Прокуратура України

3.4 Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

      Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків [3, ст. 44].

     Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

     1) у будь-який час відвідувати  місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

     2) перевіряти законність наказів,  розпоряджень і постанов адміністрації  цих установ, зупиняти виконання  таких актів, опротестовувати  або скасовувати їх у разі  невідповідності законодавству,  вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

     3) прокурор зобов'язаний негайно  звільнити особу, яка незаконно  перебуває в місцях тримання  затриманих, попереднього ув'язнення,  обмеження чи позбавлення волі  або в установі для виконання  заходів примусового характеру. 
 

     3.5 Акти прокурорського  реагування 

     Акти  прокурорського реагування на порушення  законності поділяються на такі види [14, с. 559-560]:

• протест прокурора;
• припис прокурора;
• подання прокурора;
• постанова прокурора.

     Протест прокурора на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до органу вищого рівня. У такому порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадових особи.

     У протесті прокурор порушує питання  про скасування акту або приведення його у відповідність закону, а також про припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

     Протест прокурора зупиняє дію опротестованого  акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою  особою у десятиденний строк після його народження. Про наслідки розгляду протесту протягом такого самого строку повідомляють прокурору.

     У разі відхилення від протесту або  ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до сулу про  визнання акту незаконним. Заяву до суду можна подати протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

     Існують такі різновиди протестів прокурора: 

• у порядку загального нагляду;
• у порядку нагляду про скасування або зміну вироку, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили;
• про перегляд справи у зв’язку з ново виявленими обставинами.

            Пропис  прокурора про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником у письмовій формі органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

            Письмовий пропис вноситься  у випадках, коли порушення закону очевидне і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо його не усунути. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляються прокурору.

            Орган чи посадова особа  можуть оскаржити припис прокурору вищої інстанції, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.

      Подання прокурора з вимогами про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організацій або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

      Колегіальний  орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який має право взяти участь у його розгляді. 

      Постанова прокурора в разі порушення закону посадовою особою або громадянином виноситься прокурором або його заступником. Залежно від характеру порушення закону виноситься мотивована постанова про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне порушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

            Постанова про порушення  дисциплінарного провадження або  провадження про адміністративне  правопорушення підлягає розгляду повноважною  посадовою особою або відповідним  органом у десятиденний строк  після її надходження, якщо інше не встановлене законом. 

     У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення, а також що і в який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення [13, с. 412] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням  законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

     Правовою  основою діяльності прокуратури  є конституція України, Закони України “Про прокуратуру”, інші законодавці акти.

     Діюча в Україні прокуратура – інститут, який відповідає об’єктивним потребам нашого суспільства. У системі поділу держаної влади вона є органом  державного нагляду за дотриманням  законів. Органи прокуратури виконують особливі, притаманні тільки їм функції, дані органи не належать до органів жодної гілки влади, тим більше не є жодній з них підпорядкованими. Саме принцип поділу влади і сувора відповідальність діяльності прокуратури Конституції і законам України є основою основ її незалежності. Тільки як орган, незалежний від інших гілок влади, прокуратура може ефективно виконувати свої функції.

     Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів. До складу прокуратури  України входять: Генеральна прокуратура України, яка є вищою ланкою в системі прокурату; прокуратури Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя; районні , міжрайонні інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України строком на 5 років.

     Відповідно  до ст. 121 Конституцією України та ст. 5 Законом України “Про прокуратуру”, на прокуратуру покладені такі функції:

• підтримання державного обвинувачення у суді;
• представництво інтересів держави і громадянина в суді;
• нагляд  за додержанням законів органами, які проводять оперативно-      розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
• нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

     Крім  того прокуратура керується основними  принципами організації та діяльності: централізації; незалежності; захисту  прав громадян на основі їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності; єдності; законності.

     Діяльність  органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і  захист від правомірних посягань. Прокуратура є невід’ємним органом правової держави.

     Головна особливість діючої нині в Україні  прокуратури, а отже, і її конституційно-правового  статусу полягає в тому, що вона є прокуратурою змішаного типу, виконує  функції як нагляду за виконанням законів, так і кримінального переслідування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури 

1. Конституція України;
2. Кримінально-процесуальний кодекс України;
3. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року         №1789- ХІІ;
4. Дисциплінарний статут Прокуратури України (затверджений постановою Верховної Ради України);
5. Наказ Генерального Прокурора України від 12 грудня 2005 року №138;
6. Судові та правоохоронні органи України: навч. посібник / А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. –К.: МАУП. 2004.- 272с.;
7. Прокурорська діяльність в Україні в світлі сучасного світового досвіду: монографія / Л.Р. Грицаєнко. – Вінниця: ДП „Державна картографічна фабрика”, 2009. – 576 с.;
8. Давиденко Л.М. Право України,-2002.-№6 - с.43;
9. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2005. – 376 с.;
10. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2000. – 320с.;
11. Михайленко О.Р. Прокуратура України: підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.;
12. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій Прокуратури. – Донецьк: Донеччина, 2006. – 272 с.;
13. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілки. 2-ге вид., доопрацьоване. –К.: Наукова думка 2000. – 734с.;
14. Конституційне право України. Академічний курс: підручник / за загальною редакцією Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2008. – 800 с.;
15. Прокуратура України: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. –К.: Вен турів.,1998.-336с.;
16. http://www.gp.gov.ua