Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Марта 2013 в 00:40, курсовая работа
Як правило, одним із перших питань, що постає під час створення об’єднань підприємців (далі – асоціацій), є вибір їхньої організаційно-правової форми і можливих наслідків такого вибору. «Асоціація» за означенням перед-бачає наявність кількох осіб-членів, тому можливості вибору організаційно-правових форм обмежено саме видами членських організацій.
Згідно з законодавством України, до асоціацій можуть належати:
-зареєстровані громадські організації;
-легалізовані шляхом повідомлення громадські організації;
-об’єднання підприємств;
-представництва іноземних асоціацій;
-спілки громадських організацій (асоціацій).
ВСТУП
Розділ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ АСОЦІАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
1.1.Загальна характеристика організаційно-правових форм об’єднань підприємств
1.2.Нормативно-правові акти в галузі діяльності асоціацій
1.2.1.Міжнародні договори і конвенції
1.2.2.Спеціальні закони та адміністративні акти
1.2.3.Судова практика
Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМЦІВ
(БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ) В УКРАЇНІ
2.1.Функції та компетенція господарського об’єднання – асоціацій
2.2.Основні відмінності окремих організаційно-правових форм асоціацій
2.3.Особливості діяльності асоціацій підприємств та органи управління об’єднання
Розділ 3. ВІДМІННОСТІ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ (АСОЦІАЦІЙ) ВІД ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
3. Стаття 119 Господарського кодексу України, яка визначає види госпо-дарських об’єднань, основи і порядок їх створення та реєстрації, ознаки об’єднання як суб’єкта права, правове становище підприємств – членів об’єд-нання; Закон України «Про власність», який визначає господарське об’єднання як суб’єкт права колективної власності (ст. 20), підстави виникнення цього права (ст. 21), об’єкти права власності господарського об’єднання (ст. 27); декрети і постанови Кабінету Міністрів України, якими створено господарські об’єднання в окремих галузях народного господарства (зв’язку, вугільної промисловості, транспорту і дорожнього господарства, енергетики, нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтозабезпечення, будівельного комплексу тощо), а також договори, статути та положення про окремі об’єд-нання (тобто локальні нормативні акти, укладені або затверджені засновниками і власниками майна об’єднань). Так, господарська організація «Вуглесорб» засновувалась як господарська асоціація. В той же час за своїм правовим статусом була кваліфікована як товариство з обмеженою відповідальністю. Головною метою «Вуглесорбу» стала спільна діяльність 12 підприємств по виробництву і впровадженню сорбентів медичного, технічного та сільськогос-подарського призначення, устаткування з їх застосуванням, діагностичного і лікувального обладнання, надання різноманітних послуг комерційного посередницького та іншого характеру. В коло діяльності асоціації не ввійшла координація основної господарської діяльності підприємств-учасників. З прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України під 31 грудня 1992 р. №24-92 «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» виникла правова ситуація, яка потребувала вирішення питання про віднесення «Вуглесорбу» до сфери його дії. В результаті асоціація припинила свою діяльність.
ВИСНОВКИ
З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати значні фінансово-промислові проекти підприємствам уже недостатньо функціонування в рамках окремих розрізнених господарських товариств, і тому вони прагнуть об’єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом. Такі об’єднання підприємств в цивільному праві називають господарськими об’єд-наннями. Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від госпо-дарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири основних види об’єднань підприємств, до яких відносяться асоціації. корпорації, консорціуми і концерни.
Починаючи з 1994 р. все більш
підприємств мають наміри ввійти
в склад великих об’єднань.
В Україні діють специфічні фактори, які спонукають підприємства до об’єднання в великі структури:
-необхідність відновлення зруйнованих виробничо-технологічних зв’язків. Традиційно виробництво високотехнологічної продукції в СРСР було сконцентровано на крупних НВО інтегруючих життєвий цикл виробу від конструкторської розробки до його обслуговування у покупця. НВО включали у свій склад науково-дослідні організації, конструкторські бюро, дослідні та серійні заводи. Руйнування цих науково-виробничих комплексів значно погір-шило умови як наукових і конструкторських організацій, так і виробничих підприємств. Щоб виправити ситуацію, підприємства роблять спроби відновити об’єднання на новій основі чи створити структури, які більше підходять вимогам розвитку виробництва на сучасному етапі.
-Необхідність структурної перебудови виробництва, яка неможлива без координації діяльності усіх ланок технологічного ланцюга і залучення великих фінансових ресурсів.
-Лобірування інтересів підприємств. Більш успішно це може бути зроблено не одним підприємством, а їх групою, яка має спільні інтереси.
Оскільки створення
Види об’єднань – це їх класифікація за певними матеріальними та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визначень.
Матеріальним критерієм класифікації об’єднань на види закон визначає мету, або, інакше, основу їх створення та діяльності. Це може бути: досягнення спільних матеріальних та інших інтересів членів об’єднання, координація їхньої діяльності, централізоване виконання виробничо-господарських і управлінь-ких функцій, реалізація спільного інвестиційного проекту (програми) тощо.
Юридичним критерієм класифікації об’єднань на види ст. 20 Господар-ського кодексу України визначає правовий режим членства учасників в об’єднаннях. Відповідно до цього критерію розрізняють договірні і статутні об’єднання, які класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: державні, недержавні, змішані.
Наведена класифікація об’єднань не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об’єднуватися й в інші структури за галузевим чи територіальним принципом. До них відносять як договірні, так і статутні об’єднання, що мають свої власні назви. Це можуть бути компанії (наприклад, Державна акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот»), виробничі об’єднання, комбінати, трести та інші об’єднання підприємств з традиційними назвами (наприклад, Південно-Західна залізниця, Українське об’єднання «Авіалінії України» тощо).
Асоціації – договірні об’єднання, які створюються учасниками з метою координації їхньої діяльності (узгодження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).
Таким чином, можна дійти висновків, що Конституція України, міжна-родні договори, а також рішення Конституційного суду щодо асоціацій значно менше обмежують створення і діяльність об’єднань підприємців, що здійсню-ють господарської діяльності, ніж це склалося в адміністративній практиці, і докладніший аналіз цих правових гарантій стане надійним інструментом для захисту прав підприємців та їхніх об’єднань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Информация о работе Особливості діяльності асоціацій підприємств та органи управління об’єднання