Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 17:36, курсовая работа
Метою даної роботи є дослідження договору комісії, як одного з договорів цивільних правовідносин (а саме договору про надання послуг), його певних особливостей, форми, порядку укладення, та прав і обов'язків сторін.
Вступ 5
Розділ 1. Використання договору комісії в сучасних умовах 7
Розділ 2. Договір комісії 12
§ 1. Поняття, сторони та сфера застосування договору комісії 12
§ 2. Предмет договору комісії 16
§ 3. Форма, порядок укладення та строк договору комісії 18
§ 4. Права та обов'язки сторін за договором комісії 20
§ 5. Припинення договору комісії...............................................................................................25
Висновки 27
Список використаних джерел та літератури 29
Новою сферою застосування договору комісії є посередницькі послуги при біржовій торгівлі, які надають покупцям члени біржі – підприємства, брокерські фірми та брокери. [10,с.357]
Як особливий вид договорів, договір комісії регулюється законодавством ФРН, Франції та Швейцарії. У країнах з дуалістичною системою приватного права договір комісії розглядається як торгова угода і регулюється торговими кодексами. Найповніше договір комісії і пов'язані з ним відносини врегульовано в Німецькому цивільному праві та Швейцарському обов'язковому законі. В сучасному обігу договір комісії опосередковує різного роду банківські операції. Відносини між комісіонером і комітентом у цих державах регулюються погодженими сторонами умовами комісії, спеціальними нормами торгового законодавства і торговими звичаями.
У праві Великобританії та США договору комісії як такого немає. Там існує так званий агентський договір, згідно з яким одна особа (агент) вчиняє дії за дорученням і за рахунок іншої особи (принципала).[9,с.373] Створений в основному судовою практикою Великобританії агентський договір нині не лише широко використовується в майновому обігу всередині держав загального права, а й є також одним із найпоширеніших видів міжнародних угод. Агентський договір може бути спрямований на вчинення як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних зобов'язань між принципалом і третьою особою. Як правило, агент діє від імені принципала і відповідно укладені ним або за його сприянням угоди створюють права та обов'язки безпосередньо для принципала. Судова практика допускає й інші способи вступу агента у відносини з третіми особами при здійсненні покладеного на нього принципалом доручення, а саме: а) агент має право діяти від свого імені, не розкриваючи перед третьою особою існування принципала; б) агент може вказати на те, що він виступає за дорученням і за рахунок принципала, не розкриваючи його ім'я. Незалежно від того, як виступає агент у відносинах з третіми особами, економічний результат вчинених ним угод лягає на принципала. Незалежно від способу виступу агента — це, як підкреслюють англійські юристи, становить одну з особливостей права Великобританії порівняно з континентальним правом — принципал має право пред'являти вимоги з укладеної агентом угоди безпосередньо до третьої сторони за наявності у агента повноваження на вчинення тієї чи іншої дії. Визнані судовою практикою Великобританії та США способи виступу агента при здійсненні взятого ним на себе перед принципалом зобов'язання (вчинення як юридичних, так і фактичних дій) свідчать про те, що агентський договір призначений регулювати відносини, опосередковані в континентальному праві трьома видами договорів, а саме договором доручення, договором комісії і договором про посередництво. Агентський договір є важливою підставою створення відносин з товарного представництва [9, с. 373-374.]
Різновидом комісійних операцій є операції консигнації. До операцій консигнації належать операції з реалізації товарів, згідно з якими одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу (терміну угоди) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнантові. Такий договір часто зустрічається у зовнішньоекономічній діяльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких товарів, які мало відомі місцевим покупцям. На відміну від договору комісії, у договорі консигнації не може встановлюватися право консигнатора на відшкодування йому витрат зі зберігання майна консигнанта. Всі витрати зі зберігання сплачує консигнатор. Поставлений на консигнацію товар є ніби пробною поставкою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі консигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Як і в договорі комісії, право власності на товар до моменту його продажу третій особі належить консигнантові і до консигнатора не переходить [15, с.543]
Договір комісії відноситься до групи договорів по наданню послуг. Предметом цього договору е надання комісіонером послуг комітенту, тобто основним обов'язком комісіонера є вчинення, за дорученням комітента, однієї або декількох угод від свого імені. Закон не визначає переліку угод, що можуть бути вчинені комісіонером за дорученням комітента. Представляється, що це можуть бути будь-які угоди, які не суперечать сутності цього договору. Йдеться не тільки про такий найбільш розповсюджений предмет договору комісії, як вчинення комісіонером від свого імені на користь комітента договору купівлі-продажу, але й про інші цивільно-правові договори (міни, схову тощо).[19,c. 33].
В статті 395 ЦК України визначено, що предметом комісійного доручення є угода чи угоди, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Чинний Цивільний кодекс України не дає переліку угод, які можуть бути предметом договору комісії. Тому такими угодами можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам цивільного законодавства [16,с.215]. Найчастіше це купівля-продаж речей, страхування або відправка певних вантажів тощо. Тобто предметом договору комісії є юридичні акти (угоди), а не фактичні дії, як, наприклад, у договорах перевезення, схову тощо.
Здійснюючи угоду купівлі-
Майно, з приводу якого може бути вчинений комісійний договір, частіше точно визначається у нормативних актах. У них часто вказуються речі, які не підлягають прийняттю на комісію. Так, у Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами дано приблизний перелік речей, з приводу яких можуть бути і не можуть бути укладені договори комісії. Зокрема, на комісію приймаються непродовольчі товари, придатні для використання, як нові, так і ті, що були у користуванні, але не потребують ремонту чи реставрації і відповідають санітарним вимогам, а також антикварні й унікальні речі та твори мистецтва.[3,С.350] Господарюючим суб'єктам за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади дозволяється приймати від відповідних організацій конфісковане, безгосподарне майно і те, що перейшло у спадщину до держави, вилучене у громадян для відшкодування заподіяної шкоди на виконання вироків і рішень суду, від державних, кооперативних, сімейних, колективних і приватних підприємств, установ та організацій — лишки товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути реалізовані населенню, крім заборонених законом.
Не приймаються для
Відповідно до ст. 396 ЦК України договір комісії незалежно від складу його учасників і суми укладається у письмовій формі. Мається на увазі проста письмова форма. Недодержання такої форми позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на покази свідків (ст. 46 ЦК України). Залежно від виду договору комісії комісійне доручення може оформлятися різними документами, зокрема квитанцією, нарядом тощо. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами громадяни України повинні пред'являти паспорт або документ, що його замінює, іноземні особи — відповідну посвідку на проживання в Україні або національний паспорт з відміткою про перебування в Україні.[ 3, С. 351]
Договір комісії на продаж сільгосппродукції може бути укладений шляхом видачі колгоспові накладної організацією споживчої кооперації, яка приймає продукти. У договорі (накладній) зазначається найменування продуктів, дата їх прийняття, ким здано продукти, їх кількість і якість, а також продажна ціна, встановлена за погодженням сторін, строки розрахунків (ч. 2 ст. 396 ЦК України).
Товари або продукцію від юридичних осіб приймають відповідно до товарно-супровідних документів та за наявності інформації про товар (щодо якості, кількості тощо), викладеної згідно із законодавством про мови. Нові товари вітчизняного та зарубіжного виробництва приймають на комісію за наявності у комітента — господарюючого суб'єкта (крім фізичної особи, яка не має статусу підприємця-громадянина) документів, що підтверджують належну якість товарів, а товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, — за наявності сертифіката відповідності або його копії чи свідоцтва про визнання іноземного сертифіката у державній системі сертифікації.[15,с.546]
Товари, що не підлягають обов'язковій
сертифікації в Україні, приймаються
на комісію за наявності гігієнічного
висновку державної санітарно-
Приймаючи товари на комісію, комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик. Перший примірник квитанції видається комітентові, другий залишається у комісіонера. Товарний ярлик повинен мати той самий номер, що й квитанція. Для дрібних речей виписується цінник із зазначенням номера квитанції та ціни реалізації товару. При продажу товару товарний ярлик або цінник з нього не знімається.[5]. Згода комітента з умовами здавання товару на комісію, його продажу та умовами повернення не реалізованого товару підтверджується підписом комітента у двох примірниках квитанції. Якщо комітент не згоден з цими умовами, комісіонер має право відмовити в прийманні товару.
Технічно складні товари, на які не вийшли гарантійні терміни користування, приймають на комісію разом з паспортом і гарантійним талоном, що при продажу передаються покупцеві.
При здачі товару на комісію комітент за домовленістю з комісіонером встановлюють ціну на комісійний товар на підставі ринкового попиту. Працівники господарюючого суб'єкта зобов'язані інформувати комітента про існуючі ціни на товари, які здаються на комісію. Продажна ціна речі, прийнятої комісійним магазином, визначає угодою сторін, але вона не повинна перевищувати державних роздрібних цін на відповідні речі. Продажна ціна антикварних та унікальних речей, творів мистецтва встановлює комісійний магазин за спеціальною оцінкою. Продажна ціна лишків сільгосппродуктів, прийнятих організацією споживчої кооперації від колгоспів для продажу на комісійних засадах, визначається угодою сторін (частини 1, 2, і 4 ст. 401 ЦК України).
У певних випадках може бути знижена ціна на товар, що зданий на комісію і не реалізований протягом встановленого строку (60 календарних днів). Зокрема, якщо товар не реалізовано у строк, то ціна може бути знижена на 30 відсотків від встановленої сторонами первинної вартості товару, а якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 днів, то ціни знижують на 40 відсотків від залишкової ціни після першого зниження. [15,с.547]
Раніше вказаних строків може бути знижена ціна на зданий товар на вимогу комітента. У даному разі уцінка товару відображається на всіх примірниках квитанцій, де ставиться підпис комітента, і на товарному ярлику. Товари, прийняті на комісію, виставляються у торговельному залі для продажу не пізніше наступного дня після прийняття.
Для продажу певних товарів комісійний магазин повинен мати ліцензію, зокрема на спортивну і мисливську вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а також холодну зброю, спеціальні засоби, заряджені сполуками сльозоточивої і дратівної дії, магазин реалізує на підставі ліцензії встановленої форми, яка видається органами внутрішніх справ.
Будь-яка особа може купити товар зданий на комісію. При продажу товару продавець виписує товарний чек, де зазначається номер чи найменування торговельного підприємства, номер товарного ярлика, назва товару, гарантійні терміни, ціна реалізації, дата продажу та прізвище продавця.
Певні товари можуть купувати лише громадяни, які мають на це дозвіл органів внутрішніх справ за місцем проживання. Це, зокрема, стосується тих товарів, які можуть продавати комісійні магазини, що мають ліцензію. За набуті комісійні товари покупець може розрахуватися готівкою. Також покупцям дозволяється за згодою комісіонера проводити розрахунки через установи банків з їх особистих рахунків. Якщо комісійні товари знімаються з продажу, то це оформляється актом, і товари повертаються комітентові на підставі письмового розпорядження керівника суб'єкта господарювання.