Особливості захисту авторських та суміжних прав

 

2. Суб’єкти авторських та суміжних прав.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про авторське право  і суміжні права» суб'єктами авторського  права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону [12;9].

Враховуючи норми статті 7 та пункту 1 статті 15 Закону України  «Про авторське право і суміжні  права» фізичні та юридичні особи  стають суб'єктами авторського права  після передачі (відчуження) авторами або спадкоємцями на основі відповідного договору майнових прав на користь  цих осіб [9].

Отже, поняття «автор твору» і «суб'єкт авторського права» нетотожні як за змістом, так і  за значенням.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що автор твору є первинним суб'єктом авторського права [12].

Інші фізичні та юридичні особи є похідними суб'єктами авторського права.

У автора твору авторське  право виникає як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому законом. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути лише майнових авторських прав відповідно до договору або до закону. Автор - це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір [9, с.1].

Отже, автором твору може бути лише людина, яка як учасник  цивільно-правових відносин є фізичною особою [12,ст. 24].

Юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку [12, ст. 80], не може бути автором твору.

Твори науки, літератури і  мистецтва можуть бути результатом  творчої праці як однієї особи, так  і кількох осіб - співавторів, які  беруть участь у творчому процесі. Співавторство  можливе при створенні будь-яких творів. При цьому, спільний твір має  бути створено спільною творчою працею співавторів.

Статтею 13 Закону України  «Про авторське право і суміжні  права» визначено, що співавторами є  особи, спільною творчою працею яких створено твір [9].

Твір, створений у співавторстві, може мати як одну, так і і декілька різних форм втілення творчих задумів: письмова, звукова, зображувальна тощо. При застосуванні однієї форми творча праця співавторів має однорідний характер, а при застосуванні різних форм кожен співавтор виконує свою специфічну творчу функцію.

Іншими суб'єктами авторського  права, які набувають майнових прав за законом, є:

• роботодавець (наймач) автора твору, створеного у зв'язку з виконанням трудового договору (службового твору) згідно зі статтею 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статтею 429 Цивільного кодексу України;
• особа, яка видавцем періодичних видань (газет, журналів) та збірників (енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, наукових праць) ,за статтею 19 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Юридична особа може стати  суб'єктом авторського права в  порядку правонаступництва (злиття, приєднання, поділу, перетворення) згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України.

Суб'єктами суміжних прав є:

- виконавці творів, їх  спадкоємці та особи, яким на  законних підставах передано  суміжні майнові права щодо виконання;

- виробники фонограм, їх  спадкоємці (правонаступники) та  особи, яким на законних підставах  передано суміжні майнові права щодо фонограм;

- виробники відеограм,  їх спадкоємці (правонаступники)  та особи, яким на законних  підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

- організації мовлення та їх правонаступники.

Виконавцями можуть бути громадяни  України, іноземні громадяни і особи  без громадянства незалежно від  віку. Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або  інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному  інструменті, танцює чи будь-яким іншим  способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми  тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробник відеограми –  фізична або юридична особа, яка  взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих  зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми –  фізична або юридична особа, яка  взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Організацією мовлення є  юридична особа - організація ефірного мовлення чи організація кабельного мовлення. Відповідно, організацією ефірного мовлення визнається телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо - чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння, гама-проміння тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників), а організацією кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими  правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися  комерційною діяльністю. Такі організації  діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм автором  та іншими особами, які мають авторське  право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються обмеження, передбачені  антимонопольним законодавством.

 

3. Об’єкти авторських та суміжних прав.

Згідно із чинним законодавством, об’єктами авторського права  є:

• Літературний твір;
• Музичний твір;
• Твір образотворчого мистецтва;
• Твір декоративно-прикладного мистецтва;
• Твір архітектури;
• Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури);
• Фотографічний твір;
• Складений твір;
• Виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
• База даних;
• Комп'ютерна програма;
• Аудіовізуальний твір;
• Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери);
• Твір в області науки;
• Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів);
• Твір у переробці.

Список об'єктів, що «не  є об'єктом авторського права» Закон України «Про авторське право і суміжні права [9, ст.10]»:

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають  характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної  влади у межах їх повноважень  офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки  органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні  довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям  оригінальності і на які поширюється  право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду). Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах «г» і «д» частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.

Згідно з Законом України "Про авторське право та суміжні  права", об'єктами суміжних прав, незалежно  від призначення, змісту, оцінки, способу  і форми вираження, є:

• виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
• фонограми, відеограми;
• передачі (програми) організацій мовлення [9].

Законом не визначено поняття  виконання. Тому, враховуючи зміст терміну  публічне виконання, який наведено у  статті 1 Закону України «Про авторське  право і суміжні права», виконання  можна визначити як подання ролі або танцю, спів, читання, декламування, диригування, гра на музичному інструменті  у живому виконанні або за допомогою  технічних засобів. Тобто, це звукове, візуальне, візуально-звукове подання  літературного або художнього твору, у тому числі естрадних, циркових, лялькових номерів, фольклору тощо. Воно може сприйматися зором, слухом або одночасно зором і слухом [9].

Виконання охороняється як одноразовий акт виконання. Кожне  нове виконання одного й того ж  твору і тим же виконавцем створює  новий об'єкт виконавського права.

Виконання може здійснювати  лише фізична особа; воно завжди є  «живим». Однак, виконання може опосередковуватися технічними засобами, за допомогою  яких розширюється аудиторія глядачів. Завдяки цим технічним засобам  публіка може перебувати не тільки в тому місці, в якому твір безпосередньо виконують, а й за його межами. Важливо лише, щоб твір сприймався публікою одночасно з його виконанням. Наприклад, пряма трансляція концерту або спектаклю по радіо чи телебаченню. Крім того, виконання може побачити або почути публіка за допомогою звукозапису чи відеозапису.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право  і суміжні права» фонограма - це звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці  чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або  будь-яких звуків, крім звуків у формі  запису, що входить до аудіовізуального твору; фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій) [9].

Отже, фонограма - це фіксація виконання творів та фіксація звуків, хоча останні можуть не бути результатом  творчості. Наприклад, можна уявити собі фонограму, де зафіксовано шум  лісу, спів птахів тощо. Її виробник також  отримує охорону, хоча там нема ні виконання, ні виконавця.

Під фонограмою розуміють  лише фіксацію виключно звуків, не включаючи  аудіовізуальні зображення, кадри тощо.

Окремо взятий звук не може бути фонограмою. Фіксація - це запис  певного набору звуків на будь-якому  матеріальному носієві незалежно  від його природи. Це може бути вініловий  диск, компакт-диск, дискета, будь-який інший носій, навіть такий, який нині ще не створено.

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

В результаті вищепроведено, можемо зазначити, що авторське та суміжні права є складовою частиною права інтелектуальної власності, яке можна розглядати із суб’єктивного та об ‘єктивного значення. Із суб’єктивної сторони, авторське та суміжне право складається із особистих майнових та немайнових прав. Структурними елементами авторського та суміжних прав є суб’єкти – виконавці, автори, замовники, роботодавці та ін., а також об’єкти – суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення цих прав (твори, компонування, виконання, озвучення, пародія, та ін.)

Із об’єктивної сторони  авторське право та суміжні права  складаються із нормативно-правових актів. Таким чином, до джерел АП та СП відносять, Конституцію України, закони, підзаконні акти, міжнародні договори (угоди) та конвенції, ратифіковані Україною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ  АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ

 

2.1. Види порушень авторського права та суміжних прав.

В першу чергу, необхідно  зазначити, що порушення авторського права можна розглядати з позиції його поділу на майнові та особисті немайнові.

Порушення особистих майнових прав автора (контрафакція; піратство, якщо мова йде про порушення майнових авторських прав) — це дії, спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.

Порушення особистих немайнових прав автора – це протиправні дії, направлені на завдання шкоди особистим  правам автора, які належать йому довічно.

Про нормативно-правовими  актами передбачено наступні порушення  авторських прав:

- вчинення будь-якою особою  дій, які порушують особисті  немайнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав;

- піратство у сфері  авторського права і суміжних  прав - опублікування, відтворення,  ввезення на митну територію  України, вивезення з митної  території України і розповсюдження  контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних  програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

- плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або  частково чужого твору під  іменем особи, яка не є автором цього твору;

- ввезення на митну  територію України без дозволу  осіб, які мають авторське право  і суміжні права, примірників  творів (у тому числі комп’ютерних  програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;