Охорона праці в будівництві

5 Відсутність інформації операторові  про виниклі позаштатні ситуації  і неполадки.

2.8 З якою швидкістю допускається  переміщення ПР під час навчання  і налагодження?

1 2,0 м/сек.

2 1,5 м/сек.

3 1,0 м/сек.

4 0,5 м/сек.

5 0,3 м/сек.

2.9 Якою повинна бути відстань  огородження ПР від меж небезпечної  зони?

1 Не менше 2 метрів.

2 Не менше 1,5 метрів.

3 Не менше 1 метри.

4 Не менше 0,8 метри.

5 Не менше 0,5 метра.

2.10 Якими факторами визначається безпека праці при складанні виробів?

1 Видом  з'єднань, які використовуються.

2 Номенклатурою виробів  і складальних одиниць.

3 Розмірами і масою  виробів.

4 Кваліфікацією працівників.

5 Ритмічністю роботи  підприємства.

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 3

Тема Охорона  праці в хімічній промисловості

План

1 Гігієна праці і  виробнича санітарія в хімічній  промисловості.

2 Токсичність хімічних  речовин, промислові отрути.  Хімічні  опіки та їх попередження.

3 ЗІЗ, запобіжні пристосування.

4 Вибухова та пожежна небезпека матеріалів і речовин.

5 Безпека праці в  хімічних лабораторіях і на  дослідних установках.

6 Безпека систем, які  працюють під тиском.

7 Вимоги безпеки при  проведенні ремонтних робіт.

 

       Список літератури

 

1 Макаров Г.В. и др. .Охрана труда в химической промышлености.- М.: Химия, 1977.-567с.

 

1 Гігієна праці  і виробнича санітарія в хімічній  промисловості

Хімічне виробництво  належить до галузей промисловості, для яких характерна підвищена потенційна небезпека професійних отруєнь  і захворювань працюючих.

Причина в тому, що  в процесі виробництва багато працюючих контактують з хімічними  речовинами, які мають ті або інші токсичні властивості.

Під дією токсичних речовин  в організмі можуть відбуватися  різні порушення у вигляді:

- гострих отруєнь (ГО);

- хронічних отруєнь  (ХО).

Гострі отруєння (ГО) виникають  при дії великих концентрацій токсичних речовин   протягом не більше однієї зміни. ГО виникають  від причин, усунення яких не вимагає  особливих капітальних витрат і  які, як правило, пов'язані з організацією виробництва, дисципліною. Розслідуються ГО як НВ.

Хронічні отруєння (ХО) виникають внаслідок тривалої поступової дії на працюючих невеликих концентрацій шкідливих речовин. Врешті може виникнути  професійне захворювання, яке вимагає  відповідного розслідування. Боротися із ХО значно важче, ніж із ГО. Досягнення нешкідливих (гранично допустимих) концентрацій токсичних речовин в повітрі робочих приміщень, як правило, пов'язано з вдосконаленням або заміною технологічних процесів, апаратури, будівель, споруд. Ці заходи вимагають великих капітальних витрат.

При будь-якій формі отруєння (ГО або ХО) характер дії промислової  отрути визначається мірою її фізіологічної  активності - токсичністю.

Токсичність - це здатність  речовин завдавати шкідливого впливу на життєдіяльність живих організмів.

Токсичні речовини (отрути) проникають в організм людини різними  шляхами,  взаємодіють із його органами та тканинами,  порушують їх нормальну  діяльність.

Небезпека отруєння залежить від:

- фізико-хімічних властивостей  речовин;

- розчинності їх в  біологічних середовищах;

- дисперсності (подрібнення,  летючості, агрегатного стану);

- часу дії;

- концентрації.

Крім того, на наслідки отруєння впливають фізіологічні особливості  організму людини.

Наприклад: чутливість людини щодо дії токсичних речовин підвищується при:

- підвищенні температури  тіла людини;

- за наявності підвищеної  ваги - ожиріння, набряки.

Токсичність промислових  отрут характеризується значеннями ГДК (мг/м³  ) відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.

 

2 Токсичність  хімічних речовин, промислові отрути. Хімічні опіки та їх попередження

 

Промислові отрути класифікуються і умовно поділяються на 9 груп  відповідно до переважної дії їх на організм і зовнішніх ознак отруєнь.

1 Нервові отрути - вуглеводні, спирти, сірководень, тетраетил свинець - викликає розлад функцій нервової системи, м'язові судоми, паралічі.

2 Подразнюючі - хлор, аміак,  двоокис сірки, оксид азоту  - подразнює верхні і глибокі  дихальні шляхи.

3 Отрути, які пропалюють  і подразнюють шкіру і слизові  оболонки - неорганічні кислоти, луги - пошкоджують шкірний покрив із утворенням наривів та виразок.

4 Ферментні - синильна  кислота та її солі, миш’як  і його з’єднання, солі ртуті  - порушують структуру ферментів,  руйнують їх.

5 Кров'яні - окисел  вуглецю, ароматичні смоли, свинець і його неорганічні солі - взаємодіють із гемоглобіном крові.

6 Печінкові - хлоровані  вуглеводні, фосфор, селен - викликають  структурні зміни тканин печінки.

7 Мутагенні - окисел  етилену, з’єднання свинцю, ртуті  - впливають на генетичний апарат  клітини.

8 Алергенні - деякі  з’єднання нікелю - викликають зміни  в реактивній здатності організму  людини.

9 Канцерогенні – шестивалентний  хром у складі зварювального  аерозолю, кам'яновугільна смола,  бензαпирен - викликає утворення  злоякісних пухлин.

 

Хімічні опіки виникають при місцевій дії хімічно активних речовин на шкіру, дихальні шляхи, очі.

Наслідки опіку залежать від:

- хімічної активності  і токсичності речовин;

- концентрації;

- температури;

- часу дії;

- індивідуальної чутливості  шкіри.

 

       Опіки діляться на 4 ступеня:

I - почервоніння, припухлість,  болючість;

II - поява пухирців, можливі  подальші захворювання шкіри;

III - виникають ділянки  омертвіння шкіри;

IV - ураження не тільки  значної частини поверхні шкіри,  але і глибоко розміщених тканин  і органів.

Хімічні опіки можуть викликати такі речовини: соляна, сірчана, азотна кислоти, концентровані розчини  лугів (їдкий натрій, їдкий калій, аміак), причому лужні опіки більш  глибокі, оскільки вони легко обмилюють  жировий шар шкіри і розчиняють білкові речовини.

При опіках хімічними  речовинами, здатними прилипати до шкіри (гарячі смоли, жовтий фосфор) виникає  також небезпека отруєння всього організму.

Заходи безпеки:

- робота у відповідному  спецодягу;

- захисні окуляри;

- установка кранів  і фонтанчиків для термінового та тривалого (до 0.5 години) промивання ураженого місця  струменем чистої прохолодної води;

- за відсутності водогону - установка ємності з водою.

Заходи щодо надання  першої допомоги:

- промити уражену ділянку  великою кількістю води;

- при опіках фосфором ватним тампоном зняти з шкіри залишки речовини, а потім промити 5% розчином соди або марганцевокислого калію.

 

3 ЗІЗ. Запобіжні  пристосування

 

У хімічній промисловості  проведення ряду технологічних і  допоміжних операцій пов'язано з  використанням ЗІЗ. Для виконання робіт всередині закритих ємностей, в колодязях і т.ін. їх використання має вирішальне значення для забезпечення безпеки праці.

ЗІЗ є:

- спецодяг;

- спецвзуття;

- головні убори;

- каски;

- рукавички, рукавиці;

- фартухи;

- протигази;

- респіратори;

- захисні окуляри;

- маски;

- світлофільтри;

- протишумові пристрої;

- запобіжні пояси;

- електрозахисні засоби;

- пасти і мазі і  т.п.

ЗІЗ можуть бути постійного користування (без цих засобів  робітникам забороняється перебувати на робочому місці) і аварійного користування.

Аварійні ЗІЗ формуються у виробництвах, де наявні токсичні і пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини. ЗІЗ розміщують у доступних  для використання місцях, які визначають керівники виробництв і цехів  за узгодженням з газорятувальною і протипожежною службою.

Щорічно на кожному підприємстві хімічної промисловості складається перелік спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які повинні безкоштовно видаватися робітникам і службовцям для забезпечення безпечних умов праці. В переліку зазначається кількість і види засобів захисту для індивідуального, колективного і аварійного користування. Перелік узгоджується із комітетом профспілки і після затвердження головним інженером цей перелік стає основним документом для забезпечення персоналу ЗІЗ.

Вимоги до спецодягу:

- надійний захист тіла  людини від виробничих шкідливостей;

- забезпечення нормальної  терморегуляції організму;

- зручність одягу;

- можливість якісного  очищення від забруднень.

 

За захисними властивостями  спецодяг поділяється на такі групи:

- загального призначення;

- вологозахисний (водонепроникний,  водовідштовхувальний і водотривкий);

- для захисту від  радіації;

- для захисту від  кислоти;

- для захисту від  нафти та масел;

- для захисту від пилу;

- теплозахисний;

- для захисту від  агресивних хімічних речовин;

- для захисту від ураження  електричним струмом;

Спецодяг є власністю  підприємства і повинен використовуватися  тільки за прямим призначенням. Після  роботи за територію підприємства  виносити спецодяг забороняється тому, що можливе забруднення довкілля та житла шкідливими речовинами виробництва.

 Для  зберігання  на виробництві спецодягу організовуються  спеціальні приміщення. Адміністрацією  підприємства в узгоджені з санепідемстанцією терміни забезпечується прання, дегазація, дезактивація, хімчистка і ремонт спецодягу .

 

 

Запобіжні пристосування

 

У всіх випадках, коли в  повітрі робочої зони вміст шкідливих  речовин перевищує ГДК або  коли вміст кисню менше 17%, необхідно  застосовувати ЗІЗ органів дихання  від отруєння і задухи.

Засобами захисту органів  дихання є:

- протигази промислові  фільтруючі;

- фільтруючі респіратори;

- шлангові протигази.

Від механічного травмування  голови, а також від ураження голови електричним струмом застосовуються різні каски.

Існує перелік професій, посад і робіт, при виконанні яких робітники і ІТП повинні обов'язково носити захисні каски.

Захист рук здійснюється різного виду рукавицями і рукавичками  залежно від виробничого середовища:

- від термічних опіків

- від кислоти

     - від вібрації.

Там, де неможливе застосування рукавичок (роботи, які вимагають  чутливості пальців та при роботі з клеями, фарбами) застосовуються пасти  і мазі.

Для захисту очей застосовують захисні окуляри, щитки і маски. Захисні окуляри випускаються двох типів:  окуляри захисні відкриті – ОЗВ, окуляри захисні закриті - ОЗЗ.

Відкриті окуляри зручні тим, що мають широке поле зору, не пітніють . Але вони захищають тільки від  часток, що летять прямо в очі.

ОЗЗ краще захищають  очі, але звужують поле зору і  пітніють. Для усунення цього явища   застосовують спеціальні олівці, сухе туалетне мило або спеціальні вкладиші із плівки, яка не пітніє.

 

4 Вибухова та пожежна небезпека матеріалів і речовин

 

У звичайних умовах горіння  є процесом окислення або з’єднання  горючої речовини із киснем повітря, який супроводжується виділенням тепла і світла. Проте деякі речовини, наприклад, стислий ацетилен, озон, вибухові речовини, можуть вибухати і без кисню повітря із утворенням тепла і полум'я. Тобто, горіння може бути не тільки реакцією окислення, але і реакцією розпаду.

Відомо також, що водень і багато металів можуть горіти в  атмосфері хлору, мідь - в парах  сірки, магній - в двоокису вуглеця.

Пил горючих речовин  небезпечний.  Пил, який осів на устаткуванні або виступаючих частинах конструкцій будівель,  може тліти і горіти, а той, що знаходиться в повітрі, здатний утворювати вибухонебезпечну суміш.

Будь-який пил адсорбує гази і, у тому числі, складові повітря. З часом в шарі повітря, адсорбованому  порошинками, підвищується вміст кисню, що полегшує процес окислення і запалювання пилу.