Авторське право

 

ЗМІСТ

ВСТУП 6

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОРСЬКОГО ПРАВА 8

1.1 Поняття та джерела  авторського права 8

1.2 Поняття і види результатів,  що охороняються авторськими  правами 12

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА  17

2.1 Суб’єкти авторського  права  17

2.2Особисті немайнові  права авторів  22

2.3 Майнові права авторів  та іншої особи, що має авторське  право 24

РОЗДІЛ ІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКИХ ПРАВ 30

3.1Поняття, ознаки і  принципи відповідальності за  порушення авторських прав 30

3.2 Види юридичної відповідальності  за порушення авторських прав  33

ВИСНОВКИ 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41

 

 

ВСТУП

 

Авторське право — один з інститутів цивільного права, який регулює майнові  та особисті немайнові відношення, пов’язані із створенням та використанням  творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний інститут, авторське  право розв'язує конкретні завдання, які містять в собі всесвітню  охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для  створення нових наукових та мистецьких творів. Своїми напрямками на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближується з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності.

Як засвідчує світовий досвід, виважена й послідовна політика в галузі авторського права є  важливим чинником успішного розвитку держави. Без неї немислимі ані  подолання кризових явищ, ані завоювання висот в економічному, соціальному  прогресі.

Становлення в Україні національної системи охорони авторського  права можна розглядати як загальнонаціональне, загальнодержавне завдання. Впровадження виключно цивілізованих відносин у  сфері використання інтелектуальної  власності, приборкання найбільш поширених, цинічних форм ”піратства”, витіснення з внутрішнього ринку низькопробної  продукції, запобігання недобросовісної  конкуренції, входження у європейський і світовий інтелектуальний простір  може бути досягнуто лише при постійній  і неослабній увазі з боку держави  до проблем авторського права, спільних, зацікавлених дій усіх гілок влади, при активній підтримці широкої  громадськості.

Актуальність роботи. Авторське  право є ключовою галуззю права  інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження  об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись  для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.          Метою цієї курсової роботи є розкриття поняття авторського права, висвітлення об’єктів авторського права та суб’єктів авторських відносин.

Для осягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

- дати характеристику  авторського права;

- охарактеризувати права  та обов’язки суб’єктів авторського  права;

- описати відповідальність  за порушення авторських прав.

Предметом даної  курсової роботи є тенденції та перспективи  розвитку авторського права в  умовах формування демократичної, соціальної, правової держави.

Об’єктом роботи є суспільні відносини, які виникають  внаслідок авторського права.

Теоретичною базою  даної роботи служать праці вітчизняних, та іноземних фахівців а саме, фундаментальні розробки вітчизняних і іноземних  вчених дають уявлення про авторське  право. Ці поняття та визначення  аналізували сучасні вітчизняні дослідники: Підопригора О. А., Боброва Д. В., Дзера О. В., Довгерт А. С., Коссак В. М.,   Кузнєцова Н. С., Азімов Ч. Н., Сібільов М. М. та інші.

 

 

 

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

 

 

1.1 Поняття та джерела  авторського права

Творча діяльність людей  є надзвичайно різноманітною. Результати такої діяльності також характеризуються різноманітністю. В одному випадку  це можуть бути літературні, музичні  твори, а в іншому - винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але  у будь-якому випадку об´єкти  творчої діяльності людей потребують правової охорони.

Правова охорона творів у  галузі літератури, науки, мистецтва, зокрема  статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюється авторським правом. Об´єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони  не потребують подання спеціальної  заявки, проведення експертизи і державної  реєстрації. На результати духовної творчості  правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони  цих об´єктів досить надати їм об´єктивну матеріальну форму.

Інша група об´єктів (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування тощо) - охороняється патентним правом (правом промислової  власності).[10]

Отже, у цивільному праві  та в цивільному законодавстві склалося два самостійні правові інститути - авторське право і право промислової  власності (патентне право).

Поняття «авторське право» виділяють в об´єктивному і суб´єктивному  розумінні.

В об´єктивному розумінні  авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення  і використання творів науки, літератури та мистецтва.        У суб´єктивному розумінні авторське право - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв´язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва. [13]

Авторське право виникає  з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для  сповіщення про свої права може використовувати  спеціальний знак, який розміщується на кожному екземплярі твору і  складається з трьох елементів: латинської букви «С», обведеної  колом (©), імені (найменування) особи, яка  має авторське право, та року першого  опублікування твору.

Здебільшого автором твору  науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону України  «Про авторське право і суміжні  права», автор є первинним суб´єктом, якому належить авторське право. За відсутності доказів іншого, автором  твору вважається особа, зазначена  як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення  застосовується також у разі опублікування  твору під псевдонімом, який ідентифікує  автора. [3]

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається  реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також  виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі  передбачені твори (ст. 8 Закону України  «Про авторське право і суміжні  права»), як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і  не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

В окремих випадках у творчому процесі беруть участь кілька осіб, їх називають співавторами. Співавтори - дві або більше особи, творчою  працею яких створено твір. Відносини  між цими особами називають співавторством. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне  і нероздільне.

Суб’єктами авторського права можуть бути фізичні та юридичні особи, а в окремих випадках держава Україна.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про авторське право  та суміжні права», іноземні особи  та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з особами України права за цим Законом.

В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське  право на нього належить співавторам  спільно, незалежно від того, становить  такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з  яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана  незалежно від інших частин цього  твору.

Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має  самостійне значення.

Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У  разі відсутності такого договору авторське  право на твір здійснюється всіма  співавторами спільно. [5]

За загальним правилом, договори про передачу прав на використання творів укладаються в письмовій  формі (крім використання твору в  періодичних виданнях - газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто  згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється  передаване право, розміру і порядку  виплати авторської винагороди, а  також інших умов, щодо яких за вимогою  однієї із сторін повинно бути досягнуто  згоди).

Відповідні відомства  і творчі спілки можуть розробляти при-мірні авторські договори (зразки авторських договорів).

Найпоширенішими видами договорів  про використання творів є авторські  договори замовлення; видавничі договори - про видання або перевидання  твору в оригіналі; постановочні - договори про публічне виконання  неопублікованого твору; сценарні - про  використання неопублікованого твору  в кіно - або телевізійному фільмі; договори художнього замовлення - про  створення твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп´ютерних програм. [8]      

Джерела авторського права  представлені нормативними актами, до яких передусім належить Конституція України (1996 p.), конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України "Про авторське право та суміжні права" та інші закони. Так, питанням розвитку інтелектуальної діяльності та правової охорони її результатів Конституція України присвячує кілька статей. Стаття 54 Конституції гарантує громадянам України свободу будь-якої творчості — художньої, літературної, наукової і технічної, ст. 41 проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У ст. 55 Конституція України надає судовий захист правам і свободам людини і громадянина. Законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України "Про власність" проголошує в ст. 13, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Ст. 41 цього закону встановлює, що твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності. [1]

   Важливе значення  у регулюванні авторських відносин  повинні мати типові авторські  договори, які затверджуватимуться  Кабінетом Міністрів України  або за його дорученням відповідними  відомствами і творчими спілками.

   Для правильного  і однозначного застосування  законодавства при захисті авторських  прав велике значення має судова  практика розгляду справ, що  виникають у разі порушення  авторських прав. Верховний Суд  України систематично узагальнює  й аналізує таку практику, робить  відповідні висновки, про які  повідомляє суди.        Особливу групу джерел сучасного авторського, права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886 p.), яка нераз доповнювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952 p.); Римська конвенція з охорони прав артистів-виконавців, виробників фонограм, а також виробників організацій мовлення (1961 p.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 p., чинна з 1970 p.); Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971 p.); Брюссельська конвенція про розповсюдження програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974 p.). [19]

   Міжнародні договори  встановлюють взаємні права та  обоз'язки країн-учасниць і є  основною правовою формою розвитку  міжнародного співробітництва в  галузі авторського права. В  Україні укладення міжнародних  договорів є конституційним правом.

   Якщо міжнародним  договором, учасником якою є  Україна, встановлено інші правила,  ніж ті, що містяться в законодавстві  України про авторське право  і суміжні права, то застосовуються  правила міжнародного договору (ст. З Закону про авторське право).

 

1.2 Поняття і види результатів,  що охороняються авторськими  правами

 

Творча діяльність особи  знаходить свій прояв у різних галузях: літературі, мистецтві, архітектурі, театрі, кіно та інші. Результатом творчої  діяльності є твори науки, літератури, мистецтва. Законодавство про авторське  право визначає, що охороні підлягають всі твори, як оприлюднені, так і  не оприлюднені, як завершені, так і  не завершені, незалежно від їх призначення, цінності, жанру, обсягу, мети, засобу чи форми вираження (ст. 8 Закону, ст. 433 ЦКУ).

 Таким чином, головним  є те, що твір – це результат  творчої діяльності, виражений в  об’єктивній формі. [18,с.245]

 В існуючому законодавстві  немає визначення поняттю «твір», але вказується на його ознаки. Перш за все, твір є результатом  творчої діяльності. Показником  творчого характеру твору, на  думку багатьох вчених, є його  оригінальність. Воно може виражатися  у новому змісті, новій формі,  ідеї, концепції та ін. В цьому  сенсі кожний твір є новим,  оригінальним, неповторним.