Особенности уголовных правонарушений несовершеннолетних и ответственность за них

     Якщо  примусові заходи виховного характеру  не мають змоги направити неповнолітнього  на стежку правомірних дій, і той продовжує чинити правопорушення, то відповідно до КК України в дію вступає правовий аспект. Але ми вважаємо, що доцільно було б дотримуватися Стандартних Мінімальних Правил ООН. Адже в розділі 8 в п.17.1 Пекінських правил передбачено, що неповнолітнього правопорушника не слід позбавляти особистої свободи, якщо тільки його не визнано винним у вчиненні серйозного діяння із застосуванням насильства проти іншої особи чи в неодноразовому вчиненні інших серйозних правопорушень, а також за відсутності іншого відповідного заходу впливу [9]. До речі , згідно зі ст.102 КК України до неповнолітнього може бути застосоване позбавлення волі і в тих випадках, коли він вперше вчинить злочин, що не пов’язано із застосуванням насильства проти іншої особи, тобто чинний КК України не відповідає зазначеним Правилам.

     Треба відзначити, що система покарань для неповнолітніх в Україні не завжди дозволяє обрати покарання, не пов’язане з ізоляцією. Відповідно до ст.98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань, а також два види додаткових. До основних покарань належать :

• штраф – розмір встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину враховуючи матеріальне положення неповнолітнього та в межах до 500 неопосередкованих мінімумів доходів (ст.99 КК України );
• громадські роботи – на строк від 20 до 120 годин та виконуються у вільний від основної роботи чи навчання час та не більше ніж по дві години на строк;
• виправні роботи – по місту роботи на строк від 2 місяців до 1 року (ст. 100 КК України );
• арешт -  в спеціально призначених закладах на строк від 15 до 45 діб (ст. 101 КК України );
• позбавлення волі на певний строк – залежно від тяжкості злочину. За вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше 2 років; за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 7 років; за особливо тяжкий злочин – не більше 10 років; за особливо тяжкий злочин, сполучений із навмисним позбавленням життя людини -  на строк до 15 років. Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання у спеціальних виховальних закладах (ст.102 КК України).

      Проте реально не всі вони можуть бути застосовані до неповнолітніх. Враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.102 КК України позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, не працює, тобто виправні роботи не можуть бути призначені як покарання, і не має майна, власних коштів чи самостійного доходу, щоб сплатити штраф, може бути призначено лише два види основних покарань – громадські роботи та арешт. Але ч.1 ст.135 КК України та ч.2 ст. 203 КК взагалі не передбачають покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітнього у випадку вчинення злочину вперше. Згідно зі ст..118 КК України в такому випадку призначаються лише виправні роботи, санкції ч.1 ст. 203 КК та ч.2 ст. 192 КК України передбачають лише призначення штрафу. Проте не завжди санкція кримінально-правової норми дає можливість встановлення застосування цих видів покарань.

      Щодо  кримінальної відповідальності осіб, які не досягли 16-річного віку, то це коло покарань ще вужче. У ч.2 ст.22 КК України встановлено перелік злочинів ( їх зазначено вище), за які неповнолітні притягаються до кримінальної відповідальності з 14 років. Більшість санкцій застосовує до них позбавлення волі на певний строк. І лише в ч.1 ст.185 КК України, ч.1 ст.186 , ч.1 ст. 277 КК України альтернативою позбавлення волі є штраф. Також у ч.1 ст. 296 КК України єдиним покаранням, що може бути застосовано до таких неповнолітніх є штраф. Але знову ж таки не завжди особа в такому віці та її батьки мають можливість сплатити штраф. Отож і відсоток засуджених до позбавлення волі є сьогодні та буде надалі залишатися досить високим, якщо найближчим часом ми не вживемо якихось конкретних заходів щодо цього питання. Але,  ми маємо відокремити, що суд, призначаючи неповнолітньому покарання, виходить не тільки з санкції, яку передбачено кримінальним законом. При цьому суд враховує неповнолітній вік, що є пом’якшуючою обставиною, характер і ступінь небезпеки вчиненого злочину, особу винного, його психофізичний розвиток, обставини справи, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність, а також конкретні причини вчинення злочину та обставини, що йому сприяли.

        Законом встановлено особливий  порядок виклику неповнолітнього до слідчого, прокурора або суду. Треба зазначити, що при необхідному попередньому слідстві і судовому розгляді кримінальної справи дотримуються всі процесуальні гарантії, що надаються підліткам відповідно до вимог закону з урахуванням їх віку, фізичного а також психічного розвитку. Неповнолітній викликається через його батьків або інших законних представників (родичів, опікунів, піклувальників). Але може  бути встановлено, що обвинуваченого викликали без їх відома. Якщо вищезгадані особи зацікавлені у певних наслідках, то буде доцільно допитати неповнолітніх в їх відсутності. Пред’явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит як обвинуваченого відбуваються у присутності захисника, який може брати участь з моменту затримання, арешту або пред’явлення обвинувачення в будь-якій справі. Якщо неповнолітній не досяг 16-річного віку, слідчий повинен проводити допит у присутності педагога або лікаря, батьків або інших законних представників, щоб встановити психологічний контакт з обвинуваченим. Питання про те, хто із згаданих осіб буде присутнім при допиті, вирішується слідчим. Усі поставлені питання він повинен занести до протоколу.

      Трапляється, що участь у справі певного законного  представника може заподіяти шкоди  законним інтересам неповнолітнього, який заподіяв йому фізичну або майнову шкоду. Може бути, що перший є учасником злочину. У подібних випадках закон надає суду право усунути вказану особу від участі у справі й замість неї допустити іншого законного представника(ст.441 Кримінально-процесуального кодексу України). Взагалі ця людина може бути присутньою при пред’явленні обвинувачення і допиті обвинуваченого, який не досяг 16-річного віку, а також при оголошенні йому про закінчення слідства та пред’явлення матеріалів справи для ознайомлення. Закон передбачає обов’язкову участь захисника у справі неповнолітнього, тобто адвоката. Проте, захисниками можуть бути також близькі родичі неповнолітніх за згодою суду. Зважаючи на те, що в складному судовому розгляді справи успішно здійснити захист без спеціальних юридичних знань і певного досвіду просто неможливо, тому захист, як правило роблять адвокати. Згідно із кримінальним законодавством і зі статтями Конвенції про права дитини, всі права неповнолітнього повинні бути захищені також і при судовому розгляді справи [1].

      Під час розгляду справи щодо неповнолітнього  головну увагу суд зосереджує на прийняття щодо нього правильного  рішення, виконання якого сприятиме  перевихованню і виправленню правопорушника та поверненню його до нормального життя. Суд може призначити примусові заходи виховного впливу до неповнолітнього або звернутися до правового рішення справи. Практика підтвердила, що саме перебування засудженого в карально-виховних закладах в основному себе виправдовує більше, ніж застосування методів виховного процесу.

      При засудженні до позбавлення волі неповнолітнього  суд відповідно до чинного кримінального  законодавства призначає відбування покарання у виховно-трудовій колонії, не вирішуючи, до якого виду колонії (загального режиму або посиленого режиму) він має бути переведений для подальшого відбування покарання до досягнення повноліття.

      У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені  до позбавлення волі, засуджені за злочини, що не є тяжкими, а також всі засуджені неповнолітні жіночої статі. Виховно-трудові колонії посиленого режиму призначені для відбування покарань неповнолітніх чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, і переведених до цих колоній за злісне порушення режиму з виховно-трудових колоній загального режиму( ст..47 ВТК України). Засуджені жіночої статі, які досягли 18-річного віку, переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму до виправно-трудової колонії загального режиму. Засуджені чоловічої статі, які досягли 18-річного віку, можуть бути переведені або у виправно-трудову колонію загального режиму, або у виправно-трудову колонію посиленого режиму. Тут враховується ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особистість і поведінка засудженого.

      Якщо  ми не забезпечимо реальний принцип  гуманізму щодо неповнолітніх правопорушників, якщо ми не зупинимо вважати підлітка „маленьким дорослим”[2] та зводити покарання молодшого злочинця на мінімум, то наслідки такої політики кримінального закону, пов’язаного безпосередньо із застосуванням певних покарань до юних правопорушників, невдовзі виявлять себе в соціальній сфері нашого життя. Тому ми вважаємо, що треба починати вже сьогодні аналіз багатьох причин нестримної тенденції злочинів, щоб завтра отримати соціальний спокій в нашій Україні.

      РОЗДІЛ 2.Становище підліткової злочинності в Україні 
 

      2.1 Природа злочинності  неповнолітніх 

      Вивчаючи  витоки і причини злочинності, стає очевидним, що правопорушення – це соціальне , історично обумовлене явище. Соціально воно передусім тому, що утворюється зі специфічних актів соціальної поведінки людей – конкретних суспільно небезпечних дій. Ці акти поведінки являють собою порушення соціально-моральних і разом з тим юридичних норм, встановлених державою. Виходячи із соціально-економічних, політичних, моральних та інших потреб і інтересів суспільства. Своїми коренями злочинність сягає в негативні умови життя людей. Правопорушення неповнолітніх – це небезпечне явище, оскільки правопорушення в середовищі неповнолітніх заважають,  по-перше, формуванню соціальної цінної особистості неповнолітнього; по-друге, завдають суспільству значних витрат трудових ресурсів; по-третє, злочинність неповнолітніх відіграє значну роль у формуванні рецидивної злочинності[12]. А тому профілактика правопорушень – справа надзвичайної державної ваги.

      Сьогоднішня криза суспільства не сприяє формуванню морального середовища для виховання  дітей і молоді. Неблагополучне побутове, тяжке матеріальне становище  сімей та погіршення на цьому ґрунті внутрішніх сімейних відносин, недолік в організації шкільного виховання тощо – все це призводить до зростання кількості дітей та підлітків, які вдаються до злочинів. Така ситуація в Україні (тяжке економічне становище, соціальні, сімейні проблеми) дуже сильно травмує психіку молодого покоління. Відсутність чіткої перспективи в майбутньому, впевненості у наступному дні поставляє його перед вибором – бути чи не бути... Більше всіх незахищена в правовому відношенні молодь, у силу безпорадності свого становища вона стає на шлях правопорушень і злочинів.

      Тільки  зростання безробіття серед молоді на 1% збільшує злочинність на 5%. За даними Міністерства Внутрішніх Справ, за останні роки кількість злочинів серед підлітків (вбивство, грабіж, розбійний напад) зросло як мінімум в два рази: питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому. Для зрівняння нагадаємо, що після закінчення Великої Вітчизняної війни у загальній масі злочинів питома вага неповнолітніх поступово знизилась до 4-6% , то починаючи з 1960 року ця частка безперервно зростає. Статистика викликає тривогу і занепокоєність. Сьогодні ми стикнулися з ситуацією, яка є вкрай драматичною. Ідеологія „життя заради світлого майбутнього” виявилась повністю зруйнованою протягом дуже короткого періоду. Ця ситуація стала складною навіть для дорослих, а для підлітків та юнацтва – зверхкризовою. У молодих починає формуватися комплекс неповноцінності, який буквально роз’їдає душу дитини і штовхає до спотворених форм протесту  - хуліганства. Наростають несприятливі тенденції у молодіжній злочинності. По-перше, відбувається її омолодження. Так, підлітки віком 14-17 років складають 8% загального населення України, однак скоюють майже чверть усіх злочинів. Лише за останні 8 років кількість злочинів зросла на 15%. По-друге, спостерігається значне зростання злочинності серед дівчаток і юнок. По-третє, збільшується рецидивна злочинність. Серед підлітків вона зросла на 25%, а 60% рецидивістів розпочинали свою „кар’єру” ще підлітками [11].

      Треба також зазначити, що характерною  ознакою злочинності неповнолітніх  є те, що вона в Україні набуває  все більш організованого, групового  характеру. Груповий характер – це особливість сучасної злочинності неповнолітніх. Доля злочинів, скоєних у групі, складає від 50 до 80%. До речі, правоохоронні органі називають організовану злочинність неповнолітніх непередбаченим феноменом . Але, як говорить начальник відділу кримінальної міліції по справах неповнолітніх Геннадій Півень: „ Підлітки частіше ідуть на групові злочини, тому що спрацьовує стадний інстинкт, разом здається не так страшно. Дорослі люди більш обережні та грамотні. Саме це відрізняє підліткову злочинність від дорослої.”

      Криміногенні  молодіжні угрупування з різним ступенем організованості виявлені також і в нашому місті. Вони створюються  за місцем навчання, проживання і носять здебільшого ситуаційний характер. Є злочинні „малини”, до яких, поряд  з дорослими, входять підлітки. Очолюють їх, як правило, молоді криміногенні елементи віком 25-30 років, далі за ієрархією йдуть бойовики 16-19 років, і нарешті „лушпайки” – 13-15- літні підлітки [12]. Тут їх захищають, дають „цікаву роботу”, вчать бути „повноцінними” людьми і підкорятися залізній дисципліні, з якою не може зрівнятися шкільна. Мова йде про несприятливу соціальну ситуацію розвитку особи. Треба відзначити, що сьогоднішнє  становище злочинності серед неповнолітніх в Дружківці порівняно з 2003 роком значно погіршилося ( див. Рис.2.1). Фактично на кожного підлітка приходиться по два злочини. Серед нашої молоді зростають такі правопорушення, як:

• крадіжка (ст.185 ч.2,3 КК України) - 31;
• крадіжка електрокабелю (ст.188 КК України) - 6;
• пограбування (ст.186 КК України) - 5;
• легкі тілесні ушкодження (ст.185 КК України) - 3;
• хуліганство (ст.296 КК України) - 3;
• зберігання наркотичних засобів (ст.309 КК України) – 3;
• зґвалтування (ст.152 КК України) - 2;
• розбещення ( ст. 153 КК України) - 1;
• розбій ( ст. 187 КК України) – 1.

Рис.2.1 Кількість злочинів серед неповнолітніх