Договір комісії

Зміст

ВСТУП................................................................................................. с. 3-4 

  РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ДОГОВОРУ  КОМІСІЇ СЕРЕД  ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ  ДОГОВОРІВ............................................................... с. 5-9 

  РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ  КОМІСІЇ

2.1. Поняття, сторони  та сфера застосування  договору  комісії...... с. 10-16

2.2. Предмет договору  комісії............................................................. с. 16-19 

  РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ  ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ

3.1. Форма, порядок  укладення та строк  договору  комісії.............. с. 20-25

3.2. Права та  обов'язки сторін за договором  комісії.......................... с. 25-29

3.3. Відповідальність  сторін в разі порушення договору комісії..... с. 29-31

3.4. Припинення  договору комісії....................................................... с. 31-33 

ВИСНОВКИ.......................................................................................... с. 34-36

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... с. 37-38

ДОДАТКИ.............................................................................................. с. 39

 

ВСТУП

 

     Договір комісії є одним з найпоширеніших видів посередницьких договорів. Він  належить до договорів надання нематеріальних посередницьких послуг. Причин його популярності є кілька: перш за все та, що укладення ряду цивільних (господарських) договорів потребує спеціальних знань внаслідок їх специфіки і складності. Окрім того, учасники відносин іноді не бажають особисто брати участь у деяких угодах, оскільки це вимагатиме від них залучення значних ресурсів та персоналу. І в такому разі простіше за плату доручити таку справу суб’єкту, що має відповідну спеціалізацію, досвід, кваліфікований персонал і репутацію. Часто оплата послуг комісіонера значно економить кошти та час, необхідні для організації укладення якоїсь складної угоди, та значно зменшує ризики того, що така угода буде визнана недійсною.

     Крім  того, договір комісії представляє  особливий інтерес для комітента і в силу того, що контрагентом третьої особи стає зазвичай професійний учасник відповідного ринку - комісіонер. Уже за вказаною причиною є підстави вважати його таким, що має необхідну ділову репутацію. Таким чином комітент отримує можливість розширити свої підприємницькі зв’язки, користуючись при цьому перевагами торгового імені комісіонера.¹

     Договір комісії широко застосовується у  торгівлі, транспортних відносинах, у  галузі обігу цінних паперів, у діяльності банків з обслуговування клієнтів, при здійсненні експортно-імпортних операцій. Новою сферою його застосування є посередницькі послуги при біржовій торгівлі, що надають покупцям членам біржі — брокерські фірми і брокери.

     Даний договір регулює гл.69 Цивільного кодексу України (ЦК). Проте законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна.¹

     Особливості договору комісії, предметом якого  є окремі види товарів, передбачені  у різних підзаконних нормативно-правових актах.

     Об’єктом  дослідження даної роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з укладенням, зміною та припиненням договору комісії.

     Предметом дослідження є сукупність нормативних  актів, судова практика, практика застосування законодавства, що регулюють договір  комісії.

     Метою написання курсової роботи є аналіз правового регулювання договору комісії в Україні. Також в даній роботі автор намагався дослідити основні проблеми, що виникають в процесі правового регулювання договору комісії, а також проаналізувати законодавчу базу України, яка регулює даний вид договорів.

     В даній роботі будуть розглянуті такі питання:

• місце договору комісії серед цивільно-правових договорів;
• поняття, сторони та сфера застосування договору комісії;
• предмет даного договору;
• форма, порядок укладення та строк договору комісії;
• права та обов’язки сторін за договором комісії;
• відповідальність сторін в разі порушення договору комісії;
• припинення договору комісії.

     Розгляд цих питань дозволить якнайкраще розкрити загальну тему курсової роботи: “Правове регулювання договору комісії”. 
 

     РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ СЕРЕД  ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ

     Договір комісії — це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК).

     Цей договір регулює гл.69 ЦК. Законом  можуть бути встановлені особливості  договору комісії щодо окремих видів  майна (ст.1028 ЦК).

     Особливості договору комісії, предметом якого  є окремі види товарів, передбачені у таких підзаконних нормативно-правових актах: “Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами”, затверджених наказом МЗЕЗ України від 13 березня 1995р. №37; “Правилах роздрібної торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами”, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31 липня 2002 р. №228; “Правилах здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах”, затверджених наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. №331.

     Комісія належить до групи договорів про  надання послуг. У зв’язку з цим загальні положення про надання послуг, які встановлено гл.63 ЦК, мають значення і для договору комісії, якщо це не суперечить суті зобов’язання, яке випливає з нього.

     Поряд із комісією, із договорів, які безпосередньо  регулюються ЦК, до цієї групи належать договір доручення та договір  про управління майном. Головною спільною рисою вказаних договорів є те, що вони опосередковують відносини з надання послуг, сутність яких полягає в тому, що одна особа діє в інтересах іншої, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків). Ця обставина пояснює певний зв’язок цих договорів, їх спільну правову природу і дає підставу для віднесення їх до однієї групи договорів.¹

     Проте, кожен з цих договорів є  самостійним і має певні специфічні риси, які випливають з їхніх особливостей:

     1) повірений діє від імені довірителя, комісіонер виступає від свого  імені;

     2) договір доручення може бути як оплатним, так і безоплатним, а договір комісії — завжди оплатний;

     3) предметом договору доручення  є юридичні дії, а предметом  договору комісії — лише правочини;

     4) за договором доручення ніяких правовідносин між повіреним і третіми особами не виникає, вони існують лише між довірителем і третіми особами;

     5) метою укладення договору на управління майном не є вчинення правочинів як таких (що має місце в договорі комісії), а є здійснення управління майном в інтересах установника майна, для чого управитель має право (а не зобов’язаний, як комісіонер у договорі комісії) вчиняти правочини;

     6) договір комісії зумовлює виникнення двох правовідносин: між комісіонером і комітентом, комісіонером і третіми особами.

     Договір комісії є консенсуальним та двостороннім. Він вважається  укладеним з моменту, коли сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК).¹ Договір комісії є оплатним. За надані комітенту послуги комісіонер одержує комісійну плату, розмір і порядок якої встановлюється договором. Відповідно до нового ЦК, право на винагороду в комітента виникає незалежно від того, чи було воно спеціально передбачено договором. Так, згідно з ч. 2 ст. 1013 нового ЦК, якщо договором комісії розмір плати не визначено, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін за такі послуги.¹

     Щодо  форми договору комісії, то слід звернути увагу, що в гл. 69 ЦК прямо не передбачена обов’язковість письмової форми договору комісії. Однак, незалежно від учасників, предмета та змісту договір комісії має бути укладений у письмовій формі. Недотримання вказаної форми позбавляє сторони права у разі спору посилатися в підтвердження договору на показання свідків. Він може оформлятися за допомогою як одного документа, що підписується сторонами, так і накладної, квитанції, товарного ярлика, приймальної квитанції установленої форми, тощо.

     Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про останнє ( майно) та його ціну (ст. 1012 ЦК).²

     Договір комісії не передбачає обов’язковості особистого його виконання комісіонером, як це має місце за договором доручення. Тому допускається заміна комісіонера на іншу особу (субкомісіонера) – субкомісія. Така заміна здійснюється за певними правилами встановленими ст. 1015 ЦК.

     По-перше, для її проведення необхідна згода  комітента. Укладаючи договір комісії, комітент веде справи з чітко визначеною особою, її заміна безпосередньо зачіпає  його інтереси і може вплинути на результат виконання доручення. Тому він може не погодитися на кандидатуру субкомісіонера, яку пропонує комісіонер, або взагалі на можливість його заміни. Це пояснює необхідність отримання згоди комітента на передачу повноважень комісіонера іншій особі. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента.

     По-друге, навіть здійснивши передачу своїх повноважень  субкомісіонеру, комісіонер залишається  відповідальним за його дії перед комітентом. Це означає, що у разі невиконання субкомісіонером завдання перед комітентом відповідати буде комісіонер, а не субкомісіонер. Дане правило пояснюється тим, що субкомісія не є різновидом заміни боржника у зобов’язанні (переведення боргу), відповідно до конструкції якої права та обов’язки боржника переходять до іншої особи (ч. 1 ст. 512, ст. 520-523 ЦК). У даному випадку йдеться про виконання обов’язку боржника іншою особою (ст. 528 ЦК). Таке виконання допускається, якщо воно передбачене договором сторін. При цьому, виходячи із загальних правил (ч. 2 ст. 528 ЦК), у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.

     По-третє, за договором субкомісії комісіонер стає кредитором, який має право вимагати виконання доручення від субкомісіонера. У зв’язку з цим він набуває щодо субкомісіонера права та обов’язки комітента. Комісіонер може блокувати можливість виникнення прямих відносин між комітентом та субкомісіонером. Відповідно до цього комітент не має права вступати у відносини з субкомісіонером без згоди комісіонера. Якщо комісіонер не заперечує проти встановлення прямого контакту між комітентом та субкомісіонером, то вступає в дію правило ч. 1 ст. 528 ЦК, відповідно до якого кредитор (комітент) зобов’язаний прийняти виконання наданого ним доручення, якщо воно запропоноване за боржника іншою особою (субкомісіонером).

 

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ КОМІСІЇ 

     2.1. Поняття, сторони  та сфера застосування договору комісії

     Суб'єкти торговельної діяльності, які спеціалізуються на виробництві і реалізації товарів, завжди зацікавлені в тому, щоб знизити загальний рівень товарних запасів, зменшити загальну кількість торговельних операцій і в той же час наблизитися до споживача.

     Законодавство України, що регулює посередницьку  діяльність у сфері товарообігу, істотно відстає від торговельної практики. Незважаючи на те, що фактично в торговельній діяльності беруть участь торгові агенти, брокери, консигнатори і консигнанти, і т.д., законодавство України не визначає їх юридичний статус та суть діяльності.

     У міжнародній практиці торгове посередництво  виражається у такого виду послугах, яке крім того пов’язується (супроводжується) кредитуванням сторін, виконанням рекламних заходів, страхуванням товарів та ін.