Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

Інша оплатна передача характеризується передачею людини однією особою іншій особі (особам) за певну плату, яка мсоже мати різні форми залежно від того, що саме цікавитиме покупця.

За своєю суттю інша оплатна передача людини дуже схожа до продажу. Однак різниця між цими поняттями повинна відзначатися тим, що результатом продажу є одержання предмета угоди в незаконну фактичну власність, а результатом іншої оплатної передачі – у тимчасове користування (наприклад, передача в «оренду» повії).

Деякі вчені (М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко), розрізняючи дані поняття, користується загальним критерієм, зміст якого полягає в тому, що при здійсненні продажу людини продавець одержує грошову винагороду, а у випадках іншої оплатної передачі людини – будь-яку іншу матеріальну винагороду, але таку, що не пов`язана з грошима.

Інша оплатна передача людини – це незаконне оплатне  відчуження людини лише для подальшого незаконного фактичного тимчасового володіння та користування нею, що робиться однією особою на користь іншої [13, с. 41].

Ще однією формою об`єктивної сторони розглядуваного злочину відповідно до законодавчої конструкції кримінально-правової норми, є «здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов`язаної з законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам)». Як показує аналіз, вона є найбільш проблематичною і щодо суттєвого навантаження, і щодо її законодавчого визначення. Що ж являє собою будь-яка інша незаконна угода стосовно людини?  Це певного роду незаконна угода між двома або більше особами з приводу людини, спрямована на обмеження прав останньої на свободу й особисту недоторканність. Характерною рисою цієї угоди є, по-перше, незаконне одержання предмета угоди в незаконну фактичну власність, а, по-друге, отримання від цього будь-якої вигоди, крім грошової.

До таких угод слід відносити міну людини, передачу людини за борги, дарування людини тощо.

Особа, яка передає  людину, має за мету не лише заробити гроші. Її бажання спрямоване на одержання  якоїсь вигоди ( як матеріальної, так  і нематеріальної). Саме вигода і є основною характеристикою угоди. При цьому треба зважити на результат передачі людини (передача в незаконну власність чи в тимчасове користування). Тому, розслідуючи злочини, пов`язані з торгівлею людьми, слідчі у кожній конкретній справі обов`язково повинні не тільки встановлювати мету вчинення злочину, а й досліджувати фактичні обставини самої передачі потерпілого, щоб правильно кваліфікувати дії винних, розмежовуючи продаж людини, іншу оплатну передачу людини, а також здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди.

Отже, будь-яка інша незаконна  угода – це будь-яка незаконна  угода з приводу передачі людини однією особою (особами) у фактичну незаконну «власність» іншій  особі (особам) з метою одержання  будь-якої вигоди чи винагороди, за винятком грошової.

В перших двох формах злочин вважається закінченим з моменту  фактичної передачі потерпілого  однією особою іншій особі незалежно  від місця вчинення цих дій  та після одержання винним хоча б  частини грошової чи матеріальної винагороди.

Злочин у третій формі є закінченим, згідно з законодавчим формулюванням норми, саме після вчинення незаконної угоди щодо потерпілого й факту його переміщення через державний кордон України [14, с. 47].

3. Характеристика суб’єктивних ознак торгівлі людьми. Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони

 

Суб’єктивні чинники  багато в чому визначають характер засобів, застосованих злочинцем, способів приховування слідів злочину і т.д. Від відношення злочинця до потерпілого, до інших громодян, до інтересів суспільства загалом часто залежить, до яких саме методів здійснення злочину він вдасться.

Суб’єктивна сторона  розвивається у часі так само, як об’єктивна сторона розвивається у  часі та просторі, спочатку особа усвідомлює можливість здійснення певних дій і передбачує їх наслідки, потім його свідомість відображає об’єктивний процес, що здійснюється, направляє і контролює злочинну поведінку і. Нарешті, фіксує результати, що наступили.

Часом тільки суб’єктивна  сторона дозволяє правильно розмежувати  і кваліфікувати злочини, що мають схожу об’єктивну сторону.

Щодо злочину, передбаченого  статтею 149 КК України, то слід сказати, що суб’єктивна сторона цього  злочину – тільки прямий умисел, що пов’язаний з певною метою. Ця мета, виходячи з тексту ст. 149, може бути найближчою і віддаленою. Найближчою метою винного є продаж потерпілого, інша сплатна передача його іншій особі або особам.Вочевидь, що така мета пов’язана з корисливими мотивами, прагненням отримати злочинний прибуток від операції. Однак для складу злочину слід встановити і віддалену (кінцеву) мету. Перелік різних цілей вичерпно визначений у ст. 149 КК України. Це – використання потерпілого з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці потерпілого [15, с. 80].

Суб’єкт цього злочину – будь-яка особа, причому відповідальністі підлягають всі учасники злочинної операції, звичайно, крім потерпілого. Це покупець і продавець, посередники операції і будь-яка інша особа, яка бере участь в здійсненні дій, вказаних у ст. 149 КК України.

 

 

 

3.1. Мета експлуатації як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони

 

 Мета експлуатації  розкривається у примітці 1 до ст. 149. Під експлуатацією розуміються, серед інших можливих форм, насамперед:

1. всі форми сексуальної експлуатації;
2. використання в порнобізнесі;
3. примусова праця або примусове надання послуг;
4. рабство або звичаї, подібні до рабства;
5. підневільний стан;
6. залучення в боргову кабалу;
7. вилучення органів;
8. проведення дослідів над людиною без ії згоди;
9. усиновлення (удочеріння) з метою наживи;
10. примусова вагітність;
11. втягнення у злочинну діяльність;
12. використання у збройних конфліктах [1].

Сексуальна експлуатація – це вид експлуатації праці особи у сфері проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду, або у суміжних сферах (у сфері розпутних дій з дітьми, надання разових сексуальних послуг ув`язненим та деяким іншим особам, співжиття з метою систематичного отримання сексуального задоволення тощо), незалежно від того. Чи дозволений у тій чи іншій країні чи її окремих місцевостях цей вид діяльності.

Торгівля людьми, поєднана з подальшим втягненням потерпілої особи у проституцію чи з примушуваннямїї до заняття проституцією, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 149 і 303.

Ознаки, що можуть бути використані  для ідентифікації жертви торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації:

– жінки зазнають форм сексуального або іншого насильства;

– паспорти знаходяться  у володінні експлуататорів;

– жінок дуже часто  контролюють, зазвичай за мобільними телефонами;

– експлуататорів повідомляють про повний розмір заробітку жінки;

– жінок карають, якщо вони намагаються приховати частину заробітку. Експлуататори отримують 50% або більше з доходу жінки.

Крім того, жінки повинні  оплачувати за підтримку з боку злочинних елементів;

– жінки не можуть приймати рішення щодо своїх робочих умов, робочих годин тощо. Жінки не можуть відмовити клієнту, або відмовитися від незахищеного статевого акту;

– вони повинні просити  у клієнта фіксований розмір платні, який встановлює експлуататор;

– вони повинні виконувати певну мінімальну кількість статевих актів незалежно від стану  свого здоров'я;

– жінки не можуть самостійно вирішити про своє повернення до своєї країни. Інколи їм погрожують, якщо вони хочуть поїхати. Тимчасові повернення організовує торговець під своїм суворим наглядом та контролем;

– експлуататори використовують кримінальну популярність групи  для того, щоб тероризувати потерпілих;

– жінки не володіють  мовою країни свого перебування, та є соціальне ізольованими;

– жінки та їхні родини знаходяться в становищі надзвичайної бідності. Вони повинні повертати значну частину своїх грошей, яку, як каже торговець, він заплатив за подорож та/або нелегальний в'їзд. Зазвичай розмір суми є точно встановленим, або ж експлуататори кажуть, що їхні витрати зросли та відповідно зросла і заборгованість [11, c. 26].

Під порнобізнесом розуміється  частково чи повністю дозволений у  тій чи іншій країні чи незаконний вид підприємництва, пов` язаний з  проституцією, утримання будинків розпусти, виготовленням, збітом і розповсюдженням предметів порнографічного характеру тощо. Використання у порнобізнесі означає використання особи як сутенера, утримувача будинку розпусти, актора при зйомках порнографічних фільмів, статиста при виготовленні порнографічних журналів тощо [16, с. 356-357].

Примусова праця - будь-яка робота чи служба, якої вимагають від особи під загрозою покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг [17].

Ознаки, які можуть допомогти  в ототожненні випадків примусової праці:

– робітнику забороняється  вільно залишати місце роботи;

– особисті документи/паспорт  без достатніх підстав залишаються  у роботодавця;

– робітник зазнає або  піддавався фізичному або сексуальному насильству;

– він/вона утримується під контролем через погрози видачі органам влади (часто застосовується до нелегальних мігрантів або нерегулярних робітників);

– особа відчуває себе зв'язаною перед роботодавцем через боргові зобов'язання (часто розмір таких зобов'язань не визначений конкретними сумами);

– компенсація, що виплачується за надані послуги, нижча від законодавчо встановленого мінімального розміру оплати праці;

– робочі години не відповідають виплачуваній компенсації [11, c. 27].

Примусове надання послуг є різновидом примусової праці, коли  остання здійснюється  у сфері послуг.

Під "рабством", як воно визначене в Конвенції 1926 років  про  рабство,  розуміється  положення  або  становище  особи,  відносно  якої здійснюються  атрибути права  власності чи деякі з них [3].

Під звичаями, подібними  до рабства, у Додатковій конвенції  про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, розуміються:

а) боргова кабала, тобто стан чи становище, що виникає внаслідок застави боржником у забезпечення боргу особистої праці або праці залежної від нього особи, якщо належним чином обумовлена цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщи тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не визначений;

б) кріпацький стан, тобто  таке користування землею, коли користувач зобов`язаний за законом, звичаєм чи угодою жити і працювати на землі, що належить іншій особі, і виконувати визначену роботу для такої іншої особи, за винагороду або без такої, і не може змінити цей свій стан;

в) будь-який інститут чи звичай, через які: жінку обіцяють за винагороду видати або видають заміж, без права відмовлення з її боку, її батьки, опікун, родина або будь-яка інша особа або група осіб; чоловік жінки, його родина або його клан, за винагороду або без такої, мають право передати її іншій особі; жінка після смерті чоловіка передається у спадщину іншій особі;

г) будь-який інститут чи звичай, в силу яких дитина передається  одним або обома своїми батьками чи своїм опікуном іншій особі, за винагороду або без такої, з метою експлуатації цієї дитини чи їїх праці.

Згідно зі ст. 7 Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі ті інститутів і звичаїв, подібних до рабства, під особою, яка  перебуває у підвільному стані, розуміється особа, яка перебуває  у стані чи становищі, створеному в результаті інститутів чи звичаїв, подібних до рабства [4].

 Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного або іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини [16, с. 339].

 Проведення дослідів – експермент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не існувало, з метою його випробування [16, с.336].

Усиновлення (удочеріння) – це здійснене на підставі рішення  суду прияняття усиновлювачем у  свою сім`ю особи на правах дочки чи сина. Під метою наживи при усиновленні (удочерінні) треба розуміти мету, яка досягається шляхом отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення від певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню).  Втягнення усиновленої дитини з метою наживи у зайняття жебрацтвом, азартними іграми або у злочинну діяльність охоплюються ст. 149 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 304 КК України не потребує.