Особливості діяльності асоціацій підприємств та органи управління об’єднання

За визначенням Цивільного кодексу асоціація є договірним об’єднанням, отже її установчими документами є установчий договір і статут.

Основною метою асоціації  є постійна координація господарської  діяль-ності підприємств, що об’єдналися, яка забезпечується завдяки централізації однієї або кількох управлінських функцій (функції стратегічного планування тощо), розвитку спеціалізації і кооперації, організації спільних виробництв для задоволення потреб учасників. Координація може забезпечуватися використан-ням одного або двох із зазначених шляхів, або обох їх у сукупності. Організація спільних виробництв відбувається на основі об’єднання учасниками своїх фінансових і матеріальних ресурсів і має за мету задоволення переважно господарських потреб учасників, а не отримання прибутку.

У статуті асоціації має  бути зазначено, що вона є господарською  асоціа-цією. Це необхідно для відмежування господарських асоціацій від асоціацій, які створюються у громадській сфері [20, с.291].

Асоціація не має права  втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації. Це слід враховувати при визначенні управлінських функцій, що централізуються в асоціації: вони не можуть торкатися питань оперативного управління поточною діяльністю підприємств.

За рішенням учасників  асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Пошук ефективних форм організації  управління об’єднанням підприємств націлений на створення цілісної, ефективної і гнучкої системи управління, що дозволяє найповніше реалізувати переваги об’єднання. Важливим моментом при цьому є виявлення кола питань, які повинні вирішуватися на рівні об’єднання. Залежно від організаційно-технічних і виробничо-господарських факторів можливі різні варіанти структур управління з різним ступенем централізації і виконання управлінських функцій (або відсутністю централізації управління діяльністю учасників об’єднання), різним числом ступенів та ланцюгів управління. Визначну роль в їх виборі грають цілі і стратегія об’єднання. В результаті створюється організаційна структура об’єднання, яка може бути представлена у вигляді ієрархічної піраміди управління, основу якої складають органи управління об’єднання. Забезпечення ефективності управлінського процесу в значній мірі визначається раціональністю їх структури і компетенції.

Створюючи об’єднання, підприємства самостійно визначають структуру його управління і згодом реалізують свої права по управлінню об’єднанням через уповноважені ними органи. Органи управління здійснюють свою діяльність на основі і у відповідності з установчими документами об’єднання.

Господарський кодекс України визначає правовий статус об’єднання підприємств. Питання структури і компетенції органів управління об’єднання в цій статті не зазначені. Не обмежена законодавчою регламентацією свобода діяльності підприємств, що об’єднуються, по організації і здійсненню управління об’єднанням обумовлює різний підхід до визначення структури, органів і їх компетенції [20, с.292].

Так, органами управління об’єднань можуть бути загальні збори членів, рада, дирекція, конференція, правління, виконавча або генеральна дирекція. Прийом в об’єднання нових членів і вирішення питань про зупинення членства, затвердження кошторису об’єднання, створення філіалів, представництв і фірм, наприклад в асоціації, можна віднести до компетенції дирекції, а в багатогалузевій регіональній господарчій корпорації – до компетенції правління.

При існуючому на практиці різноманітті найменувань органів  об’єднання і їх компетенції легко виявити загальні для всіх видів добровільних об’єднань підприємств принципи:

-колегіальність управління в об’єднанні;

-створення представницьких органів і незалежних контрольних органів;

-розподілення нормотворчої, виконавчої і контрольної компетенції між різними органами об’єднання.

Таким чином, в зв’язку з необхідністю узгодження інтересів учасників об’єднання структура органів об’єднання виявляється в значній мірі запо-зиченою із практики організації органів суб’єктів колективного підприємн-ицтва, а в об’єднаннях, організованих у формі господарських товариств, органи управління формуються з урахуванням вимог Господарського кодексу України.

До таких органів можна  віднести [2]:

-вищий (представницький) орган - загальні збори, конференція, збори представників, рада членів і т.і. (в подальшому - загальні збори);

-спеціальний виборний орган, діючий в проміжках між загальними зборами - правління, рада, рада директорів (в подальшому правління);

-виконавчий орган - дирекція, виконавча дирекція, генеральна дирекція, правління (в подальшому дирекція);

-контрольний орган - ревізійна комісія.

В результаті такого ділення  структура управління об’єднання стає багатоступінчастою, загальна політика визначається на вищому рівні (загальними зборами, правлінням), виконавчі функції здійснює дирекція через відділи і служби цільового призначення, структура яких переорієнтована в залежності від поточного моменту. Координація діяльності може реалізову-ватись через президентів і віце-президентів.

Інші права, що не входять  до виключної компетенції, уповноважені орга-ни можуть делегувати іншому органу, що передбачений статутом об’єднання і представляє інтереси учасників об’єднання.

Виключна компетенція  загальних зборів господарського товариства - це:

-внесення змін і доповнень в установчі документи об’єднання або їх затвердження у випадку повного обновлення;

-прийняття нових учасників і виключення з об’єднання;

-розгляд фінансових питань, обумовлених в установчих документах;

-створення, обрання і відклик складу виконавчих і контрольних органів;

-прийняття рішень про припинення діяльності об’єднання;

-організаційні питання, зазначені в статуті [3].

Крім того, в компетенцію  загальних зборів може входити прийняття  рішень з інших принципово важливих питань з управління діяльністю об’єд-нання і його учасників;

-затвердження стратегії та програми діяльності об’єднання;

-затвердження балансу і бюджету об’єднання;

-визначення розміру членських внесків;

-створення і змінення розмірів спеціальних та інших фондів об’єднання, а також розмірів внесків, скидок та надбавок по внесках дя окремих учасників об’єднання;

-створення банку об’єднання, аудиторських, фінансових, страхових компаній і їх підпорядкування безпосередньо загальним зборам або правлінню;

-створення нових підприємств, в тому числі дочірніх, їх реорганізація і ліквідіція, затвердження статутів та положень;

-затвердження правил, процедур і других внутрішніх документів по визначенню організаційної структури об’єднання;

-визначення умов оплати праці посадових осіб об’єднання [3].

Для ефективності управління об’єднанням велике значення має  раціо-нальне вирішення процедурних аспектів діяльності його органів. В установчих документах, як правило, визначається періодичність скликання загальних зборів, порядок скликання чергових  та позачергових загальних зборів, кворум, порядок прийняття рішення по результатам голосування та ін.

Так, в статуті виробничо-кооперативної  асоціації «Експро» (м.Донецьк) закріплене положення про те, що чергові загальні збори членів асоціації скликаються не рідше одного разу на рік; члени асоціації письмово повідом-ляються про скликання загальних зборів не менше ніж за один місяць, позачергові збори скликаються радою, дирекцією або ревізійною комісією або з вимоги не менше 1/4  всіх членів асоціації для рішення термінових питань, що виникають в процесі діяльності асоціації і виходять за межі компетенції ради і дирекції; дата позачергових загальних зборів призначається з урахуванням часу, необхідного для їх підготовки. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на їх розгляд питання, якщо на них присутні е менше 2/3 членів асоціації. Рішення загальних зборів приймається простою більшістю голосів, а з питань внесення змін і доповнень до статуту, а також припинення діяльності асоціації потрібно не менше 3/4 голосів представлених членів.

На чолі вищого органу об’єднання стоїть голова загальних зборів (президент), головною функцією якого є визначення стратегії об’єднання, яка потім  затверджується зборами учасників.

Для постійного керівництва  діяльністю об’єднання, а також  для нагляду і контролю за роботою  його виконавчої дирекції (в період між загальними зборами) в об’єднанні може бути створений спеціальний  представницький орган - правління. Воно обирається  загальними зборами з числа представників учасників об’єднання. До складу правління можуть входити також так названі зовнішні члени: крупні спеціалісти, вчені, представники інвестиційних компа-ній, громадських організацій, зацікавлених фірм. Наявність зовнішніх членів робить правління більш незалежним і об’єктивним, що сприяє налагодженню і  закріпленню зв’язків об’єднання з іншими фірмами, організаціями і установами, допомагає краще враховувати вплив зовнішніх факторів кон’юнк-тури, позиції урядових установ, громадськості  та ін.

Правління обирається, як правило, кількістю 11-15 чоловік на визначений термін (до 5 років). Члени правління  виконують свої функції в об’єднанні без звільнення від основної роботи. До складу правління за посадою входять  президент об’єднання, віце-президент, голова та заступники голови правління, генеральний (виконавчий) директор.

Члени правління можуть бути відкликані в порядку, обумовленому статутом (наприклад, з пропозиції не менше 1/3 членів асоціації). У випадку  вибуття члена правління  до закінчення терміну його повноважень правління обирає нового члена на термін повноважень правління, що залишився, з наступним затвердженням загальними зборами об’єднання.

Правління скликається головою  правління, президентом об’єднання або дирекцією за необхідністю.

 

 

Розділ 3. ВІДМІННІСТЬ  ОБ’ЄДНАНЬ ПІДПРИЄМСТВ (АСОЦІАЦІЙ) ВІД ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ

 

Набирає сили процес добровільного  об’єднання діяльності підприємств для вирішення виробничих і соціальних завдань, В цьому проявляється потреба в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному викорис-танні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного потенціа-лу кожного з них. Одночасно поширилось об’єднання зусиль і майна підприєм-ців для проведення спільної діяльності в формі організації господарських товариств. Схожість об’єднань підприємств і господарських товариств, яка може виявитися при першому ознайомленні з їх правовим статусом, містить небезпеку різночитань при застосуванні правових форм і виникнення супереч-ливих правових ситуацій. Практика свідчить, що нерідко під одним і тим же родовим поняттям діють різні в економічному і правовому розумінні форму-вання [12, с.186].

1. Підприємства консолідуються  в групи-об’єднання на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інтересів). Абзац 4 стаття 119 Господарського кодексу України наводить їх перелік. Це об’єднання виробни-чої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об’єднання, централізація управлінських, координаційних функцій тощо. Матеріальні інтереси як основа об’єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об’єднання. Договір укладають між собою підприємства – заснов-ники об’єднання. Статут затверджують власники майна об’єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об’єднання – це економічна ознака.

2. Об’єднання як суб’єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання. Майном об’єднання є:

а) передані членами об’єднання на його баланс кошти згідно з договором чи статутом;

б) майно, набуте об’єднанням в результаті господарської діяльності;

в) майно створених об’єднанням підприємств.

Майно такого суб’єкта є колективною (спільною частковою) власністю, право на частки в якій належить членам об’єднання. Майно членів об’єднання не входить до складу майна об’єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об’єднання і його членів як суб’єктів права: об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання і один одного. Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені винятки з цього правила. Після припинення діяль-ності об’єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом. Цю ознаку об’єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою [12, с.287].

Централізація в руках  об’єднання як суб’єкта права функцій і повноважень його членів. Це організаційно-правова ознака. Склад функцій, які централізує об’єднання, визначають його засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні, правоза-стосовні (захисні) та інші функції. Юридичним вираженням їх централізації є делегування членами об’єднанню у відповідних частинах повноважень, перед-бачених абз. 2 ч. 2 ст. 120 Господарського кодексу України, з метою центра-лізованого керівництва їхньою діяльністю з боку органів об’єднання. Правовою формою делегування є договір або статут об’єднання [3].

Наявність особливої правосуб’єктності, яка обумовлена організаційною структурою об’єднання. Членами об’єднання можуть бути лише підприємства (організації) – юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 118 Госпо-дарського кодексу України. Цим об’єднання відрізняється від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. Разом з тим об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права. Об’єднання створюється і реєструється як суб’єкт права; діє на основі договору або статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна членів об’єднання; має самостійний (власний) і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою. Реєстрація об’єднання як суб’єкта права здійснюється у тому самому порядку, який встановлено для підприємств [3].