Міжнародні принципи крмінально-виконавчого права

    Заарештована  або затримана за кримінальним обвинуваченням особа в терміновому порядку  доставляється до судді чи іншої службової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення. Тримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не має бути загальним правилом, але звільнення може ставитись у залежність від подання гарантій явки до суду, явки на судовий розгляд у будь-якій його стадії і, в разі необхідності, явки для виконання вироку.

    Кожному, хто позбавлений волі внаслідок  арешту чи тримання під вартою, належить право на розгляд його справи у суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності його затримання і розпорядитися про його звільнення, якщо затримання є незаконним.

    Кожен, хто був жертвою незаконного  арешту чи утримання під вартою, має право на компенсацію, якій надано позовної сили.

    Всі особи, позбавлені волі, мають право  на гуманне поводження і поважання  гідності, властивої людській особі; у випадках, коли немає виняткових обставин, обвинувачувані розташовуються окремо від засуджених і їм надається окремий режим, що відповідає їхньому статусу незасуджених осіб.

    Обвинувачені  неповнолітні відокремлюються від  повнолітніх і в найкоротший  строк доставляються до суду для  винесення рішення.

    Пенітенціарною  системою передбачається режим для ув'язнених, істотною метою якого є їхнє виправлення і соціальне перевиховання. Неповнолітні правопорушники відокремлюються від повнолітніх, і їм надається режим, що відповідає їхньому віку і правовому статусу.

    Ніхто не може бути позбавлений волі на тій лише підставі, що він не в змозі виконати якесь договірне зобов'язання.

    Кожному, хто законно перебуває на території  будь-якої держави, належить право на вільне пересування і свобода  вибору місця проживання у межах  цієї території. Тому людина має право покинути будь-яку країну, включаючи свою власну.

    Перераховані  вище права не можуть бути об'єктом  ніяких обмежень, крім передбачених законом, які є необхідними для охорони  державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення  або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в Пакті. Таким чином, ніхто не може бути свавільно позбавлений права на в'їзд у свою власну країну.

    Особа, яка законно перебуває на території  будь-якої держави-учасниці Пакту, може бути вислана за рішенням органів відповідно до закону.

    Всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має право  при розгляді будь-якого кримінального  обвинувачення, що пред'явлене йому, або  при визначенні його прав та обов'язків  у будь-якому цивільному процесі  на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з міркувань моралі, громадського порядку чи державної безпеки в демократичному суспільстві, або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або - тією мірою, якою це, на думку суду, є строго необхідним, - при особливих обставинах, коли публічність може порушувати інтереси правосуддя; однак будь-яка судова постанова в кримінальній або цивільній справі повинна бути публічною, за винятком тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого чи коли справа стосується матримоніальних спорів або опіки над дітьми.

    Кожен обвинувачений в кримінальному  злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з законом.

    Кожен має право при розгляді будь-якого  пред'явленого йому кримінального обвинувачення  на основі цілковитої рівності як мінімум  на такі гарантії:

    - бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення;

    - мати достатній час і можливості  для підготовки свого захисту  і спілкуватися з обраним ним  самим захисником;

    - захищати себе особисто або  за посередництвом обраного ним захисника;

    - мати призначеного йому захисника  в будь-якому разі, коли інтереси  правосуддя того вимагають, безплатно  для нього в усякому такому  випадку, коли у нього немає  достатньо коштів для оплати  цього захисника;

    - допитувати свідків, що свідчать проти нього, або вимагати їх допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків з його боку на тих самих умовах, що і свідків, які свідчать проти нього;

    - користуватися безплатною допомогою  перекладача, якщо він не розуміє  мови, використовуваної в суді, або не говорить цією мовою;

    - не бути приневоленим до давання  свідчень проти самого себе  чи до визнання себе винним.

    Щодо  неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їхній  вік і бажання сприяти перевихованню.

    Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищестоящою судовою інстанцією згідно з законом.

    Якщо  будь-яку особу остаточним рішенням було засуджено за кримінальний злочин і якщо винесений їй вирок був  потім скасований або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова чи нововиявлена обставина незаперечно доводить наявність судової помилки, то ця особа, котра зазнала покарання в результаті такого засудження, одержує компенсацію згідно з законом, якщо не буде доведено, що зазначена невідома обставина не була свого часу виявлена виключно або частково з її вини.

    Ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він  уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни.

    Крім  того, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні будь-якого кримінального  злочину внаслідок якогось діяння, яке згідно з діючим на момент його вчинення внутрішньодержавним законодавством або міжнародним правом, не було кримінальним злочином. Так само не може призначатися більш тяжке покарання, ніж те, яке підлягало застосуванню на момент вчинення кримінального злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш легке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця.

    Ніхто не може перешкоджати відданню під  суд і покаранню будь-якої особи  за будь-яке діяння чи упущення, що на момент вчинення було кримінальним злочином згідно з загальними принципами права, визнаними міжнародним товариством.

    Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності:

    -право  на захист, як передбачає ст. 17, від свавільного чи незаконного  втручання в її особисте і  сімейне життя;

    - право на захист від посягань  на недоторканність її життя  або таємницю її кореспонденції чи незаконних посягань на її честь і репутацію;

    — право на захист закону від такого втручання чи таких посягань;

    - право на свободу думки, совісті  і релігії. Це право включає  свободу мати чи приймати релігію  або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень;

    — право безперешкодно дотримуватися  своїх поглядів, тобто вільно передавати погляди. Це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження або в інший спосіб на свій вибір.

    Сім'я  є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави. Чоловіки і жінки, які досягли шлюбного віку, мають право на одруження і право заснувати сім'ю. Жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

    Держави, які беруть участь у зазначеному  Пакті, повинні вжити належних заходів  для забезпечення рівності прав і  обов'язків обох з подружжя щодо одруження під час перебування  в шлюбі і за умови його розірванні. В разі розірвання шлюбу має передбачатися необхідний захист усіх дітей. Дитина без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, національного чи соціального походження, майнового стану або народження має право на такі заходи захисту, які є необхідними через її становище як малолітньої з боку сім'ї, суспільства і держави. Кожна дитина повинна бути зареєстрована негайно після її народження і повинна мати ім'я.

    Всі люди є рівними перед законом  і мають право на рівний захист закону без будь-якої дискримінації. Будь-яка дискримінація повинна бути заборонена законом, і закон повинен гарантувати всім особам рівний і ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою, як-то: раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інші обставини.

    У тих країнах, де існують етнічні, релігійні та мовні меншості, особам, які належать до таких меншостей, не може бути відмовлено в праві  разом з іншими членами таких  груп користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати відповідні обряди, а також користуватися рідною мовою.

    Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що зазначений міжнародний правовий документ є  документом прямої дїї для всіх держав, які беруть участь у Пакті, в тому числі і для України.

    Відповідно  до Європейської Конвенції з прав людини, право кожної людини на життя захищається законом. Жодна людина не може бути умисно позбавлена життя інакше ніж на виконанням смертного вироку суду, винесеного після визнання її винною у вчиненні злочину, за який законом передбачено таке покарання.

    Позбавлення життя не розглядається як порушення  цієї статті, якщо воно є наслідком  виключно необхідного застосування сили:

    - для захисту будь-якої людини  від незаконного насильства;

    - для здійснення законного арешту  або для запобігання втечі  особи, яку законно тримають  під вартою;

    - при вчиненні правомірних дій  з метою придушення повстання  або заколоту.

    Таким чином, жодна людина не може:

    - зазнавати катувань чи нелюдського  або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання;

    - бути в рабстві або у підневільному  стані;

    - бути приневолена до примусової  чи обов'язкової праці;

    - бути позбавлена волі інакше  як у випадках і відповідно  до процедури, встановлених законом.

    Законним є ув'язнення людини після її засудження компетентним судом.

    Законним  є арешт або затримання людини за невиконання законного рішення  суду або для забезпечення виконання  будь-якого обов'язку, передбаченого  законом.

    Законним  є арешт або затримання людини, здійснене з метою забезпечення її присутності перед компетентним юридичним органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

    Законним  є затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або затримання неповнолітнього з метою забезпечення її присутності перед компетентним правоохоронним органом.

    Законним  є затримання осіб для запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, психічно хворих осіб, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.

    Законним  є арешт або затримання людини, здійснені з метою запобігання  її незаконному в'їзду в країну, або  людини, щодо якої вживаються заходи з метою депортації або екстрадиції.