Криміналістика

2. Загальнонаукові  методи, тобто такі засоби пізнання, які застосовуються не до всіх  об'єктів, що пізнаються, а тільки  до деяких груп, систем. У криміналістиці  до них відносять спостереження,  порівняння, експеримент, опис, моделювання, ідентифікацію тощо. Криміналістична ідентифікація - це окремий метод, а ідентифікація взагалі як процес встановлення тотожності широко застосовується у фізиці, хімії, біології, археології та інших галузях знань.

3. Окремі (часткові) або спеціальні методи - такі методи дослідження, які використовуються в одній науці, або у суміжних з нею. Наприклад окремі методи криміналістики (фотографічні, дактилоскопічні, сигналетичні, тощо) нерідко застосовуються в теорії оперативно-розшукової діяльності, а метод криміналістичної ідентифікації - в теорії доказів та доказуванні взагалі. Окремі методи повинні відповідати принципам науковості, надійності, економічності, безпеки, етичності.

7. Загальнонаукові  методи криміналістики

У криміналістиці поряд з окремими (спеціальними) методами ефективно використовуються загальнонаукові методи пізнання: спостереження, вимірювання, опису, порівняння, експеримент, моделювання, ідентифікації, математичні методи та інші.

Спостереження як систематичне цілеспрямоване безпосереднє сприйняття предмета чи явища широко використовується у криміналістиці як з науковою, так і з практичною метою: при вивченні та узагальненні правозастосовчої практики, у експертних дослідженнях, при провадженні слідчих та оперативно-розшукових дій і т. ін.

Вимірювання є необхідним методом пізнання різних просторових та часових величин. В наукових дослідженнях, і в практичній діяльності по вивченню слідів злочинів неможливо обійтися без вимірювання лінійних та кутових величин, об'єму, концентрації, температури, опору матеріалів, оптичних властивостей, а також без визначення різних часових показників: тривалості того чи іншого явища, швидкості руху, часу вчинення злочину, давності утворення слідів.

Опис. У криміналістиці, як і в інших науках, фіксація шляхом опису кількісних та якісних показників предметів, що вивчаються і явищ є необхідною умовою пізнання їх сутності. Без цього теоретичне пізнання є неможливим. Як метод пізнання опис повинен бути системним, як і сам підхід до вивчення реальної дійсності. У ньому знаходять відображення взаємозв'язок предметів та явищ дійсності.

порівняння  дуже широко використовується у криміналістичній ідентифікації. Прийоми порівняння можуть бути різними: співставлення (візуальне  або за допомогою приладів), суміщення  і накладення (фотоаплікація у фотопортретній експертизі).

Експеримент також широко застосовується у науці криміналістики і практиці. У кримінальному судочинстві він носить назву слідчого експерименту. Експериментальний метод знайшов також широке застосування при проведенні експертиз і отримав назву експертного експерименту. Експериментальний метод застосовується також слідчим при отриманні порівняльних зразків для ідентифікаційних досліджень.

Моделювання. Суть цього методу полягає в заміщенні реального об'єкта пізнання його моделлю, яка піддається дослідженню, а одержані результати інтерпретують (переносять) на реальний об'єкт вивчення. Моделі, що використовуються у процесі пізнання можуть бути матеріальними (предметними), наприклад гіпсова копія сліду взуття, план місця події, макет будівлі; логічними (ідеальними) - слідча версія; структурними, що відображають внутрішню побудову (структуру) об'єкту та функціональними (динамічними) - які копіюють оригінал, що знаходиться у русі, динаміці, наприклад слідча версія, модель певного технологічного процесу.

Метод ідентифікації. У криміналістиці індивідуальна ідентифікація має переважне значення, тому що питання про тотожність вирішується як правило стосовно конкретних речових доказів, виконавців та авторів документів, конкретних об'єктів, що залишили ті чи інші сліди на місці події. З метою підвищення ефективності вирішення експертних ідентифікаційних завдань, наукою криміналістикою розроблена теорія криміналістичної ідентифікації, створені нові наукові методи для вирішення ідентифікаційних завдань у трасології, судовій балістиці, почеркознавстві, техніко-криміналістичному дослідженні документів, ідентифікації людини за ознаками зовнішності.

Загальнонаукові методи пізнання застосовуються завжди у комплексі. Наприклад, застосування методу порівняння неможливо без спостереження і опису, а систематизація і класифікація неможливі без порівняння, спостереження та порівняння завжди супроводжують один одного, а метод вимірювання пов'язаний з математичними методами.

Власне криміналістичні методи створені та обґрунтовані теорією криміналістики або запозичені та перетворені нею спеціально для дослідження криміналістичних об'єктів. До них належать різноманітні судово-фотографічні, трасологічні, судово-балістичні та інші методи. Наприклад в галузі судової фотографії розроблені методи сигнале-тичної (впізнавальної), вимірювальної, панорамної, стереоскопічної, мікроскопічної, крупномасштабної та інших видів фотозйомки, методи фотографічного підсилювання кольорових контрастів, методи виявлення текстів, що неможливо прочитати тощо.

Створені різні  методи слідокопіювання у трасології, широко використовуються методи дактилоскопічної ідентифікації, мікроскопічного та профілографічного дослідження  мікрорельєфу різних слідів (знарядь  злому та інструментів, на кулях та гільзах та інших видів слідів).

У судовій балістиці  розроблені та успішно застосовуються методи виявлення та фіксації слідів пострілу, ідентифікації зброї за слідами на кулях та гільзах, визначення дистанції пострілу, послідовності  виконання кількох пострілів та інші методи судово-балістичної експертизи.

Криміналістика  має також різноманітні ефективні  методи техні-ко-криміналістичного  дослідження документів, почеркознавчої експертизи, фотопортретної ідентифікації, кримінальної реєстрації.

Поряд з методами та засобами криміналістичної техніки широке застосування знаходять методи (прийоми) криміналістичної тактики і методики розслідування злочинів, зокрема методи планування розслідування, аналізу слідчих ситуацій, тактичні прийоми виконання слідчий дій, профілактики злочинів криміналістичними засобами.

Джерелом формування криміналістичних методів та засобів  є природні, технічні та суспільні  науки, а також слідча, судова та експертна практика. Методи наукового  узагальнення цієї практики (анкетування, статистичні методи) також належать до спеціальних методів.

Методи природничих  і технічних наук знаходять широке застосування у дослідженні криміналістичних об'єктів. Серед них можна виділити різноманітні фізичні методи (спектрального  аналізу, дослідження в інфрачервоних та ультрафіолетових променях, із застосуванням радіоактивних ізотопів, методи електронної та лазерної техніки та інші), методи хімічного якісного та кількісного мікроаналізу, біологічні, мінералогічні та багато інших. У багатьох випадках розкриття злочинів залежить від того, наскільки повно та ефективно використовуються криміналістикою сучасні досягнення природничих та технічних наук.

Необхідно підкреслити, що всі методи криміналістики, які  рекомендуються для практичного  застосування у розкритті злочинів і особливо ті, що застосовуються у кримінальному судочинстві повинні відповідати принципам науковості, надійності, економічності, безпеки, етичност

В світі цих  вимог не можуть бути використаними  у правосудді методи, що знаходяться  у стадії наукової розробки та перевірки, а також антинаукові, і ті, що принижують людську гідність.

9. Закони  розвитку науки криміналістики

Закони науки  криміналістики поділяються на загальні і спеціальні. До загальних законів  відносять: про об'єктивну необхідність, узагальнення, інтеграцію, безперервність накопичення знання; про диференціацію наукового знання; про взаємозв'язок науки і практики. Загальним законам підпорядковується розвиток усіх наук, усього наукового потенціалу людства.

Спеціальні  закони регулюють розвиток конкретних наук, тому для кожної часткової науки вони мають свій перелік і структуру.

На думку  більшості вчених, до спеціальних  законів науки криміналістики відносять  чотири.

Закон зв'язку і  спадкоємності між існуючими  і виникаючими концепціями. Нове завжди виникає на основі використання досвіду минулого. Так, відома закономірність нінгідрину вступати в хімічну реакцію із складовими частинами потожирової речовини і утворювати забарвлені сполуки використана для виявлення невидимих слідів рук. Ця, вже пізнана закономірність, стала передумовою розробки і створення нової методики виявлення невидимих слідів рук методом перманганату калію. Присутня в розчині марганцева кислота взаємодіє з потожировою речовиною сліду і утворює забарвлену сполуку, внаслідок чого слід стає видимим.

Закон активного  творчого пристосування сучасних досягнень  науки для розв'язання часткових  завдань науки криміналістики. Цей  закон О.І. Вінберг назвав законом  криміналістичної трансформації. Він  є розповсюдженим способом розробки окремих теорій, дослідження, оцінювання та використання доказів. Наприклад, відомий у фізиці метод люмінесценції пристосований для дослідження криміналістичних об'єктів в ультрафіолетовій та інфрачервоній ділянках спектру, розроблена методика люмінесцентної спектроскопії і мікроскопії для відновлення згаслих текстів, паливно-мастильних матеріалів, наркотичної сировини. Магнітні властивості металів використані при створенні магнітних порошків та магнітного пензля для роботи зі слідами рук.

Закон обумовленості криміналістичних рекомендацій потребами практики. Розробка криміналістикою нових методів та засобів обумовлена нагальними потребами практики для вдосконалення діяльності з розслідування та запобігання злочинів. Так, потреби практики щодо розшуку похованих трупів навели на думку про створення приладів для цього. Розшук людей та речей за допомогою службово-розшукових собак відомий з давніх часів, але не існувала методика ототожнення особи за запахом слідів. Ця потреба практики викликала появу окремої криміналістичної теорії - криміналістичної од-орології, розробку засобів роботи зі слідами запаху. Виходячи з цих потреб, була запропонована процедура вибору особи як ідентифікаційна методика. З метою вдосконалення фіксації місця дорожньо-транспортних пригод були створені спеціальні засоби і метод стереофотограмметричної зйомки, що дозволяє у напівавтоматичному режимі накреслити масштабний план місця події з достатньо високим ступенем точності та скоротити час огляду до кількох хвилин.

Закон прискорення  темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу. Наукові дослідження стають продуктивною силою, могутнім фактором, що впливає на всі сфери суспільного життя, у тому числі й на соціальні, зокрема боротьбу зі злочинністю. Науково-технічний прогрес, як загальний закон науки, в криміналістиці не має часткових аналогів, що діють тільки задля неї. Прискорення темпів розвитку криміналістичних знань відбувається під безпосереднім впливом загального розвитку і набутих наукових знань. Швидко розвиваються теоретичні основи, з'являються нові окремі теорії - про механізм вчинення злочину, криміналістична габітоскопія, авторознавство, одорологія, фоно-скопія тощо.

Криміналістична ідентифікація - метод, що дозволяє розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл тощо. В процесі доказування прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе використання й імовірних суджень про клас, вид або родову приналежність конкретного об'єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. Ось чому в процесі ідентифікації як загального методу, так і криміналістичної ідентифікації (окремого методу) встановлюється тотожність, тільки в першому випадку тотожність групи, виду, роду, класу, а в іншому - індивідуального конкретного об'єкта.

Методологічну основу ідентифікації  як методу встановлення тотожності складають  положення матеріалістичної діалектики.

1. Усі об'єкти, події матеріального  світу взаємопов'язані та являють собою нескінченне сплетіння зв'язків та взаємодій. Якщо відомий наслідок, то неважко встановити причину, і навпаки. Отже, при розслідуванні за слідами, залишеними на місці події, встановлюють особу злочинця та обставини вчинення злочину. Всі об'єкти та явища можна пізнати, у світі нема таких речей, які не пізнаються, а є ще непізнані.

2. Події та явища матеріального  світу індивідуальні (визначені), оскільки нема двох речей, які  були б однакові. Це фундаментальне  положення дозволяє знаходити та пізнавати реальні об'єкти, зумовлені практичною діяльністю людини.

3. Всі об'єкти матеріального  світу перебувають у постійному  русі, розвитку та зміні. Однак  індивідуальність та визначеність  об'єкта передбачають його відносну  стійкість, незмінність, тобто збереження характерних ознак, що дозволяють ототожнити його з самим собою.

Об'єкт в кожний момент часу одночасно той і не той. Ось  чому закон тотожності з погляду  формальної логіки у даному випадку  справедливий лише для певного моменту  часу, коли об'єкт залишається самим собою.

Природні зміни - це ті, що відбуваються безперервно, внаслідок  руху та розвитку об'єктів. У природі  все існує тільки в силу певного  руху. Людина старіє, сприйняте забувається, свіжий слід на металі окислюється, чорнило на папері вицвітає тощо.

Навмисні зміни - це такі, що вносить суб'єкт у відображення для його спотворення або знищення. Наприклад, спотворення почерку  при підробці документа, використання маски і рукавичок при вчиненні розбійного нападу, знищення засобів вчинення злочину, розчленування трупа тощо.

Випадкові зміни не пов'язані  із подією злочину. Наприклад, пошкодження  слідів на місці події випадковими  особами, транспортом, тваринами тощо. Випадкові зміни виникають завжди пізніше навмисних і з ними не пов'язані.

Ідентифікаційний період - це час, за який ознаки та властивості  об'єкта хоча і змінюються, але залишаються  достатніми для встановлення тотожності.

Криміналістична ідентифікація  як окремий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації, що використовується в інших галузях знання, формою встановлення тотожності: в першому випадку встановлюють тотожність конкретного об'єкта, що має стійку зовнішню форму, а в іншому - тотожність множини однакових об'єктів, розподілених на класи, види, роди та будь-які інші малі групи.

б'єктами криміналістичної ідентифікації є  об'єкти матеріального світу: люди, тварини, їх трупи, тобто тверді фізичні  тіла, що мають стійку форму, а також  сипкі, рідкі, газоподібні речовини та їх стани, в окремих випадках - проміжки та моменти часу, стани людей в конкретних ситуаціях.