Конституційно правове закріплення громадянства України

ВНЗ Університет  економіки та права «КРОК»

Юридичний факультет

Кафедра конституційного та адміністративного  права 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА  

на тему: 

«Конституційно  правове закріплення громадянства України» 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                        Керівник курсової роботи 

студентка ІІ курсу   групи КрЛ-08   кандидат юридичних наук 

                               доцент 

Харчук  Аліна  Вячеславівна                                             Масьондз Сергій Олександрович 
 

______________________                                                                            _______________________

     (підпис  студента)                                                                                         (Резолюція до захисту) 
 

                                                                                                              ______________              ________________

                                                                                                                       (дата)                                (підпис) 
 
 
 
 
 

Київ  – 2010 
 

    Зміст 

     Вступ .............................................................................................................3 

    1. Поняття громадянства України,  його конституційні основи ................5

    2. Принципи громадянства України ............................................................8

    3. Порядок набуття громадянства в Україні ..............................................13

       4. Порядок припинення громадянства ........................................................20 

       Висновок ........................................................................................................24 

       Список використаної літератури..................................................................26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      Становище індивіда в суспільстві, закріплене в конституції та законах держави, визначається як конституційно-правовий статус особи. Його зміст виявляється в комплексі конституційних прав і свобод, насамперед, в інституті громадянства.

      Актуальність теми. Проблема взаємовідносин людини з суспільством і державою, пошук найбільш оптимальних форм їхньої взаємодії, і питання громадянства, зокрема, цікавлять вчених із стародавніх часів. Але лише з прийняттям перших конституцій можна вести мову про громадянство в його сучасному розумінні. Його виникнення безпосередньо пов'язано з першими буржуазними революціями, втіленням ідеї рівності членів державної спільності, яка в свою чергу формується під безпосереднім впливом ідеї природних прав людини. Прийняття нового Основного Закону України стало основоположним фактором у формуванні правової системи нашої держави на новій конституційній базі, яка орієнтована на забезпечення народовладдя громадян України, прав і свобод людини і громадянина. Саме людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість та безпека, за ст. 3 Конституції, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Одним з основних прав людини є право на громадянство. Однак, механізм реалізації цього права в Україні потребує удосконалення. Громадянство відіграє в житті кожної людини надзвичайно важливу роль. Загальною Декларацією прав людини громадянство було віднесене до одного з основних прав людини (стаття 15). Його зміст полягає в тому, що повним комплексом прав людина може володіти лише за наявності громадянства. В зв'язку з цим останнє можна визначити формулою "право на права". Виходячи з цього, гарантованість громадянства кожній людині є сьогодні однією з головних конституційно-правових проблем, що потребує якнайшвидшого вирішення. 

В Україні  Закон "Про громадянство України" в новій редакції був прийнятий 18 січня 2001 року, і дослідження останнього має важливе значення для національної правової науки.

      Метою курсової роботи є комплексне всебічне дослідження теоретичних основ інституту громадянства України, найбільш важливих питань правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні.

       Виходячи з поставленої мети завданням курсової роботи є дослідити  поняття громадянства, його конституційні основи, принципи та порядок набуття і припинення громадянства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Поняття громадянства  України, його  конституційні основи 

    Громадянство  України – це стійкий, необмежений  в просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.

    Ознаками  громадянства як певного зв’язку  особи з державою є:

1. Правовий характер;
2. Необмеженість у просторі та часі;
3. Максимальний характер взаємних прав та обов’язків

    Цей зв’язок знаходить своє виявлення  у поширенні на відповідну особу  суверенної влади держави незалежно  від місця її проживання – на території держави чи за її межами.

    Система конституційно-правових норм, що регулюють  питання громадянства, становить головний конституційно-правовий інститут – інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

1. Конституція України.
2. Закон України “Про громадянство України” в редакції Закону від 18 січня 2001 року.
3. Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.
4. Підзаконні акти.

    Норми цих актів, виходячи з визнання права  на громадянство як природного права  людини, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття  і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань  громадянства, та порядок їх вирішення.

    Відносини громадянства в Україні після  проголошення нею незалежності регулювалися Законом України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. З прийняттям Конституції України вони регулюються нею.

    Стаття 4 Конституції України зафіксувала  положення про те, що в Україні  існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначається законом. Таким є Закон України  “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р. Відносини громадянства регулюються й іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України.

    У преамбулі цього Закону зазначається, що право на громадянство є невід’ємним  правом людини, і громадянин України не може бути позбавленим громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов’язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.

    Громадянство  є невід’ємною частиною всієї  системи права, а отже, йому властиві загальна принципи, які характеризують цю систему. Разом з тим інститут громадянства – відносно відособлена частина правової матерії з притаманними їй структурними й функціональними характеристиками, конкретним правовим наповненням [9, c. 74-76].

    Належність  до громадянства України забезпечує широке коло прав і свобод у різноманітних сферах життя Так, згідно із чинним законодавством України, громадяни України мають право брати участь у керівництві державними справами шляхом участі у виборах та у всеукраїнському й місцевих референдумах. Громадяни України наділені також іншими, не менш важливими правами й свободами і мають право вимагати від держави захисту своїх прав. Так, дипломатичні представництва та консульські установи України зобов’язані вживати заходів для забезпечення громадянам України можливості користуватися в повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, у встановленому законодавством порядку захищати їхні інтереси, що охороняються законом, а в разі необхідності — вживати за ходів для поновлення порушених прав громадян України.Належність до громадянства України є найважливішою передумовою обов'язку держави захищати в повному обсязі права і свободи своїх громадян, які за кріплені в Конституції та Законах України не тільки ш території держави, а й за її межами. Важливими є положення Конституції України і Закону України про громадянство про те, що «громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі».

     Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, а для осіб віком до 16 років — свідоцтво про народження. Підтвердження громадянства України провадиться в індивідуальному порядку. Громадянство України підтверджується паспортом громадянина України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Принципи громадянства  України 

    Слід  почати з визначення принципів. В  сфері будь-якої діяльності, в функціонуванні, у будь-яких відносинах існують певні  закономірності, які поділяються  на пізнані і непізнані. Пізнані  в свою чергу поділяються на позитивні, тобто такі, що відповідають потребам особи, оптимізують діяльність, сприяють продуктивності, тощо, й на негативні, тобто такі, що діють навпаки. Обидві групи пізнаних закономірностей враховуються і використовуються людиною в її інтересах. Отже, принципи – позитивні закономірності, пізнані наукою і практикою та охарактеризовані (зафіксовані, закріплені) у відповідних поняттях. Як правило, принципи закріплюються у нормативній формі.

    Стаття 2 Закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001 р. перераховує принципи законодавства України про громадянство, але слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним. Принципи такого правового інституту, як громадянство, в Україні закріплені й іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Конституцією України – основним законом держави, Декларацією про державний суверенітет України, Декларацією прав національностей України, Законом України “Про національні меншини”.

    Першим  слід розглянути принцип єдиного  громадянства. Цей принцип закріплено і в Законі (пункт 1 статті 2), і в Конституції (стаття 4). Цей принцип має декілька аспектів: по-перше, “внутрішнє” єдине громадянство держави Україна означає, що не можуть існувати громадянства окремих адміністративно-територіальних одиниць України. Тобто, не може бути громадянства Автономної Республіки Крим, чи міста Києва або Севастополя, чи будь-якої області. Зазначений аспект цього принципу спрямований на забезпечення унітарності держави.

    По-друге, так би мовити, “зовнішнє” єдине  громадянство України означає, що “якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України”. Те ж саме правило застосовується і до іноземців, які набули громадянства України, тобто вони в правовідносинах з Україною вважаються тільки громадянами України, не приймаючи до уваги належність їх і до іншого громадянства. У даному аспекті відображається негативне ставлення держави до множинного громадянства, тобто належності особи до громадянства двох або більше держав (пункт б статті 2). Сам термін “множинне громадянство” в Законі про громадянство не вживається, але його визначення є в Європейській конвенції про громадянство 1997 року.