Криміналістика

- вимірювальні (використовують як найпростіші (лінійка, рулетка, мікрометри, штангенциркулі, кутомірні пристрої тощо), так і складні прилади (теодоліти, вимірювальні мікроскопи, спектрографи, вимірювальні хроматографи, спектрометри тощо));

- дослідження  в ультрафіолетових променях (відбиті промені та ультрафіолетова люмінесценція);

- дослідження  в інфрачервоних променях (відбиті  промені та інфрачервона люмінесценція);

- дослідження  у рентгенівських променях (мають  здатність проникнення крізь  об'єкти органічного та біологічного походження та використовуються для пошуку тайників у стінах, виявлення схованок зброї, вибухових пристроїв у валізах, поштових відправленнях, контейнерах, в аеропортах при догляді багажу);

- люмінесцентний  аналіз (використовується властивість об'єктів матеріального світу світитися при опроміненні УФ- та ІЧ-променями);

2) хімічні методи: полярографічні; хроматографічні; спектральні  (для встановлення складу, походження, однорідності або різнорідності  речовин та предметів матеріального  світу);

3) біологічні: ботанічні;  спорово-пилкові; іхтіологічні; орнітологічні;  вірусологічні; генної інженерії;  гістологічні; ембріологічні.

1. Класифікація  судових експертиз

Має місце Перелік  основних видів судових експертиз  та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285. Так, експертизи з дослідження вибухових пристроїв і експертизи з дослідження вибухових речовин і продуктів вибуху об'єднані в групу "ви-бухотехнічна експертиза"; бухгалтерська експертиза представлена як один із видів економічних досліджень.

У жовтні 2003 р. наказом  Міністерства юстиції України до зазначеного Переліку були внесені  зміни, уточнювалися назви деяких експертних спеціальностей та вводилися нові. У цілому ж підходи до формування структури Переліку суттєвих змін не зазнавали.

Усі судові експертизи українські вчені-криміналісти поділяють  в кримінальному судочинстві  на 16 класів (Перелік експертиз затверджений наказом Міністерства юстиції України 9 серпня 2005 р. зі змінами і доповненнями на 2005 р.):

1. Криміналістичні.2. Економічні.3. Товарознавчі.4. Інженерно-технічні.5. Інженерно-технологічні.

6. Фармацевтичні  і фармакологічні.7. Експертизи харчових продуктів.8. Ґрунтознавчі.9. Судово-біологічні.10. Судово-екологічні.11. Судово-ветеринарні.12. Судово-медичні.13. Судово-психологічні.14. Судово-психіатричні.15. Судово-мистецтвознавчі.16. Судові експертизи інтелектуальної власності.

Експертним називається дослідження, яке проводить експерт у кримінальному, цивільному, господарському або іншому виді процесу за завданням правоохоронних органів. Воно полягає у вивченні експертом за дорученням суду, слідчого та інших правоохоронних органів речових доказів й інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних і обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Воно є основою судової експертизи, яка є засобом отримання доказів (ч. 2 ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України).

 

Експертизи можуть бути призначені постановою слідчого або ухвалою суду першої інстанції, якщо виникає необхідність у залученні спеціальних знань. У деяких випадках, установлених законом, вони призначаються в обов'язковому порядку.

Експертне дослідження  можна призначати у цій справі і з конкретних питань вперше (первинне), проводити з тих самих питань у разі незгоди органу, що призначив експертизу, з її висновком (повторне), вирішувати коло питань, яке на етапі призначення експертизи вважається повним (основне), вирішувати коло питань залежно від ситуації, які не увійшли до переліку питань основної експертизи, неповноти або нечіткості ходу її дослідження і висновків (додаткове).

 

Експертні дослідження  виконує один експерт або група  експертів. Дослідження, виконане групою експертів, називають комісійним. Воно може бути однопредметним (у дослідженні беруть участь експерти однієї спеціальності, наприклад, товарознавці) і багатопредметним, комплексним (дослідження проводять експерти різних спеціальностей, наприклад, криміналіст і Експертне дослідження може проводити лише особа, призначена експертом у встановленому законом порядку. Не дозволяється експертне дослідження підміняти дослідженнями, які проводяться до порушення кримінальної справи (дослідження спеціаліста, який дає висновок, довідку).

За завданнями, цілями і методами розрізняють види (рівні). За науковою класифікацією  експертні дослідження поділяються  на класифікаційні, ідентифікаційні, діагностичні й ситуаційні.

7. Класифікаційні  дослідження

 

За ступенем індивідуалізації досліджуваних об'єктів експертизи можуть бути класифікаційними та ідентифікаційними. Класифікаційні дослідження застосовуються для проведення товарознавчої експертизи, судово-біологічної, фармацевтичної, криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів (КЕМРВ). За їх допомогою встановлюють належність об'єкта до якогось класу, роду, виду, групи (групову належність). Клас об'єкта можна визначати в дуже вузьких межах, але його індивідуальності експертиза не встановлює.

 

Наприклад, завдання класифікаційної криміналістичної експертизи - встановити:

- групову належність;

- якою рукою  (лівою чи правою) залишено сліди;

- яким пальцем  залишено слід;

- чи не залишені  сліди рукавичками;

- до якого  виду належить взуття, сліди якого  залишено на місці події;

- взуттям якого  розміру залишено сліди;

- зубами людини  чи тварини залишено сліди;

- зубами якої  щелепи залишено сліди;

- яким знаряддям  утворено сліди на предметі;

- транспортом  якого виду залишено сліди  на місці події (мото, вело, авто);

- на яких автомашинах встановлюють шини даної моделі;

- чоловіком  чи жінкою виконано цей текст.

Особливим предметом криміналістичної діагностики  є людина, її прояви: загально-фізичні та окремі ознаки (стать, вік, зовнішність, стан здоров'я, антропологічна належність тощо); психологічні якості (пам'ять, спостережливість); здібності або навички (професійні, побутові, спортивні); соціальні (освіта); навички, форми, види, особливості діяльності, поведінки тощо.

Об'єкти, що беруть участь у діагностичному процесі, поділяються на такі, що діагностуються (природу яких слід установити) і такі, що діагностують (за їх допомогою встановлюється природа об'єктів, що діагностуються).

На практиці об'єкти, що діагностують, є речовими зразками, так само як і інформація про них, що характеризує їхній клас, вид, групу, до якої вони належать.

 

Криміналістична діагностика за своєю сутністю є загальнонауко-вим поняттям діагностики - діагностичного процесу та його результату як особливого виду пізнання. Це такий вид пізнання, що виявляється в розпізнаванні (встановленні, визначенні, виявленні) конкретного явища на підставі абстрактного знання про нього, необхідному, суттєвому, чим таке явище відрізняється від інших.

 

Діагностичний процес полягає у визначенні сутності конкретного об'єкта, а також у порівнянні його природи з природою об'єктів певного класу, роду, виду, класифікації, встановленої наукою і досвідом. До такого роду криміналістичної експертизи можна віднести встановлення часу події, механізму події, способу дії даної особи. Експерт діагностує досліджувані ним явища і робить аргументований висновок, який має доказове значення, оскільки воно причинно пов'язане з досліджуваною подією.

 

Види криміналістичної діагностики класифікуються з урахуванням  характеристики предмета, об'єкта, методу, технічних умов вирішення діагностичних завдань.

Зміст криміналістичного  діагностичного процесу становлять дії, спрямовані на вирішення конкретного  діагностичного завдання, результати якого мають судово-доказове значення. Наприклад, завданнями, що вирішуються діагностичними дослідженнями в галузі судової балістики, є:

- визнання предмета  вогнепальною зброєю;- визначення  виду вогнепальної зброї;- визначення  технічного стану (справність, придатність  до пострілу);- можливість пострілу  без натиснення на спусковий гачок;- встановлення механізму пошкодження;- встановлення причини пострілу та пошкодження зброї;- визнання предметів набоями;- визнання придатності набоїв для пострілу;

- відношення  предметів до інструментів і  матеріалів для виготовлення  набоїв;- визначення відносної давності пострілу за наявністю продуктів пострілу в каналі ствола;- визначення черговості пострілу за слідами;- визначення пробивної здатності (кінетичної енергії) снаряду;

- визначення  однорідності, групової належності  набоїв до мисливської зброї.

Вирішуючи діагностичні завдання, об'єкти дослідження зазвичай порівнюють з аналогічними об'єктами або знаннями про досліджуваний  об'єкт, знаннями, що накопичені наукою, експертною практикою про клас (вид) імовірного об'єкта.

Експерт на будь-якому рівні експертного дослідження, навіть під час проведення ідентифікаційної експертизи, завжди діагностує в процесі вивчення об'єкта експертизи механізм його утворення, стан. Проте використання методу діагностування не виключає самостійного рівня експертного дослідження у формі діагностики, що постають перед тим чи іншим видом експертизи.

Зміст і послідовність  пізнавальних дій діагностичного процесу  визначаються основними стадіями експертного  дослідження: підготовчою, роздільною, порівняльною і оціночною.

Під час підготовки виявляють і вивчають характер, напрям і межі дій різних факторів (умов), які впливають на достовірне встановлення характеристик об'єктів, що діагностують.

У ході роздільного  дослідження виявляються і фіксуються ознаки об'єкта для діагностики, що характеризують його природу, кількість, якість.

На цій стадії визначають значущість ознак - чи є  вони випадковими, чи виражають сутність об'єкта.

У порівняльній стадії встановлюють збіги й розбіжності  об'єктів, що діагностуються, і об'єктів, які діагностують.

На заключній (оціночній) стадії оцінюється якість збігів та розбіжностей і формулюється висновок:

- категоричне  розпізнавання об'єкта або заперечення  цього;- імовірне встановлення сутності  або її виключення;- неможливість  діагностувати сутність об'єкта у зв'язку з невизначеністю виявлених ознак або відсутністю класифікації об'єктів з виявленими під час дослідження ознаками.

1. Криміналістична  тактика (загальні положення)

 

Термін поняття "тактика" запозичений з військової галузі знань і означає мистецтво керування військами. Військова тактика досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє засоби його підготовки і ведення. При розкритті злочинів немає потреби у бойових діях. Разом з тим слідчий у багатьох випадках перебуває в конфліктній ситуації із злочинцем, а часом і з деякими учасниками процесу розслідування, наприклад лжесвідком, адвокатом. У кожного суб'єкта цього процесу може бути своя лінія поведінки, що відрізняється від версії слідчого. У зв'язку з цим для розв'язання слідчих ситуацій, що виникають, слідчий визначає свою лінію поведінки і виконання слідчих дій. Він обирає оптимальні прийоми проведення слідчих дій, визначає послідовність їх виконання, і таким чином керує слідством. Звідси походить криміналістичний зміст поняття "тактика", яке повинно вміщувати вчення про прийоми виконання слідчих дій, про керування слідством, його планування та висування версій, використання спеціальних знань і технічних засобів для досягнення ефективності виконуваних слідчих дій та організаційних заходів з метою розкриття та попередження злочинів.

2. Поняття  криміналістичної тактики

Криміналістична тактика - це розділ науки криміналістики, що займається розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних  рекомендацій щодо організації і планування процесу слідства.

 

Спочатку тактика  називалась "кримінальною". Пізніше  її почали називати "слідчою тактикою", роблячи акцент тим самим, що вона розглядає "інструментарій" лише слідчого.

Криміналістична тактика - поняття більш широке, оскільки вміщує "інструментарій" не тільки слідчого, але й суду. Тому у криміналістиці з'явилось вчення - "Тактика судового слідства". У зв'язку з цим потрібно вважати, що поряд з адвокатською етикою може існувати тактика судового захисту на досудовому слідстві і в суді. Криміналістична тактика охоплює такі слідчі дії: огляд, допит, обшук, впізнання, затримання, відтворення обстановки та обставин події, які утворюють її систему. Останнім часом криміналістична тактика поповнилась такими новими тактичними засобами, як: "тактична операція", "тактична комбінація", "тактичне рішення", "слідча ситуація", "психологічна засідка", "слідча хитрість" тощо, які збагачують мову і зміст криміналістичної тактики як галузі криміналістичних знань.

Криміналістична тактика тісно пов'язана з іншими розділами криміналістики - криміналістичною технікою та методикою розслідування окремих видів злочинів. Тактика провадження тих або інших процесуальних дій змінюється залежно від характеру задіяних засобів та прийомів криміналістичної техніки. Використання технічних засобів передбачає їх тактичне обґрунтування та доцільність. Взаємозв'язок криміналістичної тактики і методики розслідування окремих видів злочинів визначається тим, що рекомендації тактики реалізуються тільки через методику розслідування з урахуванням специфічних рис конкретного виду злочину.

3. Наукові  та практичні джерела криміналістичної  тактики

Всі розділи криміналістики тісно взаємопов'язані між собою.

Відповідно до сучасних уявлень  про предмет криміналістики складається  із п'яти розділів: загальної теорії криміналістики, криміналістичної техніки, криміналістичної тактики й криміналістичної методики (методики розслідування й запобігання окремих видів злочинів) та судової експертизи.

Науковими джерелами  криміналістичної тактики виступають сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики  та обчислювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей  знань.

Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слідчої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної тактики лежать в основі розроблення тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів.