Договір комісії

Чинне законодавство не визначає терміну  договору комісії. Договір комісії може бути укладений як з вказівкою строку його виконання, так і без вказівки строку. Проект ЦК України (ст. 1069) встановлює, що договір комісії може бути укладений на певний строк або без зазначення строку його чинності, із зазначенням або без зазначення території його виконання [7].

Законодавство, зокрема наказ МЗЕЗторгу України "Про внесення змін і доповнень до Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами" від 8 липня 1997 р. встановлює строк реалізації товару, що зданий на комісію, — 60 календарних днів. По закінченні цього строку товар повертається комітентові або на нього знижується ціна.

§ 4. Права та обов'язки сторін за договором комісії

Зміст договору комісії складають  права і обов'язки, що належать його учасникам, в тому випадку, «...коли йдеться  про зміст договору в його якості правовідношення...».

Розглядаючи більш детально зміст  комісійних правовідносин, необхідно  відзначити, що більшість цивілістів вважають, що «змістом зобов'язання є  право кредитора вимагати вчинення (або утримання від вчинення) певної дії і обов'язок боржника вчинити (або не вчинити) дану дію».

Оскільки, моє дослідження стосується прав та обов'язків суб'єктів комісійних правовідносин, необхідно визначити поняття суб'єктивного права суб'єктивного обов'язку.

«Суб'єктивне право — це передбачена  для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб».

«Юридичний обов'язок є приписана  зобов'язаній особі і забезпечена  можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи».

Зобов'язання, що виникає з договору комісії, як і більшість цивільно-правових зобов'язань, має складну структуру, «коли кожний з учасників е не тільки носієм прав або тільки обов'язків, але носієм і тих і других. Інакше кажучи, такі відносно складні по своїй структурі зобов'язання характеризуються засадами взаємності; кожна сторона має права і несе обов'язки». При цьому права однієї сторони відповідають обов'язкам іншої і навпаки[19,c. 41].

Отже, основним обов'язком комісіонера є виконання узятого на себе доручення відповідно до вказівок комітента і на умовах, найвигідніших для Комітента (ст. 399 ЦК України). Будучи самостійним контрагентом щодо третьої особи, комісіонер повинен здійснити в інтересах комітента всі права та виконати всі обов'язки, які випливають з угоди з третьою особою, укладеною для виконання доручення. Що стосується комітента, то комісіонер зв'язаний з ним умовами даного доручення. Наприклад, умова про продажну ціну речі, яку прийнято на комісію, визначається угодою сторін, і комісіонер на свій розсуд, не має права змінити ціну вказану в договорі. Лише у виняткових випадках якщо комь тент не з'являється для переоцінки речі за викликом магазин знижує ціну відповідно до правил. Комісіонер має право відступати від вказівок комітента в тих випадках якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав своєчасно відповідь на свій запит. Наприклад у разі необхідної термінової реалізації продукції, що швидко псується.

Комісіонер зобов'язаний виконати взяте на себе зобов'язання на умовах, найвигідніших для комітента. Як правило у договорі комісії встановлюється порядок визначення ціни за якою комісіонер продає товари комітенту. Вона може встановлюватися як мінімальна (з наданням комісіонеру права визначати кінцеву продажну ціну) або як Максимальна, але при цьому в договорі обумовлюється, щоб підвищення ціни не призвело до зниження попиту на товар. Якщо комісіонер укладе угоду на умовах вигідніших ніж ті, які були зазначені комітентом, то вся вигода надходить комітентові якщо в договорі не передбачено інше.

Часто відступи від вказівок комітента  стосуються ціни за якою комісіонер має  продати майно. Якщо комісіонер продасть майно за ціною більш низькою без згоди на це комітента або за відсутності поважних причин, він зобов'язаний відшкодувати комітентові різницю між цінами.

По-іншому вирішується питання, коли комісіонер купить майно за ціною  вищою, ніж призначив йому комітент. Якщо комітент не бажає прийняти таку покупку, він зобов'язаний заявити про це комісіонерові без зволікання, після одержання повідомлення про укладення угоди з третьою особою. В іншому разі купівля визнається прийнятою комітентом. Комісіонер, який купив майно за ціною, вищою ніж обумовлена комітентом, може прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Внаслідок цього комітент не зазнає збитків від підвищення ціни і тому не має права відмовитися від укладеної для нього угоди (ч. 2 ст. 400 ЦК України).

Комісіонер повинен виконати всі обов'язки та здійснити всі права, що випливають з угоди, яку він уклав з третьою особою (ч. 1 ст. 402 ЦК України). Проте може статися так, що укладену комісіонером угоду виконує сама третя особа. За загальним правилом, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою (покупцем) своїх зобов'язань за угодою, зокрема за несплату вартості набутого товару. Перед комітентом комісіонер відповідає лише за дійсність угоди, а не за її виконання третьою особою. Але якщо у договір комісії буде включено положення про обов'язок комісіонера переконатися у платоспроможності покупця, комітент матиме право вимагати від комісіонера відшкодування збитків. У зв'язку з тим, що такий обов'язок комісіонера прямо не випливає із закону, а є додатковим, комісіонер має право на окрему винагороду за її виконання. Угода про це називається делькредере (ч. 2 ст. 402 ЦК України) і застосовується, як правило, в операціях зовнішньої торгівлі, коли, наприклад, експортно-імпортна організація на зовнішньоторговельному ринку залучає як комісіонера іноземну фірму чи особисто діє як комісіонер.

Якщо третя особа порушує  угоду, яку уклав з нею комісіонер, останній зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази, а комітент, який отримав таке повідомлення, має право вимагати передачі йому вимог, які має комісіонер щодо цієї особи. В даному випадку комітент виступає як особа, якій комісіонер передав свої права, а для третьої особи контрагентом залишається комісіонер.

Після виконання комісійного доручення  комісіонер зобов'язаний передати комітентові отримані гроші (якщо доручення стосувалося реалізації товарів) або товари (якщо доручення стосувалося їх набуття), а також передати комітентові усі права щодо третьої особи, які випливають з угоди, зокрема право вимагати оплати товарів, набутих через комісіонера у кредит. Комітент зобов'язаний у свою чергу прийняти все отримане за угодою, оглянути набуті для нього комісіонером товари і повідомити останнього про недоліки, якщо вони є, щоб він мав можливість пред'явити продавцеві (третій особі) відповідні претензії або позов і, крім того, звільнити комісіонера від зобов'язань, прийнятих ним на себе по виконанню доручення перед третьою особою.

Захищаючи інтереси комітента, комісіонер, у фактичному володінні якого перебуває майно комітента, має право пред'явити позов від свого імені до третіх осіб як за згодою комітента, так і без його згоди. Комісіонер має право пред'явити вимоги, які відповідають характерові його правовідносин з третіми особами (договірні, позадоговірні). Претензії та позови пред'являються від імені комісіонера (комітента), але за рахунок комітента.

Обов'язком комісіонера є збереження майна, яке передано на комісію, від  пошкодження і втрати. Комісіонер відповідає перед комітентом за його втрату і пошкодження. Відповідальність комісіонера у разі порушення цього обов'язку настає лише за умови, якщо майно пошкоджено з вини комісіонера. У такому разі останній повинен відшкодувати комітентові заподіяні збитки. Для звільнення від відповідальності комісіонер має довести, що втрата або пошкодження майна відбулися за обставин, які він не міг відвернути при додержанні всіх запобіжних заходів.

Комісіонер після прийняття  товарів від комітента або  після набуття товарів для комітента зобов'язаний не допустити їх втрату, недостачу або пошкодження, а якщо вони сталися з його вини, то відшкодувати комітентові збитки. Приймаючи товари, комісіонер зобов'язаний оглянути їх, перевірити їх якість і кількість. Якщо при огляді буде виявлено пошкодження або недоліки, комісіонер повинен застосувати заходи щодо охорони прав комітента і терміново повідомити його про це. Невиконання комісіонером цих обов'язків тягне за собою відшкодування ним завданих комітентові збитків. Такий самий обов'язок виникає у комісіонера, якщо він не виконав умов договору про страхування майна або коли це майно підлягало обов'язковому страхуванню відповідно до закону. При цьому комісіонер повинен відшкодувати збитки в сумі, яку за пошкоджене або втрачене майно можна було б отримати у вигляді страхового відшкодування.

Після виконання доручення комісіонер зобов'язаний надати комітенту Звіт і передати йому все отримане за виконаним дорученням, а також  передати комітенту за його вимогою всі права стосовно третьої особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою (ст. 404 ЦК). Закон не встановлює для Звіту певної форми, з цього випливає, що Звіт може бути наданий як в письмовій так і в усній формі. Зміст Звіту може стосуватися різноманітних аспектів виконання комісійного доручення (витрат комісіонера по виконанню комісійного доручення, якості придбаного комісіонером для комітента майна, його вартості тощо). У тому випадку, якщо у комітента виникнуть заперечення по Звіту, він зобов'язаний повідомити про це комісіонера в тримісячний термін зі дня його отримання. Якщо у зазначений термін заперечень не надійшло — Звіт вважається прийнятим.

Разом зі Звітом комісіонер передає  комітенту всі права стосовно третьої особи, що випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою. По справедливому зауваженню Б. Б. Черепахіка це означає, що оскільки по договору комісіонера з третьою особою набуває прав і стає зобов'язаним комісіонер, а не комітент, то зобов'язальні наслідки договорів, укладених комісіонером у виконання комісійного доручення, настають для комісіонера, а не для комітента. В .той же час усі речевоправові наслідки наступають для комітента, хоча стороною відчужувальио-набувальної угоди значиться не він, а комісіонер. Закон встановлює право комітента вимагати переводу на нього також і прав зобов'язального характеру, що належать комісіонеру по угоді з третьою особою, якщо остання цю угоду порушила (ч. З ст. 402 ЦК). У цьому випадку йдеться про поступку права вимоги.

Обов'язку комісіонера надати комітенту Звіт про виконання комісійного доручення і передати йому все отримане за угодою з третьою особою відповідає кредиторський обов'язок комітента:

1) прийняти від комісіонера все виконане за дорученням;

2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і сповістити останнього без зволікання про виявлені в цьому майні недоліки;

3) звільнити комісіонера від зобов'язань, прийнятих їм на себе по виконанню доручення перед третьою особою (ст. 405 ЦК).

Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням. Цей обов'язок лежить на ньому лише в тому випадку, якщо предмет виконання є належним. В тому ж випадку, якщо комітенту запропоновано неналежне виконання, він повинен мати право відмовитися від його прийняття. В тому випадку, якщо виконання залежить від комісіонера, комітент подає вимоги до нього (наприклад, якщо комісіонер придбав не те майно, що повинен був придбати). Якщо ж виконання залежало від третьої особи, вимоги подаються до третьої особи (наприклад, якщо третя особа передала майно в неналежному стані).

Комітент зобов'язаний оглянути майно, придбане для нього комісіонером і сповістити його без зволікання про виявлені недоліки. Це повідомлення не носить характер претензії до комісіонера, воно необхідно для того, щоб залучиш комісіонера до обгрунтування претензії, що адресується продавцю майна.

Комісіонер за свою посередницьку  діяльність отримує від комітента  винагороду, яка зазначена у договорі. Це може бути певний відсоток від суми угоди, а в зовнішньоторговельних угодах закон допускає визначати комісійну винагороду як частину різниці між призначеною комітентом ціною і тією вигіднішою ціною, за якою комітент укладе угоду. Окрім цього, він зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрати, понесені внаслідок виконання комісійного доручення. Але, комісіонер вправі і самостійно утримати належні йому по договору комісії суми з усіх доходів, що надійшли до нього за рахунок комітента.[19,c.45]. Такі самі правила встановлено і для винагороди, за делькредере, тобто тут розмір комісійної винагороди також визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом.

Крім винагороди, комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонерові витрати, пов'язані з виконанням ним доручення. Це можуть бути витрати з транспортування, навантаження, розвантаження та інші, але лише ті, які є дійсно необхідними, щоб забезпечити належне виконання покладеного на комісіонера доручення.

За загальним правилом, комісіонер не має права на відшкодування витрат зі зберігання майна, яке перебуває у нього. Проте, договором можуть бути встановлені й інші умови.

Всі витрати з доставки сільгосппродуктів, що здаються на комісію, до зазначеного  у договорі місця їх продажу відносяться за рахунок комітента, якщо у договорі не передбачено інше.[15, с.549-552]

§ 5. Припинення договору комісії

Договір комісії може бути скасований комітентом в односторонньому порядку  в будь-який час. У зв'язку з цим  він зобов'язаний сплатити комісіонерові  комісійну винагороду за укладені ним до скасування доручення угоди, а також відшкодувати йому понесені перед цим витрати. Комісійна винагорода не сплачується, якщо комітент скасує доручення до укладання комісіонером відповідних угод з третіми особами. Комісіонер у такому разі має право лише на відшкодування зроблених ним витрат, а комісійний магазин у тому числі і витрат по зберіганню речі (ст.412 ЦК України).

Скасувавши доручення, комітент повинен  протягом місяця з дня одержання  відмови розпорядитися майном, що є у комісіонера (частина друга ст.411 ЦК України). Якщо комітент у зазначений строк не розпорядиться майном, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер вправі здати це майно на зберігання за рахунок комітента чи з метою покриття своїх вимог до комітента продати його за можливо більш вигідною для комітента ціною.

Комісіонер, на відміну від комітента, не може вільно і безпідставно відмовитись від виконання прийнятого доручення. Він вправі це зробити тільки за наявності однієї з трьох умов: якщо це передбачено договором, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії (частина перша ст.410 ЦК України). Якщо комісіонер відмовиться від виконання прийнятого доручення внаслідок порушення договору комісії комітентом, він може одержати як відшкодування понесених витрат, так і комісійну винагороду (частина третя ст.410 ЦК України). За будь-яких обставин комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом такого повідомлення (частина друга ст.410 ЦК України). Комітент, зі своєї сторони, в межах місячного строку з дня одержання відмови, зобов'язаний розпорядитися майном під загрозою його продажу комісіонером або здачі на зберігання третім особам за рахунок комітента. []