Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса

5) розвиток міжнародних  зв’язків, обмін досвідом з професійними  об’єднаннями нотаріусів та державними органами, що опікуються діяльністю нотаріату в інших країнах [55, с.2-4].

  Наприклад, позицією  Донишевської В. є те, що основний  обсяг роботи із забезпечення  дотримання нотаріусами вимог  професійної етики (розгляд скарг  на неналежне виконання нотаріусами  службових обов’язків і недотримання ними вимог професійної етики та правил гідної поведінки, здійснення перевірок, складання звітів за наслідками перевірок тощо) здійснюватиметься на рівні регіональних палат, логічним буде створювати комісії з питань професійної етики лише як органи цих палат. Виконуючи поставлені перед нею завдання професійне об’єднання нотаріусів діє разом з державним органом, на який покладено відповідальність за організацію роботи нотаріату в країні. А на певному етапі розвитку, коли зрілість професійного об’єднання не буде викликати сумнівів, вона і зовсім може перейняти на себе окремі функції, виконання яких раніше лежало виключно на державі [54].

Отже, розглянувши ключові  питання щодо реформування нотаріату  в Україні, проблеми та перспективи розвитку професійної діяльності нотаріуса в Україні у третьому розділі дипломної роботи можна зробити висновок, що з часів набуття Україною незалежності питання про реформування нотаріату залишається актуальним. Перший вагомий внесок у цю справу Верховна Рада України зробила в 1993 році, коли прийняла Закон "Про нотаріат". Тоді він був кроком уперед, адже запроваджував інститут приватних нотаріусів. Але розвиток суспільно-правових відносин у державі показав, що в деяких ключових питаннях цей нормативний акт себе вже вичерпав. Крім того, нотаріальна спільнота та науковці, які опікуються питаннями нотаріату, вже не раз ставили та обговорювали питання про утворення єдиного нотаріату, з вільними, але відповідальними самоврядними професіоналами та за умови залишення ефективного та дієвого контролю з боку держави.

У кінці 2010 року була затверджена Концепція реформування органів нотаріату в Україні, головною метою якої було визначено сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату, надання населенню послуг правового та нотаріального характеру відповідно до міжнародних стандартів, а також поступове і системне реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Концепція реформування органів нотаріату визначила сучасний стан цього інституту, його цілі, пріоритетні завдання та стратегічні напрями, окреслила механізми їх реалізації та очікувані результати.

 З моменту затвердження Концепції реформування нотаріальних органів України вже є результати її реалізації. Затверджено багато порядків та положень, які полегшують роботу нотаріусам та вирішують деякі задачі, рішення яких було метою при  затверджені даної Концепції.

Але без сумніву залишається  низка питань, які потребують належного вирішення. Насамперед — це визначення системи та компетенції нотаріальних органів в Україні. У ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат визначається як система органів та посадових осіб. Нерозв’язаним залишається питання щодо визначення складу таких органів, що призводить до подальших проблем. Досі належно не врегульованим залишається питання щодо обмеження кількості посад нотаріусів у межах одного нотаріального округу. Відсутність законодавчого обмеження кількості посад нотаріусів у межах нотаріального округу призводить до умов за яких нотаріуси змушені будуть конкурувати між собою, що є неприпустимим, оскільки нотаріальна діяльність не є підприємницькою. Існує необхідність зміни принципу допуску до професії нотаріуса, для реалізації якого в новий закон про нотаріат треба запровадити поняття помічника нотаріуса, який би мав зовсім інший статус, ніж сьогодні, та до якого також застосовувалися б певні кваліфікаційні вимоги, тим самим нотаріальні органи мали б постійний резерв кадрів. Законодавчо не визначений мінімальний, і максимальний розміри оплати вчинюваних нотаріальних дій. Маємо проблемні аспекти регулювання контролю за нотаріальною діяльністю. Залишається неврегульованим порядок оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Відсутнє  законодавче  закріплення  морально-етичних та професійних правил поведінки у нотаріальній  діяльності,  системи цінностей. Необхідним є створення   професійної    нотаріальної    палати та визначити її статусу на законодавчому рівні.

Все викладене в третьому розділі свідчить про необхідність суттєвого вдосконалення правового регулювання не тільки організаційних питань нотаріальної діяльності, а й нотаріально-процесуальних правовідносин. Тому прийняття нового Закону «Про нотаріат» буде недостатнім. Доцільно було б прийняття двох законодавчих актів: Закону «Про нотаріат та організацію нотаріальної діяльності в Україні» та Нотаріального процесуального кодексу, який би регулював процедуру вчинення нотаріальних дій та забезпечував гарантії функціонування нотаріату.

ВИСНОВКИ

Статтею 59 Конституції України кожному громадянинові України гарантоване право на отримання кваліфікованої правової допомоги. В свою чергу нотаріат поряд з іншими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян, при цьому предмет його діяльності обмежений рамками безспірної цивільної юрисдикції.

Відповідно до ст. 1 Закону  України «Про нотаріат», нотаріат в  Україні — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріат є інститутом, що забезпечує охорону й захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Діяльність нотаріату має певну спільність з діяльністю інших органів цивільної юрисдикції. Разом з тим, нотаріальна форма охорони й захисту відрізняється від інших форм. Особливість нотаріальної форми полягає в тому, що вона, як правило, спрямована не на безпосередній захист, а на попередження порушення права і тому предмет її діяльності специфічний. На відміну від судової діяльності, предметом якої переважно є спори про право цивільне, предмет нотаріальної діяльності складають безспірні справи.

Виникнення нотаріату було обумовлено виникненням і розвитком приватної власності, що вимагали правового забезпечення різних угод щодо цієї власності, її переходу за спадщиною, а також посвідчення інших обставин, які мали значення для реалізації суб’єктивних цивільних прав особи.

Розвиток нотаріату, як інституту цивільного права відбувався не одне століття. Розпочався він ще за часів республіки у Стародавньому Римі та продовжується до теперішнього часу.

У вітчизняній юридичній науці  на сучасному етапі і досі не сформовано єдиного погляду на поняття «нотаріат». Так, можна виділити щонайменше три основні точки зору відносно визначення цього правового інституту. Найбільш поширеним в юридичній літературі є законодавче визначення нотаріату, але воно не є досконалим і потребує коректування.

З часів набуття Україною незалежності питання про реформування нотаріату  залишається актуальним. Перший вагомий  внесок у цю справу Верховна Рада України  зробила в 1993 році, коли прийняла Закон "Про нотаріат". Тоді він був  кроком уперед, адже запроваджував інститут приватних нотаріусів. Але розвиток суспільно-правових відносин у державі показав, що в деяких ключових питаннях цей нормативний акт себе вже вичерпав. Крім того, нотаріальна спільнота та науковці, які опікуються питаннями нотаріату, вже не раз ставили та обговорювали питання про утворення єдиного нотаріату, з вільними, але відповідальними самоврядними професіоналами та за умови залишення ефективного та дієвого контролю з боку держави.

У 2008 році були внесені зміни до Закону України "Про нотаріат", якими державні та приватні нотаріуси зрівнюються у повноваженнях щодо вчинення нотаріальних дій. В першу чергу зміни до вищевказаного Закону спрямовані на зрівняння в повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій державних та приватних нотаріусів щодо оформлення спадкових прав громадян. До цього нерівність у повноваження по вчиненню нотаріальних дій ускладнювала роботу державних нотаріусів та необґрунтовано позбавляла приватних нотаріусів можливості здійснювати свою професійну діяльність у повному обсязі.

Сучасні теоретичні джерела, присвячені інституту нотаріату, в основному  визначають функції нотаріату залежно  від того місця в правовій системі  України, куди вони відносять нотаріат. Обов'язки ж нотаріуса досить повно  перелічені в ст. 5 Закону України  «Про нотаріат» та вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус повинен дотримуватись не тільки Закону України «Про нотаріат» та інших норм процесуального права, але й додержуватись норм матеріального права.

Враховуючи те, що нотаріальну діяльність здійснює уповноважена державою особа від імені держави, яка надала їй такі повноваження, закон встановлює досить жорсткі вимоги щодо допуску до професії нотаріуса, зазначені, зокрема, в ст. 3 Закону Україні «Про нотаріат». Цим вимогам приділяють багато уваги, їх постійно змінюють та ускладнюють з метою отримання більш кваліфікованих спеціалістів, які зможуть ефектно виконувати покладені на нотаріат завдання і функції.

Важливою умовою кваліфікованого  здійснення нотаріусами своїх професійних  обов'язків є усвідомлення та використання у своїй діяльності загальних моральних принципів. Моральні принципи об'єднують та систематизують всю моральну діяльність, виступають фактором стабільності, визначають головну лінію поведінки.

Намагання законодавчого  врегулювання етики нотаріуса дало свої результати, зокрема це сприяло запровадженню окремого кодексу професійної етики нотаріуса та права притягнення нотаріуса до професійної відповідальності. Рішенням Конференції Української нотаріальної палати від 17.11.2007 року було затвердженого Кодекс професійної етики нотаріусів України. Даний Кодекс визначає професійні та морально-етичні стандарти нотаріальної діяльності і особистої поведінки нотаріусів, розуміння нотаріальною спільнотою публічно-правового призначення та відповідального характеру нотаріальної діяльності, а також високих вимог до виконання професійного обов’язку нотаріуса.

Юридична відповідальність нотаріуса носить комплексний характер, і передбачає покладення на нього не тільки власне юридичної відповідальності, але і відповідальності моральної за дії перед державою та суспільством. Комплексність юридичної відповідальності нотаріуса і адресність її як заходу гарантування нормального функціонування нотаріату як державної інституції, потребує її детального відпрацювання.

У кінці 2010 року була затверджена Концепція реформування органів нотаріату в Україні, головною метою якої було визначено сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату, надання населенню послуг правового та нотаріального характеру відповідно до міжнародних стандартів, а також поступове і системне реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Концепція реформування органів нотаріату визначила сучасний стан цього інституту, його цілі, пріоритетні завдання та стратегічні напрями, окреслила механізми їх реалізації та очікувані результати.

З моменту затвердження Концепції  реформування нотаріальних органів України вже є результати її реалізації. Затверджено багато порядків та положень, які полегшують роботу нотаріусам та вирішують деякі задачі, рішення яких було метою при  затверджені даної Концепції.

Але без сумніву залишається  низка питань, які потребують належного  вирішення. Насамперед — це визначення системи та компетенції нотаріальних органів в Україні. У ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат визначається як система органів та посадових осіб. Нерозв’язаним залишається питання щодо визначення складу таких органів, що призводить до подальших проблем. Недостатньо чітко вирішено питання стосовно статусу нотаріуса як публічної офіційної особи, особливо з огляду на існування у правовому полі України одночасно і приватних, і державних нотаріусів. Приватний нотаріус має специфічний статус, який обумовлює необхідність віднесення його до посадових осіб незалежно від того, що він не перебуває на державній службі і не включений до штату державного апарату. Ця виключність його правового становища проявляється в тому, що він виконує функції державної влади в порядку здійснення покладених на нього державою спеціальних повноважень. Отже, приватно практикуючий нотаріус є одночасно посадовою особою, наділеною державною владою, і спеціалістом вільної юридичної професії.

Досі належно не врегульованим  залишається питання щодо обмеження  кількості посад нотаріусів у межах одного нотаріального округу. Відсутність законодавчого обмеження кількості посад нотаріусів у межах нотаріального округу призводить до умов за яких нотаріуси змушені будуть конкурувати між собою, що є неприпустимим, оскільки нотаріальна діяльність не є підприємницькою.

Існує необхідність зміни принципу допуску до професії нотаріуса, для  реалізації якого в новий закон  про нотаріат треба запровадити поняття помічника нотаріуса, який би мав зовсім інший статус, ніж сьогодні, та до якого також застосовувалися б певні кваліфікаційні вимоги, тим самим нотаріальні органи мали б постійний резерв кадрів. Так, на думку Журавльова Д., помічником нотаріуса може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра або має кваліфікацію юриста та володіє державною мовою, має досвід роботи у сфері права не менше трьох років після отримання диплома про вищу юридичну освіту. А вже нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра або має кваліфікацію юриста, володіє державною мовою, має досвід роботи у сфері права не менше шести років, із них помічником нотаріуса не менше трьох років, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.