Поняття договору купівлі-продажу і його правове регулювання

Проте все ж таки існують певні ознаки договору контрактації, які дозволяють відмежувати його від договору поставки — до них належать склад сторін договору та особливості товару, що відчужується. Відповідно до ст. 713 ЦК України сторонами договору контрактації є виробник сільськогосподарської продукції та її заготівник. При цьому виробником може бути або юридична особа, що сама вирощує (виробляє) сільськогосподарську продукцію, наприклад, селянське (фермерське) господарство, колективне сільськогосподарське підприємство тощо, або громадянин, який безпосередньо займається цим видом підприємницької діяльності. Заготівником також є суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа чи приватний підприємець), який закуповує сільськогосподарську продукцію для наступного продажу або переробки — тобто, як і у договорі поставки, метою купівлі контрактованої продукції є її використання у підприємницькій діяльності або інше використання, що не пов'язане з особистим, сімейним чи домашнім споживанням.

Інша відмінність договору контрактації від договору поставки (а також від інших  видів  договорів  купівлі-продажу) полягає в особливостях контрактованого товару — по-перше, предметом договору контрактації є дише сільськогосподарська продукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну (тільки найнеобхіднішу) обробку. Якщо ж продукція зазнала промислової переробки, то вона вже є продовольчим товаром, який може бути предметом договору поставки чи іншого виду купівлі-продажу, але не контрактації. По-друге, договір контрактації укладається лише щодо майбутніх товарів, які ще підлягають вирощуванню (наприклад, зерно, овочі тощо) чи виробництву в умовах сільського господарства (худоба, птахи) — отже, момент виконання не тільки не збігається з моментом укладення договору, а й значно віддалений від нього у часі (як правило, набагато більше, ніж при укладенні договору поставки). Крім того, вирощування сільськогосподарської продукції пов'язано з умовами, що не залежать від волі виробника, адже можливі й посухи, непередбачені розміри повені, масове захворювання худоби тощо. Тому при порушенні умов договору контрактації (зазвичай, щодо кількості товару) досить часто трапляються випадки, коли виробник звільняється від відповідальності, оскільки остання будується на принципі вини (ст. 614 ЦК України), і якщо виробник доведе, що порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, то, згідно із ст. 617 ЦК України, він звільняється від відповідальності за таке порушення. Доказами на підтвердження наявності природних та інших об'єктивних факторів, що свідчать про відсутність вини виробника, можуть бути відповідні довідки ветеринарного нагляду, метеослужби тощо.

Окремим видом договорів купівлі-продажу є договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Згідно із ст. 714 ЦК України, за цим договором одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Отже, у визначенні договору енергопостачання міститься декілька ознак, що відмежовують його від інших видів договорів купівлі-продажу, зокрема, від договору поставки, з яким він має найбільше спільних рис. Насамперед, до таких ознак належить спосіб виконання договору — передання енергії енергопостачальною організацією покупцеві здійснюється через приєднану мережу, адже електроенергію просто неможливо передати в інший спосіб. Звідси випливає, що електроенергія може бути предметом лише договору енергопостачання. Другою характерною ознакою цього договору, що не властива іншим різновидам купівлі-продажу, є встановлення певних обов'язків споживача (абонента) не лише при переданні енергії, а й при її споживанні — зокрема, дотримання режиму споживання електроенергії, забезпечення безпеки енергетичних мереж та справність використовуваних ним приладів й устаткування, пов'язаних зі споживанням енергії. Також привертає увагу та обставина, що за договором енергопостачання передбачено обов'язок споживача оплатити вже прийняту енергію, але не передбачено, на відміну від усіх інших договорів купівлі-продажу, обов'язку прийняти товар. Це дозволяє зробити висновок, що споживач, у принципі, не зобов'язаний одержати якусь визначену кількість енергії. Також для цього договору не характерні такі атрибути багатьох різновидів договорів купівлі-продажу, як гарантійний строк і строк придатності товару, комплектність товару, тара й упаковка тощо¹⁸.

Відносини за договором міни регулюються положеннями статей 715-716 ЦК України. Внаслідок укладення цього договору його учасники зобов'язуються передати один одному у власність певні товари, причому одна сторона, здобуваючи майно у власність, замість сплати покупної ціни у грошах передає другій стороні інше майно. Отже, кожна із сторін цього договору одночасно є і продавцем (щодо товару, який вона зобов'язується передати іншій стороні), і покупцем (щодо товару, який вона зобов'язується прийняти в обмін). Також за цим договором можливий варіант обміну товарів на роботи чи послуги (ч. 5 ст. 715 ЦК України).

Наведене визначення договору міни містить вказівку на його суттєву  ознаку, що притаманна з усіх видів  купівлі-продажу лише цьому договору — вартість товару не може сплачуватись у грошовому виразі. Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 715 ЦК України, у разі нерівноцінності обмінюваного майна допускається укладення договору міни з умовою про доплату певної суми за товар більшої вартості, який обмінюється на товар меншої вартості. Крім того, таку вартісну різницю може бути компенсовано і шляхом виконання певних робіт чи наданням відповідних послуг — у законодавстві немає перешкод для здійснення за договором міни подібних розрахунків¹⁹.

Ще однією кваліфікуючою ознакою  договору міни є момент переходу права власності на обмінювані товари — на відміну від решти договорів купівлі-продажу (нагадаємо, що за загальним правилом право власності на товар виникає у покупця з моменту його передачі), за договором міни перехід права власності відбувається лише після того, як обов'язки а передання товарів виконані обома сторонами, тобто передбачається, що таке право виникає одночасно в обох сторін договору (якщо тільки інше прямо не передбачено законом чи договором). Це правило видається цілком доцільним, оскільки воно запобігає виникненню ситуації, коли сторона, що перша отримала товар, здобуває на нього право власності, не виконавши зустрічного обов'язку з передання другій стороні належного їй товару. Всі інші умови зазначеного договору регулюються загальними положеннями ЦК України про купівлю-продаж, поставку, контрактацію або про інші договори, елементи яких містяться у договорі міни (якщо це не суперечить суті зобов'язання).

Зважаючи на все вищевикладене, можна дійти висновку, що укладення  будь-якого різновиду договору купівлі-продажу спрямоване на оплатний перехід майна у власність покупця, при цьому при укладенні зазначених договорів завжди виникають певні права та обов'язки у кожної з сторін. Кваліфікуючими ж ознаками, на підставі яких здійснено розмежування видів купівлі-продажу, є особливості товару, правовий статусу сторін, мета купівлі товару, спосіб виконання договору та еквівалент розрахунку за відчужуваний товар.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, договір купівлі-продажу завжди є:

• оплатним, оскільки при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну, обумовлену в договорі;
• двостороннім — адже у кожної із сторін виникають права й обов'язки (продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, але має право вимагати за це сплати певної ціни, а покупець повинен сплатити ціну, одночасно набуваючи права вимагати передачі йому проданого товару);
• консенсуальним, бо права та обов'язки виникають у сторін вже з моменту досягнення ними згоди щодо істотної умови договору (найменування товару, що становить предмет договору, та його кількості), але при цьому слід враховувати, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавством встановлено спеціальні правила їх оформлення, без додержання яких укладений договір не може вважатися дійсним — наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Предметом договору купівлі-продажу  може бути будь-яке майно, визнане  законом об'єктом права власності й не вилучене з товарообігу, а також майнові та зобов'язальні права, пов'язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на отримання майнових вигод. Щодо продажу деяких речей закон встановлює особливі правила.

Сторонами у договорі купівлі-продажу можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин — фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава, але умови участі кожного з цих суб'єктів у зазначеному договорі не завжди однакові, оскільки вони залежать, зокрема, від обсягу дієздатності та правоздатності конкретного суб'єкта цивільних правовідносин. Можливість укладення фізичними особами окремих різновидів договорів купівлі-продажу залежить також і від наявності у них статусу суб'єкта підприємницької діяльності — адже лише підприємець може виступати, наприклад, продавцем (постачальником) у договорі роздрібної купівлі-продажу, поставки тощо. Юридичні ж особи, за загальним правилом, вправі вчиняти будь-які правочини відповідно до своїх установчих документів, але окремі види торгівельної діяльності (зокрема, торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами) можуть потребувати попереднього отримання ліцензії.

При укладенні договору купівлі-продажу важливе значення має і форма власності відчужуваного майна — адже, скажімо, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах (крім випадку продажу з публічних торгів), що зумовлює обов'язок продавця такого майна письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку. Продаж же майна, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути здійснено лише за згодою всіх співвласників. Кожен з різновидів договору купівлі-продажу має свої специфічні особливості.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Кодекси України, 2008. – 28 c.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 195 с.
3. Апопій І. Істотні умови договору купівлі-продажу на оптовому ринку споживчих товарів // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 9. – С. 38-40.
4. Бородовський С. Щодо укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві // Право України. – 2004. - № 12. – С. 80-82.
5. Васильєва В. Договір купівлі-продажу підприємства: правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1. – С. 27-28.
6. Гуйван П. Договір купівлі-продажу і право власності на майно, що реалізується // Вісник Академії правових наук України. – 2008. - № 1. – С. 107-113.
7. Домбругова А. Загальні положення про купівлю-продаж за Цивільним кодексом України // Юридичний вісник України. – 2007. – 29 листопада. – С. 14.
8. Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2006. - № 12. – С.75-81.
9. Зобов’язальне право / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 912 с.
10. Колонтирська М. Удосконалення законодавства про закупівлю за державні кошти // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – С. 21-23.
11. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
12. Цивільне право України: Академічний курс. У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – 478 с.
13. Цивільне право України: Підручник. В 2-х книгах. – Книга 2 / Ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Ін Юре, 2003. – 720 с.
14. Цивільний кодекс України: Коментар / Під ред. Є.О. Харитонова. – Харків: Одіссей, 2003. – 856 с.
15. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 916с.

¹ Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року. – К.: Парламентське видавництво, 2004.

² Цивільне право України: Підручник. В 2-х книгах. – Книга 2 / Ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Ін Юре, 2003. – с. 9.

³ Домбругова А. Загальні положення про купівлю-продаж за новим Цивільним кодексом України // Юридичний вісник України. – 2003. – 29 листопада. – с. 14.

⁴ Апопій І. Істотні умови договору купівлі-продажу на оптовому ринку споживчих товарів // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 9. – с. 38.

⁵ Гуйван П. Договір купівлі-продажу і право власності на майно, що реалізується // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - № 1. – с. 108.

⁶ Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – с. 705.

⁷ Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – с. 324.

⁸ Цивільне право України: Академічний курс. У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – с. 24.

⁹ Зобов’язальне право / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – с. 441.

¹⁰ Бородовський С. Щодо укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві // Право України. – 2004. - № 12. – с. 81.

¹¹ Домбругова А. Загальні положення про купівлю-продаж за новим Цивільним кодексом України // Юридичний вісник України. – 2003. – 29 листопада. – с. 14.

¹² Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. - № 12. – с.77.

¹³ Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. - № 12. – с.78.

¹⁴ Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. - № 12. – с.79.

¹⁵ Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – с. 229.

¹⁶ Васильєва В. Договір купівлі-продажу підприємства: правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 1. – с. 27.

¹⁷ Колонтирська М. Удосконалення законодавства про закупівлю за державні кошти // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 7. – с. 22.

¹⁸ Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. - № 12. – с.80.

¹⁹ Цивільний кодекс України: Коментар / Під ред. Є.О. Харитонова. – Харків: Одіссей, 2003. – с. 594.