Особливості тактики допиту неповнолітнього свідка

Міністерство  освіти та науки України

Львівський  національний університет ім. І Франка

Юридичний факультет 
 
 
 
 
 

Кафедра: кримінільного процесу

 та  криміналістики 
 
 

Курсова робота на тему: «Особливості тактики допиту неповнолітнього свідка» 
 
 
 

Виконала : ст.гр. 57 Юрз 
 
 
 
 

Львів 2011

План

Вступ

1. Поняття, значення, види і завдання допиту.
2. Зміст тактики допиту. Тактичні прийоми підготовки до проведення допиту.
3. Психологічні особливості допиту та використання тактичних прийомів під час допиту неповнолітнього свідка 
   3.1 Психологічні засади спілкування в ході допиту та встановлення психологічного контакту 
   3.2 Тактика допиту бодросовісного та недобросовісного свідка.

    3.3 Закінчення допиту, фіксація допиту.

Висновки 

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Криміналістична тактика – це система наукових положень та розроблюваних на їх основі рекомендацій по проведенню окремих слідчих дій, направлених на збирання та вивчення доказів в кримінальних справах.

    Криміналістична тактика нерозривно пов’язана з криміналістичною технікою, а також з організацією та методикою розслідування окремих видів злочинів. Тактичні прийоми та рекомендації забезпечують найбільш повне та ефективне застосування в процесі розслідування, а також судового розгляду кримінальних справ засобів та прийомів криміналістичної техніки. І навпаки, ці тактичні прийоми і рекомендації можуть бути повною мірою здійснені лише на основі широкого та вмілого застосування техніко-криміналістичних засобів і методів. Тактика проведення тієї чи іншої слідчої дії суттєво змінюється залежно від того, які технічні засоби застосовують при проведенні цієї слідчої дії. З іншого боку, потреби тактики приводять до того, що відповідні технічні засоби змінюються і стають якісно іншими.

    Найважливішою умовою успіху у застосуванні прийомів та рекомендацій криміналістичної тактики є правильна організація попереднього та судового слідства. Вміле, побудоване на наукових засадах висування версій, планування розслідування, правильно організована взаємодія з оперативно-розшуковими апаратами, із спеціалістами, а також використання допомоги населення, як правило, дозволяють в короткі строки різносторонньо, повною мірою розслідувати навіть найбільш складні злочини. В той самий час належна організація розслідування припускає точне дотримання розроблених в криміналістичній тактиці прийомів і рекомендацій по проведенню слідчих дій.

    Тактика проведення слідчих дій, зокрема, допиту вимагає від слідчого ґрунтовних знань та умінь, спеціальних навичок  та прийомів, за допомогою яких допит дає найвагоміші результати у ході встановлення об’єктивної істини по справі. Допит неповнолітніх вимагає від слідчого особливих умов проведення, що частково ускладнює процес, розуміння особливостей даної категорії осіб. Саме тому вивчення процесу та тактики проведення допиту неповнолітніх потребує додаткової уваги з боку науковців та правників

    Мета  роботи – на основі аналізу наукової, правової, тактико – криміналістичної літератури розкрити особливості тактики  допиту неповнолітніх свідків

    Отже, підводячи підсумок, слід відмітити, що допит - процесуальна дія, яка зводиться до отримання та фіксації у встановленому процесуальним порядком показів свідків, потерпілих, підозрюваних та звинувачуваних про відомі їм факти, що мають значення для правильного рішення справи. 
 

 

1. Поняття, значення, види і завдання допиту. 

    Допит — це слідча дія, яка має на меті одержання інформації про обставини  розслідуваного злочину від свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. Суть допиту полягає в особистому спілкуванні слідчого з допитуваним для одержання відомотей (інформації), які є необхідними для встановлення обставин справи, що розслідується. Залежно від джерела одержання інформації розрізняють такі його. види: допит свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених.

    Специфіка допиту полягає в тому, що в інформації про обставини справи, яку одержують  від конкретної особи, відбиваються індивідуальні риси цієї особи, а  це вимагає застосування в ході допиту комплексу тактичних засобів. Повнота, точність і достовірність одержуваної інформації багато в чому залежать від підготовки слідчого до допиту, знання криміналістичної тактики, майстерності.

    Кримінально-процесуальний кодекс України містить ряд норм про порядок проведення допиту. Вони регулюють порядок виклику свідка на допит, предмет допиту, його послідовність, порядок допиту неповнолітніх, німих чи глухих свідків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених. Закон визначає, що слідчий може допитати конкретну особу за обставинами, що стосуються предмета допиту.

    Предметом допиту на попередньому слідстві є коло обставин, що стосуються події злочину, фактів, що викривають чи виправдовують обвинуваченого, наслідків злочинної дії, а також обставин, які сприяли злочину. Залежно від того, хто допитується (свідок чи обвинувачений), предмет допиту може конкретизуватися. Окремі обставини тут можуть не знайти свого відображення, інші ж з'ясовуються найповніше. Сказане обумовлюється фактичними даними, відомими, наприклад, свідку, моментом розслідування, доказами, наявними в справі. Так, якщо обвинувачений визнає себе винним, допит обмежується змістом пред'явленого обвинувачення з детальним з'ясуванням обставин вчиненого злочину, а якщо не визнає, то обставин, що спростовують обвинувачення.

    Для успішного проведення допиту та отримання очікуваних результатів,особі, яка проводить допит, необхідні знання законів мислення, логічних прийомів та прийомів, даних психології та тактичних прийомів допиту, розроблених криміналістикою.

    Психологічні  основи допиту, як способу вилучення  інформації про суб’єктивний уявний образ у допитуваного, полягають  у тому, що формування показань  допитуваної особи- це складний психологічний процес, який складається з трьох основних стадій: сприйняття, запам’ятовування та відтворення.

    Сприйняття людиною будь-якої події, факту, здійснюється через органи почуттів, які є за змістом суб’єктивним джерелом, і тому сприйнятя певним чином залежить від розвитку нервової системи, стану організму в цілому, рівня розвитку людини .На правильність сприйняття впливають об’єктивні та суб’єктивні чинники: умови сприйняття, погода, освітлення, тривалість події, за якою особа спостерігає тощо; суб’єктивні- стан організму та органів почутів людини, ї суб’єктивна можливість  правильно сприйняти певний факт або подію, емоційний стан особи, наявність інтересу до події, спрямованість уваги та темперамент.

    Запам’ятовування. На повноту запам’ятовування інформації та тривалість її зберігання впливають:

• умови сприйняття;
• вид пам’яті (зорова, слухова, емоційна, рухова);
• наявнісь установки на зберігання сприйнятого у пам’яті;
• час, що пройшов з моменту сприйняття;
• стан здоров’я;
• вік;
• характер людини.

    Повнота відтворення залежить від умов сприйняття, властивостей пам’яті, психологічного стану допитуваного, його темпераменту, схильності до навіювання, здатності до уявлення.

    Знання процесу формування показань чи чинників, що впливають на їх повноту та об'єктивність, дозволяють слідчому  правильно обрати  тактичні прийоми для отримання у ході  допиту повної та об'єктивної інформації про подію, що мала місце.

    Завдання  допиту є одержання достовірної  інформації стосовно обставин злочину, що розслідується.

Види  допиту

• за суб’єктом проведення допиту(особа, яка проводить дізнання,  слідчий, прокурор, суддя);
• за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпіого, обвинуваченого, підозрюваного, обвинуваченого);
• за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);
• за місцем проведення ( на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);
• за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний предстаник, спеціаліст, експерт, перекладач);
• у залежності  від використання  науково- технічних засобів (із використанням звуко- та відео- запису, без використання  технічних засобів).¹

 

 

2. Зміст тактики допиту. Тактичні прийоми підготовки

до  проведення допиту.

 

    Тактика допиту складається з системи  прийомів, що сприяють найефективнішому його здійсненню. На відміну від  процесуальних норм, які встановлюють порядок допиту, тактичні прийоми мають рекомендаційний характер. Вони поділяються на групи:

• кращого відтворення сприйнятого;
• викриття завідомо неправдивих показань;
• виявлення помилок і протиріч у показаннях;
• одержання правдивих показань.

    Кожна з названих груп містить комплекс тактичних прийомів. Так, забезпеченню кращого відображення сприйнятого сприяє постановка запитань, які допомагають пригадати забуте, пред'явлення в ході допиту речових та інших доказів, допит на місці події тощо. Для викриття неправдивих показань можуть бути поставлені уточнюючі, деталізуючі і контрольні запитання, оголошені матеріали справи (показання свідків, обвинувачених), пред'явлені письмові і речові докази, що спростовують показання допитуваного.

    Зміст тактики допиту не вичерпується переліком  тактичних прийомів, до нього належать також визначення часу (моменту) і доцільної послідовності застосування цих прийомів.

    Добираючи тактичні прийоми допиту в конкретній ситуації, треба врахувати фактори, що визначають доцільність їх застосування. До них належать:

• особа допитуваного (особливості сприйняття, запам'ятовування, здатність відтворення, бажання давати показання, мотиви відмовлення від дачі показань тощо);
• наявність зібраних доказів, що дозволяє використати дані, що є в них для постановки нагадуючих, контрольних запитань, оголошення показань інших осіб тощо;
• етап розслідування в справі.

    У визначенні тактики допиту, послідовності  й змісту тактичних прийомів, велика роль належить психологічним і логічним способам. Знання етапів і особливостей формування показань, методів їх найповнішого одержання багато в чому визначається психологічною підготовкою слідчого-оволодіння найновішими досягненнями в галузі психології.

Підготовка  до допиту.

    Необхідною  передумовою успішного проведення допиту є його підготовка. Вона охоплює ряд конкретних заходів:

• вивчення матеріалів справи;
• вивчення даних про особу допитуваного;
• складання плану допиту.

    Вивчення  матеріалів справи залежить від обсягу і характеру матеріалів, що мають  відношення до предмету допиту.

    Послідовність у вивченні матеріалів полягає в дотриманні ряду загальних рекомендацій. До них належать:

• предметна систематизація (зосередження) матеріалу з метою одержання повних відомостей про події, факти, осіб;
• вивчення допоміжних даних, що сприяють деталізації, уточненню показань;
• виявлення протиріч і прогалин у матеріалі, що вивчається;
• вивчення матеріалів з метою одержання контрольних відомостей для використання при допиті.

    Вивчаючи  матеріали перед допитом обвинуваченого, важливо не тільки їх систематизувати, виявити в них протиріччя і прогалини, а й порівняти з постановою про притягнення особи як обвинуваченого, з метою найповнішого з'ясування всіх обставин справи.