Особенности уголовных правонарушений несовершеннолетних и ответственность за них

Рис. 2.2  Види правопорушень  серед підлітків  в Дружківці 
 

      Це  свідчить про ускладнення структури  злочинності. Треба зазначити, що в нашому місті існує тенденція до скоєння суїцидів. Схильність до цього спостерігається серед неповнолітніх, які займаються жебракуванням та бродяжництвом ( торік жебракували понад 630 дітей нашого регіону). Проте в цьому році був один випадок самогубства хлопчика з ліцею, який після скоєння злочину повісився.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2.2 Аналіз причин девіантної поведінки неповнолітніх 

      На  основі особливостей соціальної ситуації розвитку в сучасних умовах спробуємо  представити формування і реалізацію антигромадського вчинку таким чином:

      

      Рис.2.3 Схема структури антигромадського вчинку

         

      У загальній структурі соціальної дезадаптації, несприятливої ситуації розвитку чітко простежується група причин, які формують девіантну поведінку неповнолітніх, тобто з відхиленнями від прийнятих у даному суспільстві соціально-психологічних і моральних норм [12]. Дослідники виділяють соціально-економічні, психолого-педагогічні і медико-біологічні причини. Розглянемо блок схеми “Соціальна дійсність” та відзначимо основні соціально-економічні умови, які впливають на кримінальне відхилення у поведінці неповнолітніх.

      - порушення принципів демократії, соціальної справедливості;

      - невдоволеність потреб молоді  в модних предметах, засобах дозвілля;

      - низька народжуваність;

      - негативний вплив  засобів масової інформації;

      - несвоєчасність прийняття і відсутність послідовності у здійсненні заходів з актуальних молодіжних проблем.

        Немало правопорушень обумовлено  незайнятістю підлітків корисними справами, гуртки і секції для роботи з підлітками за місцем проживання малочисельні та й розраховані вони переважно на дітей молодшого шкільного віку. Багато гуртків, секцій стали платними, відтак недоступними багатьом учням.

      Розглядаючи блок “Умови життя і виховання”, звернемо увагу на виховання в сім’ї. Загальновизнано, що в результаті сімейного неблагополуччя – пияцтва, алкоголізму, наркоманії збільшується кількість дітей, які зростають без одного із батьків чи взагалі без батьків. В Дружківці більшість молодих правопорушників є сиротами або виходять із неповних чи неблагополучних сімей та ніде не вчаться. Якщо говорити про наш навчальний заклад, то в ньому вчаться 188 дітей з неповних сімей, 1 дитина – з неблагополучної та 6 дітей знаходяться під опікою. Загалом на Україні помітна тенденція до збільшення кількості неповних сімей. Негативний мікроклімат в сім’ї суттєво впливає на особистість майбутнього правопорушника. Нерідко підлітки скоюють правопорушення під безпосереднім впливом чи за участю родичів. Завжди залишається певний відсоток дітей, батьки або родичі яких були засуджені. Дослідники виділяють декілька помилок сімейного виховання:

• дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;
• відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;
• організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;
• батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;
• недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

        Але зазначимо, що спостерігається  відсутність різких розходжень у забезпеченні житлом сімей, де виховувались майбутні правопорушники, і сімей, діти в яких характеризувались позитивно [3]. Наші спостереження свідчать, що 10 % засуджених за крадіжки підлітків виховувались у формально благополучних сім’ях, де матеріальний рівень достатній для задоволення нормальних потреб неповнолітніх, розвитку їх інтересів, але забезпечений цей рівень за рахунок легкої наживи, грубої спекуляції. Сергій Кішинський, який працював 14 року тому  із дружківськими підлітками-правопорушниками, до підліткової злочинності ставитися спокійно так і не навчився: “Есть дети из нормальных семей, где оба родителя или одиночка заняты материальным  обеспечением семьи, а воспитание уходит на второй план. Чаще всего родители заявляют о пропаже денег . Иногда дети, склонные к бродяжничеству, забирают деньги и отправляются в путешествие. Бывали случаи, когда наших детей привозили из России, но чаще всего они стремятся в большие города.”[4]. Втеча підлітків з дому є справжньою трагедією. Лише у 1994 році на Україні зафіксовано 7 тисяч таких втеч. Втеча з дому – це прояв агресії, своєрідний протест. Дані свідчать, що агресивна поведінка найбільш характерна для підлітків – 11-13 років, тут найбільш висока конфліктність з оточуючим світом. Ми спробували проаналізувати поведінку школярів 1-4 та 5-8 класів нашого навчального закладу в конфліктних ситуаціях, завдяки проведеним анкетам. Анкета “Чи конфліктна ти людина?” складалася з п’яти тестових завдань та виглядала таким чином:

1. Ти підходиш до своєї парти та бачиш, що твоя ручка зникла. Твої дії?

1) відразу звинуватиш в цьому  свого сусіда по парті – це він узяв її;

2) будеш шукати сам і нікого  не питатимеш;

3) тобі все одно.

2. В їдальні на тебе вилили  чай. Ти...

1) будеш кричати на того, хто  це зробив;

2) відійдеш у сторонку, нічого не  сказавши;

3) віднесешся до цього байдуже.

3. На фізкультурі в тебе якось  попали м’ячем. Ти...

1) кинеш м’ячем у відповідь;

2) у тебе на очах з’являться  сльози, але ти зробиш так, щоб  цього ніхто      не побачив;

3) ти будеш займатися своїми справами далі.  

4. Діти бігали у кабінеті та  заділи парту, а з неї впали  на підлогу твої речі. Ти...

1) накричиш на того, хто це зробив, та примусиш його підняти твої  речі;

2) піднімеш свої речі сам та  нікому нічого не скажеш;

3) тобі все одно, що вони впали.

5. Іменинник приніс у клас торт. Коли його порізали, всі взяли по шматку, а тобі нічого не залишилося. Ти...

1) почнеш звинувачувати всіх, що  з тобою вчинили несправедливо; 

2) нікому нічого не скажеш та  відійдеш, доки торт не з’їдять;

3) ти не образишся, будеш байдужим.

      Ті  діти, які віддавали перевагу першому  варіанту відповіді, схильні до агресії. Ті, хто обирав другий варіант, мають  таку рису характеру, як замкнутість. Третій варіант виявляв байдужість дитини до конфліктної ситуації.

Результати  виявилися наступними. Радує те, що в жодному класі з 1 по 8 не панує байдужість, тобто діти зможуть запобігти скоєнню правопорушення. Але цей відсоток, як бачимо зостається великим у паралелі 1-4 класів – 32%. Результати також показали, що зменшено кількість класів з агресивними дітьми: з 15 усього 2 таких класи – завдяки проведенню бесід, консультацій, корекційних вправ на знання агресії, а також роботі практичного психолога, який проводив 3-5 занять із учнями, більш схильними до скоєння правопорушень. Але й досі залишається певний відсоток замкнених у собі дітей (див. Рис. 2.4).

      Якщо  зовнішній агресії можна запобігти, то замкнутість підлітків нелегко  виявити, не можна дізнатися, про  що гадає підліток. І тому головна  справа школи – це позитивне спілкування з учнями, приклад стійких моральних установок у вчителів та інше. Але все ж таки умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формуванню особистості. 

        
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис.2.4 Результати анкети  “Чи конфліктна ти людина?”

      .

      Роз’яснюючи поняття наступного блоку „ Особистість” ми розкриємо основні риси психологічної  характеристики особи неповнолітнього  злочинця, порівнюючи деякі дані Російської Федерації та України щодо підліткової  злочинності. Вивчення та врахування психологічних особливостей особи дозволяє встановити відмінності злочинців від не злочинців. Результати такого аналізу допоможуть визначити найбільш важливі напрямки профілактичної роботи. Статистичні дані деяких психологічних досліджень свідчать про те, що:

      - серед злочинців більше чоловіків, ніж жінок, але кількість останніх поступово зростає;

• вікова характеристика злочинців дозволяє робити висновки про криміногенну активність та особливості злочинної поведінки неповнолітніх та близьких до них вікових груп. Психологія вже встановила, що особи молодшого віку частіше скоюють правопорушення агресивного, імпульсивного характеру. Також неповнолітній вік визначає потреби, мету життя людини, її інтереси, спосіб життя, що не може не відгукнутися на противоправних діях.

 У  Росії найчастіше скоюють злочини  особи у віці 18-40 років(до 70-75%). В  цій групі найбільша кримінальна  активність у віковій групі 25-29 років, далі йдуть 18-24, 14-17-річні, та, далі, 30-40-річні. В Дружківці вона приходиться на 16-18- річний вік. У Росії спостерігається тенденція зростання злочинності серед неповнолітніх ( практично на 10-14% кожний рік). Це потребує не тільки моральної, але й спеціальної правової підготовки. Треба також пам’ятати, що деяка кількість цієї категорії правопорушників мають психічні аномалії: як спадкові (психопатія, недоумкуватість  у формі дебільності та інше), так й ті, що носять придбаний характер (алкоголізм, наркоманія, травми центральної нервової системи та інше). Найчастіші злочини, які скоюють неповнолітні та особи до 24 років у Росії, - це крадіжки, хуліганські злочини, пограбування, зґвалтування та викрадення автотранспорту. Неповнолітні злочинці в Україні обирають такі ж самі види правопорушень;

• сімейне становище та особливо виховання впливає на формування особистих рис. Ось такі відхилення від загальноприйнятих норм, як: фактичні шлюбні відносини батьків, неповні сім’ї, розподілені бюджети батьків, низький рівень культурних відносин у сім’ї, наявність у ній стереотипів правопорушної поведінки, одна дитина в сім’ї або навпаки багато дітей чи  виховання у дитячому будинку, повинні викликати особливу увагу;
• коефіцієнт злочинності серед неодружених майже в два рази вищий, ніж серед одружених. Саме це пояснює те, що значну частку злочинців складають молоді люди, які не мають сім’ї. 

        Особливу увагу треба звертати на трудову діяльність неповнолітнього до скоєння злочину ( характерна часта зміна місця роботи та навчання, великі перерви та інше.). Рівень освіти неповнолітніх правопорушників, як правило, нижчий за рівень, який мають їх законослухняні однолітки. Сучасне становище виражається у матеріальному розшаруванні суспільства та виявляє особу злочинця по майновому становищу, тобто по прибутках. Серед характеристик особи злочинця особливу увагу треба звернути на характер і тривалість злочинної діяльності, де треба зазначити наявність спеціального рецидиву.

      Поставляючи перед собою питання, чому неповнолітні скоюють злочини, також має вагу “Мотивація девіантної поведінки”, яка є індивідуальним механізмом співвідношенням зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначає поведінку даної людини. Мотиваційний стан людини є психологічним відображенням тих умов, які необхідні для життєдіяльності людини як організму, індивіду та особи [8]. Це відображення необхідних умов здійснюється у вигляді установок, інтересів, бажань та намірів.

      Установка – це стереотипна готовність діяти у відповідній ситуації зумовленим образом. Установка є неусвідомленою основою актів поведінки, в яких не усвідомлюється ні мета дії, ні потреба, заради якої скоюється якась дія.

      Інтерес – це відношення до предметів та явищ у результаті розуміння їх значення та емоційного переживання важливих ситуацій. Інтереси можуть бути позитивними  та негативними, що впливає на результат  конкретних дій підлітків. Із інтересами людини тісно пов’язані її бажання.

      Бажання – мотиваційний стан, при якому  потреби співвідношенні із конкретним предметом їх задоволення. Частіше бажання спонукають неповнолітнього до порушення закону. Якщо підлітки чітко уявляють необхідні засоби та дії для скоєння злочину, то це прагнення є наміром.