Підкорення суддів тільки закону

Крім того, захист цивільних  прав здійснюється також в адміністративному, третейському, нотаріальному порядку (статті 16, 17, 18 ЦК України). Вирішення  цивільних справ органами державної  влади, органами місцевого самоврядування, третейськими судами, іншими органами не є здійсненням правосуддя. Спільність мети щодо захисту прав і виконання аналогічних правосуддю завдань не може бути достатньо об’єднуючою ознакою для конструювання єдиного поняття правосуддя, оскільки форми і методи діяльності державного суду і квазісудових органів є різними. Суд загальної юрисдикції у системі органів, які здійснюють захист цивільних прав, посідає окреме місце і має пріоритет. Він проявляється у перевазі над іншими формами, зокрема: а) суд приймає завершальне рішення у спорі, якщо такий спір був розглянутий у попередньому позасудовому порядку (трудові спори, спори з договору перевезення з транспортною організацією тощо);

б) суд перевіряє законність рішень третейського суду при її оскарженні і розгляді питання про видачу виконавчого листа для їх примусового виконання; в) суд перевіряє законність і

обґрунтованість рішень і  постанов органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які  були прийняті з державних, адміністративних, податкових та інших правовідносин.

Юрисдикційні функції  щодо розгляду цивільних справ, який здійснюється несудовими органами, становлять самостійну адміністративну, третейську, нотаріальну, процесуальну форми захисту суб'єктивних прав громадян. За існуючим положенням процесуальні норми, що врегульовують вирішення трудових, адміністративних спорів, включені до системи відповідного матеріального права, але виділення їх у самостійні галузі права є прогресивним і перспективним. Специфіка трудових, адміністративних та інших спорів у галузі управління, а також діяльності різних органів, наділених повноваженнями вирішувати такі спори, потребують відмінностей у правових нормах, які врегульовують процесуальний порядок їх розгляду.

Виділення процесуальних  норм, якими врегульовані інші форми захисту прав, у самостійній галузі відповідає подальшому поліпшенню і удосконаленню діяльності державного апарату по управлінню суспільством, а всебічне нормативне врегулювання їх діяльності створює одну з важливих передумов функціонування демократичної правової держави.

Принцип колегіальності і  одноособовості розгляду цивільних справ закріплений у ч. 2 ст. 129 Конституції України, за якою судочинство провадиться суддею одноособове чи колегією суддів. У статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» додано: або суддею і народними засідателями, а також судом присяжних, у випадках, визначених процесуальним законом.

Відповідно до ст. 18 ЦПК  України суддя одноособове розглядає всі цивільні справи, підвідомчі суду у першій інстанції, а у випадках, передбачених ЦПК — колегіальне, з-участю двох народних засідателів. У колегіальному складі суду розглядаються справи про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою; усиновлення та інші, передбачені пунктами 9, 10 ч. 2 ст. 234 ЦПК України.

Колегіальний розгляд  цивільних справ провадиться  також у складі трьох суддів. У  такому ж порядку здійснюється розгляд справ у апеляційному порядку. Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється колегією у складі п'яти суддів Судової палати Верховного Суду України. Цивільні справи у зв'язку з винятковими обставинами переглядаються колегією суддів Судової палати Верховного Суду України не менше як двома третинами суддів палати. При перегляді рішень або ухвал за нововиявленими обставинами судді діють у тому самому кількісному складі, у якому їх було постановлено, якщо інше не передбачено ЩІК України (статті 18, 363). При колегіальному розгляді справ судді мають рівні права з головуючим у судовому засіданні щодо вирішення всіх питань, які виникають при розгляді справи і ухваленні рішення.

Питання, пов'язані з  рухом справи у суді, діями суду по підготовці справи, виконанням судових рішень, вирішуються суддею одноособове, крім випадків, коли ці питання виникають у судовому засіданні під час розгляду справи у колегіальному складі суддів. Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду (ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз функціонування цього принципу на практиці свідчить, що колегіальний розгляд справ створює  кращі умови для повного, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх матеріалів справи і постановления законного рішення. Одноособовий розгляд судом цивільних справ має бути винятком і застосовуватися для незначних і нескладних справ. Чи не цим пояснюється наявність правила, визначеного ч. 4 ст. 12-7 Конституції України про те, що у спеціалізованих судах судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Згідно зі ст. 10 Конституції  України державною мовою в  Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з даного конституційного положення, судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції України суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, зобов'язаний застосувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом. Статтею 7 ЦПК України передбачено/що судочинство провадиться українською мовою. Особам, які беруть участь у справі і не володіють державною мовою, забезпечено право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою. Особам, які беруть участь у справі і не володіють державною мовою, забезпечується право робити заяви, давати клопотання, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в порядку, визначеному ст. 55 ЦПК України. Судові документи, відповідно до встановленого порядку, складаються державною мовою. Якщо при розгляді справи були порушені правила про державну мову, якою ведеться судочинство, то рішення у всякому разі підлягає скасуванню (ч. З ст. 309 ЦПК України), якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 338 ЦПК України). Це правило е важливою цивільною процесуальною гарантією додержання принципу державної мови судочинства.

Отже, незалежність судової  влади в цивілізованому світі  є найважливішою цінністю та гарантією  здійснення об’єктивного й неупередженого судочинства, справедливого захисту  прав та свобод громадян, прав юридичних осіб. Гарантії незалежності судів та суддів закріплено в Конституції та законах України, міжнародно-правових актах, ратифікованих Україною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття і  система правосуддя.

 

Правосуддя - це один із напрямків правоохоронної діяльності, одне з найважливіших повноважень, здійснення яких зв'язане з функціонуванням судової влади. Аналізуючи його основні ознаки правосуддя, його можна визначити як діяльність суду, здійснювану у формі цивільного, адміністративного, кримінального, господарського та конституційного судочинства, яка проходить у встановлених законом процесуальних формах в судових засіданнях, за участю сторін і інших учасників процесу і полягає у встановленні фактичних обставин справи та з'ясуванні істини по розглянутій справі шляхом дослідження доказів та закінчується ухваленням рішення в справі із застосуванням норм відповідного матеріального закону.

Правосуддю приділяється провідне місце в здійсненні правоохоронної діяльності, що в першу чергу пов'язано з покладеними на правосуддя як основну форму реалізації судової влади держави завданнями.⁴

Суд, здійснюючи правосуддя на принципах права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Правосуддя характеризується рядом ознак, які дозволяють зрозуміти характер, мету і порядок дій всіх осіб, які беруть участь у відправленні правосуддя, відрізнити правосуддя від інших форм здійснення судової влади й інших видів правоохоронної діяльності.

До ознак правосуддя, у процесі здійснення якого відбувається розгляд справи, можна віднести:⁵

1. Розгляд справи відбувається у формі судових засідань в яких беруть участь склад суду та інші учасники процесу, що проводяться у відкритій і усній формі. Провідне місце в судовому засіданні приділяється головуючому .- професійному судді. На нього покладається обов'язок забезпечення законного розгляду справи.

2. Судові засідання  проходять за участю сторін (обвинувачення і захисту в кримінальному процесі, позивача і відповідача в цивільному і господарському процесі і т.д.). Сторони наділені рівними правами й обов'язками для захисту своїх законних інтересів. Судовий процес носить змагальний характер, що дозволяє суду всебічно, повно й об'єктивно розглянути справу і винести правильне рішення.

3. Порядок розгляду  справ, обговорення виникаючих  питань, прийняття рішень, відбувається в суворій відповідності з процесуальним законом. Недотримання процедурних форм, закріплених у процесуальних законах, може стати предметом нового судового розгляду і навіть привести до скасування винесеного судового рішення.

Дотримання процесуальної  форми має принципове значення адже громадяни можуть звертаються чи мають інші відносини з судом не з будь-якого приводу, а тільки в зв'язку: а) з порушенням їх законних прав та охоронюваних законом інтересів (порушення судового процесу шляхом оформлення позовної заяви); б) із залученням до суду як свідка, потерпілого, підозрюваного, підсудного, обвинувачуваного (у кримінальному процесі) та відповідача у цивільному процесі. Процесуальні форми повинні суворо дотримуватися й у ході самого розгляду, адже в цим формуються необхідні умови правильності розслідування і розгляду справи у суді. Процедурний аспект діяльності по розгляду спірних питань служить однією з важливих гарантій ефективності і неупередженості, хоча часом ця обставина стає причиною затягування розгляду справи, а іноді і джерелом значних матеріальних витрат. В той же час держава свідомо іде на це, аби захистить права громадян.

Судова діяльність, з  одного боку, призначена для осіб, зацікавлених у вирішенні юридичного спору, тобто  носить диспозитивний характер. Такий ЇЇ характер відповідає ідеї про те, що суб'єкти права повинні самі виявляти визначену зацікавленість і докласти деякі старання для захисту своїх прав і інтересів. З іншого боку судова діяльність обов'язкова, імперативна за умови скоєння злочину чи іншого протиправного вчинку та покарання винних

4. В основі всіх судових  рішень лежать докази. Це ставить  за обов'язок суду ретельно  досліджувати всі обставини справи, необхідні для ЇЇ правильного  вирішення. При розгляді спору  будь-яке право, інтерес, та чи інша юридична ситуація, чи домагання, правомочність повинні бути доведені. У суді розгляд та оцінка доказів у справі набувають першочергового і вирішального значення для результату розгляду спору.

5. Суди мають особливу  повноту юрисдикції і ніякі інші органи влади не вправі ставити під сумнів обов'язковість виконання судових рішень. Ставши остаточним, судове рішення здобуває незворотного характеру і ніхто, навіть суддя, що його виніс, не може його змінити. Після підтвердження у вищих судових інстанціях воно набуває обов'язкової сили і незаперечного авторитету для усіх без винятку державних органів та посадових осіб; у разі потреби його виконання забезпечується примусово. Цим досягається гарантованість захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, громадських організацій і державних органів.

6. Відправлення правосуддя  в умовах складного і розгалуженого законодавства носить творчий характер, і передбачає пошук істини, достовірне встановлення фактів, що мають юридичне значення по розглянутій судом справі, та необхідність точної правової оцінки встановлених фактичних обставин, в якому важливу роль відіграє особисте переконання судді.

Під правосуддям розуміється  діяльність судів по розгляду і вирішенню  судових справ. На відміну від правосуддя, судова влада - це право судових органів, яким вони наділені за законом, можливість здійснювати широкі юрисдикційні повноваження; правовий статус судів, як органів державної влади.⁶

Поняття судової влади  значно ширше правосуддя, тому що судова влада виявляється в багатьох інших діях суду. Так, наприклад, усі суди і судові структури зобов'язані узагальнювати судову практику й аналізувати судову статистику. На основі таких узагальнень Пленум Верховного Суду України приймає керівні роз'яснення з питань застосування законодавства, обов'язкові для виконання усіма судами загальної юрисдикції. Надалі Пленум контролює виконання судами цих постанов. Голови всіх судів вносять у державні органи, установи, організації, посадовим особам подання про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли скоєнню правопорушень. Ці акти зобов'язують тих, кому вони спрямовані, вживати необхідних заходів по усуненню зазначених порушень. Суддя також вирішує скарги підозрюваного, підсудного, їхніх захисників щодо законності й обґрунтованості взяття під варту органами попереднього розслідування.

Судова діяльність зв'язана  з дослідженням фактичних даних, матеріалів, доказів, з допитом значного числа осіб, з необхідністю забезпечити  їхнього права при участі в  справі. Усі ці дії суду проводяться для того, щоб забезпечити винесення законного й обґрунтованого рішення. Тому вся діяльність суду по розгляду справ (цивільних і карних) строго регламентована процесуальним законодавством. Таким чином, правосуддя здійснюється у визначеної законом формі - формі судового процесу. При розгляді кримінальних справ суд керується кримінально-процесуальним законодавством, а розгляд і рішення цивільних справ - регулюється цивільно-процесуальним законодавством. Правову основу організації і діяльності судів в Україні становлять Конституція України, Закон України “ Про судоустрій і статус суддів ”, Закон України “Про Конституційний Суд”. Згідно ст. 3 нового Закону “ Про судоустрій і статус суддів ” - судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Створення надзвичайних і особливих судів не допускається. Суди  загальної  юрисдикції утворюють єдину систему судів. При цьому Конституційний  Суд  України  є  єдиним   органом   конституційної юрисдикції в Україні. Відповідно   cт. 125  Конституції  України     система   судів   загальної   юрисдикції   будується   за    принципами територіальності і спеціалізації (п.1, ст. 18 Закону). ⁷