Национальная культура и национальный язык в Украине

     І не слід дошукуватись зовнішніх факторів чи інших метаморфоз стану української культури, “часи змінюються — лишаються звичаї влади”. Тож маємо прем’єр-міністра, діти якого відвідують російську гімназію в Києві; Президента, що опікується російськими акторами, та український народ, що по селах та містах засинає та прокидається з мрією “про белый мерседес”, “черный пистолет”, “Кольку бабника” і журиться, що “у нас в Сибири холода”.

     А що вдієш? Не маємо власне української  влади — годі мріяти про власну національну культуру. 

      Список використаних джерел 

1. Цивілізаційні виміри моральності: зміна парадигм / В.А.Малахов, Є. І. Мулярчук та ін. –  К: Наук. думка, – 2007.– 158 с.
2. Губерський Л. Культура. Ідеологія Особистість / Л.Губерський, В.Андрущенко, М. Михальченко. – К., 2002.– 577 с.
3. Майборода О.М. Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення / О.М. Майборода // Політичний менеджмент.– 2004. – № 5. – С. 17.
4. Давлетшин К.Д. Национальные и религиозные компоненты культуры / К.Д. Давлетшин // Педагогика. – 2003.–№ 6, С. 74-81.
5. Нагорна Л.П. Політична мова і мовна політика : діапазон можливостей політичної лінгвістики / Л.П.Нагорна. – К.: Світогляд, 2005. – 315 с.
6. Колеснік О.П. Ступені духовності та психічні механізми саморозвитку особистості. Ч.3 /О.П. Колеснік // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості.? Луцьк: ВДУ, 1994. – Ч.3.– С.349 – 355.