Криміналістика

Криміналістика - юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів. Це означає, що криміналістика вивчає злочин. Але злочин є предметом пізнання інших галузей знань (соціологія і філософія, кримінальне, цивільне і адміністративне право, психологія, статистика та інші), які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливості злочинної діяльності для боротьби з нею. У цьому аспекті наука криміналістика має свій предмет пізнання.

Предмет будь-якої науки - це властивості і відношення оточуючого світу, що виділені в процесі  практики і перетворені в об'єкт  дослідження для розкриття їх спеціальних закономірностей. Таким чином, предметом будь-якої науки є вивчення закономірностей об'єктивної дійсності, пов'язаних з її метою і завданнями.

Предметом науки криміналістики є сукупність об'єктивних закономірностей, пізнання яких необхідне для успішного розслідування і запобігання злочинів.

Предметом криміналістики охоплюються три групи закономірностей:

- закономірності  виникнення і розвитку зв'язків  і відношень усередині механізму  злочину: зв'язок між дією і  результатом, повторюваність дій  у подібних ситуаціях, стереотипи  дій суб'єкта злочину тощо;

- закономірності  злочину, формування і реалізації  способу вчинення і приховання  злочину, зв'язок способу з  особою злочинця, залежність способу  від конкретних обставин вчинення  злочину тощо;

- закономірності  виникнення і перебігу явищ, пов'язаних зі злочином, що мають значення для розслідування: скритність підготовки до вчинення злочину, вибір засобів, рекогносцировка обстановки, вивчення предмета злочинного посягання тощо.

Наука криміналістика своїми рекомендаціями, специфічними методами та засобами виявлення, фіксації, дослідження та використання доказів сприяє правоохоронній діяльності, підвищує її ефективність у боротьбі зі злочинністю, і тим самим допомагає виконанню загального завдання, що стоїть перед правоохоронними державними структурами. Це завдання не тільки науки криміналістики, але й інших галузей права - кримінального, цивільного, адміністративного, а також суспільних і природничих наук, які так чи інакше займаються вивченням злочинності. Пізнання криміналістикою специфічної групи об'єктивних закономірностей дійсності необхідно науці для вирішення завдань, що стоять перед нею.

Загальним завданням  криміналістики є сприяння правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, повне і своєчасне техніко-криміналістичне  забезпечення та супровід розкриття і розслідування злочинів. Дане завдання реалізується на основі всебічного використання досягнень сучасної науки і техніки. Криміналістика забезпечує діяльність органів дізнання, досудового слідства, суду і супроводжує процес криміналістичної експертизи науково продуманими засобами, прийомами і методами боротьби зі злочинністю.

Спеціальні  завдання криміналістики:

- подальше вивчення  об'єктивних закономірностей, що  складають основу предмета криміналістики, розвиток її загальних і окремих теорій як основи розробки засобів, прийомів і рекомендацій з розкриття, розслідування і запобігання злочинів;

- розробка та  удосконалювання техніко-криміналістичного  забезпечення розслідування злочинів  з використанням досягнень природничих,  технічних і гуманітарних наук;

- розробка та  удосконалювання організаційних, тактичних  і методичних основ досудового  і судового слідства, вивчення  та узагальнення з цією метою  слідчої і судової практики;

- розробка криміналістичних  засобів і методів запобігання  злочинів;

- вивчення досягнень  закордонних криміналістів та  їх використання у розслідуванні  злочинів і подальших наукових  дослідженнях.

Спеціальні  завдання криміналістики - динамічні, вони змінюються залежно від соціальних змін у суспільстві і повинні  служити потребам практики боротьби зі злочинністю, зміцненню законності і правопорядку. Конкретні завдання, у свою чергу, визначаються відносно тих напрямів практики, які спрямовані на боротьбу зі злочинністю.

Загальне і  спеціальні завдання криміналістики вирішуються за допомогою конкретних завдань.

 

У постановці конкретних завдань проявляються тенденції  розвитку криміналістики. Вона розвивається на основі зв'язку і спадкоємності  між існуючими і новими криміналістичними  концепціями; активного творчого пристосування  для цілей боротьби зі злочинністю останніх досягнень тих наук, положення яких не можуть бути безпосередньо використані у кримінальному судочинстві; обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики боротьби зі злочинністю і вдосконалювання цієї практики на основі досягнень криміналістичної науки; прискорення темпів розвитку криміналістики під впливом науково-технічного прогресу у сфері як самої криміналістики, так і суміжних галузей наукового знання.

Конкретним  називається завдання тимчасового  характеру, яке наука вирішує на даному етапі.

Для вирішення  такого конкретного завдання може виникнути  необхідність як усієї сукупності криміналістичних знань, так і будь-який розділ криміналістики або навіть частина цього розділу. Іншими словами, конкретні завдання можуть бути досить різними за обсягом.

 

Система - це сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Системність - це об'єктивна властивість, притаманна кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. Наука як галузь знань є сукупністю знань, що перебувають у певній послідовності щодо їхньої значущості, взаємозв'язку та відношення.

Узагальнення  накопичених у процесі історичного  розвитку наукових даних є одним  із первинних етапів становлення  науки як відокремленої галузі знань, а зведення цих даних у логічно обґрунтовану систему свідчить про самостійність і ступінь зрілості науки, рівень теоретичного узагальнення відображених у її предметі явищ об'єктивної дійсності, які вивчаються цією наукою. Система будь-якої науки визначається не довільним віднесенням тих чи інших питань до однієї дисципліни, а об'єднанням їх на підставі внутрішньої єдності та об'єктивних зв'язків. Як і кожна наука, криміналістика має свою систему яка в процесі історичного розвитку неодноразово піддавалася перегляду і змінам.

Система науки криміналістики - це складові її частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини або розділи, які є самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.

На думку  вітчизняних вчених, сучасна система  науки криміналістики складається  з таких частин:

- загальна теорія криміналістики;

- криміналістична  техніка;

- криміналістична  експертиза;

- криміналістична  тактика;

- криміналістична  методика (В.С. Кузьмічов, Г.І. Прокопенко, 2001).

Загальна  теорія криміналістики - це система вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету та закони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук, самостійні криміналістичні теорії і вчення, зокрема, криміналістична ідентифікація та діагностика, вчення про криміналістичні версії.

Криміналістична техніка включає в себе теоретичні положення, науково-технічні прийоми, методи виявлення, фіксації, вилучення, попереднього дослідження, збереження і подальшого використання з метою розслідування злочинів та їх запобіганню.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики являє собою систему теоретичних положень та принципів розробки й використання науково-технічних засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення, накопичення та обробки матеріалізованої інформації про події, що розслідуються, а також технічних засобів і способів попередження злочинів (М.С. Полевой, 1990)

Криміналістична експертиза являє собою систему наукових положень і розроблених на її основі спеціальних методів і методик для встановлення фактичних даних на основі дослідження об'єктів - матеріальних носіїв інформації з метою розслідування злочинів та їх запобіганню.

Криміналістична тактика - це розділ науки криміналістики, що займається розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних рекомендацій щодо організації і планування процесу слідства.

 

Криміналістична методика або методика розслідування  окремих видів злочинів, як розділ науки криміналістики, є системою наукових положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розслідування  і запобігання вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів злочинів.

3. Криміналістика  в системі юридичних наук

Криміналістика - спеціальна юридична наука, яка має предмет свого дослідження, свою методологію та тісно пов'язана з правовими і суспільними науками, а з моменту свого виникнення активно та творчо використовує здобутки природничих і технічних наук.

Криміналістика  пов'язана з багатьма науками  правового циклу. Криміналістична  інформація стосовно події, що розслідується, відображається в різноманітних  джерелах матеріального середовища, а здобута та відповідним чином матеріалізована, може використовуватися в галузях права, перш за все кримінального, де вона виступає як докази або інформації, що має орієнтуючий характер. У кримінально-процесуальному праві криміналістична інформація використовується для прийняття тактичних рішень. Тому криміналістика взаємопов'язана з кримінальним і кримінально-процесуальним, цивільним та адміністративним правом, з теорією оперативно-розшукової діяльності.Криміналістика розробляє методи й засоби отримання інформації з матеріальних та ідеальних джерел, для чого використовуються знання з природознавчих і технічних наук, а саме фізики, хімії, біології, анатомії, фізіології, психології, судової медицини тощо.

Кримінально-правова  кваліфікація злочину ще в стадії порушення кримінальної справи служить орієнтиром для визначення напряму розслідування, конструювання загальних версій. Отже, для формування системи технічних засобів і тактичних прийомів пізнання конкретного злочину та його кримінально-правової кваліфікації формуються обставини, які необхідно довести, що береться за основу для окремих версій та послідовної їх розробки. Криміналістика зародилася в надрах кримінального процесу і в подальшому відокремилася в самостійну науку. Звідси простежується безпосередній зв'язок з кримінально-процесуальним правом на всьому шляху її розвитку. Процесуальний закон є формою реалізації криміналістичної техніки та слідчої тактики в методиці розслідування конкретних видів злочинів. Тому збирання, дослідження доказів здійснюються тільки відповідно до кримінально-процесуального закону. Криміналістика, у свою чергу, впливає на кримінальний процес. Тактичні прийоми одержання інформації, що розробляються криміналістикою, нерідко виступають основою для створення нових процесуальних норм (наприклад слідчий експеримент, перевірка показань на місці). Зв'язок криміналістики з кримінологією полягає в тому, що профілактика злочинів є водночас серед завдань як кримінології, так і криміналістики. Дані кримінології використовуються в криміналістичній характеристиці злочинів, а прийоми збирання профілактичної інформації застосовуються в кримінології. З інших галузей наукових знань (логіки, психології, кібернетики, фізіології, теорії інформації) криміналістика здобуває основні посилки для окремих теорій, розробки технічних засобів і тактичних прийомів збирання й дослідження доказів. Зокрема, дані психології та теорії спілкування використовуються для розробки прийомів допиту, а теорія відображення і категорії логіки - для розробки теорії криміналістичної ідентифікації. Без використання знань судової медицини важко уявити розслідування злочинів проти особи, а без судово-бухгалтерського обліку - економічних злочинів.

Криміналістика  та оперативно-розшукова діяльність тісно взаємопов'язані. Цей зв'язок виражений, перш за все, у прийомах, що використовуються, засобах виявлення та збирання джерел доказової інформації, виявлення ознак злочину. Разом з тим, оперативно-розшукова діяльність відрізняється своєю мобільністю, негласністю використання технічних засобів і тактичних прийомів, внаслідок застосування яких збирають тільки орієнтуючу інформацію, а не доказову. Для одержання статусу доказу орієнтуюча інформація повинна бути введена до процесу доказування процесуальними засобами. Багато оперативних технічних засобів використовуються при проведенні слідчих дій.

6. Класифікація  методів науки криміналістики

 

Проблема класифікації методів найбільш дискутується в  методології криміналістики. Останні  досягнення науки та узагальнення досвіду  практики свідчать, що в розв'язанні проблеми класифікації методів науки криміналістики слід керуватися загальноприйнятою класифікацією з урахуванням рівнів загальності дослідження та поділяти методи на загальний (всезагальний), загальнонаукові та окремі, власне криміналістичні (часткові або спеціальні). Така класифікація методів пізнання загальновизнана, вона поділяється більшістю вчених-криміналістів, відображена у підручниках і наукових працях.

 

Методи науки  криміналістики дуже різноманітні, особливо окремі, оскільки в процесі судово-слідчої діяльності доводиться добувати та досліджувати доказову інформацію з різних матеріальних та ідеальних відображень, застосовувати безліч технічних засобів і методів. Саме через це проблема класифікації має теоретичне та практичне значення.

 

У теоретичному плані класифікація методів конкретної науки свідчить про її зрілість, сформованість "інструментарію" дослідження її об'єкту. На практиці класифікація дозволяє швидше орієнтуватися  у засобах пізнання та обирати  методи та засоби дослідження, найбільш економічні і ефективні для досягнення поставленої мети. У навчальній та криміналістичній літературі існує принаймні не менше п'яти класифікацій криміналістичних методів, причому окремі з них є спірними.

 

Методи  науки криміналістики можна класифікувати так:

1. Всезагальний  або загальний метод - це метод  пізнання взагалі будь-яких об'єктів  природи та суспільного життя.  Він носить таку назву тому, що має найбільш високий рівень  спільності. В основі загального  методу лежить філософське знання. Антична філософія була першою формою пізнання (Демокрит, Платон, Піфагор). Найвище досягнення цього періоду - логіка Аристотеля. Основні закони діалектики та категорії діалектичної логіки, що розвивалися пізніше, використовуються як інструмент пізнання природи й суспільства. Наприклад закон переходу кількості в якість, єдність протилежностей, окремого та цілого, тотожності, загального зв'язку - присутні у пізнавальному процесі. Тому матеріалістична діалектика та її категорії становлять загальний інструмент пізнання, тобто загальний метод.