Підкорення суддів тільки закону

- діяльність органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури  не підміняє діяльність суду, а лише сприяє їй.

Незалежність суддів у  найбільш загальному і принциповому розумінні означає, що всі судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма організаціями Державної влади, громадянами і юридичними особами — вони є законами у кожній окремій справі, які ніхто не має права скасувати або змінити, крім випадків спеціально встановленого судового порядку.

У юридичній літературі цілком слушно зауважується, що закон  встановлює двоєдиний принцип незалежності суддів. З одного боку, судді у своїй професійній діяльності можуть діяти незалежно від будь-якого втручання щодо винесених ними актів і рішень, але з іншого боку, і це не менш важливо, — судді повинні діяти на основі закону, у повній відповідності з законом і підкорятися йому. Саме цим, крім іншого, забезпечується повноцінна незалежність суддів, бо, маючи за своєю спиною обов'язковий для всіх закон, вони можуть діяти впевнено, безбоязно і справедливо. Такий підхід також ставить міцні перешкоди суддям щодо не передбачених законом дій, перевищення повноважень, зловживань і сваволі. Зрозуміло, що чим чіткішими будуть норми матеріального права і чим послідовніше і повніше буде регламентовано розгляд і вирішення справ, тим краще буде забезпечена законність і незалежність судочинства.

Незалежність суддів має  ще один, психологічний аспект. Суддя  повинен мати добре виховану волю, щоб його світогляд, партійні уподобання (формально він повинен бути поза політичними партіями), естетичні смаки, враження, емоції та симпатії ні в якому разі не впливали суттєво на юридичні оцінки і правові рішення.

Конкретно незалежність суддів при розгляді і вирішенні кримінальних справ означає: - по-перше, їх незалежність від прямого впливу органів державної  влади та службових осіб, представників громадських організацій, партій, рухів, фірм, угруповань, окремих громадян у вигляді висловлених "думок", "побажань" та варіантів вирішення справи; - по-друге, незалежність від вищестоящих судів, які, скасовуючи вирок і направляючи справу на новий розгляд, не мають права давати наперед оцінку доказів і визначати висновки нижчестоящого суду ( ст.374 КПК); - по-третє, незалежність від висновків досудового слідства, висновків і зауважень учасників попереднього і судового розгляду справи, оцінок і пропозицій, викладених учасниками судових дебатів, підсудним у останньому слові; - по-четверте, у разі колегіального розгляду справи незалежність суддів один від одного, народних засідателів від суддів, суддів і народних засідателів від головуючого - кожен з них приймає рішення самостійно на підставі ретельної оцінки доказів і особистого внутрішнього переконання; - по-п'яте, незалежність і непідзвітність будь-кому, бо ніхто не має права вимагати від судді пояснення щодо розглянутих справ і тих справ, що знаходяться у його провадженні, або давати справи будь-кому для ознайомлення, крім спеціально передбачених законом випадків.

ООН рекомендовані наступні основні принципи незалежності судових  органів:

Незалежність судових  органів гарантується державою і закріплюється в  Конституції чи законах країни. Усі державні й інші установи зобов'язані поважати і дотримувати незалежності судових органів.

Судові органи вирішують  передані їм справи неупереджено, на основі фактів і відповідно до закону, без  яких-небудь обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску,  погроз чи утручання, прямого чи непрямого, з чиєї б то ні було сторони і по яким би то ні було причинам.

Судові органи мають  компетенцію у відношенні всіх питань судового характеру і мають виключне право вирішувати, чи входить передане їм справа в їхній установлену законом компетенцію.

Не повинно мати місця  неправомірне чи несанкціоноване втручання  в процес правосуддя, і судові рішення, винесені судами, не підлягають перегляду. Цей принцип не перешкоджає здійснюваному відповідно до закону судовому перегляду чи зм'якшенню вироків, винесених судовими органами.⁹

Так, наприклад. Голова адміністрації  області В.Н. Любимов у листі  голові обласного суду А.В. Гостеву  рекомендував обласному суду “не  погашати заборгованості по зарплаті тим, хто виявився за воротами промислових підприємств”.

Адміністрація області  відмовляється надавати списки присяжних  засідателів в обласний суд. Причина  – “натягнуті відносини губернатора  і голови обласного суду”.  Тим  самим порушене виконання деяких статей КПК. Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і жадає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін.

Кожна людина має право  на судовий розгляд у звичайних  судах чи трибуналах, що застосовують установлені юридичні процедури. Не повинно створюватися трибуналів, що не застосовують установлених належним образом юридичних процедур, з метою підміни компетенції звичайних  судів чи судових органів.¹⁰

Кожна держава-член ООН  зобов'язана надавати відповідні кошти, що дозволяють судовим органам належним чином виконувати свої функції.

 

3.2. Діяльність органів  суддівського самоврядування –  гарантія незалежності судів і суддів.

 

 

Незалежність судів  і суддів України забезпечується належним функціонуванням органів суддівського самоврядування, метою діяльності яких є колективне вирішення професійними суддями питань внутрішньої діяльності суддів.

До питань внутрішньої  діяльності судів належать питання  організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя. Рішення із зазначених питань не пов'язані із здісненням правосуддя. Рішення із зазначених питань органами суддівського самоврядування приймаються відповідно до закону.

Завданням органів суддівського самоврядування є:

— забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності суддів, захист від втручання в їх діяльність;

— участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням встановлених нормативів зазначеного забезпечення;

— погодження призначення  суддів на посади в судах загальної юрисдикції, призначення частини суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;

— заохочення суддів та працівників  апарату судів;

— здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших  структур у системі судової влади.

Організаційними формами  суддівського самоврядування є:

1) збори суддів місцевого  суду, апеляційного суду, Апеляційного  суду України, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України:

2) конференції суддів  загальних (крім військових) місцевих та апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

3) конференції суддів  військових судів;

4) конференції суддів  спеціалізованих судів;

5) з'їзд суддів України.

Відповідно до ст. 105 Закону України " Про судоустрій і статус суддів " збори суддів — це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Крім того збори суддів місцевих та апеляційних судів обирають делегатів на відповідні конференції суддів, а збори суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України — делегатів на з'їзди суддів України. Вони скликаються у міру необхідності, але не рідше одного разу на шість місяців головою відповідного суду як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду. Збори суддів апеляційних судів та Касаційного суду України скликаються президією відповідного суду за власною ініціативою або за пропозицією голови суду, або на вимогу не менш як однієї третини від загальної кількості суддів даного суду не рідше одного разу на три місяці. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються у міру необхідності, але не рідше одного разу на три місяці.

На голову відповідного суду покладається обов'язок виконувати рішення зборів суддів, а у судах, в яких діють президії суду, покладається на ці президії.

Відповідно до ст. 108 конференція суддів — це зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

До повноважень конференції  суддів входить вирішення таких питань:

— обговорення і вирішення  питання, що стосується фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних суддів;

— заслуховування звітів виконавчих органів конференції, інформації відповідних управлінь державної судової адміністрації;

— визначення кількісного  складу ради суддів та обрання її членів;

— обрання членів відповідної  кваліфікаційної комісії суддів;

— розробка пропозицій на розгляд зізду суддів України;

— звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

— обрання делегатів  на з'їзд суддів України;

— обговорення інших  питань, віднесених до повноважень  органів суддівського самоврядування.

У період між конференціями  суддів функції суддівського самоврядування виконує відповідна рада суддів, яка організовує виконання та контроль рішень конференції, а також вирішує питання про скликання конференції суддів.

З'їзд суддів України  — найвищий орган суддівського самоврядування.

На з'їзді суддів України:

— заслуховується звіт Ради суддів України про виконання  завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів  і суддів, стан фінансування та організаційного  забезпечення діяльності судів;

— заслуховується інформація Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність, може висловлюватися недовіра голові Державної судової адміністрації України;

— призначаються та звільняються судді Конституційного Суду України;

— призначаються члени  Вищої ради юстиції та приймається  рішення про припинення їх повноважень;

— обираються члени Вищої  кваліфікаційної комісії суддів України;

— обговорюється необхідність звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів і посадових осіб державної влади;

— визначається кількісний склад Ради суддів України та обирається Рада суддів України;

— розглядаються інші питання суддівського самоврядування. З'їзд суддів України скликається  Радою суддів України один раз на три роки.

Для участі в роботі з'їзду суддів України можуть бути запрошені Президент України, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники Уряду, інших центральних органів державної влади, представники навчальних і наукових закладів та установ, громадських організацій, інші особи.

Обрання делегатів на з'їзд  суддів України відбувається на конференціях суддів, а делегатів від Апеляційного суду України та Касаційного суду України — на зборах суду, за нормою представництва, визначеною Радою суддів України. Збори суддів Конституційного Суду України обирають на з'їзд трьох делегатів з числа суддів цього суду.

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України, яка обирається з'їздом. До складу Ради суддів України мають бути обрані не менш як по одному представнику від суддів Апеляційного суду України, конференції суддів військових судів, конференцій суддів відповідних спеціалізованих судів, суддів Верховного Суду України, а також суддів Конституційного Суду України. Представники суддів загальних місцевих та апеляційних судів мають становити не менш як половину від загальної кількості членів Ради суддів.

 

3.3. Незмінюваність та недоторканність суддів.

 

Чітка і нормальна робота суддів судів можлива лише при  строгій гарантії їхньої незалежності і недоторканності.

Основний принцип побудови правової держави - поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову - обумовлює загальне прагнення наповнити останню конкретним змістом, який полягає, зокрема, в забезпеченні незалежності суддів при відправленні правосуддя.

Чинне законодавство закріплює  одне з провідних положень судочинства: при здійсненні правосуддя судді і народні засідателі незалежні і підкоряються лише закону.¹¹

Стаття 126 Конституції  України гарантує незалежність і  недоторканність суддів та принципово стверджує, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст.129). Таким чином, набирає життєвої сили конституційний принцип розподілу функцій влади на законодавчу, виконавчу і судову. У той же час це положення знайшло своє спеціальне закріплення в ст.1 Закону України " Про судоустрій і статус суддів " де сказано: "Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади". Крім того, Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників суду від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав.