Комерційне право

1. Поняття, система та джерела  комерційного права.

Комерційне право - це система загально обов’язкових норм і правил щодо провадження торговельної діяльності і торговельного обслуговування населення, а також відносин у сфері управління комерційною діяльністю. Предметом комерційного права є сукупність суспільних відносин, що складаються в результаті торговельної діяльності, а також діяльності з обслуговування торгівлі.

Комерційне право, як і будь-яка інша галузь права, не є сукупністю норм, що регулюють відносини певного виду. Всі норми взаємопов'язані й формують систему із більш-менш чіткою внутрішньою структурою і внутрішнім поділом.

У межах галузі комерційного права виділяються  правові інститути — сукупність норм права меншого обсягу, що регулюють  споріднені відносини в межах  тієї групи суспільних відносин, які  становлять предмет галузі, тобто  відносин у сфері провадження  торговельної діяльності.

Загалом же в  системі комерційного права можна  виділити приватно-правові відносини(наприклад  регламентовані ЦК) та публічно-правові(що регулюють питання взаємодії публічних установ із суб’єктами торговельної діяльності).

До джерел комерційного права відносяться:

Конституція України.

СТАТТЯ 42. “Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”.

Цивільний кодекс України, ГК України

Закони України:

“Про захист прав споживачів”, “Про рекламу”, «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,        коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Про ліцензування певних видів  господарської діяльності та ін..

Укази Президента України :

“Про комерціалізацію  державної торгівля та громадського харчування” та ін.

Постанови Кабінету Міністрів України:

“Про порядок  заняття торговою діяльністю та Правила торгового обслуговування населення”, “Про порядок технічного обслуговування та заміни технічно складних побутових товарів” та ін.

Накази та інструкції центральних органів виконавчої влади України:

Рішення органів місцевої державної влади:

Постанови пленуму  Верховного Суду України:

“Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, “Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди” та ін.

2 . Поняття, ознаки та види торговельної діяльності.

Поняття торговельної діяльності дають Закон України  “Про патентування деяких видів підприємницької  діяльності” та Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок  заняття торговельною діяльністю та правила торгового обслуговування населення “ згідно яких:

Торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівля і продажу товарів  народного споживання з метою  отримання прибутку.

Враховуючи те, що торговельна діяльність є різновидом підприємницької діяльності і відноситься  до сфери надання послуг, то вона має основні ознаки цієї діяльності:

Ініціативність  – підприємець вишукує можливості максимального використання обмежених ресурсів та їх ефективного використання на практиці.

Самостійність – підприємець сам вирішує яким товаром здійснювати торгівлю, в яких об’ємах та організаційно-правових формах і сам несе відповідальність за результати своєї діяльності. Торговельна діяльність здійснюється на власний ризик.

Систематичність –системою, як правило, вважається здійснення продажу вироблених або придбаних товарів більше ніж чотири рази на протязі календарного року ( виключення: продукція тваринництва та рослинництва, вироблена на особистій присадибній ділянці; особи, які придбали патент на промисел; особи, в діях яких є ознаки адміністративного правопорушення або злочину; при продажу автотранспорту).

Торговельна діяльність може здійснюватися тільки фізичними  та юридичними особами, які зареєстровані  як суб’єкти підприємницької діяльності.

Торговельна діяльність здійснюється з метою отримання  прибутку.

До торговельної діяльності відноситься роздрібна  та оптова торгівля, діяльність у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові засоби та з використанням кредитних карток.

До інших видів  діяльностей, які безпосередньо  не відносяться до здійснення операцій по передачі права власності на товар, але які регулюються нормами торгового права відносяться операцію по транспортуванню, зберіганню, рекламі товару, захисту прав споживачів та деякі інші операції, які обслуговують торгівлю.

3 . Правовий статус суб’єктів торговельної діяльності.

Суб'єктний склад сфери торгівлі різноманітний і складний. Будучи відкритою системою, ця сфера легкодоступна для багатьох видів суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правового статусу, форми власності або відомчої належності. На відміну від інших систем, тут можуть функціонувати як юридичні, так і фізичні особи.

 фізичні особи — це індивідуальні підприємці, громадяни України або інших  держав, які стають суб'єктами ринку  після проходження державної  реєстрації. Фізичні особи можуть бути зареєстровані підприємцями зі створенням юридичних осіб і без  створення юридичних осіб. Як правило, підприємці не створюють юридичну особу, а виступають як приватні підприємці. У такому разі для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує оплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані в Реєстр суб'єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.

 Підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі документи — статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про оплату реєстрації.

 Юридичною особою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном за свої зобов'язання.

 Юридична  особа повинна мати самостійний  баланс, поточні рахунки, від свого  імені виступати в суді, набувати майнові і немайнові права. Суб'єкт  господарювання набуває права юридичної  особи лише після його державної реєстрації.

Юридичні  особи, наприклад, виступають як самостійні суб'єкти права. Що стосується філій, представництв, різних видів господарських асоціацій, то вони цим статусом не володіють, оскільки не є юридичними особами. Такі юридичні особи, як товариства з додатковою відповідальністю та командний товариства, несуть майнову відповідальність у повному обсязі. Інші види — тільки в межах внесених їхніми учасниками вкладів.

4. Поняття та види  торговельної діяльності.

Поняття торговельної діяльності дає Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок заняття торговельною діяльністю та правила торгового обслуговування населення “ згідно якого:

Торговельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівля і продажу товарів  народного споживання з метою  отримання прибутку.

Торговельна діяльність може здійснюватися тільки фізичними  та юридичними особами, які зареєстровані  як суб’єкти підприємницької діяльності.

Торговельна діяльність здійснюється з метою отримання  прибутку.

До торговельної діяльності відноситься роздрібна  та оптова торгівля, а  також  
ресторанного господарства.До інших видів діяльностей, які безпосередньо не відносяться до здійснення операцій по передачі права власності на товар, але які регулюються нормами торгового права відносяться операцію по транспортуванню, зберіганню, рекламі товару, захисту прав споживачів та деякі інші операції, які обслуговують торгівлю.

5. Поняття та класифікація торгових об’єктів.

Поняття торговельний об’єкт є тотожним із поняттям пункту продажу товарів  і являє собою торговельну  точку, що розташована в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і має торговельний зал для  покупців або використовує для торгівлі його частину, або кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, пересувна торговельна мережа, пункт ресторанного господарства, що здійснює торговельну діяльність.

Торговельними об'єктами є:  
у сфері оптової торгівлі:  
     склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);  
     магазин-склад;  
    2) у сфері роздрібної торгівлі:  
     магазин, який може бути:  
     - продовольчим,   непродовольчим,   змішаним   (за   товарною  
спеціалізацією);  
     - універсальним,   спеціалізованим,    вузькоспеціалізованим,  
комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);  
     - з   індивідуальним   обслуговуванням,  самообслуговуванням,  
торгівлею  за  зразками,  торгівлею  за  замовленням  (за  методом  
продажу товарів);  
     павільйон;  
     кіоск, ятка;  
     палатка, намет;  
     лоток, рундук;  
     склад товарний;  
     крамниця-склад, магазин-склад

У сфері ресторанного господарства: фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства

6. Порядок розміщення об’єкту торгівлі (торгової точки).

Порядок видачі дозволу на розміщення об'єкту торгівлі (або свідоцтво торговельної точки) та розмір збору за його видачу встановлюється безпосередньо міськими органами влади. Для отримання дозволу на право здійснення торгівлі чи надання послуг необхідно мати дозволи на початок роботи від органів пожежного нагляду та санітарно-епідеміологічної служб, а також оригінал договору оренди. Строк дії дозволу є аналогічним найменшому строку дії вищезазначених документів (наприклад, якщо дозвіл від органів пожежного нагляду виданий на 1 рік, дозвіл санітарно-епідеміологічної служб - на 1,5 року, а договір оренди укладений на 8 місяців, то дозвіл на право здійснення торгівлі чи надання послуг буде виданий на 8 місяців). Переважно дозволи видаються строком на рік. Кожен наступний дозвіл отримується до закінчення строку дії попереднього дозволу у вповноваженому на це відділі виконкому.

7. Правові засада  правил торговельного  обслуговування населення.

Умови заняття торгівельної діяльності, основні  вимоги до торговельно-виробничої мережі і торговельного обслуговування населення встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. №833 Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення (надалі – Порядок).

Торгівля  в даному випадку розглядається  як вид господарської діяльності, яка забезпечує перехід товарної маси із сфери виробництва до споживача. Оптова торгівля в даному випадку  – це передбачає підприємствами товарів  без будь-яких змін іншим підприємствам  та організаціями для використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт. При цьому  змінами не вважаються фасування, сортування, пакування, подрібнення партій, змішування дрібна доробка та інші складські  операції. Мають на увазі основні, другорядні та допоміжні види такої  діяльності.

Торговельна діяльність розглядається в двох аспектах.

В першому  випадку – це галузь народного  господарства, до якої належать усі  суб’єкти господарювання торгові середники, незалежно від того, мають чи не мають вони право власності на товари, а саме: підприємства оптової  торгівлі з правом власності на товари (незалежні оптовики, дистриб'ютори, оптовики-консигнанти, торгові доми, оптовики-організатори, оптовики-посилторговці, оптовики-комівояжери); посередницькі  структури без права власності  на товари (агенти, оптовики-консигнатори, комісіонери, брокери); організатори оптового обороту (виставки, оптові ярмарки, товарні  біржі, аукціони, оптові продовольчі  ринки); підприємства роздрібної торгівлі і громадяни, зареєстровані як підприємців.

Усі вони здійснюють торгівельну діяльність і тому відносяться до цієї галузі.

У другому  випадку під словом «торгівля» розуміють  процес або дію, тобто мова йде  про продаж, зміну власника товару. У даному випадку торгівля – це те ж саме, що і комерція (від лат. соттеrсіит – торгівля). Комерцією (торгівлею) займаються майже всі підприємства: виробничі, оптові і роздрібні. Оптову торгівлю здійснюють в основному  виробничі і оптові підприємства, а роздрібні – роздрібну торгівлю, тобто продаж товарів населенню.

Результатом торгівлі є продаж або реалізація продукції (товарів). Залежно від  суб’єкта права власності на товари (продукцію) і споживача продаж називають  по-різному: