Авторське право

 Майнові права на  твір, що створено у порядку  виконання службового завдання, належать юридичній особі тільки  в тих випадках, коли автор,  по-перше, перебуває у трудових  відносинах з роботодавцем; по-друге,  трудовий договір містить обов’язок  працівника створити твір; по-третє,  роботодавець надавав автору  матеріальну, фінансову та іншу  допомогу для створення твору;  по-четверте, необхідно визначити  розмір винагороди, строки та  порядок виплати.

Суб’єктами авторського  права можуть бути спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, в тому числі держава Україна, до яких авторське  право переходить згідно із законом  чи договором.

 Після смерті автора  суб’єктами авторського права  стають його спадкоємці. Спадкоємці  одержують певне коло авторських  прав у порядку спадкування  за законом або за заповітом.

 Цивільний кодекс установлює  загальні правила спадкування  (кн.6). Спадкоємцями за законом  можуть бути громадяни, які  входять до тієї чи іншої  черги спадкоємців. Спадкоємцями  за заповітом можуть бути фізичні,  юридичні особи, держава.

 Закон України «Про  авторське право і суміжні  права» (ст.29) визначає, що майнові  права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське  право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті  немайнові права авторів. Спадкоємці  мають право захищати авторство  на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні  твору, а також будь-якому іншому  посяганню на твір, що може  завдати шкоди честі та репутації  автора.    Таким чином, спадкоємці одержують у спадок майнові права, такі як право на використання твору, право на винагороду та ін. Особисті немайнові права автора мають виключний характер.

 Крім того, слід звернути  увагу на той факт, якщо права  автора на твір діють протягом  усього життя автора, то права  спадкоємців обмежені строком: 70 років після смерті автора, крім  випадків, передбачених ст.28 Закону  України «Про авторське право  і суміжні права».

 Правонаступником автора  можуть бути будь-які фізичні  та юридичні особи, до яких  перейшло авторське право на  твір науки, літератури, мистецтва  на підставі цивільно-правового  договору. Проте автор передає  за таким договором тільки  майнові права, особисті немайнові  права належать автору – творцю  твору.

 Правонаступником автора  може бути і держава Україна.  Після закінчення строку дії  авторського права твір стає  суспільним надбанням. Тобто він  може вільно використовуватися  будь-якою особою (без виплати  авторської винагороди), за умов  дотримання особистих немайнових  прав автора. Користувачі зобов’язані  дотримуватися права авторства,  права на ім’я, протидіяти будь-яким  посяганням на твір, честь та  репутацію автора. [8,с.178]

 Суб’єктами авторського  права є не тільки творці  оригінальних творів, але і такі  творці похідних (залежних) творів, як упорядники і перекладачі.

 Похідними творами  визнаються твори, що є творчою  переробкою інших існуючих творів  без завдання шкоди їх охороні  (анотація, адаптація, аранжування,  обробка фольклору) чи їх творчим  перекладом на іншу мову.

 Упорядники – це  особи, які організують, обробляють, систематизують або відновлюють  твір, який є об’єктом авторського  права. Авторське право  належить  особі, яка підготувала збірник,  самостійно обробила або систематизувала  матеріал.

 Переклад є самостійним  об’єктом авторського права,  а перекладач визначається суб’єктом  авторського права. Перекладач  має право позначити своє ім’я, право на винагороду, відтворення і поширення перекладу. Для здійснення перекладу необхідна згода автора первісного твору.

 Таким чином, суб’єктами  авторського права є широке  коло осіб, але первісним суб’єктом  є автор, який має виключні  авторські права на свій твір.

 

2.2 Особисті немайнові  права авторів

 

Автору належать наступні немайнові права:

1) вимагати визнання свого  авторства шляхом визнання потрібним  чином імені автора на творі  і його екземплярах і при  будь-якому публічному використанні  твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час  публічного використання твору  згадування свого імені, якщо  він як автор твору бажає  залишитись анонімним;

3) вибирати псевдонім,  вказувати і вимагати псевдоніма  замість справжнього імені автора  на творі і його екземплярах  і під час будь-якого публічного  використання;

4) вимагати збереження  цілісності твору і протидіяти  будь-якому викривленню чи іншій  зміні твору чи іншому зазіханні  на твір, яке може нашкодити  честі і репутації автора. [3]

Право авторства полягає  в тому, що тільки справжній творець  вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати його ім'я. Право авторства закріплює факт створення певного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках за одним винятком: якщо твір образотворчого мистецтва  або фотографічний твір використовується у промисловості. У цьому випадку ім'я автора не згадується з суто технічних причин.

Право автора на ім'я дає  можливість випустити свій твір під  власним іменем, умовним (псевдонімом) або взагалі без зазначення імені (анонімно). Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у випадку, коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.

Право на недоторканність  твору визначається в Законі як право  протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору  або будь якому іншому посяганню  на твір, що може зашкодити честі  і репутації автора Це означає, що при виданні, публічному виконанні  або будь-якому іншому використанні твору забороняється без дозволу  автора та його правонаступників вносити  будь-які зміни, перекручення, спотворення  як до самого твору, так і його назви, позначення імені автора. Не допускається також без дозволу автора супроводжувати твір при його виданні ілюстраціями, передмовами, післямовами і т.д. [19]

Право на обнародування твору. Закон містить визначення поняття  обнародування твору. Це дія, здійснена  зі згоди автора, яка робить твір доступним для загального відома шляхом його опублікування, публічного показу, передачі в ефір або в  інший спосіб.

Зазначене право є особистим  немайновим правом. Відповідно до Закону твір вважається обнародуваним, якщо він  виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим  чином повідомлений невизначеному  колу осіб.

Твір може бути обнародуваний  різними способами, але істотним є те, що його зміст повідомлений невизначеному колу осіб. Обнародування  полягає в ознайомленні з ним  громадськості в будь-який спосіб, що залежить від його форми, характеру. Письмові твори (наукові, художні, драматичні, музично-драматичні тощо) випускаються у світ шляхом видання; твори образотворчого мистецтва - шляхом показу на виставках, у музеях для загального огляду. Скульптури, наприклад, виставляють  на площах, вулицях, у пам'ятних місцях тощо. Музичні твори можна випустити у світ шляхом публічного виконання, передачі по радіо чи телебаченню або шляхом видання.

Не вважається обнародуванням (опублікуванням) інформація про твір з викладом його короткого змісту або повідомлення обмеженому колу осіб (наприклад, коли поет прочитає свого  вірша у колі друзів, композитор виконає сонату на сімейному вечорі).

Право першого обнародування  твору належить лише автору. Тільки він може вирішувати, чи готовий  його твір до випуску в світ. Порушення  цього права дає автору підстави вимагати сплати гонорару або відшкодування  завданих збитків, а також вжиття інших заходів аж до вилучення  твору і заборони випуску його у світ.

 

2.3 Майнові права авторів  та іншої особи, що має авторське  право

 

До майнових прав автора відносяться:

1) виключне право на  використання твору;

2) виключне право на  дозвіл чи заборону використання  свого твору іншими особами. [3]

Ключовим поняттям в інституті  майнових прав є використання твору. Для зручності аналізу способів використання розділимо їх на дві  групи:

1) способи, які роблять  твір доступним для публіки;

2) способи, які залишають  твір недоступним для публіки.

Під публікою потрібно розуміти широке коло людей, що виходять за рамки  сім’ї і близьких знайомих автора. Дії, з допомогою яких об’єкти  авторського права безпосередньо  чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих  об’єктів до відома публіки таким  чином, що її представники можуть здійснити  доступ до цих об’єктів з будь-якого  місця і в будь-який час за вибором, називаються розповсюдженням. Розповсюдження починається з обнародування, тобто  з дій, в результаті яких твір вперше стає доступним для публіки.

Розповсюдження твору  може здійснюватися шляхом:

1) розповсюдження екземплярів  твору;

2) публічного виконання;

3) публічної демонстрації;

4) публічного показу;

5) публічного оповіщення. [17]

Розповсюдженню екземплярів  твору передує їх публікація. Під  публікацією розуміється випуск виготовлених поліграфічним, електронним  чи іншим шляхом екземплярів твору, фонограми, відеограми в кількості, яка здатна задовольнити розумні  потреби публіки, шляхом їх продажу, здачі в оренду, побутового чи комерційного прокату, наданню доступу до них  через електронні системи інформації. Автор має право розповсюджувати  екземпляри твору шляхом їх першого  продажу, шляхом їх передачі в майновий найм чи прокат, шляхом іншої передачі екземплярів до їх першого продажу, наприклад шляхом подарунка. Таким  чином автор, навіть не будучи суб’єктом  підприємницької діяльності, має  право виготовити будь-яку кількість  екземплярів твору і здійснювати  його продаж. Автор також може заключити  договір комісії на продаж екземплярів  твору.

Особливо варто зупинитися на такому виді авторських прав, як право  першого продажу. Справа в тому, що повторний продаж вже введених в  обіг, тобто перший раз проданих творів, не порушує авторських прав і може здійснюватися без його згоди. Це називається "принципом  вичерпання автора". Якщо екземпляри правомірно опублікованого твору законним чином введені в обіг шляхом першого  продажу в Україні, то допускається ї повторний ввід в обіг шляхом продажу, дарування без згоди  автора і без виплати авторської винагороди. Однак в цьому випадку  право здачі в майновий найм чи комерційний прокат залишається  виключно за особою, яка має авторське  право.

Під передачею в майновий найм розуміється передача права використання і оволодіння оригіналом чи екземпляром твору, фонограми, відеограми на певний термін з метою отримання прямої чи прихованої комерційної вигоди.

Під публічним виконання  розуміється подача твору, фонограм шляхом декламації, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (в  живому виконанні), так і з допомогою  приладів та процесів (за виключенням  передач в ефірі чи по кабелях) в місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які не належать до звичайного кругу сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від  того, присутні вони в одному місці  в один і той же частин в різних місцях в різний час.

Поняття публічна демонстрація має відношення виключно до відеограм  чи аудіовізуального твору. Під публічною  демонстрацією розуміється публічне одноразове чи багаторазове представлення  твору публіці в приміщенні, в  якому можуть знаходитися особи, що не належать до звичайного оточення. Під публічним показом розуміється  демонстрація оригіналу чи екземпляру твору образотворчого мистецтва  чи іншого твору, виконання пантоміми, хореографічного твору, фонограми, відеограми, передача організації віщання  безпосередньо чи на екрані з допомогою  плівки, слайдів, телевізійного кадра  або з допомогою інших засобів  і процесів і місцях, де присутні чи можуть бути присутні особи, які  не належать до звичайного кругу сім’ї  чи близьких знайомих цієї сім’ї. під  публічним оповіщенням розуміється  передача в ефір з допомогою радіохвиль, в тому числі з використанням  супутників, чи передача на відстані з  допомогою проводів чи кабеля творів, яких-небудь звуків чи зображень, їх записів  в фонограмах і відеограмах, програм  організацій оповіщення, коли вказана  передача може бути сприйнята необмеженою  кількістю осіб в різних місцях, віддаленість яких від місця передачі така, що без вказаної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті. [14]

Не роблячи твір доступний  публіці автор може:

• використовувати його в хазяйстві, в тому числі в підприємницькій діяльності;
• переробляти, адаптувати, змінювати;
• перекладати на іншу мову;
• відновлювати в будь-якій кількості разів для особистих потреб.

Виключне майнове право  автора на дозвіл використання твору  дає йому право дозволяти чи забороняти:

1) відновлення творів;

2) публічне виконання  і публічне оповіщення творів;