Массовая культура по Ортега-и-Гассету

      Схожий  міф мав і СРСР – міф про  світле майбутнє, побудоване на тяжкій самовідданій праці громадян.

      Ще  одним доказом масовізації культур  СРСР та фашиської Німеччини є  і любов до масових заходів  на кшталт парадів. В обох державав паради були святою справою. На організацію  цих культових дійств виділялися шалені гроші, і кожен громадянин мав за обов’язок відвідувати  ці заходи. Саме в цих парадах  відображаляся вся міць держави. Та ці показові дійства відображували  не лише міць, а й той жах, що відчувають люди, ту філософію, що вони сповідують.

      Гадаю, що немає потреби поглиблюватися в особливості життя людей  в СРСР та Німеччині Третього Рейху. Підсумувати вищесказане, хотілося б, виділивши характерні риси масової  культури в обох державах:

1. Прагнення до масивності. Так звана «гігантоманія» публічних заходів та будівництва.
2. Скупчення людей. Панування колективу. Майже кожна людина постійно знаходиться в колективі: на роботі, на вулиці, вдома( тут слід згадати про комунальні квартири, збори партії, суботники).
3. Відсутність індивідуальності. Намагання не виділятися із натовпу. Страх бути іншим.
4. Масовізація виробництва та попипу. Величезні об’єми однакових товарів, розраховані на зрівння громадян.
5. Тотальний контроль життєдіяльності один одного.
6. Міфологізація.
7. Знецінення інформації та повне несприйняття новизни.

      Це  далеко не всі характеристики, та вони є дуже показовими. На мій погляд, ці два приклади найяскравіше ілюструють функціонування масової культури в соціумі. Більш доречних комплексних прикладів в історії годі й шукати.

      Оскільки  вже зайшла мова про СРСР, то я  б хотіла показати трансформації  масової культури на прикладі пострадянського  простору.

Неможливо говорити про масову культуру без  огляду сучасної культури. Під поняттям сучасної культури я розумію культуру кінця ХХ – початку ХХI століття.

      Поштовхом для змін в середині суспільство  стала реклама. З появою реклами настала нова ера у соціальній комунікації. До СРСР масово хлинув закордонний продукт, якого досі не було на радянських прилавках. З початку усе це ввозилося контрабандою, але згодом набуло офіційного статусу. Люди відкрили вікно в світ. Саме в цей момент масова культура повністю змінила себе. Тепер масу творили не партійні громадяни, а молодь. Усі новинки моментально перейшли у масове споживання і через декілька років створився натовп із індивідуальностей у джинсах, кросівках, шкіряних куртках та з завитим волоссям. Все знову стало на свої місця, лише змінивши обличчя. Телевізор став всесвітнім комунікатором. Тепер інформація стала доступна усім бажаючим. Тепер речі, які раніше були доступні лише  заможним верствам населення стали всезагальними. Майже кожен бажаючий мав змогу гарно одягатися, відвідувати кіно, театр, оперу, здобувати освіту. Маса стала різнобарвною та ще більш згуртованою. 90-ті роки ХХ століття привнесли такі явище у культуру як рекет, стихійна торгівля, рок музику, зняття цензури, конкурси краси, хутряні шапки та шкіряні куртки.

      Загальний інтелектуальний рівень населення  значно зріс. Тепер пересічні громадяни  мали змогу провести вихідні у  театрі, на виставці або ж в кіно. Влітку, майже кожен міг поїхати  на відпочинок, що раніше було привілеєм  заможних.

      Та  все ж таки рушійною силою залишається  по сей день реклама. Реклама стала  потужною силою впливу на свідомість людей, тепер вона перетворює людей  на масу. Реклама каже нам, що їсти, що пити, що купувати, де відпочивати, за кого голосувати і тд. Реклама – це тотальний контроль життєдіяльності  людини у всьому світі.

      Але кінець ХХ століття знаменувало і  вражаюче вдосконалення персонального  комп’ютера. Та в наш час існує і ще один потужний феномен, що перетворює людину на частину натовпу – інтернет.

      Комп’ютер і інтернет перетворилися на потужні  символи ХХ! століття. Якщо ж ще 20 років тому для використання комп’ютера необхідні були велика кімната та 10 спеціалістів, то зараз будь-яка  дитина може мати тоненький планшет і здійснювати десятки операцій одночасно.

      На  початку ХХI століття у  масове використання перейшла всесвітня мережа, і тепер  саме вона контролює масову комунікацію. Ставлення до інформації кардинально  змінилося. Проте зараз людство  зіштовхнулося з іншою проблемою: якщо ж раніше інформації був мізер, то зараз інформації настільки багато, що навіть важко вичленити з неї, що є істина, а що хиба.

      Віртуальний простір став простором існування  та комунікації мас. Соціальні мережі затягують в себе, інтенет-магазини полегшують, але знерухомлюють наше життя. Можна говорити, про те що масова культура змінила свій простір  існування з реального на віртуальний.

      Мистецтво, яке раніше існувало під прапором елітарності сьогодні майже знецінене  у своїй класичній формі, воно стало зовсім іншим і тепер  ставить за мету собі зовсім інші речі. Сучасне мистецтво – це мистецтво  епатажу. Кожен митець прагне здивувати, вразити публіку.

      Якщо  ж говорити про літературу, то зараз  вона стала на межу комерції. Сучасні  книги пишуться аби заробити грошей. Ці книги написані простою мовою, мають легкий сюжет, щось на кшталт детективів Дарьі Донцовой. Все прагне до спрощення, до примітивізаціїї. Книга-бесцелер – до цього прагнуть майже всі автори.

      Навіть  наука, інколи, стала примітивною. Масово друкують філософськи осмислення художніх фільмів та книг. Як приклад, тут  можна зазначити «Хаус та філософія. Усі брешуть», де двадцять сучасних філософів розмірковують над «феноменом Грегорі Хауса»; або ж «Сутінки та філософія. Вампіри, вегетаріанство та безсмертна любов». І таких прикладів можна привести багато. Як на мене, то це вже занадто.

Отже, підсумовуючи власні думки хотілося б сказати наступне: сучасна масова культура є зовсім інакшою, як її уявляв Хосе Ортега-і-Гассет, вона частково містить в собі характеристики масової культури за Гассетом, але в ній міститься і багато нового.

      Сучасна масова культура зберегла в собі скупченість  людей, оскільки кількість населення  зростає, процеси урбанізації пришвидшуються, а територія все зменшується  під тиском такої шаленої кількості  людей. Зростає рівень стресу, оскільки людина кожного дня стикається із натовпом у маршрутці, трамваї, метро, на вулиці, в кіно, театрі, в інтернеті, в решті решт. Людина не має змоги  залишитися на самоті. Сучасність тяжіє  до монументальності: будують величезні  багатоповерхові будинки, торгові  центри, розважальні центри,  грандіозні пам’ятники, літаки, автомобілі. На сучасну  людину тисне навколишня велич.

      Сучасна культура тяжіє до спрощення мови, до спрощення стосунків та моралі. Сучасна культура має нові засоби комунікації – інтернет та мобільний зв’язок. Зараз важко знайти людину без стільникового телефону або комп’ютера. Здавалося б сучасна людина воліє комунікації з іншими, та насправді вона ховається за цими засобами зв’язку, ще більше відсторонюючися від людей. Соціальні мережі створюють новий ідеальний образ. Вони створюють ілюзію безпеки та могутності. Тут людина може бути ким завгодно без жодного остраху. Спілкуюючись у соціальний мережах людина втрачає навики спілкування в реальному житті.

      Змінилося і ставлення до індивідуальності. Якщо ж раніше люди не могли і  не хотіли, у своїй більшості, відрізнятися один від одного, то сьогодні кожен  шукає власні шляхи та методи для того, щоб не бути схожим на когось.  Актуально згадати про моду на пірсинг та татуювання. Те, що раніше було не прийнятним у суспільстві, викликало обурення та служило певним негативним символом, сьогодні стало модним та абсолютно буденним явищем.

      У СРСР та у перших роках ХХ століття татуювання слугувало засобом виокремлення кримінальних авторитетів. Через це, склався певний стереотип,  що до татуювання на тілі. Це відображує стереотипність мислення людей, які виросли в  часи Радянського союзу. Сьогодні ж, татуювання також виступає певним символом. Але означник цього символу кардинально  змінився, і сьогодні – це приналежність  до сучасної культури.

      Сучасна людина може вільно обирати чи бути їй із натовпом, чи  окремо від нього, але це не виключає цю людину із маси. Сучасна культура має тенденцію  до масовізації необхідних аспектів життєдіяльності. Яскравим прикладом  цього є заклади громадського харчування. Це явище можна порівняти  із римськими лазнями. Сьогодні, майже  на кожному крочі ми можемо побачити один із закладів якоїсь мережі ресторанів. Це сприяє оформленню культури харчування. Якщо ж раніше їжа була лише необхідністю, то сьогодні вона перетворюється на цілий  культ. Ще десять років тому, Макдональдз був святковим місцем – сьогодні ж це звична справа, незалежно від статків та статусу.

      Сучасна масова культура включає в себе не тільки елітарну та народну культуру, а й різноманітні субкультури.

      Загалом, сучасна культурологія не може аналізувати будь-яку культурну систему не зважаючи на масову культуру будь-якого соціуму, оскільки без розуміння базису не можливо виокремити певні особливості, характерні для даної культури. Якщо ж брати до уваги сучасну українську культуру, то її особливістю буде вдале поєднання традиційних мотивів та європейських новинок, наприклад: у одязі вдало поєднуються джинси,спортивне взуття та українська вишита сорочка.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

      Ознайомившися із концепцією Хосе Ортега-і-Гассета  та думками інших науковців, я  мала змогу сформувати власну теорію того, що ж являю собою масове суспільство, як воно функціонує, і  на яких засадах базується. Гассет говорив  про суттєву різницю елітарної  та масової культури, але він не робив акцентів на їх взаємозв’язку. Він першим зробив спробу пояснити усі соціальні процеси, що були актуальними  для кінця ХХ- першої половини ХХ століття, через функціонування мас  в суспільстві. Гассет виокремив  причини появи цього феномену, та піддав масову культуру жорсткій критиці. 
У подальшому, концепція Гассета продовжила свій розвиток у роботах Карла Ясперса, Жана Бодрійяра, Анни Костіной та інших науковців. Кожен із них переосмислюючи концепцію Гассета, вносив до неї свої корективи, або ж, навпаки, повністю спростовував. Анна Костіна виокремила гносеологічні причини у творенні масової культури, Ясперс говорив про проблеми масової комунікації, Бодрійяр повністю знівелював концепцію і запропонував власну точку зору з приводу масовізаціїї суспільства.

      На  даному матеріалі, я мала змогу сформувати власне уявлення, що до масової культури та спробувати проаналізувати історичні  факти під призмою даних поглядів. Особлива увага була зосереджена  на культурі СРСР, Німеччини часів  Третього Рейху та сучасній культурі пострадянського простору. Що до сучасної масової культури, то я приходжу до висновку, в якому погоджуюся із Бодрійяром, що сучасна масова культура гіпертрофована. Вже важко виокремити масову культуру в сучасній, оскільки з’явилися критерії інформаційної та віртуальної культури. Сучасна масова культура вже носить зовсім інший характер, а ніж раніше. 

Список  використаних джерел:

Цитовані джерела: 
1. Новейший философский словарь. 2009 г.

2.Хосе Ортега-и-Гассет. Восстание масс.

3. Призрак толпы. Карл Ясперс, Жан Бодрийар. — М.: Алгоритм, 2007. — 272с.

4. М. Л. Гаспаров.  Вестник истории, литературы, искусства. Отд-ние ист.-филол. наук РАН. - М.: Собрание; Наука. Т. 1, 2005. — с. 26-29

5. Костина А. В. Массовая культура: аспекты понимания // Знание. Понимание. Умение. — 2006. — № 1. — С. 28-35.

Не цитовані джерела, використані для написання  роботи:

6. Н.В.Белошапка. Государство и культура в СССР: от Хрущева до Горбачева. Издательский дом «Удмуртский университет», 2012 г. — 320 ст.

7. Ю. Маркина «Искусство Третьего рейха» // Декоративное искусство СССР. — 1989. — № 3

8. А. В. Костина. Массовая культура как феномен постиндустриального общества. Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Едиториал УРСС, 2005. - 352 с.

9. П. Сорокин. Человек. Цивилизация. Общество. — М.: Политиздат, 1992.