Особенности уголовных правонарушений несовершеннолетних и ответственность за них

      Намір – це нахил людини до реалізації злочину (злочинний умисел).

      Передумовою неправомірної поведінки неповнолітнього, джерелом його діяльності є потреба, що виникає в певних умовах, які сприяють скоєнню антигромадського вчинку. Аналіз цих умов викриває таку гостру проблему як вживання підлітками наркогенних речовин. Тривожить те, що в Україні створилися об’єктивні передумови для поширення цього негативного явища. Перед усім соціально-психологічні умови спонукають до вживання наркотичних речовин: психологічний дискомфорт, свідомий вплив криміногенних структур на підлітків через наркотики, сильний пресинг наркогенної обстановки (в Україні наявні транзитна, сировинна база). Нарешті, наркотизація – найбільш простий і доступний засіб проведення дозвілля.

      Серйозне  занепокоєння викликає значне зниження інтересу молоді до книги (в 2 рази), мистецтва, культури взагалі (на 20% ). Ростуть споживацькі  настрої юнаків та дівчат, перш за все  орієнтованих на сферу розваг. Постійне відвідування закладів та установ культури, спорту, відпочинку, як відомо, зменшилось в 5-10 разів.

      Іншим фактором є телеманія підлітків. Відсутність моральних критеріїв  стосовно духовних цінностей на шпальтах масових газет, у кінофільмах та особливо відеофільмах сприяє зростанню злочинності, розбещує молодь. Бажаючи бути героєм кривавих і насильницьких стрічок, неповнолітній із недостатньо стійкою психікою намагається жити за західним зразком, прагне наживи будь-яким, в тому числі й кримінальним способом.

      На  формування особистості неповнолітнього  правопорушника значною мірою впливають  і недоліки навчально-виховного  процесу, що складає блок психолого-педагогічних факторів. Основні з них – це недостатні знання педагогами умов життя і виховання в сім’ї; незнання індивідуальних і вікових особливостей дітей і неправильний підхід до них; відсутність об’єктивного підходу з боку педагогів до виявлення недисциплінованої поведінки учнів; негативне ставлення педагогів до учнів з низькою успішністю і поганою поведінкою, прояв недовіри до учнів; відсутність єдності дії школи і сім’ї та інше.

      Неабияке  значення у вихованні підлітків  має школа. Але якщо вона не взмозі залучити їх до навчання, то виникає  одне питання, а взагалі, як учням  навчається? З цією метою в нашому навчальному закладі серед учнів 5-6, 7-9 та 10-11 класів була  проведена анкета :

1. Твоє ставлення до навчання:
1. без зацікавленості;
2. хотів би навчатися, але важко;
3. навчаюсь з повагою;
4. зовсім байдуже;
5. з презирством;
6. навчання – це багато предметів, які не мають ніякого значення.

2. При якій умові ти можеш покращити успішність?

1. потрібна допомога вчителя;

2. коли мене почнуть помічати на уроках і ставитись, як до всіх;
3. необхідні додаткові заняття;
4. вчителі мають стати добрішими і справедливішими;
5. коли на уроках стане цікавіше.

              3. Що ти робиш після уроків?

1. виконую домашнє завдання;
2. ходжу на заняття гуртка чи у спортивну секцію;
3. гуляю на вулиці з друзями;
4. відвідую додаткові заняття;
5. працюю і заробляю гроші.

      Треба зазначити, що спостерігається важкість у навчанні серед учнів 5-6  та 10-11 класів. Це можна пояснити складністю шкільної програми, і ми вважаємо, що це сприяє зростанню кількості правопорушників, які відстають у засвоєнні навчального матеріалу. Непосидючість, збудливість, інтелектуальна пасивність на нецікавих уроках спричиняє появу нових інтересів, в тому числі й до противоправних дій. Крім того, в 10-11 класах виникає гостра тенденція до витрачання свого вільного від навчання часу на вулиці, де неповнолітні можуть бути втягнуті в криміногенні угрупування. Але все ж таки втішає той факт, що більшість школярів ще не втратили інтерес до навчання, про що свідчить соціологічний опрос: в 7-9 класах – 46% учнів , в 10-11 класах – 33% учнів. Результати цього опросу також показали, що на межі 10-12 років особливо при переході в 5-6 клас, у школярів з уповільненим темпом сприйняття і мислення поступово зникає інтерес до навчання, вони неуважні, заняття стають для них елементами примусу. На питання, коли в них пропав інтерес до навчання в 7-9 класах – 17% учнів, а в 10-11 класах – 28% учнів відповіли, що саме в 5-6 класі .

                                                            Перше питання: 
 
 
 
 
 
 

Рис.2.5 Результати анкети 2 

                                                   Друге питання:

Рис.2.6. Результати анкети 2

Третє питання:

Рис.2.7. Результати анкети 2 

      Ще  однією причиною скоєння правопорушень  підлітками є незнання відповідальності за них. Школярам 9-11 класів були поставлені питання:

1. Чи знімається правова відповідальність підлітка за правопорушення (не кримінальне), скоєне під впливом тютюну, алкоголю, наркотиків, токсичних засобів?
2. Хто несе відповідальність за появу підлітка в стадії сп’яніння ?
3. Як ти відносишся до правопорушень та злочинності серед неповнолітніх?

      Виявилося, що серед 187 учнів – 64% не знають відповіді  на 1 та 2 запитання; але 32%  - готові прикласти  усі зусилля, щоб не було підліткової  злочинності; бентежить те, що 20% учнів  ніколи не думали про правопорушення як  про проблему державного рівня; 26 % -  вважають це негативним явищем, але боротися з ним не будуть. Дивно, але 16 % вважають, що це нормальне явище, а 6 % - байдужі до  цього.

      Таким чином, розглянуті нами аспекти злочинної  поведінки неповнолітніх повинні вплинути на формування  нових профілактичних методів боротьби з кримінальними правопорушеннями неповнолітніх.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

      Підводячи підсумки, ми прийшли до таких висновків:

      Правопорушення  неповнолітніх – це небезпечне соціальне явище, оскільки правопорушення в середовищі неповнолітніх заважають, по-перше, формуванню соціально цінної особистості неповнолітнього; по-друге, завдають суспільству значних витрат трудових ресурсів (лише третина покараних повертаються до повноцінного суспільного життя); по-третє, злочинність неповнолітніх відіграє значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми).

      А тому профілактика правопорушень –  справа надзвичайної державної ваги. Вже давно треба поставити справу так, щоб неповнолітніми займалися не тільки спеціальні підрозділи прокуратури, а й спеціальні суди. Також не відповідає європейським нормам чинний КК України – хоча він відноситься до юних правопорушників лояльно, але все ж таки він потребує подальшої розробки, бо на сьогодні не дає змоги обрати належне покарання до молодих злочинців. Йдеться про якісні покарання, як-от: молодіжний арешт (у вільний від навчання час та у вихідні), відшкодування завданих збитків, обов’язок відвідувати навчальну програму.

        Треба краще виписати підзаконні  акти стосовно прав неповнолітнього, тому що положення, яке закріплене в ст.40 Конвенції про права дитини, де зазначено, що держави повинні встановити мінімальний вік, нижче якого діти вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство.

        Ми рішуче виступаємо проти  впровадження цензури на телебаченні.  Телевізор не може бути вихователем  кримінальних інстинктів. Замість  непотрібних програм було б  доцільно показувати мінутні  „реклами” з правознавства навчально-розважального характеру. Так неповнолітні знали би, що витікає з їх противоправної поведінки.

      Справою Верховної Ради є прийняття закону про відміну плати за гуртки та секції – вони повинні перейти на повне забезпечення держави. Цей державний орган повинен вирішити таку гостру соціальну проблему як незайнятість неповнолітніх, адже ще К.Д. Ушинський писав про те, що коли людина не знає, що їй робити в години дозвілля, у неї псується голова, серце та моральність.

      Треба розробити навчальну програму, яка була б цікавішою, жвавішою, легшою, але яка б розвивала в дітях найкращі почуття товариськості, любові до оточуючого світу та доброзичливості. Вчителям потрібно перевиховатися на соціальних працівників, пройти курс лекцій з психології та якісно покращити свої показники у роботі з важко вихованими дітьми. Їм доцільно було б звертатися до таких форм роботи, як роз’яснення батькам їх прав і обов’язків щодо виховання дітей та відповідальності за належне ставлення до цього; заслуховування батьків на педагогічних радах, батьківських зборах, засіданнях батьківського комітету; встановлення персонального шефства над кожною сім’єю з негативною морально-правовою характеристикою батьків тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      СПИСОК  ВИКОРИСТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бурдін А. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - № 1. – С.63-72.
2. Васильківська І.Сімейне виховання в Україні: шляхи вдосконалення в аспекті запобігання злочинності неповнолітніх // Право України. – 2000. - №4.- С. 99.
3. Игошев К.С., Миньковский Г.М. Семья, дети, школа, - М.: Юриздат, 1989. С.448.
4. Кишинский С.В активе малолетних преступников два убийства // Окно. – 2000. - № 47. – С.3.
5. Кримінальний кодекс України.- К.:Школа,2002.- С.192.
6. Кушнір П.Підлітки і злочинність // Вісник прокуратури. – 2000. - №3. – С.57-61.
7. Кущева Е.Школа? // Донбасс. – 2004. – 3 февраля. – С.5.
8. Механизмы преступного поведения / Под редакцией В.Н.Кудрявцева. – М. : Наука, 1981.
9. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999.
10. Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками  від 11-14 років // Право України .-1999.-№9.-С.72-75.
11. Оперативні дані МВС України, бюлетень № 18,1995.
12. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх.-К.:1996.-С.5-69.
13. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий.- К.:Школа, 2003.