Особенности уголовных правонарушений несовершеннолетних и ответственность за них

      ДРУЖКІВСЬКИЙ  МІСЬКИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ

      ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ  ВІДДІЛЕННЯ

      МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК 
 
 
 
 

      СЕКЦІЯ  ПРАВО 
 

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНИХ  ПРАВОПОРУШЕНЬ  НЕПОВНОЛІТНІХ  ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ 
 
 

                                       НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

                                       УЧЕНИЦІ 11-А КЛАСУ 

                                       БОРИСЕНКО ЮЛІЇ

                                       КЕРІВНИК РОБОТИ

                                       ШАЛЯ ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА

                                       УЧИТЕЛЬ ЗОШ№6 
 
 
 
 
 
 

ДРУЖКІВКА  2005

      ЗМІСТ 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП 

        Якщо говорити про найдорожче, що є в нашому житті, то ,безсумнівно,  кожен  затвердить – це діти. Але кого ви маєте на увазі:  дітей, які своїми талантами осяяли увесь світ, і тепер держава може з великою гордістю показати їх усім? Нажаль у більшості випадків це буває саме так. Проте, чи замислився хтось над іншими дітьми, тією „сірою масою”, що нічого не вміє і , мабуть, не хоче. Адже вони теж є нашим сьогоднішнім суспільством, чого ніяк не хочуть зрозуміти наші власті. Такі діти не можуть більше заперечувати оточуючим, що вони теж мають певні права, тому й примирилися із своїм теперішнім становищем та лише іноді обурюються проти цієї несправедливої системи, скоюючи правопорушення, щоб хоч якось звернути на себе увагу.  „Іноді” вже перетворилося на „постійно”, і сьогодні питання злочинності серед неповнолітніх є безпосередньо кризовою ситуацією. Актуальність моєї теми полягає в тому, що злочинність підлітків є домінуючою серед вчинених злочинів взагалі.

      Якщо  ми стверджуємо, що діти є нашим майбутнім, тоді яке воно буде, це майбутнє? Адже вже сьогодні аналіз 4500 негативних проявів поведінки, з яких 3500 межували з правопорушеннями (ситуацій ризику), показав, що 10,1% вчинків скоєно учнями 7-10 років, 13% - учнями 11-12 років, 22% - 13-14 років, 44,9% - 15-16 років. І що вже говорити, якщо тільки в нашому місті в цьому році за даними міського відділу юстиції на профілактичному обліку знаходиться 42 неповнолітніх. І саме тому метою цієї науково-дослідницької роботи є висвітлення питань, що стосуються відповідальності неповнолітніх за певні правопорушення, аналіз причин та наслідків злочинів, що скоєні підлітками.

      Робота  складається з двох розділів: теоретичного та практичного. Теоретичний розділ під назвою ”Правовий аспект кримінальних правопорушень неповнолітніх” включає в себе наступні питання:

• види злочинів неповнолітніх Треба зазначити, що найбільш поширеними правопорушеннями є бандитизм, крадіжка, злісне хуліганство та інше;
• види покарань, які можуть бути застосовані до підлітків, які вчинили злочин.

      У теоретичному розділі розглянуто процеси  слідства, допита обвинуваченого, судового розгляду справи, призначення кримінальної відповідальності та відбування покарання у колонії. Також оброблена деяка інформація щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх історично та визначення початкового віку відповідальності в сучасних західних країнах.

      Дуже  прикро, що з такого актуального  питання існує небагато спеціальних монографій, тому було б доцільно поповнити правову літературу новими дослідженнями. Тому в практичному розділі  ми намагалися проаналізувати ситуацію кримінальної злочинності неповнолітніх в нашому місті і визначити мотивацію противоправної поведінки підлітків, що є особливістю нашої дослідницької роботи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1. Правовий аспект кримінальних правопорушень неповнолітніх 
 

      Серед багатьох проблем правового виховання  трудящих є одне питання, що й досі залишається невирішеним і потребує подальшого дослідження . Це боротьба з злочинними проявами серед неповнолітніх. Соціальна дійсність підтверджує, що криміналізація неповнолітніх зростає швидкими темпами при досить значному скороченні рівня народжуваності. Існуюча криміногенна ситуація, характер морально-правової оцінки окремих статей закону і вчинків висвітлили ряд фактів злочинної діяльності, що до недавнього була у прихованому (латентному) стані. Це  стосується перш за все поширення вживання наркогенних засобів, вимагання (рекету), здирництва, проституції тощо.

     До  відхилень у поведінці неповнолітніх (неповнолітній – особа у віці до 18 років. Особа досягає повноліття не в день народження, а починаючи з наступної доби) належать аморальні дії, що суперечать прийнятим у суспільстві моральним нормам. Норма – існуючий у соціальній спільності чи групі стандарт, зіставлення з яким визначає прийнятність і доскональність об’єктів,  процедур і продуктів діяльності; змістом норм виступають вимоги суспільства [12]. Аморальні дії можуть бути як випадковими (ненавмисні провини), так і свідомими, систематичними. В останньому випадку можна говорити про формування аморальної особистості. Профілактика і корекція аморальної поведінки повинна ґрунтуватися на розвитку моральної свідомості та моральних якостей особистості неповнолітнього. За умови несвоєчасної колекційної роботи аморальна поведінка може перейти в противоправну, яка має особливо негативні суспільні наслідки. В цьому випадку можна говорити про правопорушення.

     Для правильного правового аналізу важливо розрізняти поняття: проступок (провина), правопорушення, злочин. Вони характеризують міру суспільної шкоди чи небезпеки. Суспільна небезпечність виступає тією ознакою, яка дає можливість достатньо об’єктивно відмежувати правопорушення від порушень інших соціальних норм. Суспільно небезпечні будь-які правопорушення  - і проступки, і злочин. А до терміну неповнолітні злочинці відносяться важковиховувані, педагогічно занедбані підлітки і юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушили правові норми і направляються судом до виховно-трудових колоній [12].

     Отже  в широкому, юридичному розумінні правопорушення – це і провини, і злочини. Але для профілактики доцільно розрізняти проступок, правопорушення, злочин.

       На фоні постійного зростанні злочинності серед неповнолітніх в Україні щорічно збільшується  і кількість суспільно небезпечних діянь, які вчиняються особами до досягнення віку кримінальної відповідальності. Питання про визначення початкового віку, з якого є можливою кримінальна відповідальність та критерії, якими повинен при цьому керуватись законодавець, ніколи не знаходило свого однозначного вирішення. Так, римське право допускало повну неосудність у дитинстві, але кінцем дитинства воно вважало не конкретний вік, а той момент, коли дитина почала говорити як людина. Відома також система кліматичних періодів, яка панувала в медичних трактатах Гіппократа. Її головним положенням є твердження про те, що через кожні сім років матеріальні елементи, з яких складається тіло людини, оновлюються, а разом з ними оновлюється і організм людини як у фізичному, так і моральному відношенні. Проблема визначення початкового віку кримінальної відповідальності не знаходить свого однозначного вирішення і в західних державах. Так, у Швейцарії кримінальна відповідальність може наставати з 7 років; в Голландії – з 12 років; у Франції – з 13 років; в Болгарії, ФРН, Латвії – з 14 років; Швеції – з 15 років [1].

       КК України 2001року так саме, як і КК України 1960 року, встановлює, що кримінальна відповідальність може наставати лише після досягнення особою 16-річного віку. При цьому в ч.2 ст.22 КК міститься  перелік злочинів, кримінальна відповідальність за які може наставати при досягненні 14-го віку. Маю зазначити, що в літературі вже висловлювалися досить обґрунтовані пропозиції щодо зниження віку кримінальної відповідальності за окремі злочини до 11 – 12 річного віку [10]. Було б доцільно доповнити КК України таким положенням, де визначена перелік злочинів, кримінальна відповідальність за вчинення яких може наставати лише у разі досягнення особою 18-річного віку. Але ні КК 1960 року, ні КК 2001 року не передбачають    жодних особливостей кримінальної відповідальності щодо осіб віком від 18 до 21 року. З іншого боку до вирішення цього питання підходять окремі західні законодавці. Так, у КК Голландії, КК Російської Федерації передбачено, що в окремих випадках суд може застосувати положення про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх до осіб, які вчинили злочини у віці від 18 до 21 років. Пекінські правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх, в п.3.1. зазначають, що держави повинні передбачати поширення дії принципів, викладених у Правилах, на молодих повнолітніх правопорушників [9].

     Також у всі часи законодавці по-різному вирішували питання про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Так, перші законодавчі спроби містяться ще в Новоуказаних статтях 1669 року, згодом у Військовому статуті Петра I. Ще й Указ Катерини II 1765 року тривалий час визначав особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. За Магдебурзьким правом неповнолітні звільнялися від страти та тілесних покарань; неповнолітніми вважалися особи чоловічої статі до 14 років та жіночої - до 13 років. Згідно з Саксонським зерцалом дитина в малолітньому віці, тобто до досягнення неї 12 років, не відповідала за вчинене нею вбивство чи іншу шкоду в кримінальному порядку, та обов’язок відшкодування лежав на її батьках в цивільному порядку з майна дитини. Неповнолітні віком від 12 до 21 року відповідно до цього документа могли бути притягнуті до кримінальної відповідальності. У проекті Кодексу 1743 року особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх відбито в артикулі Х, де йшлося, що неповнолітніми визнавалися особи чоловічої статі не старше 16 років та жіночої - не старше 13 років: „Коли будуть піймані на крадіжці, не віддавалися кату” . До них суд міг застосувати покарання різками. Крім того, батьки повинні були відшкодувати завданні збитки. До таких неповнолітніх не застосовували смертної кари. Якщо говорити про радянські часи, то першим декретом про кримінальну відповідальність неповнолітніх був Декрет РНК від 14 січня 1918р. „Про комісії для неповнолітніх”, в якому зазначалось, що суди та тюремні ув’язнення для неповнолітніх скасовуються, а неповнолітніми вважаються особи, які на момент учинення суспільно небезпечного діяння не досягли 17-річного віку. Такі справи були підвідомчі комісіям для неповнолітніх. Але ми маємо зазначити, що, на жаль, радянське законодавство не приділяло достатньої уваги особливостям кримінальної відповідальності неповнолітніх, як це було в дореволюційний період. І тому багато прогресивних положень було втрачено. Завершальним етапом розвитку союзного кримінального законодавства стало прийняття в 1991 р. Основ кримінального законодавства Союзу та союзних республік, які спробували відновити окремі положення про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. І вперше в історії розвитку радянського кримінального законодавства вони містили окремий розділ „Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх”. Але з відомих причин так і не вступили в силу. Деякі з цих положень увійшли до КК України 2001р., в якому виділяється окремий розділ XV „Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”.

     Суттєвий  внесок у вирішення  цих проблем  у своїх працях зробили Міньковський Г.К., Арькова В.І., Оржеховська В.М., Мороз В,Ф.

         Для того, щоб проаналізувати кримінальну відповідальність неповнолітніх, треба спочатку розглянути правопорушення, за скоєння яких воно наступає. Згідно новим КК України, чинним від січня 2001р., підлітки 14- річного віку і старше уповні несуть кримінальну відповідальність за скоєння таких правопорушень, як: умисне вбивство, замах на життя державного або громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування із захисту громадського порядку та державних кордонів або військового, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаної із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку із діяльністю, пов’язаною з наведенням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне чи середньої тяжкості ушкодження , диверсія, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом силоміць, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання силоміць, умисне знищення або пошкодження майна, відгін або захоплення залізничного транспорту, повітряного, морського або річного судна, незаконне заволодіння транспортними засобами та хуліганство. 

     Маємо зазначити, що підлітки з 14-річного  віку згідно зі ст.10 КК України несуть кримінальну відповідальність за найбільш тяжкі злочини, а саме: умисне вбивство, розбій, грабіж, злісне хуліганство  та ін.

     Неповнолітні, які вчинили передбаченні кримінальним законом діяння у віці до 16 років  або більш тяжкі злочини у  віці до 14 років, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності ні за яких умов. Діяння розглядаються  районними (міськими) комісіями в справах неповнолітніх, які до них застосовують заходи виховного характеру. Навіть тоді, коли неповнолітній вчинив діяння у віці, з якого настає кримінальна відповідальність. Але воно не становить великої суспільної небезпеки, він також може бути звільнений від кримінальної відповідальності за умови, що виправлення та перевиховання цього підлітка можливе без застосування кримінального покарання. Якщо прокурор або слідчий має підставу вважати, що неповнолітнього недоцільно притягати до кримінальної відповідальності, то може передати матеріали справи на розгляд районної (міської) комісії у справах неповнолітніх для вирішення питання про застосування заходів виховного впливу. Звільнити від кримінальної відповідальності може і суд, до якого надійшла справа про злочин неповнолітнього, якщо дійде висновку, що виправлення та перевиховання останнього можливі без застосування кримінального покарання. Тоді суд в цьому випадку має змогу призначити наступні примусові заходи виховного характеру: попередження, обмеження волі та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб їх замінюючи, або під спостереження педагогічного чи трудового колективу при їх згоді, а також окремих громадян за їх проханням, встановлення для неповнолітнього, який досяг 15-річного віку та має власне майно, кошти або заробіток, зобов’язання відшкодувати матеріальні збитки, які він вчинив, направлення неповнолітнього до спеціальних навчально-виховних закладів для дітей і підлітків, для їх виправлення, строком, який не перевищує трьох років. Суд має змогу також призначити неповнолітньому вихователя у згоді із порядком, який передбачений законом.