У зв’язку з цим укладення договору має розглядатися як процес формування волі та її закріплення в умовах договору, що являють собою форму існування волевиявлення. Правове регулювання договірних відносин починається з вираження стороною волі укласти договір, яка відповідає поняттю оферти. Все що передує цьому укладанням договору не визнається, за винятком зобов’язань із попереднього договору, якому законодавець надає правове значення окремого договору. Тому переговори  та інші фактичні дії, які передують договору, визнаються лише обставинами, пов’язаними з укладанням договору ( ч. 4 ст. 213 ЦК).

      Залежно від критерію поділу виділяють різні способи укладання договорів. За способом узгодження змісту договору виділяють загальний, спеціальний і судовий порядок укладання договору. Загальний порядок укладання договору виявляє себе у формуванні договору в порядку, передбаченому ЦК України (статті  641 – 646). Спеціальний порядок передбачає укладання договорів, які мають свої особливості, і залежить від способів укладання договору (аукціон, конкурс, біржовий спосіб). Судовий порядок укладання договору є окремою стадією, що регулюється спільно матеріальними і процесуальними нормами законодавства, з тією особливістю, що волевиявлення сторін затверджується судовим рішенням та вступає в дію з моменту набрання чинності самого рішення суду [12, c. 14]. Надалі піде мова про загальний порядок укладання договору.

      Отже, першою стадією укладання договору є оферта. Оферта – це волевиявлення особи, спрямоване на укладання договору на певних умовах. Однак такого спрощеного визначення оферти недостатньо для визначення її суті. Слід враховувати, що офертою є не будь яка пропозиція про вступ у договірні відносин, а тільки та, яка направлена конкретній особі або декільком конкретним особам і при цьому містить вказівку на конкретні положення, які пропонується включити в договір. Тому в пропозиції в будь якому випадку мають бути умови, що визнаються істотними для цього договору.

      З урахуванням вищесказаного можна  виділити такі характерні ознаки оферти:

1. вона  адресується конкретно одній  або декільком особам. Коли пропозиція  розрахована на не визначене  коло осіб, то вона розглядається як запрошення до оферти якщо інше прямо не зазначене в цій пропозиції;

2. Оферта  повинна містити вказівку на  істотні умови майбутнього договору, тобто такі, які є істотними  згідно з законом або є необхідними  для договорів такого виду, або в узгодженні яких зацікавлений оферент;

3. Пропозиція  виражає твердий намір оферента  вважати себе зв’язаним договором  і запропонованими умовами у  випадку їх прийняття (акцепту)  іншою стороною [25, c. 473-474].

      Пропозиція  укласти договір може бути зроблена усно або в письмовій формі. Договори можуть укладатися за допомогою усної оферти, тобто без надсилання письмового документа. Наприклад при зустрічі по телефону тощо. Використання усної оферти допускається тоді, коли законом або домовленістю сторін не встановлена обов’язкова письмова форма договору. За допомогою усної оферти можуть укладатися договори, виконувані при самому їх здійсненні (наприклад договір роздрібної купівлі-продажу), за винятком договорів, для яких встановлена нотаріальна форма, і договорів які повинні вчинятися в письмовій формі під тим що вони можуть бути визнані не дійсними. Коли йде мова про письмову оферту, то вона може мати форму єдиного документа або листа, телеграми тощо, що надсилається акцептантові поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв’язку. В цивільному законодавстві немає прямої вказівки на мовчання як оферту. Проте виходячи з аналізу законодавства, можна припустити, що мовчання в деяких випадках можна розглядати в якості оферти. Наприклад, відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору за відсутності заперечень збоку орендодавця, договір вважається укладеним на тих же умовах.

      Для характеристики юридичної сили оферти перш за все потрібно визначити, з якого моменту вона набуває чинності. Оферта може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. В цьому випадку оферта буде вважатися не отриманою і, отже, для оферента не настає ніяких негативних наслідків. Оферта зв’язує оферента з моменту отримання її адресатом. Оферта направлена і отримана стає безвідкличною [8, c. 85].

      Якщо  оферент запропонував зміни до оферти, яка була раніше зроблена адресату, то така пропозиція, за наявності у  ній усіх ознак оферти, може розглядатися як нова оферта, яка може бути прийнята або відхилення акцептантом. Юридична природа оферти полягає в тому, що вона є одностороннім правочином, оскільки направлена на виникнення цивільно-правових відносин. Отже, на оферту поширюється вимоги глави 16 ЦК України.

      Юридична сила оферти припиняється:

1. якщо у вказаній оферті термін (протягом нормального необхідного часу, якщо термін не вказаний) оферент не отримає згоди на пропозицію укласти договір;
2. якщо оферент отримає від адресата відмову від укладання договору;
3. якщо оферент отримає від адресата згоду укласти договір, але на інших умовах;
4. якщо відповідь про згоду укласти договір буде відправлена після закінчення терміну, вказаного в пропозиції [17, c. 379].

     Разом з тим не всяка пропозиція вступити у договірні відносини може бути визнана офертою. Так, реклама товарів, робіт і послуг не є офертою, а є запрошенням до оферти.

      Згідно  ст.ст. 643-645 ЦК України оферент протягом певного строку пов'язаний своєю пропозицією про укладання договору. Так, ст. 643 ЦК України передбачає, що, коли пропозицію укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа що зробила пропозицію, отримала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом зазначеного строку. Стаття 644 ЦК України передбачає порядок укладання договору за пропозицією, зробленою без вказівки строку для відповіді. Так, коли пропозицію укласти договір зроблено усно, без вказівки строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо інша сторона негайно заявила оферту про прийняття цієї пропозиції.

2.2. Прийняття  пропозиції укласти договір (акцепт)

     Акцептом  визнається відповідь особи, якій адресовано оферту, про її ухвалення. Направляючи  оференту відповідь про згоду  укласти договір, акцептант тим  самим виражає намір вступити у договірні відносини і зв’язати  себе умовами запропонованого договору. За своєю юридичною природою акцепт – це односторонній правочин, на який поширюються вимоги гл. 16 ЦК України.

      Акцепт  набуває юридичну силу, якщо він  повний, тобто виражає схвальність у всьому, що вказано в оферті, і беззастережний, тобто не містить ніяких додаткових умов. Не може розглядатися в якості акцепту така відповідь на оферту, в якій тільки повідомляється про її отримання або містить інформація про зацікавленість пропозицією. Акцепт повинен бути безумовним, тобто він не може бути поставлений в залежності від дій, які повинен зробити оферент або акцептант. Акцепт повинен бути укладений письмово, коли відповідно до закону недотримання письмової форми договору тягне за собою його недійсність, а також коли оферент просить свого адресата дати письмову згоду на укладання договору чи, наприклад, факсом. Акцепт може бути зроблений усно, якщо законом або домовленістю сторін не встановлена обов’язкова письмова форма договору. За загальним правилом мовчання не є акцептом. Мовчання може розглядатися як акцепт тільки в тому випадку, якщо це випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Акцепт можливий і у вигляді конклюдентних дій, тобто шляхом здійснення особою, що отримала оферту, в строк, встановлений для її акцепту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору ч. 2 ст. 642 ЦК України. Наприклад: відвантаження товару,надання послуг, сплата певної суми.

      Отримання акцепту особою, що направила оферту, є свідчення того, що договір укладений. Тому відкликання акцепту можливе лише до цього моменту. У випадках, коли сповіщення про відкликання акцепту випереджає сам акцепт (тобто акцепт ще не одержаний особою, що направила оферту) або надходить одночасно з ним, акцепт вважається неодержаним [27, c. 380].

      Важливе значення для укладання договору має також і наявність у  оферті строку на акцепт. При цьому:

1. якщо в оферті вказано строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку;
2. якщо в оферті не вказано строк для акцепту, то:

• якщо її було зроблено усно, то договір вважається укладеним, якщо її буде акцептовано негайно;

• якщо вона була письмова, то тоді, коли оферент одержав відповідь протягом строку, встановленого актами цивільного законодавства, а якщо він не встановлений – впродовж нормального необхідного для цього часу [24, c.265].

      Якщо  акцепт отриманий із запізненням, то доля договору залежить від оферта, який може залишити без уваги спізнення відповіді і погодитися із укладанням договору або відмовитися від укладання договору з причини затримки з відповіддю на його пропозицію.

        Існує два види акцепту, отриманого із запізненням: По-перше це своєчасно направлений акцепт; по-друге акцепт направлений після закінчення терміну, визначеного в оферті, а якщо термін в оферті не визначений, то після закінчення нормального необхідного для акцепту часу.

   Акцепт  вважається своєчасно направленим, але отриманим із запізненням за наявності двох умов:

1. якщо спізнення відбулося не з вини акцептанта а у наслідок обставин, що відносяться до сфері діяльності третіх осіб. Наприклад, у наслідок затримки організацією зв’язку поштових відправлень;
2. якщо особа, що зробила пропозицію, у момент отримання на неї відповіді володіє очевидними доказами своєчасного його відсилання адресатом. Наприклад, помітка на телеграми, що містить відповіді про час її відсилання [26, c. 328].

     Якщо  відповідь на пропозицію була відправлена  в строк, але через різні обставини прийшла до оферента з запізненням (наприклад, з вини органів зв’язку), тобто порушення строків збоку акцептанта не відбувалось, то акцептант в цьому випадку взагалі може не знати про запізнення акцепту, тому, вважаючи, що відповідь отримана оферентом своєчасно і договір укладений, може приступити до його виконання і понести відповідні витрати.

         Інші правові наслідки має акцепт, направлений із запізненням. За згодою оферента договір може вважатись  укладеним. Тобто з волі оферента фактично відбувається продовження терміну дії оферти. Мовчання оферента означає відмову від укладення договору і не тягне для нього несприятливих правових наслідків.

      Момент  укладення договору – це момент досягнення згоди (домовленості) щодо істотних умов договору. У випадках, коли йдеться про права і обов’язки, важливо зазначити момент з якого договір починає діяти. З цим моментом пов’язується початок дії договору (ст. 631 ЦК України).

      У цивільному кодексі визначені такі моменти укладання договору:

      1. договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640);

      2. якщо відповідно до акта цивільного  законодавства для укладення  договору необхідні також передання  майна, або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640);

      3. договір, який підлягає нотаріальному  посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його  нотаріального посвідчення або  державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640).

2.3. Правові наслідки визнання цивільно-правового  договору неукладеним

   Договір набирає сили і стає обов'язковим  до виконання для сторін з моменту його укладення. Такий момент при укладенні концесуальних договорів, часто сторони пов’язують з його підписання. На практиці досить часто приходиться зіштовхуватися з неукладеними договорами.

   Відповідно  до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Іншими словами, щоб договір вважався укладеним, необхідно:

1. дотримання сторонами відповідної форми договору;
2. досягнення сторонами договору угоди по всіх істотних умовах [16, c. 151].

     Про неукладений договір говорять як про договір, що не відбувся кваліфікувати як договір. Тобто має місце інший юридичний факт, який ми не можемо кваліфікувати як договір.