Поп культура, як суть глобальної культури і шоу як її механізм

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА  ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

 

кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

 

 

Реферат з дисципліни

«Культурологія»

на тему:

«Поп культура, як суть глобальної культури і шоу як її механізм»

 

Вик. ст. з. в. 3 курсу 2 гр.«   »

кафедри Дизайн

 

Перевірив

 

 

 

 

 

ХАРКIВ - 2012

 

 

 

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….		3
1	МАСОВА КУЛЬТУРА: СУТЬ І ФУНКЦІЇ.…………………….	4
2	ПОП КУЛЬТУРА, ЯК СУТЬ ГЛОБАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ .….	12
3	ШОУ ЯК КАТАЛІЗАТОР  ТРАНСФОРМАЦІЇ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ	15
3. 1	Характеристики шоу, як особливої форми псевдо комунікації……	18
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….		20
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...		21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСУП

 

 

У масової культури є безліч наукових визначень. Усі вони сходяться  в одному: вони розуміють під цим  явищем широко поширені в якому-небудь суспільстві культурні елементи. Поп-культура нині включає музику, кінематограф і мультиплікацію, літературу, засоби масової інформації (включаючи комікси і Інтернет), моду, кулінарію, рекламу, спорт, туризм, дизайн і безліч інших елементів. Фольклор (казки, легенди, билини і ін.) і наука (у її "полегшеній" версії) також вважаються складовою частиною або одним з джерел масової культури.

Поняття "поп-культура" народилося на початку 1930-х років, її серйозне вивчення почалося в 1960-і роки. Відтоді було опубліковано безліч досліджень, автори яких намагалися визначити : що первинно - культура певної групи людей (субкультура) або масова культура. Єдиної думки із цього приводу доки не сформувалося, тому що масова культура функціонує за особливими, до кінця не зрозумілими законами.

Мета роботи розглянути загальні особливості поп культури, визначити характерні прояви суті глобальної культурі та визначити роль шоу як її механізм.

Завдання роботи:

• Визначити основні етапи становлення поп культури;
• Визначити які етапи характеризують її як суть глобальної культури.
• Підібрати та вивчити методичну літературу по даній темі.

Актуальність обраної теми безперечна тому що для будь якого студента художнього ВНЗ сучасна поп культура це шлях до самореалізації.

 

1 МАСОВА КУЛЬТУРА: СУТЬ І ФУНКЦІЇ

 

 

До кінця XX століття масова культура стала не лише найважливішим  чинником розвитку сучасного соціуму, але і простором рефлексії  і теоретизування в самих різних областях соціогуманітарного знання. У категорії "масова культура" синтезуються два поняття: "культура" як особливий характер продукту і "масовість" як міра поширення продукту. Значить, щоб дати точне визначення явищу, яке позначене терміном "масова культура", необхідно вивчити  обидва ці моменти.

Вивчення історіографії  української і зарубіжної наукової думки з цього питання дає  основа стверджувати, що існує безліч визначень культури, часто взаємодоповнюючих  один одного. Методологічна багатозначність  призводить до того, що під культурою  розуміються іноді різні сторони  явища, побачені з різних точок зору. Так, дослідники для розкриття сутнісного змісту поняття "культура" користуються або ціннісним підходом, або поверхнево констатуючим, описовим, дескриптивним. Наприклад, в першій половині XX століття американські культурологи Ф. Боас і  А. Кребер були особливо захоплені описовим критерієм аналізу культури, ними було зібрано незліченну безліч фактів про життя і побут народів  світу. Російський учений В. Межуев схильний за основу аналізу феномену культури брати оцінний методологічний підхід. У тій же площині розглядають  проблему Н. Чавчавадзе і Н. Рубців [5 с. 26].

Враховуючи, що одним з  перспективних у вітчизняній  науці є ціннісний підхід до розгляду феномену культури, слід мати на увазі, що аналіз відмінностей "культури" практично неможливий без вивчення моральних (загальнолюдських, гуманістичних), цінностей. Адекватне освоєння культури здійснюється значною мірою в  процесі індивідуально-особового  спілкування, діалогу, що містить певний, морально-етичний аспект.

Для розгляду генезису масової  культури необхідно визначити її природу, закономірності виникнення і  розвитку, потенціал і тенденції.

Філософська думка ХХ-го століття, як на заході, так і в  Україні зверталася до цієї проблеми.

Проте питання про масову культуру залишається відкритим  через його суперечність, неоднозначність, "молодість" цього феномену у  рамках культури, який сам, нестримно  розвиваючись, трансформується, відкриваючи  дослідникам нові грані і явища  складних соціокультурних систем.

Складність, значущість проблеми викликає і неоднозначність підходів, які проявляються вже в самій  постановці розгляду суті масової культури. Одні дослідники звертаються до масової  культури в контексті аналізу  масового суспільства (маси, натовпи  і як похідній масової свідомості), інші - як до одного з результатів  науково-технічної революції (продукту ноосфери, результату розвитку техніки).

Так, аналіз поглядів філософів  і культурологів на формування і  природу масового суспільства дозволяє виділити наступні положення. Звертаючись  до проблем сучасного ним суспільства  і культури, ряд дослідників виділили і розвинули теорію про маси, масове суспільство, характер їх розвитку, функціонування і перспектив. Одним з основоположників вчення про маси був Г. Лебон, який в роботі "Психологія мас" дав  характеристику натовпу, її класифікацію. Дослідник пророчо передбачив долю XX століття, вказавши головні чинники  зміни громадського розвитку : "перший - це руйнування релігійних політичних і соціальних вірувань, що дали почало усім елементам нашої цивілізації; другий - це виникнення нових умов існування  і абсолютно нових ідей, сучасних відкриттів, що стали слідством, в  області наук і промисловості". Епоха, що "настає, буде воістину ерою мас". Г. Лебон підкреслює необхідність вивчення маси, її характеристик з  метою визначення методів і способів управління нею, маніпулювання, відмічаючи при цьому силу влади вселених натовпу ідей. Основними рисами натовпу  дослідник назвав зникнення свідомої особи і орієнтування почуттів і думок у відомому напрямі під впливом певних ідей, про які він писав, : "..це дочки минулого і матері майбутнього і завжди - рабині часу". Таким чином, Г. Лебон підкреслював роль традицій у формуванні і розвитку суспільства : "Без традиції не може бути ні національної душі, ні цивілізації. Тому одним з головних занять людини відколи він існує, було, створення мережі традицій і руйнування її після того, як добродійна дія традицій вичерпувалася. Без традицій не може бути цивілізації, без руйнування традицій не може бути ніякого прогресу"[5 с. 33].

При безумовній важливості традицій для культури, чи не визначальну  роль у сучасному світі грає мода (у численних її проявах: від думок  і ідей до одягу), де управління масою  відбувається за допомогою певних зразків. Теоремою стали слова дослідника про те, що у всяку епоху існує  невелике число індивідів, що вселяють натовпу свої дії, і несвідома  маса наслідує ім.

Схожу точку зору виражав  і французький соціолог Г. Тард. Він  вважав, що основною функцією соціального  життя є ініціатива (нововведення) і наслідування (мода і традиція). Як основні соціальні процеси  він виділяв конфлікти, пристосування  і наслідування, за допомогою яких індивід освоює норми і цінності [5 с. 34].

Услід за Г. Лебоном і Г. Тардом, 3. Фрейд вивчаючи масову психологію і дію її на особу, відмічав, що "маса легковірна і надзвичайно легко  піддається впливу, вона некритична, неправдоподібного  для неї не існує.. Почуття маси завжди прості і дуже гіперболічні. Маса негайно доходить до крайності, висловлена підозра відразу ж  перетворюється у неї на непохитну  упевненість, зерно антипатії - в  дику ненависть" [5 с. 38].

Нинішнє суспільство знищує елітарні традиції, а разом з ними і культурна спадщина. Це відбувається внаслідок захоплення влади "філістерами  освіти з однаковими потребами і  схожими поглядами". Вони послідовно створюють нову культуру, яку Ф.Ницше  називає "міцно обгрунтованим  варварством".

X. Ортега-и-Гассет розглядав  масу, як натовп, розчинювальний  індивідуальність, що призводить  до втрати цілісності особи.  Але маса, на його думку, прагне  до влади. X. Ортега-и-Гассет підкреслював  основні риси психології людини  маси : "..нестримне зростання життєвих  жадань, а тим самим осіб, і  принципову невдячність до усього, що дозволило так добре жити". А, характеризуючи людину маси  він відмічав, що "Людина маси  це той, хто не відчуває в  собі ніякого особливого дару  або відмінності від усіх, хорошої  або поганої, хто відчуває, що  він - "точнісінько, як усі  інші", і притому ніскільки  цим не жалюгідний, навпаки, щасливий  почувати себе таким же, як  усе" [5 с. 41].

Х. Ортега-и-Гассет, виступаючи за "чисто елітарне мистецтво", створив цілісну концепцію елітарної  культури, яка протиставляється культурі "масовій". На його думку, трагедія сучасної культури в тому, що маси освоїли  смаки і манери, які вважалися  вишуканими, а відношення до культури стало споживчим.

Розвиваючи теорію колективної  поведінки, американський соціолог Г. Блуммер відмічає, що "в сучасних - міських і промислових - умовах життя, масова поведінка вийшла на перший план по зростанню свого масштабу і значення. Це в першу чергу  обумовлено дією тих чинників, які  відособили людей від їх локальних  культур і локальної групової поведінки. Міграції, зміни місця  проживання, газети, кіно, радіо, освіта - усе це сприяло тому, щоб індивіди зривалися з якорів своїх традицій і кидалися в новий ширший світ". Отже, масове суспільство і відповідна йому масова свідомість породжують новий  тип культури - культуру масову.

Нездатність маси до самостійного самооздійсненню, інфантильність, розмитість і рухливість структури уявлень про світ, відсутність внутрішньої детермінації - усе це обумовлює її наполегливу потребу в керівництві, яке разом з іншими соціальними інститутами з успіхом здійснює і масова культура. Саме тому масову культуру неправомірний ототожнювати з певною соціальною спільністю. Незважаючи на повсякденний характер цієї культури і близькість соматичним комплексам, її орієнтацію на потребі середньостатистичної особи, її безперечну близькість сфері колективного несвідомого і опору на архетипи, масова культура не є ні культурою народу, ні культурою класу, ні низовою культурою в соціально-культурній ієрархії, протиставленій в цих рамках культурі еліти.

Варто відмітити, що феномен  масової інформації і феномен  масової культури набувають в  житті нашого суспільства ширшого  значення, будучи пов'язаними не лише з вказаними mass media, але і з різними  формами спонтанної інформаційно-комунікативної діяльності широких верств населення, починаючи з виробництва і  поширення різних видів фольклору - від пісень до анекдотів - і кінчаючи стихійним вираженням громадської  думки.

Загальна тенденція массовизації, що проявилася так активно в XX, - XXI віках, внесла свої корективи і у визначення "масова" відносно, наприклад, моралі.

Проаналізувавши складові поняття  масової культури, варто виділити з них найбільш важливі. Кількість визначень масової культури досить багато. Украй суперечливе і іноді розпливчате, це поняття включає найрізноманітніші явища, які можна узагальнити в дві основні групи, :

- - твори мистецтва, що стали доступними масовій аудиторії за допомогою функціонування тенденцій массовизації (серійне виробництво, репродукція, тобто міра поширення культурної продукції);

- - комплекс духовних цінностей, які відповідають смаку і рівню розвитку масових споживачів (середньої, масової людини).

Масова культура - феномен, що випробовує постійні мутації під  впливом цивілізаційних змін, і вона як культура комерційна вимушена відповідати  вимогам ринку і його запитам, що нестримно міняються. Перехід  від масового суспільства до сегментованого по ідеології, цінностям, смакам і стилям життя, обумовлений розвитком нових  комунікаційних технологій, що прагнуть до децентралізації і розпиляло, приводить і до зміни стратегій взаємодії із споживачем в умовах економічної конкуренції, що посилюється.

Не дивлячись на те, що і в постіндустріальному і  в інформаційному суспільстві характерним  є спосіб просування культурного  продукту, націлений не на масу, а  на індивідуального споживача, а  сама маса внаслідок нових технологій виробництва фізично роз'єднана, масова культура залишається актуальною культурною формою, що виконує важливі  функції. Трансформація маси, її атомізація, розпиляло, пов'язане із зміною форм соціальної і трудової активності, не призводить до автоматичного зникнення  масової культури. І у постіндустріальному, і в інформаційному суспільстві  вона продовжує існувати і функціонує навіть активніше, ніж це було можливо  в індустріальну епоху [5 с. 53].