Договір комісії

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький  національний університет

ім. Юрія Федьковича

 

 

                                                                     

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

                                                                                                         Кафедра цивільного

                                                                               права і процесу

 

 

 

 

 

Договір комісії

(курсова робота)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ

Радикальні економічні й політичні  перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Їх фундамент  складають різноманітні форми власності  відповідних суб’єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднання з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності.

В основу законодавчих актів, що регулюють товарно-грошові відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній самостійності, рівноправності і конкуренції суб’єктів господарювання, покладено концепції і програми переходу України до ринкової економіки. Законодавчі акти повинні створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форми власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.

Посилюється роль цивільно-правового  договору в самостійній організації  господарської діяльності суб’єктів товарно-грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей.

Актуальність даної роботи зумовлена  тим, що в сучасних умовах переходу до ринкової економіки відчувається підвищений інтерес суспільства до вивчення цивільного права і цивільного законодавства, а особливо договорів як універсальної та найдоцільнішої форми опосередкування товарно-грошових відносин. Це пояснюється насамперед тим, що всі суспільні відносини пов’язані з володінням  і розпорядженням майном, ґрунтуються на цивільно-правових засадах.

Метою даної роботи є дослідження  договору комісії, як одного з договорів  цивільних правовідносин (а саме договору про надання послуг), його певних особливостей, форми, порядку укладення,  та прав і обов'язків сторін.

З огляду на тему даної роботи особливу увагу слід приділити тому, що перехід до ринкової економіки супроводжується звуженням впливу держави на майнові відносини і, отже, розширенням свободи вибору партнерів у господарських зв'язках, а також визначенням умов договору за погодженням сторін.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. В першому  розділі розглянуто використання договору комісії в сучасних умовах, його застосування в зовнішньоекономічній діяльності. В другому розділі основна увага приділяється договору комісії, як одному з видів цивільно-правового договору.  В висновках стисло підсумовується наведений матеріал. Робота закінчується наведеним списком використаних джерел та літератури.

 

 

 

Розділ 1. Договір комісії в сучасних умовах

 

Договір комісії опосередковує  відносини, як правило, з надання торговельних послуг шляхом вчинення угод однією особою для другої (торгове посередництво).

Визначення цього договору дано у ст. 395 ЦК України. За договором  комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

У радянські часи, коли він опосередковував економічні відносини, які вимикали при плановому веденні народного господарства, договір комісії використовувався як засіб збуту товарних надлишків, які створювалися в силу тих чи інших причин, а також реалізації через відповідні органи матеріально-технічного постачання зайвих та невикористаних на підприємствах і організаціях матеріалів, обладнання, транспортних засобів. Організації споживчої кооперації укладали договори комісії, згідно з якими вони приймали на себе зобов'язання по заготівлі продуктів для торгових організацій; забезпечували реалізацію надлишків виробленої колгоспами сільськогосподарської продукції, тим самим звільняючи їх від не властивих їм торговельних функцій. Окремі громадяни мали можливість через комісійні магазини реалізовувати окремі, непотрібні їм предмети домашнього вжитку, а також одяг, взуття й інше. У сфері зовнішньої торгівлі комісійні операції здійснювалися через радянські зовнішньоторговельні організації, які укладали спеціальні угоди з іноземними фірмами на поставку і продаж товарів.

У сучасному економічному обороті  договір комісії, предметом якого перш за все є цінні папери, опосередковує також різного роду банківські операції.

Цінні папери являють собою майнові  права, які виражені в певних документах. В країнах романс-германської системи права ці документи називаються цінними паперами, а в країнах англо-американської системи права - оборотними документами.

Цінні папери і оборотні документи, закріплюючи права вимоги, розглядаються в національних системах як рухомі речі. Відповідно, вони визнаються об'єктами купівлі-продажу, схову, застави та інших майнових угод, здійснюваних з речовими об'єктами права власності. На них поширюються норми права, які забезпечують захист володарів рухомими речами. Але, будучи об'єктами речового права, цінні папери і оборотні документи з огляду на властиві їм правові особливості, підпорядковані спеціальному правовому режиму. В них втілюється грошовий чи фінансовий капітал, який має перевагу над всіма іншими формами капіталу. Разом з тим в цих документах, які відносяться до товаророзпорядчих, «представлені» великі маси товарів, і вони виступають як інструменти ринкового товарного обігу.[17,с.24]

Одним з основних завдань  будь-якого виробничого підприємства є розширення ринків збуту власної продукції. Опанувавши свій національний ринок, виробник намагається розширити ринки збуту за рахунок виходу на міжнародні ринки. Але існуючий рівень конкуренції робить практично неможливим вихід на ринки іноземних країн без залучення посередників, які б достатньо знали і вже опанували місцевий ринок, а також були б зна-йомими з умовами міжнародної торгівлі. Залучаючи посередників, підприємці одночасно зменшують витрати та ризики, пов'язані з опануванням ринку інших країн.

Найбільш розповсюдженою формою торгового посередництва, при  якому одна сторона (торговий представник) здійснює свою діяльність згідно з  даним йому дорученням за певну винагороду е торгове представництво.

В свою чергу, торгове  представництво залежно від того, чи діє представник від свого власного імені чи від імені іншої особи поділяється на пряме чи непряме.

Під прямим представництвом  слід розуміти відносини, коли одна особа (представник) має право здійснювати угоди від імені і в інтересах іншої особи (довірителя).

Під непрямим торговим представництвом слід розуміти відносини, коли одна особа (комісіонер) здійснює угоди від свого імені, але на користь і за рахунок другої особи (комітента).

Слід відмітити, що інститут непрямого представництва (комісії) як в Україні, так

і в ряді країн континентальної  Європи, серед форм торгового представництва набув найбільшого поширення.

Здійснення зовнішньоекономічних операцій на підставі договорів комісії (доручення) передбачено і Цивільним кодексом України (ст. 395). Відповідно до нього між суб'єктами господарської діяльності України можливе укладання договорів «комісії», які можуть бути підставою для здійснення подальших зовнішньоекономічних операцій у межах повноважень, наданих цими договорами.

Однією з умов здійснення зовнішньо економічної операції є наявність таких договорів:

- договір комісії між  суб'єктами господарської діяльності  України щодо здійснення певних  послуг (юридичних дій);

- зовнішньоекономічний  договір (контракт між українським суб'єктом зовнішньо-

економічної діяльності та його іноземним контрагентом.

При укладанні договору комісії з іноземним елементом  треба враховувати не тільки загальні вимоги, передбачені чий ним законодавством України і зокрема Главою III Цивільного Кодексу Україні "Угоди» (ст. 194 проекту Цивільного Кодексу України), а й певні вимоги до зовнішньоекономічної угоди (контракту), передбачених ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

Суб'єкти, які є сторонами  зовнішньо економічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів Украї-ни та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при скла-данні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний  договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності  України, уповноваженим на це належним чином, вважа-ються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

 Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньо-економічної діяльності не потрібний дозвіл будь-якого органу державної влади, управлін-ня або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний  договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок не додер-жання форми, якщо додержано вимог законів України.

Форма угод з приводу  будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

При відсутності погодження між сторонами відносно права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни. де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

- продавцем — у  договорі купівлі-продажу;

- наймодавцем — у  договорі майнового найму;

- ліцензіаром — у  ліцензійному договорі про використання  виключних або аналогічних прав;

- охоронцем — у договорі зберігання;

- комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);

- довірителем — у  договорі доручення;

- перевізником — у  договорі перевезення:

- експедитором — у  договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

- страхувачем — у договорі страхування;

- кредитором — у  договорі кредитування;

- дарувальником —  у договорі дарування;

- поручителем — у  договорі поруки;

- заставником — у  договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче  співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.

До зовнішньоекономічного  договору (контракту) про створення  спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіцій-но реєструється.

До зовнішньоекономічного  договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукці-он, конкурс або знаходиться біржа.

До прав і обов'язків  за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначе-ними в цій статті, застосовується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце встановленому ст. 16 цього Закону.[18,c. 33].

За договором комісії  одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені та за рахунок  комітента.

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій на підставі договорів комісії зовнішньоторговельний договір (контракт) з іноземним партнером укладається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються (експортуються) за цим договором (контрактом), до нього не переходить. Власником товарів з моменту передачі їх іноземним контрагентом (або до моменту передачі іноземному контрагенту) є комітент.