Порядок обрання народних депутатів України

                               Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………..3

Розділ 1. Загальні засади виборів народних депутатів  України…………………………………………………………….......8

     1.1. Принципи виборчого права та їх закріплення в законодавстві про вибори народних депутатів України……….8

     1.2. Види виборів народних депутатів України, порядок їх призначення та строки проведення………………………………12

     1.3. Територіальна організація проведення виборів народних депутатівУкраїни………………………………………..18

Розділ 2. Законодавча  регламентація виборчого процесу при виборах народних депутатів України……………………22

     2.1. Поняття виборчого процесу, його засади, суб’єкти та стадії…………………………………………………………………….22

     2.2. Висування кандидатів у депутати та їх реєстрація, проведення передвиборчої агітації……………………………….25

     2.3. Порядок голосування та встановлення результатів виборів народних депутатів України……………………………..39

Висновки………………………………………………………………47

Список використаних джерел……………………………………49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Вступ

У формуванні демократичного суспільства та становленні дієздатної й стабільної держави важлива  роль відводиться публічним виборам, які є способом формування органів  влади та управління через волевиявлення  громадян згідно з певними правилами, встановленими конституцією або законодавчими актами. Це найбільш поширений засіб, за допомогою якого громадяни обирають своїх політичних лідерів, а ті, у свою чергу, отримують повноваження брати участь у роботі представницьких органів влади.

 Вибори здавна практикуються в історії людства. Ще в стародавні часи функціонування публічних органів грунтувалося на принципах виборності. Наприклад, у Стародавніх Афінах представницьке правління виникає ще в сьомому сторіччі до нашої ери. Елементи виборності органів влади існують і за доби Середньовіччя. А вже в середині ХІІ сторіччя у Великій Британії, Іспанії, а пізніше у Франції виникає парламент як інституція державної влади, яка формується через систему відповідних виборчих процедур.

Хоча місцем народження виборчих технологій у сучасному вигляді вважаються Сполучені Штати Америки, необхідно зазначити, що люди обирали своїх лідерів задовго до того, як Христофор Колумб відкрив американський континент.

Стародавні люди обирали  собі вождів, які не лише розподіляли обов’язки серед членів племен, не тільки виконували роль судді, а й дипломатів – у відносинах з іншими племенами. У племенах збирачів і мисливців вождь формував комітет, рішенням якого підкорялися всі. Але головним його завданням було встановлення дати початку збору врожаю.                  [ 21, c. 36]

Найбільш  поширеною формою прямого народовладдя є вибори, які на відміну від інших його форм - референдумів, плебісцитів, постійно і періодично застосовуються у більшості країн світу. Шляхом виборів формуються різні органи публічної влади, як державні інституції - парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові органи, так і представницькі органи місцевого самоврядування. [ 12, c. 308]

У вітчизняній  та зарубіжній науці конституційного  права існує розмаїття точок зору з приводу визначення виборів. 3 дослідженнями суспільних відносин останніх років пов'язане визначення професора М.I.Корнієнка, який слушно визначає вибори як акт самоврядування народу. Профессор В. В. Маклаков визначає вибори як процедуру формування державного органу або надання повноважень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб при умові, що на кожний отриманий таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати. Французький державознавець М. Прело визначав вибори як "змагання кваліфікованих юридично вольових людей задля цілі провести призначення". Є й інші визначення інституту виборів, проте найбільш повне і точне визначення виборів може скластись тільки за умов відображення ознак цього суспільного явища за суттю, змістом та формою їх здійснення.

У загальному вигляді вибори можна визначити  як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю - це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних та рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування й постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись і структуруватися. Таким чином, заумов саме демократичного суспільства існує постійний і самостійний напрям у його діяльності - періодичне формування власних владних структур, які б задовольняли інтереси й прагнення кожного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (або публічний) і політичний характер інституту виборів.

Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в тому, що саме волею народу здійснюється конституювання та відтворення органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя.

За формою здійснення вибори можна розглядати як специфічну, врегульовану законом діяльність уповноважених органів і громадян, спрямовану на формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Здійснення  виборів з юридичної точки зору треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування.

Отже, вибори в Україні - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В сучасному  політичному процесі вибори мають  багатоманітне соціальне призначення, яке виражається через наступні суспільні функції: 

по-перше, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету, легітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції; 

по-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету (прикладом цього може бути Закон України «Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим», який передбачає як загальний, так і спеціальний порядок участі громадян кримськотатарської, болгарської, вірменської, грецької та німецької національностей у виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим); 

по-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади; 

по-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, політиків; 

по-п'яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки. [ 12, c. 309]

Актуальність теми зумовлена тим, що у структурній організації Української держави народному депутату України належить особливе місце, оскільки він виступає представником Українського народу у Верховній Раді України. Право обирати народних депутатів України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

 Об'єкт дослідження: проведення виборів народних депутатів України .

 Предметом дослідження: є народний депутат Україні, його повноваження.

  Метою курсової роботи: є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення проведення виборів народних депутатів України.

Завдання:

1. Розкрити поняття процесу обрання народних депутатів України;
2. Дослідити процес обрання народних депутатів України ;
3. Охарактеризувати порядок обрання  народних депутатів України;
4. Проаналізувати процес обрання народних депутатів України;
5. Розкрити особливості проведення виборів народних депутатів України.

Структура курсової роботи: Курсова складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової становить 50 сторінок, із них основного тексту – 46 сторінки, список використаних джерел складає 21 найменування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Розділ 1. Загальні засади виборів народних депутатів України 

1.1. Принципи виборчого права та їх закріплення в законодавстві про вибори народних депутатів

 Основні принципи виборів - це засади, на основі яких здійснюються вибори і відповідно до змісту яких вибори можна вважати реальним волевиявленням народу, формою прямого народовладдя.

У ст. 71 Конституції  України визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям  гарантується вільне волевиявлення. [ 16, Ст.71]

Принцип вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Проголошення цих принципів на конституційному рівні робить їх обов'язковими для всіх видів виборів, виключаючи можливість порушення будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно.

Поряд із цими загальними принципами в кожному  із базових виборчих законів України  встановлюються додаткові принципи виборчого процесу. Виборчий процес здійснюється, зокрема, на засадах:вільного і рівноправного висування кандидатів, гласності і відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принципи  загального, рівного і прямого  виборчого права при таємному голосуванні визнані універсальними принципами демократичних виборів в Україні.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право громадян, тобто право обирати, відповідно до ст. 70 Конституції України мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18-ти років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Виборче право є універсальним для всіх видів виборів в Україні. [ 16, Ст.70]

На відміну  від нього пасивне виборче право громадян, тобто право бути обраним, залежить від виду виборів. Так, відповідно до ст. 76 Конституції України та ст. 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України», народним депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. .[ 12, c. 315]

Народним  депутатом України може бути громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-го рокуі постійно проживає на територіїУкраїни протягом останніх п’яти років.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу, тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково.

Рівність  голосів на виборах в Україні  забезпечується, зокрема, утворенням виборчих округів з приблизно однаковою кількістю виборців, тобто за єданими нормами представництва окремо для кожного виду виборів, створення рівних можливостей для кандидатів під час їх реєстрації виборчими комісіями, при проведенні передвиборної агітації тощо.

При цьому  здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежать від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак. Як відомо, раніше в Україні виборці завжди мали по одному голосу, незалежно від виду виборів. Відтепер становище змінилось. На виборах народних депутатів України, наприклад, кожний виборець має два голоси - по одному в одномандатному та багатомандатному загальнодержавному виборчих округах.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів.