Банківські установи на ринку фінансових послуг

Лізингова послуга  виникає так. За проханням клієнта  банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визначається, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати, періодичність її сплати. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингову послугу, що рівнозначно проценту за кредит. Доход від лізингової операції складається з: лізингового процента; залишкової вартості майна до кінця і строку оренди; податкових пільг, пов'язаних із здійсненням інвестицій в обладнання.

Розмір процента, що сплачується  за лізингові послуги, нжчий ніж  процент, що сплачується, за кредитом, тому клієнту більш вигідно користуватися лізингом, ніж брати кредит на придбання обладнання. Банк має право зменшувати плату за лізингові послуги проти процента за кредит за рахунок того, що орендар передає йому право користуватися інвестиційними пільгами при сплаті податків, тобто він ділиться з клієнтом отриманою вигодою у формі зменшення процента.

В міжнародній банківській практиці значне розповсюдження отримав лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу). При здійсненні такої лізингової операції банк організує отримання  довгострокової позики у одного чи декількох кредиторів на суму до 80% вартості активів, що здаються в оренду. За організацію позики банк отримує від орендаря додаткову винагороду. Крім того, ця операція дає можливість банку скоротити базу оподаткування за рахунок віднесення процента за отриманий кредит на витрати своєї діяльності.

Факторинг — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася в банківській практиці у 50-х роках. Він являє собою придбання банком у клієнта права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг.

Факторингова  послуга оформляється шляхом укладання  угоди між банком і клієнтом. В  обов'язки банку входить, як правило, не тільки стягнення боргу, а й  функції по його обслуговуванню: аналіз кредитоспроможності боржників, інкасація, облікові операції та інше. Клієнт, що продав дебіторську заборгованість, отримує від банку аванс (готівкою, переказом, оплатою чека та інше) в розмірі 80-90% суми боргу. 10-20 відсотків, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнту.

Утримання банком 10-20% від суми боргу  є також  заходом стиму-лювання  клієнта до належного виконання  обов'язків по поставці. За надання  факторингових послуг банк стягує з клієнта  плату, що складається з комісійних за послуг по обслуговуванню боргу, в розмірі 1-2% загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахованого на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користувания авансом (позичкою), доход банку від позичкового проценту менший, ніж від комісійних платежів.

Серед посередницьких послуг, що надються комерційними банками, найбільш розповсюджеиими є: посередництво в отриманні клієнтом позики, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитувания. В такому випадку банк, що обслуговує цього клієнта, на його прохання бере в іншого банку позику і нададає її клієнту під вищий процент, ніж плата за залучені ресурси. Клієнт йде на таку операцію, оскільки отримання позики в іншому банку обходиться дорожче, бо цей банк прагне компенсувати ризик надання позики, особливо крупної, незнайомому позичальнику. Як правило, для такого кредитування банк залучає кошти банків-кореспондентів. Якщо клієнту потрібна велика сума кредиту, комерційний банк використовує консорціумні операції, тобто утворює консорціум чи іншу фінансову організацію з метою спільного кредитування позичальника. Доход банку від посередництва (маржа)  складається як різниця між процентами за кредит і процентами, що сплачуються за залученими коштами.

Посередницькі послуги в операціях  з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від  клієнта. Особливої уваги заслуговують посередницькі операції комерційних  банків по здійсненню емісії, розміщенню та організації вторинного обігу цінних паперів клієнтів.

При крупних  розмірах емісії банк може вдатися  до утворення консорціуму. Обслуговуючий  банк чи консорціум може взяти на себе реалізацію цінних паперів емітента на комісійній основі чи гарантувати  клієнту розміщення цінних паперів у інвесторів (покупців) в зазначений строк по встановленій ціні. Гарантія розміщення здійснюється шляхом:

а) купівлі у  клієнта всього випуску або обумовленої  частини випуску цінних паперів  з подальшим їх перепродажем; б) придбання у емітента не розміщених цінних паперів. Доход банку за посередництво в операціях з цінними паперами утворюється за рахунок різниці в цінах їх придбання та продажу.

Комерційні банки надають своїм  клієнтам послуги консультаційного характеру. Вони проводять консультації клієнтів щодо: економічного (фінансового аналізу) і бухгалтерського обліку; аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямків інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг знаходиться в тісному контакті з іншими операціями: кредитними, лізинговими тощо. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією.

Банківські послуги по торгівлі валютою мають своєю ціллю: надання валюти клієнтам для забезпечення їх платежів та підтримання ліквідності у валюті; страхування ризику знецінення грошових коштів внаслідок коливання валютних курсів; отримання спекулятивного прибутку за рахунок коливання валютних курсів.

Курси валют формуються на валютному  ринку (валютній біржі). Розрізняють  такі їх види: офіційний, вільний, касовий. За офіційним курсом здійснюються всі  валютні операції держави. Банки  здійснюють продаж чи купівлю валюти по вільному курсу, що називається касовим. Він залежить від платоспроможності банку, ділових відносин з продавцями та покупцями валюти. Купівля валюти здійснюється по курсу покупця, а продаж - по курсу продавця. Різниця між ними (маржа) складає доход комерційного банку.

Крім торгівлі валютою, комерційні банки займаються посередництвом у валютних операціях. За дорученням клієнта банк на протязі обумовленого строку здійснює конверсію грошових коштів у валюту і назад з ціллю отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Трастові послуги - це вид діяльності комерційних банків по управлінню майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку. Управління майном за своєю специфікою близьке до банківської справи і пов'язане з виконанням операцій по обліку, збереженню цінностей, розміщенню грошових коштів, фінансовому аналізу тощо. Поручителями банків виступають, як правило, приватні і юридичні особи, благодійні та інші фонди. Приватним особам банки надають декілька видів послуг: розпорядження успадкуванням; управління персональними трастами; опікунство та збереження майна, агентські функції.

Розпорядження успадкуванням включає  операції по отриманню рішень суду, збору та забезпеченню зберігання успадкування, сплаті адміністративних витрат, по розрахунках  з кредиторами, сплаті податків, розподілу майна. Управління персональними трастами (майном, що було передано банку для управління) передбачає: розміщення коштів; депозитні операції; отримання доходів;  виплату доходу клієнту; облікові операції; фінансовий аналіз.

Доходи від трастових послуг формуються за рахунок комісійних винагород (щорічні відрахування від доходів трасту, щорічний внесок з первинної суми трасту та інше). Ставки внесків та відрахувань диференційовані залежно від видів трастів та пов'язаних з ними послуг по управлінню трастами.

Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише уповноважує банк на проведення операцій від своєї особи. Агентські послуги включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплату рахунків, податків та інше.

Фірмам комерційні банки надають  такі види агентських послуг: розпорядження  активами, агентські операції, ліквідація підприємств та інше. Агентські посередницькі  операції виникають в процесі обліку емітованих фірмою цінних паперів  взв'язку з дробленням акцій, конверсії облігацій в акції, злиттям чи реорганізацією фірми. У випадку ліквідації фірми банк за дорученням керівництва фірми проводить операції по обліку активів, реалізації майна, розрахунках з кредиторами та бюджетом, розподілом виручених коштів між акціонерами.

Страхові послуги пов'язані з тим, що банки мають спеціально обладнані приміщення. Вони надаються в 2-х формах: забезпечення клієнтів сейфами для зберігання цінностей, зберігання цінностей  в стальній камері.

При першій формі послуг банк здає в оренду клієнту сейф, що використовується останнім для зберігання цінних паперів, документів, страхових полісів, дорогоцінних речей. Клієнт не повідомляє банку, що саме зберігається в сейфі. Банк зобов'язується забезпечити зберігання сейфу та забезпечення доступу до нього виключно для клієнта чи уповноважених ним осіб.

При другій формі послуг банк приймає  цінності від клієнта згідно з  переліком, що обумовлений угодою, для  зберігання в стальній камері. Плата за послуги по зберіганню цінностей клієнтів стягується банком у формі комісійної  винагороди, що встановлюється в процентах, від вартості прийнятих на збереження цінностей.

Висновки до ІІ розділу

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних, депозитних, розрахункових та інших послуг, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

У ІІ розділі магістерської роботи дається оцінка діючої практики надання комерційними банками різноманітних послуг клієнтам. Узв'язку з цим доцільно підкреслити наступне.

Важливими напрямами вдосконалення  депозитних послуг можуть бути: встановлення різного роду  мінімальних  або  середніх залишків на депозитних рахунках, які не повинні знижуватись; розробка умов диференціації  строкових депозитів, подібних до тих, що використовуються західними банками; випуск комерційними банками депозитних сертифікатів; функціонування міжбанківського фонду гарантування вкладів фізичних осіб; застосування комплексного обслуговування клієнтури, тобто задоволення потреб клієнтів у різноманітних послугах.

Організація банківської роботи щодо визначення оптимальних умов і методів  надання кредитних послуг повинна  бути спрямована в першу чергу  на забезпечення надійного зацікавленого партнерства у взаємовідносинах банку з клієнтами, результатом якого повинно стати найбільш ефективне використання наданих в позику коштів. Цьому сприятимуть орієнтація банку на якісні економічні критерії розвитку позичальника;  реальна оцінка кредитного ризику; систематичний аналіз виробничо - фінансової діяльності позичальників, який виступав би не тільки формою контролю за цільовим і ефективним використанням кредиту, але й сприяв подальшому вдосконаленню методів кредитування; активне використання кредитних ліній та овердрафту.

Створюючи інфраструктуру системи  електронних розрахунків за товари та послуги на основі пластикових  карток, необхідно запровадити прогресивні  форми розрахунків із фізичними  особами за зарплатою, пенсіями, стипендіями тощо; безготівкові операції між юридичними особами за товарами та послугами замість готівкових із використанням електронних засобів платежу; систему безготівкових розрахунків фізичних осіб за товари, послуги, щодо комунальних та інших платежів.

Оскільки ринок банківських  послуг в Україні перебуває на стадії формування, ще недостатньо  розвинений попит на такі послуги, як лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги, купівля-продаж цінних паперів  за заявками клієнтів, розміщення емісії цінних паперів тощо.

Розділ ІІІ. Перспективи розвитку банківських послуг.

3.1. Сучасні  тенденції розвитку банківських  послуг за кордоном.

Зміни в банківському законодавстві, у виробничих структурах, прискорений розвиток ряду галузей  господарства стали причинами виникнення нових видів та інструментів проведення банками нетрадиційних операцій, сприяли "втечі" у дохідні фінансові активи, суттєвій перебудові операцій і сруктури грошово-кредитної системи, створенню принципово нових напрямків розвитку банківської справи.

Три новітніх слова  у сфері фінансових послуг - це інституціоналізація, глобалізація та сек'юритизація. Вони породжені сучасною сферою фінансових послуг.

Стосовно банків та інших фінансових посередників інституціоналізація означає повний розвиток і швидке зростання методів залучення заощаджень. Інституціоналізація процесу заощаджень почалася незабаром після другої світової війни, досягнувши найвищих темпів за останні десятиліття. З погляду інвестиційної діяльності банків, інституціоналізація торкається трьох аспектів: по-перше, операцій інвестиційних банків як ділерів у великомасштабній торгівлі цінними паперами, що пов'язано з великими розмірами угод і швидким укладанням їх;  по-друге, діяльності інвестиційних банків як творців ринку і його розвідників;  по-третє,  ролі інвестиційних банків у злитті компаній.