Виправдувальний вирок у кримінальному процесі

align="justify">   2) аналіз доказів і мотивування висновку суду про невинність підсудного;

   3) мотивування окремих прийнятих  судом рішень.

   У такій послідовності вони звичайно і викладаються у вироку.

   Резолютивна частина виправ-дувального вироку —  це остаточний висновок суду про невинність підсудного, отже, і про його виправдання. Вона базується на змісті мотивувальної частини вироку і по суті є логічним продовженням її.

   Саме  у резолютивній частині виправдувального вироку формулюється остаточний висновок суду про невинність підсудного.

   Згідно  з вимогами ст. 335 КПК, в резолютивній частині виправдувального вироку зазначається:

   1) прізвище, ім’я та по батькові  виправданого;

   2) вказується, що підсудний в пред’явленому  обвинуваченні визнаний невинним  і по суду виправданим; 

   3) вказується про скасування запобіжного заходу, про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку.

   Найважливішим в резолютивній частині виправдувального вироку є визнання підсудного невинним і його виправдання, його негайне звільнення, якщо він знаходиться під вартою, або негайне скасування інших запобіжних заходів.

   Резолютивна частина виправдувального вироку повинна  бути чітким виразом невинності виправданого, а тому до слова “виправдати” в ній повинно обов’язково вказуватися на визнання підсудного невинним в пред’явленому йому обвинуваченні. Це слідує з того, що виправдання є висновком суду тільки при визнанні підсудного невинним.

   Виправдувальний вирок виконується негайно після його проголошення. У разі перебування підсудного під вартою він звільняється в залі судового засідання, про що вказується в резолютивній частині вироку.

   Реалізація  виправдувального вироку безпосередньо  судом виражається у скасуванні інших запобіжних заходів і заходів забезпечення конфіскації майна, якщо такі були прийняті.

   Виконання виправдувального вироку негайно, до набрання ним законної сили, є послідовним  здійсненням конституційного принципу недоторканності особи.

   Ніякий  орган або посадовець не має права припиняти приведення у виконання виправдувального вироку, що навіть не набрав законної сили.

   Виправдувальний вирок є актом державної влади, що реабілітує громадянина. Суд від  імені держави проголошує його невинність, відновлює його честь, добре ім’я, статус повноправності.

   Повна реабілітація виправданого неможлива  без компенсації йому майнової шкоди (збитків), заподіяної невинному необґрунтованим  притяганням до кримінальної відповідальності.

   Відшкодування майнової шкоди, заподіяної виправданому необґрунтованим притяганням до кримінальної відповідальності, являє собою досить важливу гарантію охорони майнових прав громадян і засіб зміцнення законності і підвищення відповідальності посадовців слідчих, прокурорських і судових органів за належне виконання покладених функцій.

   Тому  при постановленні вироку суд  зобов’язаний роз’яснити виправданому порядок звернення до суду з цивільним  позовом з даного питання.

   Для аналізу наведемо текст статті 306 КПК РФ, яка так і називається  «Резолютивна частина виправдувального вироку». [24]

   1. Резолютивна частина виправдувального  вироку повинна містити: 

   1) прізвище, ім’я і по батькові  підсудного;

   2) рішення про визнання підсудного  невинним і підстави його виправдання; 

   3) рішення про скасування запобіжного заходу, якщо він був обраний;

   4) рішення про скасування заходів  по забезпеченню конфіскації  майна, а також заходів по  забезпеченню відшкодування шкоди,  якщо такі заходи були прийняті;

   5) роз’яснення порядку відшкодування  шкоди, пов’язаної з кримінальним переслідуванням.

   2. При постановленні виправдувального  вироку, винесенні постанови або  ухвали про закриття кримінальної  справи з підстав, передбачених  пунктом 1 частини першої статті 24 і пунктом 1 частини першої  статті 27 цього Кодексу, суд відмовляє в задоволенні цивільного позову. У решті випадків суд залишає цивільний позов без розгляду. Залишення судом цивільного позову без розгляду не перешкоджає подальшому його пред’явленню і розгляду в порядку цивільного судочинства.

   3. У разі постановлення виправдувального вироку, постанови або ухвали про припинення кримінального переслідування з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 27 даного Кодексу, а також в інших випадках, коли особа, яка підлягає притягненню як обвинувачений, не встановлена, суд вирішує питання про направлення прокуророві кримінальної справи для провадження попереднього розслідування і встановлення особи, яка підлягає притягненню як обвинувачений.[24]

   Таким чином, суди РФ, коли в суді не встановлена  подія злочину або підсудний непричетний до вчинення злочину, приймають рішення про відмову в задоволенні цивільного позову.

   При виправданні підсудного з інших  підстав суд залишає цивільний позов без розгляду.

   Необхідно звернути увагу на те, що у виправдувальному вироку не слід без крайньої необхідності вказувати на протиправність дій осіб, що не притягнені до кримінальної відповідальності. В той же час саме у виправдувальному вироку іноді необхідно вказувати на неправомірну поведінку потерпілих, оскільки саме це може бути обставиною, що свідчить про невинність підсудного. Наприклад, виправдати підсудного у зв’язку з наявністю в його діях необхідної оборони можна не інакше, як встановивши, що інша особа вчинила суспільно небезпечне посягання на об’єкт, що охоронявся законом.

   Таким чином, реабілітація у кримінальному процесі є системою передбачених законом соціально-правових засобів, спрямованих на повне поновлення у попередніх правах громадянина, протиправно протягнутого до кримінальної відповідальності або засудженого, та відшкодування заподіяної йому шкоди. Реабілітація покликана виконувати правозахисну і правовідновлюючу функції. Вони гарантують інтереси особи у кримінальному судочинстві, є засобом захисту в разі протиправного притягнення до такої відповідальності чи засудження. Кінцевою метою реабілітації повинні стати виправлення судової або слідчої помилки, спростування пред'явленого обвинувачення, повне поновлення репутації невинного, порушених прав і відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди. Інститут реабілітації громадян, які постраждали внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності або засудження, за галузевою належністю норм, що його складають, є комплексним.[6]

   Зобов'язаним суб'єктом у реабілітаційних правовідносинах  є держава, яка відшкодовує збитки, заподіяні невинному, незалежно від органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.