Класифікація детермінантів злочинності в кримінології

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА НА ТЕМУ:

«КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ЗЛОЧИННОСТІ»

 

 

 

Виконала:

Заїченко Анастасія

Гр. 3428-5, IV курс

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

ЗАПОРІЖЖЯ

2012

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….....3

Розділ 1 Поняття детермінантів в кримінології……………………………………5

1. Причини і умови злочинності………………………………………………..5
2. Детермінація і причинність злочинності……………………………………8

Розділ 2 Класифікація детермінантів  злочинності в кримінології……………...14

2.1. Види причин та умов злочинності……………………………………………14

2.2. Основні теорії і  концепції причин злочинності  в Україні та Росії…………20

Висновки…………………………………………………………………………….26

Перелік посилань………………………………………………………………...…28

Список використаної літератури…………………………………………………..30

Додаток № 1………………………………………………………………………...34

Додаток № 2………………………………………………………………………...35

Схема № 1…………………………………………………………………………...36

Схема № 2…………………………………………………………………………...37

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Останнім часом у суспільстві  відбулися і тривають глибокі  зміни, які тим чи іншим чином  впливають на криміногенну обстановку. Особливо це стосується причин та умов злочинності в кримінології взагалі.

Люди завжди жили і живуть у страху перед злочинністю. Вони завжди задавалися питанням - звідки вона і як з нею боротися. Громадська та державна практика виробляла і виробляє форми, методи і засоби боротьби з нею. Іноді ця практика застосовувалася успішно і досягалися позитивні результати, частіше - ні. У боротьбі зі злочинністю ставилися або загальні, або приватні завдання. Вони в свою чергу або реалізовувалися, або ні. Найчастіше ведеться (і це в більшій частині відноситься до практик) боротьба з носіями "зла", конкретними людьми, які здійснюють злочини,а саме зі злочинцями.

Довгий науковий шлях осмислення проблеми злочинності зобов'язує констатувати, що злочинність є явище притаманне будь-якій соціально-економічній і  політичній системі, і в кожній з  них, крім загальних для злочинності "вічних" причин, є свої, що виникають  з конкретно-історичних, економічних, політичних, соціальних та інших (у  тому числі індивідуальних для людини) умов життя суспільства та його суперечностей причини.

Актуальність  питання: криміногенні детермінанти злочинності та щляхи її вирішення – це центральна проблема не тільки правоохоронних органів, а й всього людства. Зараз як ніколи необхідна розробка і реалізація сучасної концепції протидії злочинності з адекватними механізмами, у рамках яких індивідуальна профілактика злочинів зможе зайняти гідне місце.

Метою є виявлення криміногенних детермінантів на сучасному етапі розвитку суспільства, їх вплив на формування негативної поведінки серед людей, та пропозиції щодо покращення криміногенної ситуації в країні.

Відповідно до окресленої мети, постали такі основні завдання:

• дослідити існуючі дефініції поняття причини та умови злочинності, детермінація злочинності, їх класифікація;
• виділити критерії, за якими класифікуються причини злочинності в кримінології;
• розглянути і проаналізувати концепції та теорії причин злочинності в Україні та Росії;

Об`єктом є  відносини  в суспільстві, що породжують причини злочинності, які спонукають до вчинення злочинів, при дослідженні яких, можна спостерігати криміногенну ситуацію в країні.

Предметом є класифікація причин злочинності.

Методи дослідження: головним виступає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовуються: історичний, порівняння, аналіз, аналогія, системний аналіз, статистичний метод.

Значний внесок у розробку правових, організаційних та функціональних аспектів виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, зробили Г.А. Аванесов, О.І. Алексєєв, О.М. Бандурка, А.Ф. Волобуєв, В.В. Голіна, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.Е. Жалинський, В.А. Журавель, А.П. Закалюк, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, О.Г. Кальман, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, О.М. Литвак, Ф.А. Лопушанський, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, Н.М. Ярмиш та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ДЕТЕРМІНАНТІВ  В КРИМІНОЛОГІЇ

1. Причини і умови злочинності

Кримінальна ситуація в Україні, що склалась протягом останнього десятиріччя, вимагає вжиття адекватних заходів  із протидії злочинності. Стабільна криміналізація суспільства, високий рівень злочинності, значне її омолодження представляють серйозну загрозу для реформ, спрямованих на побудову в нашій країні демократичної, правової, соціальної держави.

Для створення належної противаги  цим явищам необхідна державна політика, що забезпечуватиме не тільки своєчасне  реагування правоохоронних органів  на кожний факт вчинення злочину, але й вжиття ефективних запобіжних заходів [22].

Очевидно, що своєчасне виявлення  й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, має не тільки правове  значення, але й спричиняє позитивний психологічний вплив, демонструючи прагнення і здатність осіб, які  здійснюють кримінальне переслідування, всебічно, повно і об’єктивно встановити всі обставини вчинення злочину, у тому числі його причини та умови. Необхідно також відзначити соціальне  значення їх запобіжної діяльності, оскільки виявлені і усунуті причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, не можуть сприяти аналогічному або  іншому злочинному діянням [1].

Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є поняття "причини". Етимологічне слово "причина" пов'язане з дієсловом "чинити", "учинити" та вважається синонімом (як дієслово) слова "робити", "творити", "виробляти".

Причина злочинності - це соціально-психологічні обставини, що безпосередньо породжують і відтворюють злочинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.

Отже, якщо причини  злочинності - це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності — це явища, котрі безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності [9].

За Н. Кузнєцовою  причиною називають явища (системи), які породжують, продукують інші явища (системи) — наслідки [13].

Кримінологічне визначення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, як правило, містить у собі два взаємозалежних аспекти: антигромадську установку особистості і конкретну життєву ситуацію, що складається до моменту вчинення злочину [14]. При цьому варто підкреслити, що при вчиненні умисних злочинів вирішальну роль, як правило, відіграє антигромадська установка, тоді як при вчиненні необережних злочинів зростає роль життєвої ситуації. Кримінологічне визначення розглянутих категорій обмежує їх застосування у практичній площині правоохоронної діяльності, в першу чергу під час проведення дізнання, досудового слідства, судового розгляду кримінальних справ, а також прокурорського нагляду. Обумовлено це тим, що для названих видів діяльності значимість причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, визначається насамперед окресленням меж, в рамках яких ці обставини підлягають виявленню та усуненню. На підставі цього варто розглянути основні ознаки, які притаманні названим категоріям.

По-перше, причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, повинні  бути необхідними. Під необхідними причинами та умовами варто розуміти такі явища, без яких виникнення передбачуваного наслідку (тобто злочину) було би зведено нанівець.

По-друге, причини та умови повинні бути юридично значимими. Юридична значимість, визначається взаємозв’язком двох критеріїв. Перший критерій полягає в тому, що причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, повинні мати безпосереднє відношення до розслідуваного діяння. Другий критерій пов’язаний з тим, що виявлення та усунення названих обставин повинно сприяти реалізації завдань кримінального судочинства.

З урахуванням цього не можна погодитись з тими авторами, які вважають, що при проведенні розслідування необхідно виявляти не тільки обставини, що безпосередньо сприяли вчиненню конкретного злочину, але й ті, що не мають відношення до розслідуваної події. Орган дізнання, слідчий, прокурор і суд не зобов’язані встановлювати обставини, що знаходяться за межами розслідування конкретної кримінальної справи. Це прерогатива інших служб правоохоронних органів. А причини, що носять економічний, політичний, демографічний характер, породжують злочинність в цілому і знаходяться поза межами конкретних форм впливу в рамках кримінального переслідування, є об’єктом вивчення більш високого ступеня узагальнення [20].

По-третє, між причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину, з одного боку, і злочином – з іншого, повинен існувати закономірний зв’язок, тобто такий, що об’єктивно існує, повторюється і зумовлює розвиток злочинного діяння.

По-четверте, причини та умови  повинні неминуче приводити до вчинення злочину. Це означає, що у випадку неусунення зазначених обставин обов’язково буде вчинено аналогічний злочин.

По-п’яте, причини та умови злочину повинні бути виявлені в сукупності, оскільки при частковому (неповному) виявленні та усуненні даних явищ вони можуть привести до вчинення нових злочинних діянь.

На підставі вищевикладеного за необхідне сформулювати наступне поняття названих обставин: причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину (забороненого кримінальним законом діяння), є сукупність необхідних, юридично значимих явищ, що закономірно і неминуче приводять до вчинення злочину. Згадування в дужках про заборонене кримінальним законом діяння свідчить про визнання необхідності виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, при провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру [15].

 

 

2. Детермінація і причинність злочинності

Термін детермінація походить від латинського determinio, який перекладається як «визначаю». Відповідно: детермінант — визначальний, детермінувати — визначати, зумовлювати, детермінація - процес визначення, зумовлення.

Детермінація  - найбільш загальна категорія, що характеризує залежність одних явищ, процесів і станів від інших, свідчить про зв'язок між речами та явищами [9].

У найзагальнішому значенні поняття детермінації відображає діалектичну суттєву властивість реального буття — загальний зв'язок, взаємозалежність та взаємообумовленість предметів, явищ, процесів. Відповідно до цього детермінація злочинності — це вся сукупність явищ, процесів, фактів, проявів, з якими вона взаємопов'язана та якими вона обумовлена.

Детермінація загалом  є різновидом універсального зв'язку у світі, який проявляється у діалектичних формах взаємозалежності та взаємодії.

Взаємозв'язки подій та явищ досить різноманітні. За різними критеріями вони поділяються на: 1) внутрішні  та зовнішні; 2) безпосередні та опосередковані; 3) прямі та зворотні; 4) стійкі та нестійкі; 5) суттєві та несуттєві; 6) необхідні та випадкові; 7) сильні та слабкі; 8) жорсткі (однозначні) та нежорсткі (багатозначні) та ін. Серед багатьох критеріїв поділу згаданої взаємодії виділяють також спрямовану і не спрямовану. За не спрямованої взаємодії енергія та інформація передається один одному кожним з об'єктів взаємодії. Спрямована взаємодія має лише односторонній напрям: від одного об'єкта до другого. З такою взаємодією не треба плутати передачу або інший вияв інформації (сигналу) об'єкта, який її отримав, у тому числі об'єкта, який її передав, бо це вже інший процес, інша взаємодія [2].

Однією з форм спрямованої  взаємодії є кореляція, коли зміни  стану одного об'єкта супроводжуються  змінами стану іншого об'єкта. Корелятивні  зв'язки не пояснюють природу, походження змін, а лише показують, що зміни  обох об'єктів відбуваються одночасно, за однакових умов, тобто мають корелятивний зв'язок.

Детермінація — це форма спрямованого зв'язку, коли один об'єкт визначає інший, можливо, ще не обумовлює і тим більше не спричинює його, але між ними є детерміністична залежність. «Детермінізм означає зв'язок, що проявляється у залежності речей (властивостей речей і відносин між ними, подій, процесів, станів) у їх існуванні та зміні від будь-яких факторів»¹. Основною рисою детерміністичного зв'язку між об'єктами (подіями, процесами, явищами) є наявність залежності між ними, одного від другого, а реально — одного від інших об'єктів [2].

Види детермінації різні, точніше багатозначні. Розділяють детермінацію причинну, обумовлюючу, корелятивну, функціональну, зв'язок станів та ін.