Немайнові права як об’єкт цивільних правовідносин

      Або інший приклад: право на ім’я є первинним правом, а похідними від нього є право на зміну імені; право на його використання.

        Вважаю, що особисті немайнові права також необхідно розрізняти  за належністю суб’єктам цих прав:

         - ті, що можуть належати тільки фізичним особам ( право на життя,           

           здоров’я, на особисту недоторканність,  особисте життя та його  

           таємницю     багато ін.);

• ті, що належать юридичним особам ( право на найменування);

          - ті, що можуть належати як першому, так і другому носієві ( право на таємницю кореспонденції, на інформацію, на захист інтересів як фізичної, так і юридичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок та ін.)¹

      Наведені класифікації не є вичерпними. Вони можуть стати новим етапом подальших досліджень цієї проблеми.

       У  сучасній цивілістичній літературі  особисті немайнові права поділяються на

абсолютні і відносні.

      Більшість  особистих прав є правами абсолютними. 

      Однак,  на  думку  авторів,  уповноважена  особа  може  вступити  і   у  відносні 

правовідносини з порушником. Це відбувається при порушенні абсолютного  права.

___________________________

¹ Федюк Л.Класифікація особистих немайнових прав у цивільному праві//Право України. – 2005.-№6. – с.97.

   

       Порушник  зобов’язаний вчинити дії, спрямовані  на відновлення абсолютного права. ¹

        Уточнюється, що деякі особисті  права можуть бути лише відносними, а певна частина – як абсолютними, так і відносними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________

¹ Стефанчук Р.О. Система особистих немайнових прав фізичних осіб// Юридична Україна. – 2004.-№9.-с.26.

 

        2.2  Особисті немайнові   права, встановлені  Цивільним  кодексом  

               України 

      Закріплення в Конституції особистих немайнових прав має велике  значення

для розвитку законності в  Україні, але сказати, що закріплення цих прав  в Основному Законі вирішує всі проблеми їх захисту, не можна.

       Підтвердженням цієї думки є те, що у Цивільному кодексі України, в особистим немайновим правам  присвячується окрема книга (друга), яка складається з трьох глав (19, 20, 21), у яких вміщено 46 статей.

        Цивільний кодекс України поділяє особисті немайнові права фізичної особи за спрямованістю або за цільовим призначенням на дві групи : ті, що забезпечують природне існування фізичної особи ( глава 21 Цивільного кодексу України) і ті, що забезпечують її соціальне буття ( глава 22 цього ж кодексу).

        Особливістю особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, є те, що вони спрямовані на підтримання існування фізичної особи як біологічної (психосоматичної) істоти.

       До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, належать:

     1) право на життя;

     2) репродуктивні права;

     3) право на здоров'я;

     4) право на безпечне довкілля;

     5) право на свободу та особисту недоторканність;

     6) право на сім'ю, опіку та піклування.

      Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної  особи на відміну від викладених вище, мають на меті забезпечити фізичній особі не природне існування, а соціальне буття, тобто гарантувати повноцінну участь у соціальному житті.   До них належать:

      1) право на ім'я;

      2) право на гідність, честь і ділову репутацію;

      3) право на індивідуальність;

     4) право на особисте життя;

    5) право на інформацію;

    6) право на свободу творчості та вибір роду занять;

    7) право на місце проживання та недоторканність життя;

    8) право на свободу пересування;

   9) право на свободу об'єднань та мирні зібрання

     Таку класифікацію пропонувала Л. Красавчикова. Вона пропонувала здійснити поділ немайнових прав на особисті немайнові  права, що мають біологічне ( природне) походження, та ті, які походять від соціальних засад життя.

        Цю ідею потім використали розробники  Цивільного кодексу України 2004 року.

       Виходячи з цього, доктрина цивільного права пропонує кілька критеріїв класифікації особистих немайнових прав.

       Так,  Н.Д. Егоров, як прихильник цієї класифікації, особисті  немайнові права, зазначені у вказаних двох  групах ,  зібрав  у три  правові  інститути:

1. права та немайнові блага, втілені у самій особистості;
2. право на особисту недоторканність, свободу; право на життя та охорону

   здоров’я;

3. право на недоторканність особистого життя.¹

   Погоджуючись із таким розподілом особистих немайнових прав, вважаю за  необхідне виділити ще один їх  правовий інститут - права на захист від протиправного втручання в сферу особистого життя.

      Інститут права на немайнові блага, втілені у самій особі. До цього інституту відносяться права: на ім'я (найменування); на знак для товарів та послуг (знак обслуговування); на честь, гідність та ділову репутащю;  на власне зображення.

 

__________________________

 ¹ Цивільне право: Підручник для студентів юридичних вузів та факультетів.-  К . : Вентурі, 1997- С.404

       Інститут права на особисту недоторканність і свободу, охорону життя і здоров'я. 

      Кожний громадянин має право розпоряджатися собою, тобто має право на особисту недоторканність. Стосовно себе його поведінка мусить бути підпорядкована лише тим законодавчим актам, що обмежують це його  право.     

       Такі обмеження, як правило, встановлені з метою зберегти  непорушеними права інших осіб або захистити ці права від порушення.

        Інститут права на недоторканність особистого життя громадянина. Цей  інститут включає право громадян на недоторканність житла та право на

особисту документацію.

        Право громадянина на недоторканність житла. Це право передбачає, що громадянин сам вирішує, кого йому запрошувати в гості, з ким спілкуватись, яким чином проводити час дозвілля у своїй оселі. Ніхто не може обмежувати його в цих правах, за винятком випадків передбачених законом.

        Право громадянина на особисту документацію. Під особистою документацією розуміють листи, щоденники, нотатки, помітки та інші документи.

      Слід також мати  на увазі,   що  документи особистої документації можуть виступати об'єктами авторських прав.

       Інститут права захисту від протиправного втручання в сферу приватного життя. Які особливості цього інституту?

   По-перше, потенційним правопорушником може бути посадова особа або орган, наділені правом на втручання в сферу приватного життя громадян і юридичних осіб (органи внутрішніх справ, служби безпеки, національної гвардії, охорони здоров'я та інші).

       По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту

виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку такого порушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна ним шкода потерпілому, то її відшкодування повинне відбуватися за правилами зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди на загальних підставах.

       По-третє, засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати адвоката, повідомиш про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй тілесних ушкоджень – можливість викликати названого нею лікаря, тощо).

     З негаторним позовом можна звертатись тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути й іншими.

        По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інституту, повинні мати не абсолютний, а відносний характер. Захищати можна тільки від конкретного правопорушника.

      Можна було б виділити й інші особливості інституту правозахисту від протиправного втручання у сферу приватного життя, але оскільки цей  інститут перебуває в стані становлення, вважаємо можливим обмежитися вже зазначеним.

        За цільовим спрямуванням особисті немайнові права пропонується класифікувати на:

1. особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості

    ( право на ім’я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін..);

2)  особисті    немайнові   права,   спрямовані   на   забезпечення   фізичної

    недоторканності особи ( життя, свобода, вибір місця перебування, місця    проживання тощо);

3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів ( особиста та сімейна таємниця, невтручання у приватне життя, честь і гідність).¹

Усі особисті немайнові права можна  також поділити на дві групи:

1. особисті немайнові права, які пов’язані з майновими;
2. інші особисті немайнові права.

За цією класифікацією  М.М. Малеїна  вважає, що особисті немайнові права,

 пов’язані з майновими, при їх реалізації можуть виступати передумовою

виникнення майнових прав.

______________

¹ Гражданскоє право:Уучебник-Т.1. Изд. 6-е, перераб. и доп./ Под ред.. А.П.Сергеева, Ю.К. Толстого. –      М.:ООО «ТК Велби», 2002.- с.316.

        Їх можна розглядати як вторинні, бо вони можуть виникнути або  не виникнути. 

        Частина немайнових прав виникає  внаслідок договору і нерозривно  пов’язана з іншими , в тому  числі і майновими правами  та обов’язками сторін. Йдеться  про адвокатську або банківську таємницю.

        Які з цих відносин первинні, а які вторинні – випливає  з цілей і змісту договору.¹

          Особисті немайнові права фізичних осіб можна поділити і на кілька категорій,  а саме:

1. права, які індивідуалізують громадянина як особистість: право на ім’я,   право на честь і гідність
2. права ,   що  забезпечують    особисту    свободу   громадян :       право   на
3. права ,  що забезпечують   особисту  свободу   громадян :       право на

     недоторканність особистості, право на недоторканність житла, право

 на обрання  роду занять і місця проживання, право на цивільно – правову свободу, право на таємницю листування, право на таємницю особистого життя, а також права, що опосередковують свободу совісті в державі;

4. права, що виникають у результаті творчої інтелектуальної діяльності особи;
5. особисті права, надані громадянам у зв’язку зі вступом їх до сімейних правовідносин, тобто комплекс прав, які охоплюють право на укладення і розірвання шлюбу, на виховання дітей, усиновлення тощо.²

 

 

 

 

 

 

______________________

¹ Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан. – М.: Знание, 1991. –с.165.

² Слипченко С. Еще раз о позитивном содержании  личных неимущественных прав// Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №2. – с.75.

       Розділ ІІІ  Здійснення та захист особистих немайнових прав

 

               3.1     Межі здійснення особистих немайнових прав

 

       Межі здійснення особистих немайнових прав визначаються законом.     Загальні правила та межі здійснення встановлюються статтями 12 і 13 Цивільного кодексу України. В той же час закон при визначенні меж здійснення конкретних особистих немайнових прав часто не регламентує самих меж можливої поведінки уповноваженої особи, а лише встановлює межі втручання сторонніх осіб в особисту сферу.

       Так, наприклад, не допускається використання засобів масової інформації для втручання в приватне життя громадян, посягання на їх честь і гідність.

        У тих випадках, коли закон  регулює рамки можливої  поведінки уповноваженої особи, вони визначаються в окремих випадках також і нормами моралі. Наприклад, недоторканність особистої зовнішності громадянина захищатиметься від будь- яких втручань з боку третіх осіб, крім випадків, коли його зовнішній вигляд порушує вимоги законодавства або суперечить моральним засадам, що діють у суспільстві.

      Ряд особистих немайнових прав має особистий характер і тому не може здійснюватися через представника. Такі права припиняються зі смертю громадянина і не можуть передаватися по спадковості.

      Однак слід зауважити, що така передача  можливості щодо здійснення особистих немайнових прав іншими особами не тотожна поняттю цих прав передачі іншим особам. Специфіка здійснення особистих немайнових прав виявляється насамперед у їхній правовій природі.¹

      Так , будучи тісно пов’язаними з особою носія, особисті немайнові права фізичних осіб повинні здійснюватися нею самостійно, тобто особа повинна сама вчиняти   юридично   значимі  дії,  які спрямовані на здійснення її   відповідних