Поняття договору купівлі-продажу і його правове регулювання

Можливі випадки, коли покупець, дізнавшись про відсутність у продавця в  момент укладення угоди належних повноважень на продаж майна, добровільно  поверне його законному володільцю. І хоч закон таку ситуацію не передбачає, покупець не може бути позбавлений права звернутися з позовом до такого продавця про відшкодування заподіяних даною угодою збитків. На продавця покладається відповідальність за продаж майна належної якості. Покупцеві надається право у разі придбання речі неналежної якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, за своїм вибором вимагати: заміни речі, визначеної у договорі родовими ознаками, на річ належної якості; відповідного зменшення купівельної ціни; безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи відшкодування витрат покупця на їх виправлення; розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків; заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни¹¹.

Викладені правила є загальними і застосовуються до усіх різновидів договору купівлі-продажу. Аналізуючи ці правила, можна дійти висновку, що покупцеві належить право вибору будь-якої з наведених вимог на свій розсуд і незалежно від вини продавця у виникненні недоліків. Головне, щоб їх існування не було результатом неправильної експлуатації покупцем придбаного майна, щоб вони об'єктивно існували в момент укладення договору або виявили свою негативну дію протягом певного строку його нормального використання. Таку конструкцію загальновизначальних положень про відповідальність продавця за недоліки предмета договору слід визнати вдалою. Не заперечувалася їх ефективність і в юридичній літературі, і юристами-практиками.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків. Згідно ж п. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявлялися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Таким чином, у ЦК України з'явилися  істотні новели. Зокрема, по-перше, в ньому можливість звернення покупця до продавця з вищевикладеними вимогами не поставлена у залежність від факту застереження чи не застереження продавцем недоліків продаваного товару. По-друге, ст. 678 ЦК України надає покупцеві право на відмову від договору (у ЦК УРСР – на розірвання договору) чи на заміну товару лише у разі виявлення в придбаному товарі істотних недоліків. Покупцеві, який придбав товар з недоліками, не обов'язково відразу звертатися за захистом порушених прав до судових органів¹².

Відповідно до п. 2 ст. 680 ЦК України, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого, майна – в межах трьох років від дня передачі товару покупцеві, якщо договором або законодавством не встановлено більший строк. Якщо на товар встановлено гарантійний строк або строк придатності, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Продавець несе відповідальність також за недоліки, які були виявлені за межами цих строків, але коли покупець доведе, що недоліки товару виникли до переданий товару або з причин, які існували до цього моменту.

За ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності) – від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності). Таким чином, в ЦК України строк позовної давності щодо вимог у зв'язку з недоліками проданого товару, порівняно з ЦК УРСР, збільшено на 6 місяців.

На відміну від ЦК УРСР, ЦК України  докладно визначив майнові та інші правові наслідки для продавця у  зв'язку з недодержанням ним умов щодо передачі приналежностей товару та документів до нього (ст. 666), кількості та асортименту товару (статті 670, 672), щодо комплектності товару (ст. 684), щодо тари та упаковки товару (ст. 686).

Певні правові наслідки можуть також  наставати у разі неналежного  виконання (невиконання) умов договору покупцем. Так, якщо покупець відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець має право вимагати прийняття речі покупцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з свого боку, відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків (ст. 232 ЦК УРСР). Однак за ст. 692 ЦК України у разі відмови покупця прийняти і оплатити товар продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, на відміну від ст. 232 ЦК УРСР, у ст. 692 ЦК України не передбачено право продавця вимагати від покупця, який відмовився прийняти чи оплатити товар, відшкодування заподіяних збитків.

Додаткові права та обов'язки для  продавця та покупця можуть виникнути  за договорами купівлі-продажу з умовою попередньої оплати товару та продажу товару в кредит (статті 693-695 ЦК України). ЦК України (ст. 688) покладає на покупця інформаційний обов'язок про порушення умов договору купівлі-продажу. Так, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари, упаковки товару у строк, встановлений договором або законом, а якщо такий строк не встановлений — у розумний строк після виявлення порушення. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право відмовитися від задоволення вимог покупця, якщо доведе, що це спричинило неможливість виконання вимог покупця або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати при своєчасному повідомленні, за винятком випадків, коли продавець знав або міг знати про невідповідність товару умовам договору.

4. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

• договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;
• договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;
• договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;
• договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;
• договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;
• форвардні та ф'ючерсні угоди купівлі-продажу¹³.

Кожен з них має певні особливості  щодо умов укладення та виконання, визначення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, відповідно до ст. 698 ЦК України зобов'язується передати покупцеві товар, що зазвичай призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийнята товар і оплатити його. Отже, зазначений договір має дві характерні особливості, які в сукупності притаманні лише цьому різновиду купівлі-продажу. Перш за все привертає увагу вимога щодо статусу продавця як сторони договору — адже хоч ним може бути як фізична, так і юридична особа, але це має бути виключно суб'єкт підприємницької діяльності. Щодо іншої сторони договору правові норми ЦК України не містять ніяких обмежень, проте якщо покупцем є фізична особа, до відносин роздрібної купівлі-продажу, не врегульованих положеннями ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови ж договору, що обмежують права покупця—фізичної особи порівняно з правами, наданими йому ЦК та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними (ч. 4 ст. 698 ЦК України).

Іншою особливістю договору роздрібної купівлі-продажу є вимоги щодо призначення товару – предметом цього договору може бути не будь-який товар, а лише той, що звичайно призначається для особистого, сімейного, домашнього чи іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Отже, до відносин з приводу товарів, що використовуються тільки у підприємницькій діяльності (наприклад, промислове устаткування, будівельна техніка тощо) положення ЦК України про роздрібну купівлю-продаж не застосовуються. Ця обставина і відрізняє роздрібну купівлю-продаж від такого різновиду договору купівлі-продажу, як поставка, за яким товар має купуватися саме з метою використання у підприємницькій діяльності. На договір роздрібної купівлі-продажу поширюються правила ст. 633 ЦК України про публічний договір та ст. 634 ЦК України про договір приєднання — адже у більшості випадків продавець визначає його умови в односторонньому порядку¹⁴.

Щодо форми договору роздрібної купівлі-продажу, то оскільки найчастіше він виконується під час укладення, закон не вимагає його обов'язкового письмового оформлення — це лише б ускладнило й загальмувало товарообіг у роздрібній торговельній мережі. Тому, за загальними правилами чинного законодавства,   договір   роздрібної  купівлі-продажу може укладатися у будь-якій формі, передбаченій для правочинів, а отже і усно, і шляхом вчинення конклюдентних дій (мабуть, кожен був у магазині самообслуговування, де купував товар і, сплачуючи за нього гроші, не промовляв ані слова). Проте укладення цього договору має засвідчуватися відповідним письмовим документом — зазвичай, товарним чи касовим чеком, які підтверджують факт укладення договору та факт одержання продавцем грошей, а також підставу їх одержання (відомості про предмет договору). Звісно, відсутність у покупця зазначених документів не може бути підставою для відмови у задоволенні його вимог, що випливають з укладення договору роздрібної купівлі-продажу – адже покупець має право посилатися на свідчення свідків, але за відсутності чеку за придбаний товар захистити свої права та повернути гроші буде набагато важче. У положеннях ЦК України додатково виділено ще декілька видів договорів роздрібної купівлі-продажу, а саме:

• договір купівлі-продажу товару з умовою про його прийняття   покупцем   у встановлений строк (ст. 701 ЦК України) — у такому разі протягом зазначеного строку товар не може бути проданий іншому покупцеві, при цьому неявка покупця чи невчинення ним інших необхідних дій для  прийняття товару у  встановлений термін за загальним правилом розглядаються як відмова покупця від виконання договору;
• продаж товару за зразками (ст.  702 ЦК України) — такий договір укладається на підставі ознайомлення покупця із зразками товару (його опису, каталогом товарів, зразком,   виставленим   у  торговому  чи демонстраційному залі, тощо), запропонованими  продавцем,   тобто  покупець, зробивши вибір та оплативши товар, отримує не той товар (зразок), який він оглядав, а ідентичний йому (за найменуванням,   моделлю,   серією,   сортом),   а отже продавець, що здійснює такий різновид   торгівлі,    повинен    забезпечити ідентичність одиниць кожної товарної партії, зразок якої він пропонує для ознайомлення;
• продаж товарів з використанням автоматів (ст. 703 ЦК України) — у такому випадку купівлю-продаж повністю автоматизовано, а володілець автоматів зобов'язаний довести до покупців інформацію про продавця   товару шляхом її розміщення на автоматі або надання покупцям  іншим  чином відомостей про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару;
• договір з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 704 ЦК України) — у такому разі продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар у місце, що вказав покупець, а якщо місце передання товару покупець не зазначив — то у місце проживання фізичної особи-покупця чи до місця знаходження юридичної особи—покупця, при цьому договір вважається виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а за його відсутності — особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару (якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання)¹⁵.

На жаль, наведена класифікація договорів роздрібної купівлі-продажу не видається доцільною — адже вона не ґрунтується на юридично значимих особливостях договорів цього типу, оскільки права та обов'язки продавців, покупців та виготовлювачів, що випливають з указаних різновидів договорів, не мають істотних відмінностей і регулюються загальними положеннями про роздрібні купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для його використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, основні ознаки договору поставки містять достатньо критеріїв, які дозволяють відмежувати його від інших видів договорів купівлі-продажу, а також від інших суміжних договорів. Зокрема, продавцем (постачальником) у договорі поставки (як і у договорі роздрібної купівлі-продажу) може бути лише підприємець — комерційна організація чи громадянин, що набув статусу приватного підприємця. Постачальник продає або вироблені ним товари, або товари, спеціально закуплені ним для продажу. Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару — адже за цим договором може купуватися товар лише з метою його подальшого використання у підприємницькій діяльності (наприклад, для промислової переробки і споживання, наступного продажу тощо) або для іншої діяльності, не пов'язаної з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням товару (скажімо, поставки продуктів харчування, одягу до військових частин).

Розмежовуючи деякі види договорів  купівлі-продажу й поставки, також слід враховувати    і    професійну    діяльність продавця та види товарів, що постачаються. Наприклад, від договору контрактації договір поставки відрізняється тим, що, по-перше, продавцем за договором контрактації є винятково виробник сільськогосподарської продукції, по-друге, контрактується лише майбутня сільськогосподарська продукція, що підлягає вирощуванню чи виробництву й яка не проходить до моменту виконання договору будь-яку переробку¹⁶.

Визначення договору контрактації сільськогосподарської  продукції  міститься у ст. 713 ЦК України: за цим договором виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію й передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. Отже, договір контрактації сільськогосподарської продукції можна охарактеризувати не лише як різновид договору купівлі-продажу, а й як різновид одного з його різновидів — договору поставки. Адже момент виконання як договору контрактації, так і договору поставки віддалений у часі від моменту їх укладення; з обох зазначених договорів виникають, як правило, довготривалі відносини; предметом як договору поставки, так і контрактації зазвичай є майбутні товари, а сторонами — суб'єкти підприємницької діяльності. Про подібність цих договорів свідчить також і ч. 2 ст. 713 ЦК України, яка передбачає можливість застосування до договору контрактації не лише загальних положень про купівлю-продаж, а й положень про договір поставки¹⁷.