Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 17:36, курсовая работа
Метою даної роботи є дослідження договору комісії, як одного з договорів цивільних правовідносин (а саме договору про надання послуг), його певних особливостей, форми, порядку укладення, та прав і обов'язків сторін.
Вступ 5
Розділ 1. Використання договору комісії в сучасних умовах 7
Розділ 2. Договір комісії 12
§ 1. Поняття, сторони та сфера застосування договору комісії 12
§ 2. Предмет договору комісії 16
§ 3. Форма, порядок укладення та строк договору комісії 18
§ 4. Права та обов'язки сторін за договором комісії 20
§ 5. Припинення договору комісії...............................................................................................25
Висновки 27
Список використаних джерел та літератури 29
Якщо комісіонер відмовиться від договору внаслідок неможливості його виконати, яка настала з вини комітента, то він, крім відшкодування заподіяних витрат, має право отримати комісійну винагороду відповідно до виконаної ним частини доручення.[15,с.553]
Комісійне доручення припиняється також у разі смерті комітента, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, а також внаслідок припинення юридичної особи, яка виступає як комітент. Проте комісіонер зобов'язаний продовжувати виконання даного йому доручення до того часу, поки від правонаступників чи представників комітента не надійдуть відповідні вказівки (ст.409 ЦК України).
В сучасних умовах зростає роль договору як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, що використовуються для подолання монополії державної власності. Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових комерційних структур. Договором визначається також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку і збитків, умови управління діяльністю юридичної особи та виходу засновників з її складу, тобто сфера застосування договору розширюється як у відносинах між юридичними особами, між юридичними особами і громадянами, так і між самими громадянами. Отже, один з найважливіших документів у цивільному праві – це договір, який має свої властивості і специфіку, та укладається згідно чинного законодавства.
Договори у цивільному праві мають певну класифікацію. Один з них – договір комісії.
В статті 395 ЦК України визначено, що предметом комісійного доручення є угода чи угоди, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Чинний Цивільний кодекс України не дає переліку угод, які можуть бути предметом договору комісії. Тому такими угодами можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам цивільного законодавства.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента (частина перша ст.395 ЦК України). Договір комісії є консесуальним, двостороннім (взаємним) і оплатним.
Сторони в договорі називаються комітентом і комісіонером. Комітент — це особа, яка дає комісійне доручення, а комісіонер — особа, яка приймає комісійне доручення. Комітентом можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації в межах своєї спеціальної правоздатності, наприклад: державні та кооперативні комісійні магазини, зовнішньоторговельні організації тощо. Комісіонер, виконуючи доручення комітента, укладає угоди з особами, які називаються третіми особами.
Договір комісії завжди є оплатним.
Різновидом комісійних операцій є операції консигнації. До операцій консигнації належать операції з реалізації товарів, згідно з якими одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу (терміну угоди) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнантові. Такий договір часто зустрічається у зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких товарів, які мало відомі місцевим покупцям. На відміну від договору комісії, у договорі консигнації не може встановлюватися право консигнатора на відшкодування йому витрат зі зберігання майна консигнанта. Всі витрати зі зберігання сплачує консигнатор. Поставлений на консигнацію товар є ніби пробною поставкою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі консигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Як і в договорі комісії, право власності на товар до моменту його продажу третій особі належить консигнантові і до консигнатора не переходить.