 59,9%.

Обсяг цінних паперів на продаж дорівнював 692,8 млн. грн., або 31,8% від загальної  суми портфеля цінних паперів, що на 65,9 млн. грн., або на 10,5% більше, ніж було на початок 2000 року. Частка державних цінних паперів становила 152,5 млн. грн. (22,0%), тобто порівняно з початком року зросла на 19,2%.

Вкладення комерційних банків у  сертифікати, емітовані Національним банком України, на 01.01.2003 р. становили лише 2,0 млн. грн., або 0,09% від портфеля цінних паперів.

Вкладення капіталу комерційними банками  в асоційовані та дочірні компанії з початку року мали тенденцію  до зростання. За станом на 01.01.2003 р. вони дорівнювали 141,6 млн. гри. (6,5% від портфеля цінних паперів), що на 53,2% більше, ніж на 01.01.2000 р. Вкладення капіталу в юридичні особи-нерезиденти були незначними - лише 4,2 млн. грн. (3,0% від загальних вкладень комерційних банків у асоційовані та дочірні компанії).

Залишки готівки у касах комерційних банків та банківських металів на 01.01.2001 р. дорівнює 1 055,5 млн. грн. (11,9% від високоліквідних активів), що на 271,2 млн. або на 34,6% більше, ніж було на початок 2002 р.

Таким чином, можна зробити висновки, що  банківська система України достатньо капіталізована, про що зокрема свідчить показник достатності капіталу - 13,4% (мінімальна норма - 4%). Щоправда, спостерігається тенденція до зниження зазначеного показника, оскільки активи зростають швидше,ніж капітал. Однією з причин цього є переоцінка валютної частини активів.

Серед причин скорочення обсягу регулятивного  капіталу - недосформо-ваний резерв під кредитні ризики, зменшення фінансового  результату комерційних банків та збиткова діяльність деяких із них.

Варто зазначити, що капітал банків зростає в основному за рахунок поповнення статутних фондів (74,2% від регулятивного капіталу) і субординованого боргу.

Загальна якість активів та ефективність їх використання має тенденцію до поліпшення: зросла (за 2002 рік - із 60,2 до 66,2%) питома вага робочих (процентних) активів у сумарних активах, що позитивно вплинуло на процентну дохідність банків. Однак рівень загальної дохідності активних операцій та рентабельності банків має тенденцію до зниження (за 2002 рік він зменшився відповідно з 21,7% до 15,5% та з 1,4% до мінус 0,05%; нагадаємо, що мінімальна норма щодо останнього показника - 2%). Зазначену тенденцію спричиняють: зростання витрат на формування резервів під ризики та списання безнадійних активів, збільшення адміністративних витрат, невідповідність темпів зростання доходів і витрат, зменшення доходів від торгівлі іноземною валютою та від її переоцінки.

Негативні тенденції притаманні також  деяким іншим показникам, які характеризують ефективність діяльності банків, зокрема - чистій процентній маржі, чистому спреду, чистій процентній позиції.

Банківська система України  характеризується високим рівнем висо-коліквідних  активів (вони становлять 30% від сумарних активів) та нормативу поточної ліквідності (він дорівнює 58,3%, тобто перевищує норму майже втричі). Високі значення цих показників пояснюються передусім жорсткими вимогами НБУ щодо обов'язкових резервів, а також значною акумуляцією коштів банків на рахунках "Ностро".

Разом з тим  банкам, очевидно, не цікаво працювати із цінними паперами, про що свідчить повільне зростання зазначених активів і майже цілковита відсутність активності на фондових ринках.

Серед головних завдань на перспективу - подальше нарощування капіталу комерційних  банків, зменшення обсягів несвоєчасно  повернутих кредитів, підвищення рентабельності банківської системи в цілому.

На досягнення цих цілей і  спрямовано "Комплексну програму розвитку банківської системи України  на 2001 - 2003 роки", створення якої було передбачене Указом Президента від 14 липня 2000 р. "Про заходи щодо зміцнення  банківської системи України  та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень".

Програма складається із шести  розділів:

1. Загальні положення.

2. Сучасний стан банківської  системи та проблеми її розвитку.

3. Стратегія розвитку банківської  системи.

4. Програма розвитку банківської  системи на 2001- 2003 роки.

5. Роль та перспективи розвитку  небанківських фінансових установ.

6. Комплекс заходів, спрямованих  на успішне виконання "Комплексної 

    програми розвитку банківської  системи України на 2001 -2003 роки"

В програмі визначили першочергові завдання банківського сектора української економіки, серед яких:

• зміцнення національних грошей;
• орієнтація банків на потреби економіки шляхом нарощування обсягів кредитування та банківських інвестицій у розвиток вітчизняної економіки;
• зміцнення надійності банків;
• можливість виходу з локальних  криз із найменшими втратами та недопущення системних банківських криз;
• посилення довіри до комерційних банків;
• очищення кредитних портфелів банків від безнадійних боргів, а банківської системи - від слабких, неплатоспроможних банків, неспроможних своєчасно виконувати доручення клієнтів.

 

Висновки до І розділу

Функціонування  комерційних  банків  необхідно розглядати  з  точки  зору на  них як на самостійних  господарюючих суб'єктів, що виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. Головим продуктом комерційного банку є різноманітні послуги. Аналізуючи різні підходи до визначення змісту банківської послуги, вважаємо, що найбільш правомірним є трактування послуг як результату  банківської діяльності. Для досягнення цьго результату банки здійснюють різного роду операції.

Для здійснення трьох основних груп операцій - пасивних, активних та комісійно- посередницьких - банки надають різноманітні послуги у вигляді надання  кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та ціноутвореннями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо, які у своїй сукупності формують банківський продукт.

Становлення ринку банківських  послуг в Україні почалося з часу прийняття в 1991 році  Закону  України  "Про банки і банківську діяльність" З того часу в країні побудовано сучасну кредитну систему, впроваджено національну валюту, створено законодавчу базу функціонування банків.  У збільшенні реального валового продукту в 2000 році є заслуга й банківського сектору, який збільшив обсяги кредитування економіки на 62,3% /40, с.2/.

Оцінка сучасного стану ринку  банківських послуг в Україні  дозволяє зробити висновок про зростання  кількості  і якості депозитних, кредитних, розрахунково-касових, валютних та інших видів банківських послуг. Вітчутне (на 54%) збільшення обсягів депозитів населення є свідченням зростання довіри людей до вітчизняної банківської системи.

Протягом 2002 року банківські депозити й обсяг готівки в обігу  зросли на 45%. Водночас певне зниження відсоткових ставок (із 56,2 до 37,3 % ) і пом'якшення резервних вимог дали змогу банкам збільшити обсяги позик підприємствам. Однак, слід визнати, що рівень кредитних ставок ще доволі високий.

Сьогодні першочерговим завданням  комерційним банків є подальше нарощування капіталу, посилення довіри до них, підвищення рентабельності діяльності, розширення та підвищення якості пропонованих клієнтам послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ. Діюча практика надання комерційними

  банками послуг своїм клієнтам

 

2.1. Депозитні послуги банків

 

Практика функціонування комерційних  банків охоплює величезний спектр різноманітних  послуг, що надаються цими інститутами  на фінансовому ринку. Особливе місце  серед них належить депозитним послугам.

У банківській практиці нашої країни для налагодження депозитних послуг у відповідності з вимогами ринкової економіки велике значення має розробка; впровадження системи депозитних рахунків. До головних елементів цієї системи належать: форми депозитних розрахунків, режими здійснення депозитних операцій, порядок розміщення коштів на депозитах; умови їх вилучення, встановлення строків зберігання коштів, регулювання величини процентних виплат.

Головним критерієм,  що служить  безпосередньою основою для органі-зації  депозитних операцій є режим використання депозитних рахунків. Згідно із зазначеним критерієм всі депозити клієнтів банку можна поділити на дві основні групи: депозити до запитання та строкові депозити.

Депозити до запитання - це залишки  коштів на розрахункових, поточних або  контокорентних рахунках, які можуть бути у будь-який момент поновлені або вилучені за першою вимогою власника рахунку. Гроші зараховуються на такі рахунки і вилучаються з них як частинами, так і повністю у будь-який час без попереднього повідомлення банку.

Режим використання депозитів до запитання значною мірою визначається видом рахунку. Якщо це розрахунковий чи поточний рахунок підприємства, організації, установи або вкладний рахунок до запитання індивідуальної особи, то клієнт банку може отримати гроші з рахунку лише в межах фактичного залишку на ньому, тобто може розпоряджатися лише власним вкладом. Якщо ж це контокорентний рахунок, то на ньому можливе як позитивне, так і від'ємне сальдо. Клієнт може в будь-який момент не лише вилучити свої кошти з рахунку в межах фактичного залишку, але і перевищити його, отримавши кредит в банку. Однак у банківській практиці розвинутих країн світу ця відмінність поступово стирається. В сучасних умовах і на поточних рахунках можлива наявність від'ємного залишку, якщо з цього приводу існує відповідна домовленість підприємства з банком. Також у багатьох випадках на рахунках індивідуальних осіб, куди перераховується заробітна плата, можливе негативне сальдо, якщо воно не перевищує місячного окладу власника рахунку. У діяльності комерційних банків України така практика ще не набула достатнього поширення.

Головне призначення депозитів  до запитання полягає насамперед у здійсненні поточних розрахунків. Власник рахунку може здійснювати  їх у різних формах: готівкою, чеком, переказом (або векселем). Відкривши такий рахунок, клієнт передає банку право на проведення своїх платіжних операцій. Це, безумовно, представляє собою велику зручність для клієнтів банку, особливо в умовах розвитку електронних систем розрахунків. Розміщені на рахунки до запитання суми мають по суті таку ж саму ліквідність, як банкноти і монети, тобто ними можна вільно скористатися у будь-який момент, виписавши чек або отримавши готівку.