Комерційне право

19. Види договорів  роздрібної купівлі-продажу  товарів та їх  особливості.

За договором  роздрібної  купівлі-продажу  продавець,  який  
здійснює    підприємницьку    діяльність    з    продажу   товару,  
зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається  
для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного  
з підприємницькою діяльністю,  а покупець зобов'язується  прийняти  
товар і оплатити його.

ЦК виділяє  такі види договору роздрібної купівлі-продажу:

• договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк;

• договір про продаж товарів за зразками;

• договір про продаж товарів з використанням автоматів;

• договір з умовою про доставку товару покупцеві;

• договір найму-продажу.

Відповідно до ст. 701 ЦК договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладено з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути продано продавцем іншому покупцеві. Тобто на продавця покладається додатковий обов'язок щодо вилучення певного товару із торгового обігу на обумовлений договором строк. При цьому додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у встановлений строк входять до ціни товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Особливі  правила встановлено ЦК України  в ст. 702 щодо договору роздрібної купівлі-продажу, що укладається на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо), який пропонує продавець. В цьому разі договір є виконаним із моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлено договором, — з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом. Продажу товарів із використанням автоматів (ст. 703 ЦК). У цих випадках певний обов'язок покладається і на володільців відповідних автоматів, які зобов'язані довести до покупців інформацію про продавця товару, дані про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару.

Договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладено й з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 704 ЦК). За таких обставин продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупець не вказав, — за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

ЦК в ст. 705 допускає можливість укладення договору з умовою про те, що до переходу до покупця права власності на переданий  йому продавцем товар покупець є  наймачем (орендарем) цього товару (договір найму-продажу). Тобто право власності на товар переходить до покупця не з моменту передачі йому товару, а з моменту його оплати, якщо інше не встановлено договором. Відповідно покупець набуває товар у кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

20. Захист прав споживачів при роздрібній купівлі-продажу товарів.

За договором  роздрібної  купівлі-продажу  продавець,  який  
здійснює    підприємницьку    діяльність    з    продажу   товару,  
зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається  
для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного  
з підприємницькою діяльністю,  а покупець зобов'язується  прийняти  
товар і оплатити його.

Закон України "Про  захист прав споживачів" визнає продавцем  підприємство, установу, організацію  або громадянина-підприємця, які  реалізують товари за договором купівлі-продажу, а покупцем (споживачем) - громадянина, який придбає ці товари. Продавцями Закон вважає ті підприємства та тих  громадян-підприємців, для яких продаж товарів є їх професійною діяльністю, тобто торговельною діяльністю (торговельним обслуговуванням).

     1. У   разі  виявлення  протягом  встановленого  гарантійного  
строку недоліків споживач,  в порядку та у строки,  що встановлені  
законодавством, має право вимагати:  
     1) пропорційного зменшення ціни;  
     2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;  
     3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.  
     У разі  виявлення протягом встановленого гарантійного строку  
істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця,  
виконавця),    або    фальсифікації   товару,   підтверджених   за  
необхідності висновком  експертизи,  споживач,  в  порядку  та   у  
строки,  що  встановлені законодавством і на підставі обов'язкових  
для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати  
від продавця або виробника:  
     1) розірвання  договору  та  повернення  сплаченої за  товар  
грошової суми;  
     2) вимагати  заміни  товару  на  такий  же   товар   або   на  
аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.  
     2. Стосовно   непродовольчих   товарів,   що   перебували   у  
використанні  та  були  реалізовані  через   роздрібні   комісійні  
торговельні  підприємства,  вимоги споживача,  зазначені у частині  
першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.  
     Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо  
товарів, гарантійний строк на які не закінчився.  
  Споживач має право пред'явити одну  з вимог,  передбачених  
частиною першою цієї статті,  а в разі її невиконання заявити іншу  
вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.За  наявності  товару  вимога  споживача  про  його заміну підлягає негайному задоволенню,  а в  разі  виникнення  потреби  в перевірці  якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.  
21. Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості

     1. У   разі  виявлення  протягом  встановленого  гарантійного  
строку недоліків споживач,  в порядку та у строки,  що встановлені  
законодавством, має право вимагати:  
     1) пропорційного зменшення ціни;  
     2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;  
     3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.  
     У разі  виявлення протягом встановленого гарантійного строку  
істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця,  
виконавця),    або    фальсифікації   товару,   підтверджених   за  
необхідності висновком  експертизи,  споживач,  в  порядку  та   у  
строки,  що  встановлені законодавством і на підставі обов'язкових  
для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати  
від продавця або виробника:  
     1) розірвання  договору  та  повернення  сплаченої за  товар  
грошової суми;  
     2) вимагати  заміни  товару  на  такий  же   товар   або   на  
аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.  
     2. Стосовно   непродовольчих   товарів,   що   перебували   у  
використанні  та  були  реалізовані  через   роздрібні   комісійні  
торговельні  підприємства,  вимоги споживача,  зазначені у частині  
першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.  
     Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо  
товарів, гарантійний строк на які не закінчився.  
  Споживач має право пред'явити одну  з вимог,  передбачених  
частиною першою цієї статті,  а в разі її невиконання заявити іншу  
вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.За  наявності  товару  вимога  споживача  про  його заміну підлягає негайному задоволенню,  а в  разі  виникнення  потреби  в перевірці  якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін.

При пред'явленні  споживачем вимоги про безоплатне усунення  
недоліків  товару  вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти  
днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк 
За кожний  день  затримки виконання вимоги про надання товару  
аналогічної марки (моделі,  артикулу,  модифікації) та  за  кожний  
день   затримки   усунення   недоліків  понад  установлений  строк  
(чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно  
в розмірі одного відсотка вартості товару.

22. Правові засади  рекламної діяльності. Ідентифікація. Загальні  вимоги 

Реклама - інформація про  особу  чи  товар,  розповсюджена  в  
будь-якій  формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або  
підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких  
особи чи товару

В Україні це питання регулюється Законом України «Про рекламу» , та іншими н.п.а. Частково рекламування регулюється також Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції». законом обумовлені такі норми та правила рекламування в Україні:

• рекламодавець  зобов'язаний на вимогу виробника або  розповсюджувача реклами дати документальні підтвердження достовірності інформації;

• рекламування послуг, пов'язаних із залученням коштів населення (банківських, страхових тощо) та продажем цінних паперів або рекламуванням осіб, які здійснюють таку діяльність, можливе лише за наявності в таких осіб відповідної ліцензії чи іншого дозволу;

час рекламного мовлення не може перевищувати 9 хвилин на кожну годину мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності (не поширюється  на спеціалізовані рекламні канали мовлення

реклама тютюнових  виробів та алкогольних напоїв не може розміщуватися ближче ніж за 200 метрів від території дитячих  дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших закладів освіти, в яких навчаються діти віком до 18 років;

реклама тих  видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства  України потребують спеціального дозволу, повинна містити посилання на номер ліцензії і найменування органу, що її видав.

Ідентифікація реклами   
1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації,  незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її  можна було ідентифікувати як рекламу.   
2. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути  чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і  наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів,  титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням  слова "реклама".   
3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому  привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує  або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів)  щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під  рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".   
4. Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію  програм, передач, не вважається рекламою.   
5. Прихована реклама забороняється. 

Закон України  «Про рекламу» передбачає штрафування  суб'єктів підприємницької діяльності

23. Порядок розміщення  зовнішньої реклами  та реклами на  транспорті.

Реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території  
підприємств  транспорту  загального  користування,  метрополітену,  
зовнішній  та  внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд  
підприємств транспорту загального користування і метрополітену;

1. Розміщення  реклами  на  транспорті  погоджується  лише  з  
власниками  об'єктів  транспорту  або уповноваженими ними органами  
(особами).  При погодженні  розміщення  реклами   на   транспорті  
втручання у форму та зміст реклами забороняється.  
     2. Розміщення   реклами на  транспорті  повинно відповідати  
вимогам безпеки та правил дорожнього руху.  
     3. За умови розміщення реклами на  транспорті  з дотриманням  
вимог  безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від  
власників  транспортних  засобів  отримання  дозволів,  погоджень,  
інших документів щодо розміщення реклами.  
     4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:  
     реклами, яка   повторює   чи   імітує  кольорографічні схеми  
спеціальних та оперативних транспортних засобів;  
     реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;  
     реклами, яка   супроводжується   звуковими   чи    світловими  
сигналами.

     Забороняється  розміщувати   рекламу   на  скляних  (прозорих)  
поверхнях транспортних засобів,  за винятком  випадків,  коли  для  
цього використовуються матеріали,  які забезпечують безперешкодний  
огляд з салону транспортного засобу.  
     5. Забороняється      розповсюдження      реклами       через  
радіотрансляційні  або  інші звукові мережі сповіщання пасажирів у  
транспортних  засобах  громадського  користування,   на   станціях  
метрополітену,  вокзалах,  в  портах  та  аеропортах,  за винятком  
розповсюдження соціальної реклами.

24. Державні органи контролю вповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

1. Контроль за  дотриманням законодавства України  про  рекламу  
здійснюють у межах своїх повноважень:  
     спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у  
сфері  захисту  прав  споживачів  -  щодо захисту прав  споживачів  
реклами;  
     Антимонопольний комітет    України    -    щодо    дотримання  
законодавства про захист економічної конкуренції;  
     Національна  рада    України   з   питань     телебачення   і  
радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;  
     Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних  
паперів;  
     Національна комісія з цінних  паперів та фондового ринку -  
щодо  реклами  на  фондовому  ринку;   
    Спеціально  уповноважений  орган  виконавчої  влади  з питань  
містобудування   та   архітектури  -  щодо  спорудження  житлового  
будинку