Особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення

 

 

 

 

 

 

 

Звіт про  проходження стажування

до блоку підготовки:

«РОЗГЛЯД КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ТА СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ»

 

 

 

 

 

 

Підготував слухач заочної форми навчання Національної школи суддів України група 5

Хахула Микола Олегович

«__» квітня 2013 р.

Голосіївський районний суд міста Києва

Суддя-наставник: О.В. Бойко, посада суддя

 

 

 

Початок стажування: «___» квітня 2013 року

Закінчення стажування: «____» квітня 2013 року

 

ЗМІСТ

Вступ
РОЗДІЛ 1 1. Нормативно-правова база, якою керується суд під час роботи 2. Апарат суду та  порядок його формування РОЗДІЛ 2	4
1. Фіксування кримінального провадження. процесуальні рішення	11
2. Докази та доказування	11
3. Повідомлення у кримінальному провадженні	12
4. Цивільний позов, відшкодування шкоди у кримінальному провадженні	13
5. Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування	14
6. Підготовче провадження	15
7. Загальні умови судового розгляду	16
8. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків	18
9. Провадження в суді присяжних	18
10. Призначення покарання	19
11. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження	21
12. Виконання судових рішень	22
13. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження	23
РОЗДІЛ 3 1. Провадження у справах про адміністративні правопорушення	25
2. Протокол про адміністративне  правопорушення	26
3. Поняття доказів  в адміністративно-юрисдикційній  діяльності	26
4. Вибір санкцій і  призначення адміністративного  стягнення	28
5. Зміст та види постанови по справі про адміністративне правопорушення	34
6. Особливості адміністративної  відповідальності за корупційні  правопорушення	34
ВИСНОВКИ	36

ВСТУП

Основними завданнями стажування є: узагальнення, систематизація, вдосконалення знань і навичок з юриспруденції, перевірка можливості роботи на посаді судді. Ця сфера характеризується тим, що пов’язана з розглядом різних категорій справ, здійсненням юридично значущих дій. Професійна діяльність судді безпосередньо пов’язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки.

Мета та завдання стажування обумовлюють порядок його проходження  та безпосередньо загальну структуру  звіту з практики. Зокрема, метою стажування було: підвищити рівень обізнаності майбутнього судді щодо принципів дотримання прав людини, закладених в міжнародних правових актах; підвищити рівень обізнаності щодо правового статусу суду, сторін та інших учасників кримінального провадження.; виробити, закріпити та розвинути вміння і навички, необхідні для визначення підстав обрання запобіжного заходу, виду запобіжного заходу, строку (розміру); поглибити знання щодо судового контролю за уповноваженими суб’єктами в кримінальному процесі; сформувати розуміння порядку відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні, процедури вирішення цивільного позову, механізму компенсації шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю; виробити навички провадження у суді першої інстанції; виробити, закріпити та розвинути вміння і навички постановлення вироку (обвинувального та виправдувального); поглибити знання щодо вирішення судом питань виконання вироку, ухвали; виробити чітке уявлення про засади міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні та механізм реалізації конвенційних угод.

У відповідності до індивідуального плану стажування, завданням стажування було: навчитись здійснювати аналіз клопотань слідчого чи прокурора, скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування, заяв про відвід, обвинувальних актів, клопотань про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотань про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, матеріалів кримінальних проваджень (кримінальних справ). Виробити навички оперативного розгляду та вирішення клопотань, скарг, кримінальних проваджень (кримінальних справ) місцевим загальним судом.

Також, навчитись здійснювати  аналіз матеріалів справ про адміністративні  правопорушення. Ознайомитись з судовою  практикою розгляду справ про адміністративні правопорушення.  Виробити навички розгляду справ про адміністративні правопорушення з урахуванням особливостей окремих видів правопорушень місцевим судом першої інстанції.

Базою проходження стажування був Голосіївський районний суд міста Києва. Для виконання вище зазначених завдань необхідно провести ґрунтовний аналіз діючого законодавства України у сфері організації та функціонування правосуддя, розглянути внутрішні правові акти бази практики, ділові та процесуальні папери, ознайомитись з порядком її створення, структурою, організацією управління та діяльністю, ознайомитися з порядком розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

1. Нормативно-правова база, якою керується суд під час роботи.

Перш ніж дати характеристику нормативно-правових актів, які використовує у своїй  діяльності даний районний суд, необхідно  вказати на його безпосередню компетенцію  і функціональну спрямованість. Отже, Голосіївський районний суд міста Києва є місцевим загальним судом, який може розглядати усі кримінальні, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення, адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.

Засади його організації та діяльності закріплено в таких нормативно-правових актах, як: 1) Конституція України як Основний Закон і джерело посилання з будь-якого питання; 2) Закон України «Про судоустрій та статус суддів», який є «настільною книгою» судді, бо визначає його компетенцію, обсяг прав та обов’язків; 3) Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» – відображає порядок, строки, наслідки проведення судових дій; 4) Кодекси і закони різних галузей права, які використовуються в залежності від виду та специфіки окремої справи, яка розглядається; 5) Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді, затверджена Наказом Державної судової адміністрації України – встановлює загальні правила ведення судового діловодства і регламентує порядок роботи з документами; 6) Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України; 7) Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду; 8) Національний стандарт України «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затверджений Наказом Держспоживстандарту України №55 – оформлення організаційно-розпорядчих документів, створюваних у результаті діяльності суду; 9) Посадові інструкції та постанови видані з метою врегулювання локальних питань; 10) Міжнародно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України, які мають значення при врегулюванні колізійних питань.

 

2. Апарат суду та порядок його  формування.

Необхідно сказати, що посадовий склад  Голосіївський районний суд міста Києва базується на основі чинного законодавства і передбачає наявність голови суду, заступника голови суду, суддів, а також інших працівників суду, обсяг повноважень яких визначається відповідними посадовими інструкціями.

Голова Голосіївського районного суду міста Києва з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва здійснює:

- правосуддя в порядку, встановленому  процесуальним законом;

- процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

- контроль відповідно до закону  за своєчасним зверненням до  виконання судових рішень, постановлених  під його головуванням;

- інші передбачені законом повноваження.

Організацію діловодства в суді відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді забезпечує керівник апарату (завідуючий секретаріатом) суду або інший працівник апарату суду, який виконує його обов’язки (далі – керівник апарату суду).

Керівник апарату суду підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації. Керівник апарату суду ознайомлює всіх працівників апарату суду з нормативно-правовими актами і методичними матеріалами з діловодства.

Усі працівники апарату  суду зобов’язані виконувати вимоги Інструкції, є відповідальними за збереження процесуальних та інших  документів, а також за нерозголошення інформації, що міститься в них. Про  втрату документа невідкладно повідомляється керівник апарату суду та складається акт, який передається голові суду для відповідного реагування в установленому порядку.

Функціональні обов’язки  працівників апарату суду вносяться  окремим розділом до їх посадових  інструкцій. Залежно від штатної  чисельності апарату суду, навантаження на кожного працівника апарату суду та в разі службової необхідності головою суду може проводитися перерозподіл функціональних обов’язків, про що обов’язково зазначається в посадових інструкціях. У разі, коли видається наказ суду з основної діяльності за підписом голови чи виконуючого обов`язки голови суду про перерозподіл функціональних обов`язків, і в разі виконання цих обов`язків працівником апарату суду тимчасово чи за визначений період, цей перерозподіл функціональних обов`язків не зазначається в посадових інструкціях.

Розподіл обов’язків між працівниками апарату суду повинен  забезпечувати звільнення суддів від  дій, які безпосередньо не пов’язані  із здійсненням правосуддя.

За порушення вимог  Інструкції працівники апарату суду притягаються до відповідальності в порядку, установленому чинним законодавством України.

У разі звільнення працівника, а також у разі його відпустки, відрядження чи тривалої відсутності  з різних причин усі одержані ним  для виконання службові документи  за вказівкою керівника апарату суду, погодженою з головою суду, передаються особі, яка його заміщає, про що складається відповідний акт

 

РОЗДІЛ 2

1. Фіксування кримінального провадження. процесуальні рішення.

Процесуальні дії під  час кримінального провадження  можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Під час провадження  досудового розслідування складання  протоколу є основним засобом  фіксування кримінального провадження. Загальні вимоги до всіх протоколів процесуальних дій містяться у ст. 104 КПК України. Носіями інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії, які містять відомості про обставини, установлені під час проведення таких дій.

Складання журналу судового засідання є основним засобом  фіксації процесуальних дій під  час судового провадження. Зміст  цього журналу визначений у ст. 108 КПК України.

Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Процесуальними рішеннями  є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Судове рішення приймається у формі ухвали або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК України.

Рішення слідчого, прокурора  приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також  коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Обвинувальний акт є  процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і  яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати  вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

 

2. Докази та доказування.

Доказами в кримінальному  провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України  порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.