Порядок обрання народних депутатів України

Підрахунок голосів  починається одразу після закінчення часу голосування і проводиться  без перерви до оформлення протоколів дільничної виборчої комісії.

Дільнична виборча комісія  складає два протоколи (кожний у трьох примірниках: перший разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів негайно надсилається до окружної виборчої комісії, другий - зберігається у секретаря дільничної виборчої комісії, третій - відразу вивішується для загального ознайомлення).

Встановлюють результати виборів Центральна виборча комісія (при виборах Президента України та в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі при виборах народних депутатів), територіальні та окружні виборчі комісії.

При цьому встановлення результатів виборів у багатомандатному виборчому окрузі базується на засадах пропорційного представництва політичних партій, виборчих блоків партій з урахуванням загороджувального чотирьох відсоткового бар'єру. Розподіл депутатських мандатів між політичними партіями, виборчими блоками партій, які подолали загороджувальний бар'єр, здійснюється із застосуванням правила виборчої квоти, яке полягає в тому, що:

1) спочатку обчислюється  виборча квота - мінімальна кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата. При цьому застосовується метод Томаса Хейра, за яким кількість голосів ділиться на 225 - число мандатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Дробові залишки від ділення відкидаються;

2) кількість голосів,  поданих за список кандидатів  у депутати від кожної політичної  партії, виборчого блоку партій  ділиться на обчислену виборчу  квоту. Отримане ціле число  і є кількість мандатів цієї  партії, виборчого блоку партій;

3) подальша доля мандатів, які залишилися нерозподіленими після попередньої операції, визначається згідно з правилом найбільшого залишку: списки політичних партій, виборчих блоків партій, які мають більші порівняно з іншими дробові залишки, отримують по одному депутатському мандату, починаючи зі списку, що має найбільший дробовий залишок.

Розподіл місць усередині  списку політичної партії, виборчого  блоку партій здійснюється таким  чином: обраними вважаються кандидати  в депутати, порядковий номер яких у списку політичної партії, виборчого блоку партій менше або дорівнює кількості мандатів, отриманих цією політичною партією, виборчим блоком партій. При цьому в списку пропускаються кандидати, обрані в одномандатних округах.

Встановлення результатів  виборів Президента України, народних депутатів у одномандатних виборчих округах та місцевих виборів здійснюється на засадах мажоритарної виборчої системи відносної більшості. Так, обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

 

 

 

                               Висновоки

В даній курсовій роботі ми розглядали порядок обрання народних депутатів України.

В першому  розділі даної курсової роботи було проаналізовано загальні засади виборів народних депутатів України, принципи виборчого права, види виборів народних депутатів України, порядок їх призначення та строки проведення а також територіальну організацію проведення виборів.

Згідно з  Конституцією України вибори народних депутатів України здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України - вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Отже, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 - річного віку, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом п’яти останніх перед днем виборів років.

В другому  розділі проводиться аналіз виборчого  процесу при виборах народних депутатів України, поняття, принципи та засади виборчого процесу, стадії та субєкти, та законодавча регламентація також висунення кандидатів в народні депутати України, порядок голосування та встановлення результатів виборів.

Таким чином, можна зробити висновок, що виборчий процес є сукупністю юридично значущих дій, що відбуваються безперервно одна за одною. Кожна стадія виборчого процесу має суто індивідуальне юридичне значення, але разом з тим зазначений процес є неможливим за відсутності хоча б однієї з них.

Тому наше завдання полягає у тому, щоби практика виборів, дії як органів влади, так і кожного суб'єкта виборчого процесу відбувалися з дотриманням норм законодавства України і принципів чесних, відкритих і демократичних виборів.

Оцінюючи  стан досліджуваного у курсовій роботі питання можна зазначити, що проблемність інституту виборчих комісій займає вагоме місце у сфері організаційно–правового регулювання життя держави.

Україна умовно поділені на дві групи, виділені в окремих статтях закону:

1) загальні  повноваження Центральної виборчої  комісії України;

2) спеціальні  повноваження при проведені виборів народних депутатів України.

Отже, після  проведення відповідних досліджень і опрацювання матеріалу, можна  зробити висновок, що правовий статус виборчих комісій загалом і при  проведенні виборів народних депутатів України зокрема далеко не повністю розроблений, проте усунення прогалин законодавства в подальшому сприятиме становленню системи виборчих комісій як цілком самостійної і функціональної структури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:                 

1. Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
2. Закон України «Про вибори народних депутатів України».
3. Закон України «Про вибори народних депутатів України». Науково – практичний коментар. За загальною редакцією Мусіяки В.Л. – Київ: 2012. – 672с.
4. Закон України «Про вибори народних депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим».
5. Закон України «Про вибори Президента України»
6. Закон України «Про статус народного депутата України».
7. Закон України «Про обєднання громадян».
8. Закон України «Про Центральну виборчу комісію».
9. Кодекс України «Про адміністративні правопорушення»
10. «Конституційне законодавство України». За редакцією Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришелюк А.М. – Київ: Атіка, 2000. – 896с.
11. «Конституційне право України». За редакцією Кравченко В.В. – Київ: Атіка,2000. – 480с.
12. «Конституційне право України». За редакцією Погорілка В.Ф – Київ: Наукова Думка, 2000.- 735с.
13. «Конституційне право України». За редакцією Годованець В.Ф – Київ:  МАУП, 2005. – 360с.
14. «Конституційне право України». За редакцією Фрицький О.Ф – Київ: Юрінком Інтер, 2002. – 536с.
15. «Конституційне право України». За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського. – Київ: Видавничий дім «Ін Юре»,2002. – 544с.
16. Конституція України.
17. Науково – практичний коментар до Закону України «Про вибори народних депутатів України». За редакцією Голови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М. – Київ: Український інформаційно – правовий центр, 2002.
18. «Основи конституційного права України». За редакцією академіка АПрН України, професора Копейчикова В.В. – Київ: Юрінком, 1997. – 205с.
19. «Основи правознавства» За редакцією Усенка І.Б.  – Київ: ВТФ «Перун», 2003. – 416с.
20. «Правознавство». За редакцією Копейчикова В.В – Київ. 2003.
21. «Сучасний виборчий PR». За редакцією керівника авторського колективу професора Лісничого В.В. – Київ: Видавничий дім «Професіонал», 2004 – 384с.