Особливості діяльності асоціацій підприємств та органи управління об’єднання

Можна вважати, що оскільки в Конвенції скрізь йдеться про «організації трудящих і підприємців», то статус асоціацій повинен тлумачитися таким чином, щоб дістати однакові гарантії з професійними спілками.

 

 

1.2.2.Спеціальні закони та адміністративні акти

 

Хоча асоціації часто  діють як підприємства чи об’єднання підприємств, для їхнього статусу як неприбуткових організацій основними законодавчими актами в Україні є Закон про податок на прибуток підприємств (334/94), Закон про підприємства (887-ХІІ) і Закон про об’єднання громадян (2460-ХІІ). Участь в об’єднаннях підприємств як така не є підприємницькою діяльністю, тому вона може підпадати під пункт «інші об’єднання підприємств на територіальній, галузевій чи іншій основі», які реєструють за згодою Антимонопольного комітету (887-ХІІ, ст. 3 ч. 1).

Подібні об’єднання, якщо вони зайняті лише представництвом інтересів учасників, а також одержують пасивні доходи та одноразові або періодичні внески учасників, визнаються неприбутковими організаціями: Закон 334/94 (п. 7.11.1 абзац «д») передбачає такий вид неприбуткових організацій (код 0012), як спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб, створені для представ-лення інтересів засновників, що утримуються лише коштом внесків таких засновників і не проводять основної діяльності, за винятком отримання пасивних доходів.

Крім того, згідно з п. 7.11.6 цього закону від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених в абзаці «д» п. 7.11.1, отримані у вигляді разових або періодичних внесків засновників і членів; пасивних доходів (а саме роялті, проценти, дивіденди, страхові виплати) [15, с.74].

Як правило, головною перешкодою для створення асоціацій у формі об’єднання підприємств є необхідність дозволу Антимонопольного комітету (887-ХІІ, ст. 3 ч. 1). Як буде показано, цей дозвіл не повинен застосовуватися до об’єднань, які не здійснюють господарської діяльності, а тільки представляють і захищають права своїх членів.

Другою перешкодою можуть бути вимоги органів юстиції, що стосують-ся, зокрема, реєстрації об’єднань підприємців, членами яких можуть бути і громадяни, і юридичні особи. Питання про участь юридичних осіб в об’єднан-нях громадян в цьому законі 1992 року вирішено незадовільно: юридичні особи як колективні члени можуть бути представлені «трудовим колективом».

По-перше, це суперечить вже визнаному принципу вільного приєднання і виходу з об’єднань (адже членство набувається і втрачається за рішенням більшості). По-друге, в випадку асоціацій колективне членство трудового колективу спричиняє прямий конфлікт інтересів: суб’єкта підприємництва (наразі підприємство) має представляти група, яку традиційно відносили до найманих робітників. У цьому випадку доцільно передбачати в статуті асоціації формулу подібну до тієї, яку вже використовують кілька асоціацій: «членами організації можуть бути особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності у галузі (…) (та/або на території …)» [15, с.75].

 

1.2.3.Судова практика

 

Важливим судовим актом  з питань гарантій діяльності асоціацій  є рішення Конституційного суду від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000 у справі 1-36/2000 щодо відповідності Конституції України статей 8, 11 і 16 Закону України про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності. Серед висновків цього рішення заслуговують на особливу увагу такі.

По-перше, обсяг прав щодо захисту інтересів членів не узалежнено статусом, адже згідно зі статтею 36 ч. 3 Конституції всі об’єднання громадян рівні перед законом. Цей обсяг залежить від повноважень, наданих асоціації її членами або іншими асоціаціями.

По-друге, підтверджено право на об’єднання на основі вільного вибору членів (територіальні, галузеві та інші ознаки не є обов’язковими), а також відсутність обмежень щодо створення асоціацій громадянами, які працюють на одному підприємстві.

По-третє, визнано обмеженням конституційних прав висування таких  вимог, що неможливо здійснити (як-от заборону створювати асоціацію за однаковими ознаками, якщо вже існують подібні асоціації), та кількісних вимог щодо членства.

По-четверте, неконституційними  визнано будь-які вимоги, що пов’язують початок діяльності асоціацій, створених з метою забезпечення і захисту членів, з моментом їх реєстрації в органах державного управління, що дорівнює попередньому дозволу на їхню діяльність.

По-п’яте, гарантоване право на вільне об’єднання у національні федерації чи конфедерації та інші об’єднання асоціацій.

 

 

Розділ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМЦІВ

(БІЗНЕС-АСОЦІАЦІЙ) В УКРАЇНІ

2.1.Функції та  компетенція господарського об’єднання - асоціацій

 

Функції та компетенція господарського об’єднання (асоціації), за загаль-ним правилом, визначаються в індивідуальному порядку тими нормативними актами, якими створюється об’єднання.

Господарському об’єднанню (асоціації), як правило, притаманні такі функції [20, с.227]:

-виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про ство-рення об’єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);

-вирішення спільних для групи підприємств питань, зокрема питань соціально-економічного розвитку;

-проведення спільної для галузі науково-технічної політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, зовнішньоекономічна діяльність тощо);

-виконання за необхідності планових функцій, якщо це пе редбачено статутом або установчим договором;

-координаційні;

-захист прав та інтересів підприємств об’єднання тощо. Існує також практика делегування Кабінетом Міністрів України окремим господарським об’єднанням функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади.

Делегування функцій і  відповідних повноважень означає, що господар-ські об’єднання (асоціації) діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищестоящий орган. Це означає, що вони виконують такі функції і реалізують такі повноваження:

-приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підпри-ємств та організацій;

-затверджують статути цих суб’єктів або положення про них;

-контролюють додержання підприємствами статутів (положень);

-вживають заходів до керівників підприємств у разі порушення статутів (положень);

-здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна, закріпленого за підприємствами;

-укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

-дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, у статутні фонди яких передається майно, що є державною власністю, тощо [20, с.229].

Корпораціям як центральним  органам державного управління заборонено безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємств, вищестоя-щими органами щодо яких вони є.

 

2.2.Основні відмінності окремих організаційно-правових форм асоціацій

 

Мінімальна кількість  учасників (засновників і членів) асоціацій законо-давством не встановлена. Щоправда, об’єднання громадян з всеукраїнським статусом може бути зареєстровано за умови наявності осередків в більшості регіонів, тобто принаймні 14 областях або містах Києві і Севастополі.

Об’єднання підприємств підлягають певним обмеженням щодо участі: їхніми учасниками не можуть бути державні підприємства, а також підприємства вугільної промисловості та енергетики.

На відміну від участі в статутному фонді чи інших майнових правах підприємств та решти їхніх об’єднань, права учасників асоціацій не можуть бути відчужені. Це пов’язано з тим, що асоціації захищають особисті немайнові права учасників, тому їхня особистість є засадничою ознакою участі в асоціації.

На відміну від об’єднань підприємств, громадські організації наразі не підлягають процедурі припинення діяльності на підставі банкрутства і рішень арбітражного суду. Отже, тільки суди за поданням прокуратури чи органу юстиції можуть зупиняти і припиняти діяльність громадських організацій на підставі порушення ст. 37 Конституції і ст. 4 Закону про об’єднання громадян.

Асоціація у формі громадської  організації практично не має  обмежень щодо реорганізації і ліквідації. Проте, її правонаступниками не можуть бути учасники, а також інші суб’єкти підприємництва – тільки інші громадські організації або держава.

Асоціації без статусу  юридичної особи. До таких асоціацій належать прості товариства, тимчасові комітети, а також осередки зареєстрованих асоціацій. Їх можна легалізувати без сплати реєстраційних зборів, хоч в управлінні цими асоціаціями зараз виникає чимало проблем. Україна належить до країн, які визнають партнерства юридичними особами або об’єднаннями юридичних осіб. Діючий Цивільний кодекс навіть забороняє спільну діяльність і спільну власність між фізичними і юридичними особами [11, с.303].

Пов’язані з реєстрацією і звітністю клопоти відражають чимало потенційних активістів асоціацій, зокрема, приватних підприємців, від формалізації своїх зусиль. Можна припустити, що більшість діючих асоціацій фактично діють саме як партнерства і не переймаються реєстрацією.

Крім того, зареєстровані асоціації підлягають контролю численних дер-жавних органів (податкові органи, органи статистики, реєстрації і ліцензування, місцевого самоврядування, прокуратура, пожежна охорона, тощо). Через збори і штрафи, які стягують ці органи, чимало громадських організацій в Україні залишаються практично бездіяльними, а решта часто не може розпоряджатися великою часткою своїх коштів для надання послуг своїм членам.

Найдоцільнішим підходом за цих умов видається узгодження з нормами, що регулюють діяльність зареєстрованих асоціацій і відносин спільної діяльності (партнерства), які задовольнятимуть потреби неформальних асоціацій, як це передбачає прийнятий новий Цивільний кодекс:

-двоє або більше партнерів вільно визначають цілі і зміст письмової угоди, які не повинні суперечити закону і не дозволяють розподіл дивідендів (наприклад, в Україні дивіденди, одержані внаслідок спільної діяльності без створення юридичної особи оподатковуються так саме, як і звичайні дивіденди підприємств);

-партнери можуть вносити як вклад кошти, майно і майнові права;

-нерухоме та інше майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації, може бути записане на одного або кількох, але не всіх партнерів;

-угода може визначати порядок відшкодування витрат партнерів, які вони понесли в інтересах партнерства;

-кожен партнер має право діяти від імені асоціації, якщо угода не уповноважує кількох або всіх партнерів діяти тільки спільно (за письмовою згодою або довіреністю решти партнерів);

-партнери не можуть посилатися на брак повноважень якогось партнера у правочинах від імені партнерства з третіми особами, якщо не доведуть шахрайства чи того, що ці особи знали чи повинні були знати про брак таких повноважень;

-партнери несуть витрати і збитки пропорційно до своїх внесків;

-партнери мають право доступу до документації щодо спільної діяльності;

-угода може застерегти існування асоціації незалежно від припинення членства когось із партнерів;

-партнери солідарно відповідають за заподіяні збитки і зобов’язання перед третіми особами після ліквідації асоціації;

-кожен партнер може вільно припинити членство, але несе відпові-дальність за можливі збитки асоціації протягом певного часу [11, с.305-306].

Представництва іноземних  асоціацій. Окрему категорію становлять пред-ставництва асоціацій, легалізованих в іншій країні (в тому числі там, де умови об’єднання юридичних осіб менш обтяжливі). Такі представництва мають статус нерезидентів, якщо не здійснюють іншої діяльності, крім представництва інтересів асоціації та її членів. Вони можуть не бути платником податку на прибуток в Україні і матимуть менше обмежень щодо валютного регулювання. Недоліками подібних представництв є сплата вищого реєстраційного збору, наявність так званого списку офшорних зон, що може призвести до виникнення нерозподіленого прибутку, і потреба нести певні видатки в країні легалізації асоціації. Проте, подібні недоліки зводяться нанівець у разі приєднання українських асоціацій чи їхніх об’єднань до діючих іноземних чи міжнародних асоціацій, котрі поносять поточні витрати.

Отже, після аналізу законодавства і судової практики України треба зазначити, що вибір підприємцями представника своїх прав залежить, перед усе, від відповідних можливостей власне асоціації, незалежно від її правового статусу, а також від того, які види доходів бажає мати така асоціація (членські внески звільнено від оподаткування не для всіх видів асоціацій). Питання про членство фізичних і юридичних осіб-підприємців в одній організації видається таким, що можна розв’язати в межах діючого законодавства.

 

2.3.Особливості  діяльності асоціацій підприємств  та органи управління об’єднання

 

Асоціація - договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтере-си у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.