Жіноча злочинність

 Жіноча злочинність  відрізняється від чоловічої деякими показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноча кримінальна активність проявляється найчіткіше. По-перше, це — побут, де жінок штовхають до злочину негативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських відносин. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють такі насильницькі злочини: убивство, у тому числі своєї новонародженої дитини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо. Наприклад, 85% насильницьких злочинів, скоєних жінками, стали реакцією на неправомірну поведінку потерпілого (пияцтво, знущання, бійки). По-друге, це — сфера, де жінка виконує професійні функції, передусім, пов'язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей (наприклад, торгівля, громадське харчування, медицина, освіта). Особливості жіночої злочинності обумовлені їх місцем у системі суспільних відносин, типовими для них соціальними функціями та ролями, а також деякими психофізіологічними ознаками. Участь жінок у скоєнні насильницьких злочинів незначна. Вони вчиняються жінками здебільшого на грунті сімейно-побутових конфліктів, інколи — з ревнощів та корисливості. Наприклад, серед жінок, що скоїли злочин, ті, які засуджені за умисне вбивство, становлять 1%, за тяжкі тілесні ушкодження — 1%, за корисливо-насильницькі злочини (грабіж, розбій) — близько 3%. Але є тенденція до збільшення цього явища. Суто жіночим злочином є вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України). Традиційно переважно жіночим злочином було звідництво та притоноутри-мання (ст. 302 КК).

 В основному жінки працюють у такій криміналізованій сфері як торгівля. Тому не випадково, що вони переважають у злочині — обман покупців. Передача торгівлі у приватну власність лише погіршила ситуацію. У, так званій, «човниковій» торгівлі зайняті в основному жінки, а її супроводжують корупція й рекет. Суттєво впливає на злочинність серед жінок загострення протиріч у сімейно-побутовій сфері. Жінка, зайнята важкою працею, відчуває постійну матеріальну нестачу, все складніше виконувати традиційну роль берегині домашнього вогнища. Під впливом життєвих негараздів, марності знайти вихід із складного становища у багатьох з них виникає нервово-психічне напруження, з'являється стан стійкої фрустрації, почуття даремності зусиль. Іншими словами, досить інтенсивно накопичуються різноманітні негативні емоції, які мають для жінок важливе значення у силу особливостей їх емоційної сфери. Засоби зняття внутрішньої напруги у таких ситуаціях людина часто шукає у алкоголі, наркотиках або ж у протиправній поведінці. Багато жінок опинились нині у складних, криміногенних умовах у зв'язку з міжнаціональними конфліктами, вимушеної міграції, безробіття тощо. У зв'язку з особливостями жіночої психіки вони гостріше переживають життєві труднощі і часом обирають протиправні шляхи виходу з них. Щодо корисливо-насильницьких злочинів, то вони не характерні у суто жіночому «виконанні», але їх кількість останнім часом збільшується. Причому спостерігається їх вчинення з особливою жорстокістю. У зв'язку зі значним поширенням проституції і загальним падінням моралі зросло число таких злочинів, як: зараження іншої особи венеричною хворобою (ст. 130; ст. 133 КК України) і убивство своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК). Жінки, що входять до змішаних злочинних груп, як правило, займають у них другорядне становище. Вони виконують ролі, пов'язані з переховуванням злочинців, знарядь і засобів вчинення злочину; предметів, здобутих злочинним шляхом; можуть бути інформаторами. Останніми роками число жінок у таких групах має тенденцію до зростання, причому їх роль стає вагомішою, а подекуди й вирішальною (наприклад, жін-ка-організатор зґвалтування або розбійного нападу). За останній час жінки почали брати участь у таких суто чоловічих злочинах, як: вимагання; злочини, пов'язані з обігом наркотичних речовин, розкрадання у кредитно-банківській сфері тощо. Жінки частіше, аніж раніше, стали брати участь у квартирних крадіжках. Показник жіночого рецидиву менший, ніж чоловічого. Більшість жінок на момент вчинення злочину не мали судимості — 83%, 14% — мали одну судимість, 1% — дві, 2,5% — три і більше. Але ресоціалізація жінок-рецидивісток відбувається важче.

 Таким чином,  до особливостей жіночої злочинності  можна віднести: значно меншу  питому вагу в загальній злочинності порівняно з чоловічою; вужчу «ділянку» роботи, порівняно із злочинцями-чоловіками; загалом меншу суспільну небезпеку жіночих злочинів (але ця ознака останнім часом змінюється в гіршу сторону, оскільки зростає число тяжких злочинів, вчинюваних жінками, та їх роль у змішаній злочинності); помолодшання злочинності жінок за рахунок збільшення злочинів, скоєних неповнолітніми жіночої статі.

 Стосовно жіночої  злочинності існує проблема, яка  має як теоретичне, так і практичне  значення. Чи завжди можна ототожнювати  тяжкість насильницького злочину  зі ступенем небезпеки для  суспільства жінки, яка його  вчинила? Згідно з чинним законодавством  причини й умови, які сприяють  вчиненню злочину, враховуються  лише на рівні характеристики особи винної, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. Проте вони підлягають доказуванню у кримінальній справі. При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду справи органи правосуддя повинні виявити причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Питання про роль останніх при визначенні міри кримінальної відповідальності, призначенні покарання до тепер залишається дискусійним. На мій погляд, потрібно розглядати вплив конкретної життєвої ситуації при скоєнні злочину як пом'якшуючу обставину. Дана пропозиція особливо актуальна щодо проблеми визначення ступеня небезпеки злочинів, вчинюваних жінками, оскільки у жіночій насильницькій злочинності на побутовому грунті особливу роль відіграють соціально-економічні та психологічні чинники. Зокрема, соціальні чинники в основному зумовили виникнення складних особистих і родинних обставин, що сприяли створенню конфліктних, кризових ситуацій у міжособистісних стосунках жінок з оточуючими, а також виникненню у них злочинних намірів. Дедалі міцніє зв'язок між побутовою злочинністю жінок і низьким рівнем культури відносин між людьми і, насамперед, у родині; посилюється криміногенний вплив загальних негативних соціально-економічних умов на провокування міжособистісних конфліктів, у тому числі, через суперечності у родинно-побутовій сфері. Причини виникнення конфліктних ситуацій у родині мають значно глибші корені, ніж видається з першого погляду. Це — і залишкові явища фактичної статевої нерівності у побуті; неузгодження службових і родинних ролей нової системи міжстатевих відносин у суспільстві; труднощі, неминучі при перебудові соціального інституту родини тощо. Врешті, дані глибокі суперечності накладалися на низький матеріальний рівень родини, загальну невлаштованість особистого життя, призводили до родинних конфліктів і суперечок, що найчастіше ставало умовами виникнення злочинних намірів у жінок.

 Немаловажною  причиною також є зв'язок злочинності  з пияцтвом у побуті, вживанням  наркотиків. Жінки шукають засобів  заспокоєння, зняття постійного  стресу через вживання алкоголю, наркотиків, що призводить натомість  не лише до їх швидкої деградації, а й до проявів жорстокості.

 Отже, вагомим  криміногенним фактором є конфлікти  у родині, їх зростанню сприяє  зайнятість жінки у суспільному  виробництві. З одного боку, це прояв емансипаційної хвилі, а, з іншого — необхідності підтримання життєздатності сім'ї. Зазначене відбувається на фоні саморуйнівної поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного чи обох з подружжя, а нерідко й дітей. Міжособистісні конфлікти у побуті часто спричинялися продовжуваними ситуаціями, коли взаємини між винною і потерпілим періодично загострювалися. Злочинні посягання жінок у родинно-побутовій сфері спрямовані переважно на найближче оточення. Зокрема, потерпілими від таких посягань у 60% випадків є чоловік або співмешканець; у 18,5% — знайомі, сусіди; у 7% — батьки, діти; у 6,5% — інші особи. Частіше — це ситуативні злочини, коли певну криміногенну роль відіграє несприятлива обстановка, провокуюча поведінка потерпілого, насильство й образи щодо жінки. Соціальні, психологічні, фізіологічні особливості, властиві жінці, відбиваються на засобах і способах вчинення злочинів, зокрема, насильницьких. Якщо для чоловіків характерніший відкритий спосіб скоєння насильницьких злочинів, то жінкам притаманний таємний. Убивства, заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості частіше жінки вчиняють без свідків або при їх мінімальній кількості.

 Наскільки є  важливими роль і значення  життєвої ситуації у злочинній  поведінці жінки, почасти можна  визначити, якщо звернутися до  аналізу мотивів, мети, емоційного стану жінок-убивць, що дозволить глибше дізнатися про мотив злочинної поведінки жінки як суб'єкта насильницького посягання на особу. Часто жінки, як більш емоційні й імпульсивні, спочатку діють, а вже потім думають. Дуже часто їхня агресія — це виправдання власної недосконалості як особистості, як жінки та матері. Прихована у повсякденному житті незадоволеність собою, оточуючою дійсністю породжує підсвідому жорстокість. Ця патологія схильностей відбувається під впливом алкоголю, наркотиків. Однією з особливостей реалізації емоційної сфери жінок як суб'єкта вбивства є те, що їхні спонукання часто поєднані з емоціями невдоволення, неспокою, іншими почуттями, які виявляються зовні і посідають особливо важливе місце в родинно-побутовій злочинності. У низці випадків емоції і почуття не тільки супроводжують або посилюють основні спонукання, а й можуть відігравати самостійну роль. Це, передусім, вплив таких сильних почуттів, як: ненависть, гнів, особиста неприязнь. Комплекс вказаних негативних почуттів часто виникає під впливом на психіку жінок провокуючої поведінки потерпілого.

 Які ж мотиви, як правило, лежать в основі насильницької злочинності жінок? Серед основних можна назвати такі, як: ревнощі; помста; бажання позбавитися дитини, чоловіка, співмешканця; корисливі мотиви (прагнення до поліпшення матеріального становища). У дослідженнях сучасного періоду констатується, що перше місце за поширеністю у мотивації вбивств чоловіка (як і дружини) посідає «самоствердження», далі — «прагнення позбавитися турбот», «прагнення утримати партнера», «ревнощі». Таким чином, у центрі суперечностей — зіткнення інтересів чоловіків і жінок.

 Визначаючи ступінь  тяжкості насильницького злочину,  особи жінки, яка його вчинила,  необхідно враховувати певну  специфіку жіночої злочинної  поведінки. Низький рівень культури взаємин у сім'ї на фоні систематичного фізичного та психічного насилля проти жінки, побутового алкоголізму зумовлюють питому вагу жіночої побутової злочинності. Побутові злочини, скоєні жінками, типові і займають найбільшу питому вагу серед жіночої насильницької злочинності. У однієї групи жінок вчинення умисного убивства — це реакція на тривалу психотравмуючу ситуацію, коли накопичення негативного напруження у стосунках знаходить прояв у агресивній насильницькій поведінці. У інших — скоєння вбивства спричинено безпосередньо конкретною негативною ситуацією, мотивом, що раптово виник, але знову ж на підставі застосування щодо жінки протиправних дій. Це свідчить про наявність прихованого побутового насильства, на яке жінка, у свою чергу, відповідає насильницькими діями.

 У країнах СНД  відбуваються кризові процеси,  спостерігається соціально-економічна і політична нестабільність, зростання злочинності та насильства. Останнє особливо торкнулося жінок, у тому числі домашнє насильство. Його неможливо пояснити тільки сьогоденням, бідністю чи алкоголізмом, бо ці чинники лише посилюють агресивну поведінку домашніх насильників, але не є його причинами. У нашому суспільстві нещодавно не було прийнято відкрито говорити про домашнє насильство. Але, насправді, ця форма насильства існує давно і достатньо поширена. Нині, коли у незалежній Україні відбувається усвідомлення громадянських прав і свобод, назване насильство над жінками опинилося на рівні соціальної видимості. На жаль, не існує об'єктивної та достовірної інформації про масштаби цього соціального зла у нашій країні. Хоча відомо, що більшість злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства, вчинюються у родині, офіційна статистика у цьому разі не відображає реальної картини. Оскільки більшість потерпілих не звертається по допомогу в органи внутрішніх справ. Вони не вірять, що міліція може надати їм дієву допомогу або побоюються з певних причин.

 Громадські опитування  свідчать про значне поширення насильства над жінками в українських сім'ях. Може йтися, що в Україні, як і у всьому світі, насильство чоловіка над дружиною з боку суспільства вважається прийнятним, таким, що не потребує втручання, навіть, у найтрагічніших ситуаціях. Тому, хоча наша держава ратифікувала документи ООН, спрямовані на захист будь-якої людини від насильства і знущань, хоча існують аналогічні норми у Конституції та КК України, українська жінка все ще є недостатньо захищеною від насильства з боку чоловіка. І серед правоохоронців, і серед населення поширена думка, що потерпіла жінка сама винна в насильстві над нею, що вона провокує останнє і заслуговує на нього. Наведені небезпечні стереотипи суспільної свідомості і є однією з основних причин того, чому це соціальне зло продовжує існувати. Зазначу, подібні негативні явища спостерігаються на фоні подальшого зростання конфліктності та агресивності у суспільстві в цілому, бездуховності та матеріального розшарування людей. Це призводить до збільшення кількості жінок, які мають, так званий, психологічний тип «контініо», коли особа постійно заряджена на конфлікт, негативно ставиться до інших, не має до них ні жалю, ні поваги.

 Тепер щодо  такої актуальної проблеми як  жіноча проституція. Зазначу,  що остання і злочинність тісно пов'язані і значною мірою обумовлюють одна одну. По-перше, проституцію як засіб наживи широко використовують злочинці, які створюють мережу секс-бізнесу. По-друге, повій часто використовують як співучасниць грабіжники, рекетири, шахраї. По-третє, проститутки самі вчиняють немало злочинів, передусім, крадіжок у клієнтів. Далі. Для того, щоб мати можливість платити проституткам та їх господарям, скоюються інші корисливі злочини. Особи, які займаються проституцією, є найактивнішими розповсюджувачами венеричних хвороб, СНІДу і наркотиків. З проституцією тісно пов'язані такі види злочинів, як: примушування чи втяг-нення у надання сексуальних послуг за плату шляхом насильства або погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману (ч. 2 ст. 303 КК України); сутенерство (ч. З ст. 303 КК); примушування до вступу в статевий зв'язок жінки особою, від якої вона матеріально або службове залежить (ст. 154 КК) тощо.

 З огляду на означену специфіку жіночої злочинності слід визначити і позицію законодавчої влади у кримінально-виконавчій реформі щодо жінок. При призначенні покарань жінкам суди часто застосовують ті, які не пов'язані з позбавленням волі, або умовне покарання. Призначення умовного засудження, умовно-дострокове звільнення та відстрочка відбування покарання мають тенденцію до подальшого розширення. Однак цей процес має і негативні аспекти. Поблажливе ставлення до жінки і характер її ролі у суспільстві дозволяють останній користуватися привілеями своєї статі у злочинних цілях і скоювати протиправні дії, мало хвилюючись про можливе їх розкриття й кримінальне переслідування. Для багатьох з них характерно те, що злочин було вчинено під впливом провокуючої ситуації. Такі жінки не мають сталих злочинних переконань, у них є соціальні погляди й установки, можливість рецидиву з їх боку незначна: Це — випадковий епізод, спричинений негативними емоціями, накопиченими протягом певного часу, що став виходом для тривалих переживань. Тому є сенс їм пом'якшити покарання.