Законодавче визначення договору страхування

— назву документа;

—назву та адресу страховика;

— прізвище, ім’я та по батькові, або назву страхувальника і його адресу;

— зазначення об'єкта страхування;

— розмір страхової  суми;

— зазначення страхового ризику;

— строк дії  договору;

— порядок змін і припинення дії договору;

— інші умови  за згодою сторін;

— підписи сторін.

     Договір страхування вступає в силу з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачене умовами страхування.

    Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

    Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою. У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані з страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

     Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

     Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення  терміну дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником  страхових платежів у встановлені  договором терміни;

4) ліквідації  страхувальника-юридичної особи  або смерті страхувальника-громадянина за винятком випадків, передбачених законодавством України;

5) ліквідації  страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) інших випадків, передбачених законодавством

При страхуванні  майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання  договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування  — грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового  страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з Декретом, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого  зазнає страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Якщо майно застраховане у кількох страховиків загальна страхова сума перевищує дійсну його вартість, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Під страховим  платежем (страховим внеском, страховою премією) розуміється плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов’язкового страхування.

Страховий тариф  — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум [11].

Права та обов’язки  сторін за договором страхування.

Згідно страхового договору до обовязків страховика відноситься :

1)  ознайомити  страхувальника з умовами та  правилами страхування;

2)  протягом  двох робочих днів, як тільки  стане відомо про настання  страхового випадку, вжити заходів  щодо оформлення всіх необхідних  документів для своєчасного здійснення  страхової виплати страхувальнику;

3)  у разі  настання страхового випадку  здійснити страхову виплату в  строк, встановлений договором.

Страхова виплата  за договором особистого страхування  здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата  за договором майнового страхування  і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо інше не встановлено договором.

Страхова виплата  за договором майнового страхування  здійснюється страховиком у межах  страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

4)  відшкодувати  витрати, понесені страхувальником  у разі настання страхового  випадку з метою запобігання  або зменшення збитків, якщо  це встановлено договором;

5)  за заявою  страхувальника у разі здійснення  страховиком заходів, що зменшили  страховий ризик, або у разі  збільшення вартості майна переукласти  з ним договір страхування;

6)  не розголошувати  відомості про страхувальника  та його майнове становище  крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування  можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика [12]. Обов'язки страхувальника:

1)  своєчасно  вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому  договором;

2)  при укладанні  договору страхування надати  страховикові інформацію про  всі відомі йому обставини,  що мають істотне значення  для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його  про будь-які зміни страхового  ризику;

3)  при укладенні  договору страхування повідомити  страховика про інші договори  страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник  не повідомив страховика про  те, що об'єкт уже застрахований,  новий договір страхування є  нікчемним:

4)  вживати  заходів щодо запобігання збиткам,  завданим настанням страхового  випадку, та їх зменшення;

5)  повідомити  страховика про настання страхового  випадку в строк, встановлений  договором.

Договором страхування  можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника [12].

Відмова від здійснення страхової виплати. Страховик мас  право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1)  умисних  дій страхувальника або особи,  на користь якої укладено договір  страхування, якщо вони були  спрямовані на настання страхового  випадку, крім дій, пов'язаних  з виконанням ними громадянського  чи службового обов'язку, вчинених  у стані необхідної оборони  (без перевищення її меж), або  щодо захисту майна, життя,  здоров'я, честі, гідності та  ділової репутації;

2)  вчинення  страхувальником або особою, на  користь якої укладено договір  страхування, умисного злочину,  що призвів до страховою випадку;

3)  подання  страхувальником завідомо неправдивих  відомостей про об'єкт страхування  або про факт настання страхового  випадку;

4)  одержання  страхувальником повного відшкодування  збитків за договором майнового  страхування від особи, яка  їх завдала;

5)  несвоєчасного  повідомлення страхувальником без  поважних на те причин про  настання страхового випадку  або створення страховикові перешкод  у визначенні обставин, характеру  та розміру збитків;

6)  наявності  інших підстав, встановлених законом.  Договором страхування  можуть  бути  передбачені також інші

підстави дії  я відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

У разі несплати страховиком страхувальникові або  іншій особі страхової виплати  страховик зобов'язаний сплатити неустойку  в розмірі, встановленому договором  або законом.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування  за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник  або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового  страхування, його права і обов'язки переходять до осіб, які одержали не майно у спадщину. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено  договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування  на користь третьої особи, його права  та обов'язки можуть перейти до останньої  або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони  прав та інтересів застрахованої  особи.

Здійснення страхових  виплат і виплата страхового відшкодування  проводиться страховиком згідно з договором страхування або  законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або  уповноваженою ним особою (аварійним  комісаром) у формі, що визначається страховиком [9].

У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією  про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати  причини та обставини страхового випадку.

Право регресу  у страховика до винної особи виникає  на тій підставі, що страховик попередньо здійснив виконання за страховим  зобов'язанням, тобто сплатив страхове відшкодування страхувальникові.

Припинення договору страхування. Згідно зі ст.997 ЦК договір  страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Відповідно до Закону "Про страхування" договір  страхування припиняється та втрачає  чинність за згодою сторін, а також  у разі:

1)  закінчення  строку дії;

2)  виконання  страховиком зобов'язань перед  страхувальником у повному обсязі;

3)  несплати  страхувальником страхових платежів  у встановлені договором терміни;

4)   ліквідації  страхувальника - юридичної  особи  або  смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком зазначених випадків:

5)  ліквідації  страховика;

6)  прийняття  судового рішення про визнання  договору страхування недійсним;

7)  в інших  випадках, передбачених законодавством  України. Дію договору страхування  може бути достроково припинено  за вимогою страхувальника або  страховика, якщо це передбачено  умовами договору страхування  [13].

Стаття 997 ЦК детально встановлює підстави та наслідки відмови  від договору страхувальником або  страховиком. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих  днів після пред'явлення страховиком  письмової згоди про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися  від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник  або страховик може відмовитися  від договору страхування і в  інших випадках, встановлених договором.

Страхувальник або  страховик зобов'язані повідомити другу сторону про намір відмовитися  від договору страхування на пізніш як за 30 днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором. Страховик  не має права відмовитися від  договору особистого страхування без  згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом [9].

Якщо страхувальник  відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі  за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних  витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком  страхових виплат.

Якщо відмова  страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.