Наркотичні анальгетики

Випускають у таблетках по 10 мг, 1 % розчин в ампулах і шприц-тубках по 1мл.

Зберігають за сп. А в затемненому місці і з дотриманням правил зберігання нарко­тичних речовин.

2. Ethylmorphini hydrochloridum (Етилморфіну гідрохлорид, син. Діонін, Aethylmorphin, Aethylmorphini hydrochloridum, Codethylin, Diolan, Dioninum, Ethylmorphin, Ethylmorphine hydrochloride).

Добувають з морфіну, який розчиняють в етанольному розчині NaOH і нагрівають з діетилсульфатом, етилбромідом або (за методом А. М. Беркенгейма і С. І. Лур'є) з етиловим естром n-толуолсульфокислоти (вихід 90 %).

Етилморфіну гідрохлорид - білий кристалічний порошок з температурою плавлення (після висушування) 170 °С, гіркого смаку. Розчиняється у 12 ч. води, 25 ч. етанолу, майже нерозчинний в ефірі та хлороформі.

Ідентифікація:

1. За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія.

2. За температурою плавлення основи етилморфіну, виділеного під дією розчину натрію гідроксиду.

3. При нагріванні субстанції з кислотою сульфатною концентрова­ною та розчином феруму (III) хлориду з'являється блакитне забарвлен­ня, що переходить у червоне після від додавання кислоти нітратної кон­центрованої.

4. Субстанція дає реакції на хлориди.

5. Не фармакопейна реакція,

а) Йодоформна проба. При нагріванні до кипіння суміші субстанції, кристалічного йоду та розчину натрію гідроксиду зявляється характерний запах йодоформу:

б)              3 кислотою азотною концентрованою - оранжеве забарвлення.

в)              УФ-спектрофотометрія.
Кількісне визначення.

1. Ацидиметрія в неводному середовищі в присутності ртуті (II) ацетату, кінець титрування визначають потенціометрично, s = 1.

2. Алкаліметрія у водно-спиртовому середовищі з додаванням хло­роформу, s = 1.

Зберігання. У добре закупорених банках із темного скла.

Застосування. Анальгезуючий (наркотичний) і протикашльовий засіб.

Похідні морфану - замінники морфіну

З давніх часів вчені намагалися створити нові анальгетичні засоби, які б не мали недоліків морфіну. Найефективнішими з них були аналоги морфіну (леморан, текодин та ін.), які, як і морфін, викликували ейфорію та пристрасть. В останні роки був викори­станий принцип модифікації молекули морфіну шляхом її спрощення, щоб зберегти зне­болювальні властивості без недоліків морфіну. Таким виявився лікарський засіб пентазоцин, похідне морфану.

Морфан є складовою частиною морфінану. Це біциклічна система, в якій піперидиновий цикл конденсований з циклогексановим трьома положеннями (1,5,9).

1. Pentazocinum (Пентазоцин, син. Лексир, Фортрал, Dolapent, Fortal, Fortral, Lexir, Magadolin, Pentagin, Sosegon та ін.).

Пентазоцин - це синтетична сполука, яка вміщує бензоморфанову систему, що зна­ходиться в молекулі морфіну, але, на відміну від морфіну, не має епоксигрупи і третього шестичленного циклу. Крім цього, при атомі азоту замість метальної знаходиться диметилалільна група.

Пентазоцин за знеболювальними властивостями мало відрізняється від морфіну, але менше пригнічує дихання. Привикання і пристрасть до пентазоцину спостеріга­ються рідше, як до морфіну, можливі явища абстиненції.

Застосовують пентазоцин у тих випадках, що й морфін. При гострих болях вводять парентерально по З0 мг, при хронічних - приймають всередину по 50 мг 3-4 рази на день.

Випускають у таблетках по 50 мг пентазоцину гідрохлориду і в ампулах по 1 і 2 мл, що вміщують в 1 мл 30 мг пентазоцину лактату.

Зберігають за сп. А. Відпускають з такими ж обмеженнями, як наркотичні анальгетики.

Агоністи-антагоністи опіатних рецепторів

2.Nalorphini hydrochloridum (Налорфін, син. Анторфін, Anarcon, Nalorphine hydrochloride, Nalline, Norfln та ін.).

Налорфін синтезують за схемою:

Налорфін - біла кристалічна речовина, з температурою плавлення 258-260°С, доб­ре розчинна у воді.

За хімічною структурою налорфін подібний до морфіну, відрізняється від нього на­явністю при атомі азоту алільної групи замість метальної. Ця невелика зміна в струк­турі морфіну призвела до одержання речовини, яка є не тільки агоністом, але й антаго­ністом у відношенні до опіатних рецепторів.

Налорфін завдяки агоністичній дії виявляє анальгетичний ефект, хоч значно слабший від морфіну. Як антагоніст морфіну він послаблює викликане морфі­ном пригнічення дихання, зниження артеріального тиску. Налорфін ліквідує спри­чинені морфіном аритмії серця, зменшує анальгетичну дію морфіну та інших наркотичних анальгетиків.

Викликає у морфіністів характерні явища абстиненції.

Як антидот опіатів налорфін вводять інтравенозно, внутрішньом'язово і підшкірно по 5-10 мг (1-2 мл 0.5 % розчину). Новонародженим вводять у пупкову вену 0.1-0.25 мг (0.2-0.5 мл 0.05 % розчину).

Випускають 0.5 % розчин в ампулах по 1 мл для дорослих і 0.05 % розчин в ампулах по 0.5 мл для новонароджених.

Зберігають за сп. А в затемненому місці.

3. Nalbuphine (Нальбуфін, син. Нубаїн, Nubain).

Від морфіну нальбуфін відрізняється наявністю метилциклобутильного замість метильного субституенту в положенні 17 і оксигрупи в положенні 14, відсутністю подвійного зв'язку в положенні 7.

За фармакологічними властивостями нальбуфін є агоністом-антагоністом опіатних рецепторів. Анальгетична дія пов'язана з агоністичним впливом на х-рецептори. Поруч з цим нальбуфін є антагоністом μ-peцеnmopiв і завдяки цьому не виявляє ейфоричної дії. За загальним характером дії він подібний до пентазоцину, але має сильнішу анальгетичну дію при менших побічних ефектах.

При внутрішньом'язовому введенні виявляє таку ж анальгетичну активність, як морфін і в 2.5-3 рази активніший від пентазоцину.

Застосовують нальбуфін при болях середньої і сильної важкості після опе­рацій, при інфаркті міокарду.

Вводять інтравенозно або внутрішньом'язово по 0.15-0.3 мг на 1 кг маси тіла.

Пригнічує дихання, подібно як морфін. В зв 'язку з цим потрібна обережність при застосуванні хворими з пригніченим диханням, розладами функцій печінки і нирок, при підвищеному внутрішньочерепному тискові і вагітними (приймають не довше З днів). У наркоманів може викликати гострі напади абстиненції.

Випускають в ампулах по 10 і 20 мг речовини в 1 мл.

Зберігають як наркотичні анальгетики за сп. А.

4. Buprenorphini hydrochloridum (Бупренорфіну гідрохлорид, син. Вирrеnorphine hydrochloride).

Білий кристалічний порошок, помірно розчинний у воді, розчинний у метанолі, 96 % спирті.

Реакції ідентифікації:

1)  інфрачервоний спектр субстанції повинен відповідати еталонному спектрові ДФУ бупренорфіну гідрохлориду;

2)  на хлориди проводять реакцію з розчином срібла нітрату при наявності розведе­ної нітратної кислоти - випадає білий осад, розчинний у розчині аміаку.

Питоме оптичне обертання дорівнює від -92° до -98°. Супровідні домішки інших похідних морфінану визначують методом рідинної хроматографії на рідинному хроматографі з УФ-детектором при довжині хвилі 288 нм.

Кількісне визначення проводять титруванням розчину наважки субстанції у без­водній ацетатній кислоті 0,1 М розчином перхлоратної кислоти з потенціометричною індикацією при наявності ацетангідриду.

За структурою і дією подібний до нальбуфіну. Застосування і застереження такі, як і для інших аналогічних наркотичних анальгетиків.

Випускають у таблетках по 0,2мг для приймання всередину і сублінгвально. Зберігають як наркотичні анальгетики за сп. А.

5. Butorphanol (Буторфанол, син. Бефорал, Морадол, Beforal, Moradol, Stadol, Torate, Torgesic, Torbutrol, Verstadol та ін.).

Сильний анальгетик для парентерального введення. Належить до групи антагоністів-агоністів опіатних рецепторів і близький в цьому відношенні до пентазоцину і нальбуфіну. Ефективний в менших дозах, як морфін, рідше викликає фізичну залежність.

Застосовують буторфанол при сильних болях - після операцій, в онкології, при ниркових кольках, сильних травмах та ін. Вводять внутрішньом'язово кожні 3-4 год. Може пригнічувати дихання подібно, як морфін. Не рекомендують прий­мати хворим до 18-річного віку і наркоманам.

Випускають в ампулах по 1 мл (вміщує 2 мг речовини).

Зберігають як наркотичні анальгетики, за сп. А.

Антагоністи опіатів

6. Naloxoni hydrochloridum dihydricum (Налоксон, син. Інтренон, Наркан, Intrenon, Naloxone hydrochloride dihydrate, Narcan, Narcanti та ін.).

Білий кристалічний гігроскопічний порошок, легкорозчинний у воді, розчинний в ета­нолі, практично нерозчинний в толуолі.

Реакції ідентифікації:

1)  інфрачервоний спектр субстанції повинен відповідати спектрові фармакопейного стандартного зразка налоксону гідрохлориду дигідрату;

2)  до розчину субстанції у воді додають розведеної нітратної кислоти і розчину срібла нітрату - випадає білий осад срібла хлориду, розчинний у розчині аміаку;

3)  визначення проводять методом тонкошарової хроматографії, використовуючи ТШХ пластинки із шаром силікагелю G.

Питоме оптичне обертання становить від -170° до -181°.

Супровідні домішки інших похідних морфінану визначують методом рідинної хро­матографії.

Кількісне визначення проводять титруванням розчину наважки субстанції в 96 % спирті з доданням 0,0ЇМ розчину хлоридної кислоти 0,1М етанольним розчином на­трію гідроксиду потенціометрично.

Від налорфіну налоксон відрізняється наявністю оксогрупи в положенні 6 і оксигрупи в положенні 14, відсутністю подвійного зв'язку в положенні 7. Це "чистий" опіатний антагоніст, він не має морфіноподібної активності.

Вводять внутрішньом'язово або інтравенозно при гострій інтоксикації наркотични­ми анальгетиками. Ефективний також при алкогольній комі і різних видах шоку. У нар­команів викликає характерні напади абстиненції.

Застосовують як антагоніст опіатів по 0.4-0.8 мг; для зняття явищ інтоксикації при застосуванні агоністів-антагоністів (пентазоцину, нальбуфіну, буторфанолу) - по 10-15 мг; для діагностики наркоманіі - 0.5 мг.

Випускають в ампулах по 1 мл (вміщує 0.4 мг налоксону гідрохлориду). Для вве­дення новонародженим випускають Narcan neonatal (вміщує 0.02 мг налоксону в 1 мл розчину).

Зберігають за сп. А.

7. Naltrexone (Нальтрексон, син. Antaxone, Nalorwc, Naltrexone hydrochloride, Trexari).

"Чистий" антагоніст опіатних рецепторів, активніший від налоксону, ефективний при введенні всередину. Діє довго (24-48 год) і тому його можна застосовувати для терапії пристрасті до опіатів.

Приймають всередину по 50 мг на день.

Випускають у таблетках по 50 мг.

Зберігають за сп. А.

Засоби для заспокоєння кашлю

8. Codeinum (Кодеїн, син. Codicept, Kodein, Methylmorphin, Tussipan).

Міститься в опію в кількості 0.2-2.0 % (у деяких сортах індійського опію навіть приблизно 6 %). Завдяки заблокуванню фенольної групи кодеїн належить до сильних основ і не осаджується аміаком. Цю властивість використовують для виділення кодеї­ну з водного екстракту опію, який містить кодеїн і тебаїн. При додаванні до екстракту розчину аміаку в осад випадає тебаїн, а кодеїн залишається в розчині. З аміачного розчину кодеїн добувають екстракцією і очищують кристалізацією.

Велику кількість кодеїну добувають напівсинтетичним методом з морфіну. При метилюванні звичайними метилюючими засобами (диметилсульфат, метил-n-толуол-сульфонатта ін.) утворюється суміш різних метилпохідних. Для метилювання феноль­ної групи часто застосовують, за В.М. Родіоновим, n-толуолсульфонат триметилфеніл-амонію, причому вихід реакції становить 90 % і більше:

Кодеїн - безбарвні кристали або білий кристалічний порошок з температурою плавлен­ня 154-157 °С, гіркого смаку. Розчинний у 120 ч. холодної і 17 ч. киплячої води, в 2 ч. етанолу, 0.5 ч. хлороформу, 10 ч. бензолу. Водні розчини мають лужну реакцію. [a]D = -137.7 ° (в етанолі).

Реакції ідентифікації:

1) при нагріванні кодеїну з концентрованою хлоридною кислотою і невеликою кількістю FeCl3 з'являється синє забарвлення, зумовлене утворенням (при нагріванні з мінеральними кислотами) апоморфіну, який вміщує фенольні групи:

2)  завдяки утворенню апоморфіну кодеїн дає реакцію Пеллагрі (див. морфіну гідрохлорид);

3)  з реактивом Маркі утворюється синьо-фіолетове забарвлення;

4)  з концентрованою нітратною кислотою утворюється жовте забарвлення; якщо кодеїн спочатку нагріти з концентрованою сульфатною кислотою, то виникає темно-червоне забарвлення;

5)  при нагріванні з концентрованою сульфатною кислотою утворюється синьо-фіо­летове забарвлення.

Кількісне визначення кодеїну проводять титруванням його водно-етанольного роз­чину 0.1 М розчином НС1 при наявності метилового червоного.

За характером дії кодеїн близький до морфіну, але має слабку знеболювальну дію, сильніше пригнічує збудливість кашлевого центру, менше пригнічує дихання.

Застосовують для заспокоєння кашлю. Разом з анальгіном, кофеїном, фенобарбіта­лом застосовують при болях голови, невралгіях. Приймають всередину в порошках, таблетках і розчинах по 10-20 мг, дітям до 2 років не призначують, дітям, старшим від 2 років, призначують по 1-7.5 мг. Випускають у порошку і таблетках по 15 мг (з гідро­карбонатом натрію).

Входить до складу комбінованих таблеток: "Кодтерпін", "Таблетки від кашлю", "Пентальгін", "Седальгін".

Зберігають за сп. Б в затемненому місці.

              9. Codeini phosphas (Кодеїну фосфат, син. Codeine phosphate).

Білий кристалічний порошок гіркуватого смаку з температурою плавлення 235 °С з розкладом, розчинний у 2.5 ч. води, 350 ч. етанолу, 1500 ч. ефіру і 7000 ч. хлороформу.

Реакції ідентифікції:

1)  нітрат срібла осаджує з водного розчину кодеїну фосфату жовтий осад Ag3PO4 (наявність іонів РО43-);