Етика доби ренесансу

Все це мало згубний  вплив на розвиток культури і врешті-решт зумовило її спад. Проте реакція  не змогла знищити гуманістичної  думки, яка навіть у той жорстокий  час домоглася значних успіхів  у галузі натурфілософії. Незважаючи на нездоланні протиріччя гуманістичної літератури даного періоду, вона ще довго зберігала свою життєздатність. 

На останній період Відродження в Італії припадає творчість Джордано Бруно (1548-1600) –  великого філософа і вченого, одного з основоположників нового наукового світогляду. Ф. Енгельс назвав його велетнем ученості, духу і характеру. Все життя Бруно було подвигом. Юнаком він вступив у домініканський монастир, де, не задовольнившись богослов’ям, таємно вивчав філософію і природознавство, читав книги великих гуманістів, захопився вченням Коперніка. Церковні шпигуни виявили недозволені заняття Бруно, і інквізиція звинуватила його в єресі. Рятуючись від ув’язнення, він тікає з монастиря спочатку в Рим, звідти в Геную, потім у Європу, де живе в різних країнах 16 років, пише наукові праці, проповідує свої ідеї та вчення у Франції, Англії, Німеччині, Швейцарії. У 1592 р. папські шпигуни заманили його в Італію і віддали в руки інквізиції. Вісім років інквізитори марно домагалися від Бруно покаяння і зречення свого вчення. 20 січня 1600 р. конгрегація інквізиції винесла вирок, за яким Бруно відлучався від церкви і передавався світському суду. Всі його книги були внесені в папський індекс. Стійкість і велич характеру Джордано Бруно виявилися і в словах, якими він зустрів вирок: «Ви з більшим страхом виголошуєте вирок, ніж я вислуховую його». На світанку 17 лютого 1600 р. великого мислителя прив’язали до стовпа і спалили на площі Кампо де Фіорі у Римі. Очевидець пізніше розповідав, що в останню мить до вуст Бруно піднесли розп’яття. Він відвернувся. 

В історії літератури Джордано Бруно відомий своїми драматичними творами, філософськими поезіями, памфлетами. Найбільш повно його велике обдарування  сатирика проявилося в реалістичній комедії «Свічник» (1582). 

ВИСНОВОК 

Гуманістичний світогляд становить ідейну й  естетичну основу літератури і мистецтва, які створювалися в різних країнах  Європи в добу відродження, що сприяло  всесвітньо-історичному поступу  людству «через терени до зірок» 

ЛІТЕРАТУРА: 

1. Ф. Енгельс  «Діалектика природи» 

2. Брагина Л.  И. Итальянский гуманизм.- М. Вьісшая  школа, 1977 с. 232. 

3. Данте, Сонет  11, переклад М. Бажана 

4. Маркс К., Енгельс  Ф Твори, т. 20, с. 326. 

5. Маркс К., Енгельс  Ф. Твори, т. 20, с. 325 

6. Маркс К., Енгельс  Ф. Твори, т. 20, с. 325-326. 

7. Маркс К., Енгельс  Ф. Твори, т. 20, с. 326 

8. Маркс К., Енгельс  Ф. Твори, т. 22, с. 362. 

9. Маркс К., Енгельс  Ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 24. 

10. Пекло, X, 82-84 –  цитата з «Божественної комедії»  за виданням Данте Алігіері. Божественна комедія /Переклав, Є. Дроб’язко. – К.: Дніпро, 1973. 

11. Франко Іван. Данте Алігієрі. – Львів, 1913, с. 4.