Законодавче визначення договору страхування

Якщо страховик  відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), він повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. Якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником  умов договору страхування, страховик  повертає страхувальникові страхові платежі  за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних  витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови  від договору страхування життя  встановлюються законом. Якщо страхувальник  або страховик відмовився від  договору страхування, договір припиняється.

Недійсність договору страхування. Згідно зі ст.998 ЦК договір  страхування є нікчемним або  визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо:

1)  його укладено  після настання страхового випадку;

2)  об'єктом  договору страхування є майно,  яке підлягає конфіскації.

Наслідки недійсності  договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність  правочинів, встановлених ЦК.

Страховик має  право відмовити у виплаті  страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли мають місце:

1) навмисні дії  страхувальника або особи, на  користь якої укладено договір  страхування, спрямовані на настання  страхового випадку. Зазначена  норма не поширюється на дії,  пов'язані з виконанням громадянського  обов'язку або захисту майна,  життя, здоров'я, честі та гідності  громадян. Кваліфікація дій страхувальника  або особи, на користь якої  укладено договір страхування,  встановлюється відповідно до  чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового

випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи,

винної за заподіяне;

5) несвоєчасне  повідомлення страхувальником про  настання страхового випадку  без поважних на це причин  або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки,  передбачені законодавчими актами [13].

Умовами договору страхування можуть бути зазначені інші обставини для відмови у сплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржена страхувальником  у судовому порядку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток [9].

 

Висновок

Підводячи підсумки курсової, можна зробити певні  висновки.

 По-перше,  договір страхування є самостійним  цивільно-правовим договором, який  поєднує, як загальні ознаки, властиві  будь-якому цивільно-правовому договору  про надання послуг, так і особливі (публічність; договір на користь  третьої особи; договір приєднання).

По-друге, основним доказом факту укладення договору страхування є страховий поліс. Останній не може визнаватися цінним папером.

По-третє, необхідно  прийняти закон України «Про договір  страхування», в якому виділити різновиди  загального договору страхування.

Отже, договір  страхування — це письмова угода  між; страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір  страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник  зобов'язується сплачувати страхові платежі  у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

З метою удосконалення  законодавчого визначення поняття  страхування видається доцільним  запропонувати:

1) визначити страхування  не видом цивільно-правових відносин, а більш широким поняттям “відносини”;

2) ввести у  науковий обіг поняття “страхові  інтереси” як правову категорію;

3) вважати страхування  організаційно-правовою формою захисту  страхових інтересів; 

4) ст. 1 Закону  викласти у такій редакції: “Поняття  страхування.

Страхування –  це відносини щодо захисту страхових  інтересів фізичних та юридичних  осіб ”

 

Список  використаної літератури.

 

1. Закону України  “Про страхування” від 07.03.1996 р.

2. Господарський  кодекс України редакція від 03.02.2013 р.

3. Закону України  від 4 жовтня 2001 р. «Про внесення  змін до Закону України «Про страхування» № 2745

4 Цивільний кодекс  України редакція від 19.01.2013 р.

5. Конституція  України, поточна редакція від  12.04.2012 р.

 

6. Теория и практика страхования /Учебное пособие. Под общей редакцией Турбиной К.Е. Автор главы Юлдашев Р.Т. М. “Анкил”, - 2003 р.

7. Карл Маркс  Капітал. Т. 3. Книга третя. Процес  капіталістичного виробництва взятий  в цілому. Державне видавництво  політичної літератури УРСР, 1954 р.

8. Карл Макс  Критика Готськоїпрограми. Видавництво політичної літератури України. Київ, 1982 р.

9. Худяков А.И. Страховое право. – СПб.: Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004 р.

10. Б. Спиноза Этика. Минск: Харвест, М: АКТ, 2001 р.

11. Шиминова М.Я.Основы страхового права России. — M., 1993.р   

12. Більш дет. див.: Белоусов Е. Сущность страхования (самостоятельность страхового договора) // Підприємництво,  господарство і право. — 2002. — № 2.

13. Урядовий кур'єр. — 2001. — 7 листоп. — № 205.

14. Безсмертна  Н. Д. Договір страхування в системі цивільно-правових договорів / Н. Безсмертна // Право України. – 2004. – №3. – С. 34–37. Стаття надійшла до редакції 01.06.2011 р.

15. Белоусов Е. Сущность страхования (самостоятельность страхового договора)  Е. Белоусов // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2.

16.  Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. -К.: Либра, 1994

17. Барановський  О.І. Розвиток страхового бізнесу  в Україні //Фінанси України. -1996. -№8,

18. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997 р.

19. Гринюк О.В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні. Автореферат дисертації канд. юрид. наук, Київ, 2004 р.

20. Самойловський А.Л. Державне регулювання страхової діяльності в Україні. Автореф. Канд.. екном. Наук. К., 2000 р.

21.  Яворський Я. Ознаки договору страхування: українська практика та зарубіжнийдосвід / Я. Яворський // Право України. – 2007. – № 9.

22. Блащук Т. В. Цивільно-правове регулювання особистого страхування :автореф. дис. На здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец : 12.00.03 „ Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Т. В. Блащук. – Київ, 2003 р.

23. Харитонов О.Є. та ін. Цивільне право України. Підручник. – К., 2003.р.

24.  Плиса В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Плиса,. - К.: Каравела, 2006.р.

25.  Страхове  право: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки. - К.: Істина, 2004 р.

26. Домбругова А. Правове регулювання відносин за договором страхування //Юридичний Вісник України. - 2005. - № 25